Ефективність залучення прямих іноземних інвестицій (на прикладі вертикальних та горизонтальних іноземних інвестицій) в Україну

ДИПЛОМНА РОБОТА МАГІСТРА.

Ефективність залучення прямих іноземних інвестицій в Україну (на прикладі вертикальних та горизонтальних іноземних інвестицій).

Зміст .

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи прямого іноземного інвестування
• 1.1 Сучасні економічні теорії міжнародного інвестиційного руху капіталів
• 1.2 Сутність горизонтальних та вертикальних прямих іноземних інвестицій
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Динаміка та структура залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України
• 2.1 Джерела, обсяги та структура прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну у 2008;2014 рр.
• 2.2 Законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні
• 2.3 Горизонтальні та експортоплатформенні прямі іноземні інвестиції в підприємствах галузі виробництва табачних виробів в Україні
• 2.4 Ефективність вертикальних прямих іноземних інвестицій у підприємствах галузі виробництва марганцевих руд та феросплавів в Україні
• 2.5 Економіко-математичне регресійне моделювання ефективності «горизонтальних» та вертикальних" іноземних інвестицій в економіці України
• Висновки до розділу 2
• Розділ 3. Стан та перспективи зростання інвестиційної привабливості України
• 3.1 Оцінка стану інвестиційної привабливості України за результатами 2014 — початку 2015 рр.
• 3.2 Перспективи та джерела зростання обсягів залучення прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну
• Висновки до розділу 3
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ.

Актуальність теми дипломного дослідження полягає в тому, що прямі іноземні інвестиції (ПІІ) — ключовий ресурс для прискореного розвитку економіки будь-якої країни. У сучасних умовах вони виступають одним із важливих інструментів забезпечення умов виходу з економічної кризи, ефективних структурних зрушень у народному господарстві, зростання науково-технічного прогресу тощо. Відповідно до зростання ролі ПІІ у світових інтеграційних процесах логічним виглядає подальший діалектичний розвиток категоріального апарату дослідження іноземних інвестицій, який відображає таку еволюцію.

Сьогодні питанням прямого іноземного інвестування приділяється багато уваги як на національному, так і на міжнародному рівнях. За останні чотири десятиріччя наукова література наповнилась великою кількістю досліджень, присвячених проблематиці прямих іноземних інвестицій, особливо в світлі глобалізаційних процесів міжнародної економіки та намаганні економічних суб'єктів зайняти своє місце, зумівши отримати якнайбільшу вигоду за умов, що склались. Основи дослідження аспектів прямого іноземного інвестування в умовах глобалізації світової економіки у другій половині 20 сторіччя заклали у своїх працях С. Хаймер, Ч. Кіндлбергер, Р. Кейвс, П. Бакклі, М. Кассон, Дж. Даннінг та інші. Більшість теорій та парадигм прямих іноземних інвестицій розширюють і синтезують знання з попередніх розробок. Однак, з’являються і нові концепції, які, враховуючи складність, багатогранність та динамічність об'єкту дослідження, дозволяють наблизитись до його всеохоплюючого розуміння.

Слід відзначити, що в Україні проблемам дослідження особливостей регулювання прямого іноземного інвестування присвячені роботи таких відомих вчених економістів: М. Бирки, І. Боярко, Л. Борщ, Т. Говорушко, В. Гриньова, Б. Губського, О. Вовчак, Л. Докієнка, О. Кириченка, Ю. Козака, В. Коломойцева, В. Куценка, Д. Лук’яненка, Т. Майорової, І. Матюшенка, І. Павленка, А. Пересади, А. Пехника, С. Реверчука, О. Рогача, Л. Руденко, Д. Степанова, А. Сухорукова, С. Теслі, В. Федоренка, А. Філіпенка, Л. Шморгуна, О. Яновського, та інших. Однак, подальших вивчень потребують питання визначення та уточнення понятійно-категоріального апарату дослідження іноземних інвестицій.

Предметом дипломного дослідження є прямі іноземні інвестиції, залучені в економіку України.

Об'єктом дипломного дослідження є ефективність «горизонтальних» ПІІ в галузі тютюнової промисловості та «вертикальних» ПІІ в галузі феросплавної промисловості України.

Метою дипломного дослідження є узагальнення економічної сутності, основних форм і видів прямих іноземних інвестицій з позиції оптимізації їх залучення й використання в умовах модернізації національної економіки України.

Основні завдання дипломної роботи:.

1. Узагальнити сутність горизонтальних та вертикальних прямих іноземних інвестицій;

2. Проаналізувати статистичні дані щодо джерел, обсягів та структури залучення прямих іноземних інвестицій в Україну;

3. Проаналізувати ефективність горизонтальних та вертикальних іноземних інвестицій в відповідних галузях економіки України;

4. Провести оцінку сучасного стану та перспектив зростання інвестиційної привабливості України щодо залучення прямих іноземних інвестицій.

Використані методи досліджень — історичний метод, методи групування, структурування, порівняння та статистичного аналізу, методи економічного аналіз діяльності підприємства, методи графоаналітичного представлення отриманих результатів.

При написанні дипломної роботи використані вітчизняні нормативно-правові акти, статистичні дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали фінансової звітності українських акціонерних компаній, матеріали Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), матеріали світового інформаційно-статистичного порталу UNCТАD.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності залучення «горизонтальних» та «горизонтально — еспортоплатформенних» прямих іноземних інвестицій ТНК в економіку України, які працюють з метою максимізації дивідендів та бюджетної ефективності роботи повноциклових прибуткових підприємств, та мінімізації залучення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій спекулятивних інвесторів, які використовують в Україні схему мінімізації вартості проміжної продукції в складі міждержавного загального виробничого циклу готової продукції, але приводять до збитковості та бюджетної неефективності роботи підприємств в Україні.

Дипломна робота магістра на тему «Ефективність залучення прямих іноземних інвестицій в Україну (на прикладі вертикальних та горизонтальних іноземних інвестицій)» на 108 стор., 17 табл., 13 рис., 8 додатків на 40 стор., перелік джерел з 125 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні основи прямого іноземного інвестування .

1.1 Сучасні економічні теорії міжнародного інвестиційного руху капіталів.

Розвиток світового виробництва вимагає постійного використання значних обсягів капіталу в грошовій і товарній формах. Брак коштів на внутрішньому ринку, прагнення капіталу до самозростання викликають переміщення величезних його мас у різних формах між країнами. Також, потужним імпульсом руху міжнародного капіталу є незбалансованість державних фінансів у багатьох розвинених державах і країнах, що розвиваються. У зв’язку з цим механізм фінансування дефіциту державного бюджету в багатьох країнах набув міжнародного характеру [35−36].

Міжнародна міграція капіталу — це трансграничне переміщення одного з найважливіших факторів виробництва, який є результатом історично сформованого або набутого нагромадження засобів в окремих країнах, що створює економічні передумови для більш ефективного виробництва товарів і послуг в інших країнах.

Капітал, будучи одним з основних факторів виробництва, являє собою весь нагромаджений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, що забезпечує створення матеріальних благ. Іноземний і національний капітал забезпечує безперервність виробничого процесу та його розширення у світовому масштабі, структурну перебудову світового господарства унаслідок переміщення фінансових ресурсів з менш рентабельних у більш прибуткові сектори й галузі виробництва, крім того, в свою чергу, це збільшує розміри виробничого нагромадження капіталу, сприяє його концентрації та централізації.

Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій суб'єктів із вкладання інвестицій за кордон та іноземних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі та часі ресурси між окремими суб'єктами й об'єктами різних країн. Головним суб'єктом інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладання коштів, — є інвестор. Його іноземна діяльність зумовлена розвитком господарських зв’язків між країнами світу, і залежить як від об'єктивних економічних законів, так і від політико-економічної мети діяльності національних держав у світовому політичному та господарському просторі.

На стан міжнародної інвестиційної діяльності виливають як глобально-економічні фактори (стан розвитку світової економіки; міжнародних ринків, насамперед, фінансового; стабільність світової валютної системи; рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури), так і інші фактори, що знаходяться у площині країн, звідки направляються та куди залучаються інвестиції, у тому числі [55]:

Політико-економічні - політична стабільність, міра втручання уряду в економіку, ставлення до зарубіжних та іноземних інвестицій, дотримання дво — і багатосторонніх угод та ін.;

Ресурсно-економічні - наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне розташування;

загальноекономічні - темпи економічного зростання, співвідношення споживання та заощаджень, ставка відсотку за кредитами, норма прибутку, рівень і динаміка інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу тощо.

Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямах: вивезення — експорт капіталу (OUTWARD) та залучення — імпорт іноземних інвестицій (INWARD) [55]:

1) Вивезення капіталу зумовлюється такими чинниками, як: надлишок капіталів у країні (низькі норми прибутку чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів); потреба у нових ринках збуту, сировини; формування певного рівня конкурентоспроможної економіки; міжнародний поділ праці, пошук стабільних умов застосування капіталів;

2) Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає за: обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів; низької інвестиційної активності власних інвесторів; необхідності забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології; бажання створити конкурентоспроможну економіку та освоїти світові ринки: потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.

На рис. А.1 — А.6 Додатку, А наведена динаміка щорічних потоків та сумарних обсягів накопичення прямих іноземних інвестицій країнами на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр., побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development (UNCTAD) [111], де inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн.

Статистика прямих іноземних інвестицій UNCTAD в світі побудована в розрізі типів економік держав світу [111]:

— Developed — розвинуті ринкові економіки (77 країн світу).

— Transited — економіки перехідного типу (нові країни бувшого СРСР та Югославії - 17 країн);

— Developing — економіки, що розвиваються, але не досягли ринкового статусу;

— Developing e. t. c. — інші економіки островних та мікродержав.

Як показує аналіз даних, наведених на рис. А.1 — А.6 Додатку А:

— процес сумарних міжнародних прямих іноземних інвестицій в світі має «хвилеобразний» характер, що пов’язане як з періодами пожвавлення світового розвитку, так і з загальносвітовими валютнофінансовими кризами 2001, 2008, 2011 рр., які суттєво знижують річні потоки прямих іноземних інвестицій:

а) динамічне зростання у 1990 — 2000 рр. світового потоку ПІІ з 200 млрд USD/рік до 1,4 трлн USD/рік (в 7 разів за десятиріччя);

б) падіння у 2001 — 2003 рр. світового потоку ПІІ з 1,4 трлн USD/рік до 0,6 трлн USD/рік (на 57% за 3 роки);

іноземна інвестиція вертикальна горизонтальна в) зростання у 2004 — 2007 рр. світового потоку ПІІ з 0,6 трлн USD/рік до 2,0 трлн USD/рік (в 3,2 рази за 4 роки);

г) падіння у 2008 — 2009 рр. світового потоку ПІІ з 2,0 трлн USD/рік до 1,2 трлн USD/рік (на 40% за 2 роки);

д) зростання у 2010 — 2011 рр. світового потоку ПІІ з 1,2 трлн USD/рік до 1,7 трлн USD/рік (на 40% за 2 роки);

е) падіння у 2012 — 2013 рр. світового потоку ПІІ з 1,7 трлн USD/рік до 1,45 трлн USD/рік (на 15% за 2 роки).

якщо накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій в світі за період 1990 — 2000 рр. зріс з 2 трлн USD до 8 трлн USD, то за період 2001 — 2013 рр. накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій в світі зріс до 26 трлн USD;

співвідношення обсягів міжнародного руху капіталу в процесах «inward — імпорт ПІІ в країни» та «outward — експорт ПІІ з країн» має динамічний нестабільний характер, що станом за результатами 2013 року характеризується:

а) для «Developed» економік потік inward склав 565 млрд USD/рік, а потік outward склав 857 млрд USD/рік, тобто ці країни є донорами світового ринку ПІІ («чистий вивіз капіталу»);

б) для «Developing» економік потік inward склав 778 млрд USD/рік, а потік outward склав 454 млрд USD/рік, тобто ці країни є споживачами світового ринку ПІІ («чисте залучення капіталу»);

а) для «Transited» економік потік inward склав 108 млрд USD/рік, а потік outward склав 99 млрд USD/рік, тобто ці країни є як споживачами, так і донорами світового ринку ПІІ (ефект як залучення іноземних капіталів в перехідну економіку, та і ефект «втечі» національних капіталів в розвинуті економіки).

ефект згортання експортованих прямих іноземних інвестицій інвесторами країн — донорів із країн — рецепієнтів (світова «втеча капіталів інвесторів») спостерігався тільки при світовій валютнофінансовій кризі 2008 — 2009 рр.

Таким чином, наведені результати статистичного аналізу процесів прямого іноземного інвестування в світі за період 1990;2013 рр. показують суттєвість й складність аналізуємого економічного процесу міжнародного руху капіталів та необхідність його теоретичного дослідження.

Cучасні теорії міжнародного руху капіталу спираються не тільки на теорії макроекономічних порівняльних переваг між країнами (Е. Гекшер, Б. Олін, Р. Нурксе, К. Іверсен, Р. Харод, Є Домар), але і на мікроекономічній теорії міжнародних індивідуальних інвесторів, серед яких основну групу становлять теорії транснаціональних корпорацій (ТНК).

Теорія прямих іноземних інвестицій (ПІІ) — порівняно молода, вважається, що вона отримала свій сучасний розвиток як окрема сфера наукових досліджень лише в 60х роках ХХ ст., після того, як С. Хаймер (1960) розділив портфельні інвестиції та прямі іноземні інвестиції. На сьогодні у світовій економічній літературі склалася ціла низка теорій, які з різних позицій намагаються пояснити рух ПІІ. За думкою українського дослідника в галузі іноземних інвестицій О.І. Рогача, основні сучасні теоретичні концепції руху та регулювання ПІІ можна класифікувати на п’ять груп [55,57]:

1) гіпотези, які припускають існування досконалих ринків: про різницю в розмірах доходу, портфельна, про обсяги продажу/випуску та розміри ринку;

2) гіпотези, які базуються на недосконалості ринків: біхевіористська, про життєвий цикл продукту, про олігополістичну реакцію, про інтерналізацію;

3) гіпотези про схильність до інвестування: про ліквідність, про валютні зони, про інші визначальні. фактори;

4) гіпотези факторного впливу на ПІІ: політична нестабільність, стимули, дешева робоча сила, заборгованість та загроза суверенітетові;

5) еклектична парадигма Дж. Даннінга.

На основі аналізу наукових джерел Т. Говорушко та Н. Обушною здійснене узагальнення сучасних підходів до визначення поняття «прямі іноземні інвестиції» та визначене авторське поняття ПІІ (табл.1.1).

За висновками Т. Говорушко, ключовою ознакою ПІІ є набуття довгострокового економічного інтересу, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над об'єктом вкладення капіталу через володіння значною частиною капіталу підприємства. При цьому, якщо за міжнародними визначеннями контроль над об'єктом ПІІ виникає при володінні пакетом у 10% статутного капіталу, то для сучасного стану перехідної економіки та нерозвинутого фондового ринку України такий пакет повинен бути не менше 25%.

Таблиця 1.1.

Полісемія визначень поняття «прямі іноземні інвестиції» [10].

Традиційно теоретичні концепції прямих іноземних інвестицій представлені двома підходами (рис. 1.1): мікроекономічним (на рівні фірм) та макроекономічним (на рівні національної економіки). З макроекономічної точки зору прямі іноземні інвестиції являють собою конкретну форму потоку капіталу через державні кордони, з країни походження капіталу до приймаючої країни, який відображається у платіжному балансі.

Рис. 1.1 Еволюція теорій міжнародного бізнесу та інтернаціоналізації економічної діяльності [10].

Основними питаннями дослідження є потоки та активи капіталу, а також доходи для країни, отримані від здійснених інвестицій, їх взаємозв'язок з міжнародною торгівлею, валютними курсами. Цей підхід відображає узагальнені глобальні, міжнародні, національні тенденції. Мікроекономічні дослідження намагаються пояснити мотивацію здійснення інвестицій через національні кордони з точки зору інвесторів та проаналізувати їх вплив на зростання підприємства. Вони вивчають наслідки операцій багатонаціональних компаній для інвесторів, для країни походження капіталу і приймаючої країни, а не інвестиційних потоків та активів як таких.

Зупинимось на більш детальному аналізі останніх найбільш обґрунтованих теорій прямих іноземних інвестицій (за результатами узагальнення Е. А. Семак та І.С. Турлая [64]):

— моделі еклектичної парадигми Дж. Даннінга [85−87];

— моделі капіталу знань Дж. Маркусена [98−99];

— моделі просторового розподілу ПІІ Б. Блонігена, Р. Дэвиса, Г. Уоделла, Х. Нотона [88];

1. Еклектична парадигма Дж. Даннінга — базова основа розуміння сутності ПІІ.

У сучасному розумінні прямих іноземних інвестицій (ПІІ) лежать два основних підходи до тлумачення їхньої природи, що склались в 1950;1970х рр. 20 сторіччя [17]:

1) підхід «чому і як» (по суті справи, це підхід «зсередини»), який звертається до характеристик фірми, що дає їй переваги при здійсненні ПІІ;

2) підхід «куди» (або підхід «ззовні»), який звертається до характеристик країни, що впливає на прийняття фірмою рішення про пряме інвестування в її економіку.

Перший підхід, що розроблявся в працях С. Хаймера [91], Р. Кейвса та інш., пояснює здійснення фірмою (транснаціональною компанією — ТНК) ПІІ у зв’язку з наявністю в неї нематеріальних активів — технологій, патентів, ліцензій, торговельних марок, репутації, досвіду керування й маркетингової діяльності. Для того щоб успішно конкурувати на закордонному ринку, де місцеві фірми володіють інформацією про ринок, переваги споживачів і мають досвід роботи в даних умовах, іноземна фірма повинна мати певні монополістичні переваги, до яких і відноситься наявність у неї перерахованих вище нематеріальних активів. Прагнення ж до ефективного їхнього використання підштовхує фірму до інтернаціоналізації (або, у дослівному перекладі, інтерналізації) своїх міжнародних операцій через здійснення ПІІ, тобто створення підконтрольних закордонних філій.

Другий підхід, закладений у роботі Ф. Саусерда «Американська промисловість у Європі» і подібних їй подальших емпіричних дослідженнях, акцентує увагу на наступних причинах, що мотивують фірму до здійснення ПІІ: високі тарифні бар'єри, транспортні видатки, низька вартість робочої сили, доступ до сировинних ресурсів, національні стандарти й інші фактори, які враховуються фірмою при створенні підконтрольних філій за кордоном.

Синтез цих двох підходів до розуміння ПІІ був втілений в еклектичній парадигмі Дж. Даннинга, відомій також як концепція OLI (ownership, location, internalization — власність, місцезнаходження, інтерналізація). Вона містить у собі три необхідних передумови, виходячи з яких фірма приймає рішення про здійснення ПІІ [87]:

1) переваги власності (O), або «чому» прямого іноземного інвестування — це вигода від володіння нематеріальними активами (або, інакше кажучи, «капіталом знань»), які створюють переваги стосовно інших фірм ринку;

2) переваги інтерналізації (I), або «як» прямого іноземного інвестування — це вигода від самостійного використання нематеріальних активів, ніж від їхньої передачі якому-небудь незалежному закордонному партнерові (сполученої, наприклад, з ризиками невиконання контракту або появи конкуренції з боку фірми-покупця);

3) переваги місцезнаходження (L), або «куди» прямого іноземного інвестування — це вигода від використання переваг інтерналізації вкупі з факторами виробництва, розташованими за кордоном.

Розглядаючи концепцію OLI, можна відзначити, що кожна із трьох її складових є необхідною умовою, що лежить в основі ухвалення рішення про пряме інвестування за кордон, однак саме це рішення буде реалізоване лише при одночасній наявності всіх трьох умов, що передбачаються еклектичною парадигмою.

Слід зазначити, що, незважаючи на те, що концепція Дж. Даннінга була сформульована понад 30 років тому, вона й донині залишається базовою основою розуміння сутності ПІІ. Свідоцтвом тому може служити хоча б той факт, що сучасні дослідження й теоретичні розробки в області ПІІ органічно вписуються в рамки еклектичної парадигми, збагачуючи її й тим самим створюючи більше повну, цілісну картину нашого розуміння природи ПІІ.

Однією з таких розробок фундаментального характеру є модель КЗ («капіталу знань») Дж. Маркусена [98−99].

2. Модель капіталу знань Дж. Маркусена і її внесок у розвиток розуміння сутності ПІІ.

Модель капіталу знань Дж. Маркусена, розроблена наприкінці 1990х рр., містить у собі моделі вертикальних і горизонтальних ПІІ, які вперше були запропоновані в 1984 р. Е. Хелпманом і Дж. Маркусеном відповідно у наступній трактовці:

а) Вертикальні (іменовані також ресурсо, експортооріентованими, витратомінімізованими, аутсорсинговими) ПІІ - це інвестиції, здійснювані фірмою з метою одержання доступу до дешевих факторів виробництва;.

б) горизонтальні (іменовані також ринково-орієнтовними, імпорто-замінними, тарифомінімізуючими, заснованими на виборі " близькість-концентрація") ПІІ - це інвестиції, здійснювані фірмою з метою проникнення на певні ринки..

У основі «моделі капіталу знань» лежать наступні положення, що відображають особливості створення й використання «капіталу знань» :

1) діяльність фірми по створенню капіталу знань (наприклад, проведення НДДКР) може здійснюватися вдалині від її виробничої діяльності, здійснюваної за кордоном; а передача фірмою самого капіталу знань (наприклад, технологій виробництва) у свою іноземну філію, як правило, не супроводжується якими-небудь значимими витратами;

2) створення капіталу знань вимагає від фірми більш інтенсивного використання висококваліфікованої праці, ніж потрібно при виробництві кінцевих товарів і послуг, у процесі якого застосовуються вже готові результати цієї праці;

3) капітал знань може одночасно використовуватися декількома виробничими підприємствами (як у країні походження інвестицій, так і за кордоном), що, проте, ніяк не впливає на його вартість або продуктивність.

Перша й друга з розглянутих характеристик більшою мірою характерні для вертикально організованої фірми (тобто вертикальної ТНК), що створює капітал знань у штаб-квартирі, розташованій в країні походження інвестицій, і передає його в підконтрольне виробниче підприємство, розташоване в країні, що приймає ПІІ.

Перша й третя характеристика характерні для горизонтально організованої фірми (тобто горизонтальної ТНК), що створює капітал знань у штаб-квартирі, розташованій в країні походження інвестицій, і передає його для здійснення виробництва як у себе на батьківщині, так і в країні, що приймає ПІІ. У рамках моделі капіталу знань робиться висновок про те, що такі фірми створюються в країнах, які мають однакові по величині ринки й однаково забезпечені факторами виробництва, з одного боку, при цьому перебувають на значній відстані друг від друга, а з іншого боку відділені високими тарифними й нетарифними бар'єрами.

Вертикально організовані фірми створюються в країнах, не однаковою мірою наділених факторами виробництва, з одного боку, і близько розташованих, що не вводять при цьому по відношенню друг до друга значні тарифні й нетарифні обмеження — з іншого боку.

Особливості створення й діяльність вертикально й горизонтально організованих фірм, а також передумови, виходячи з яких ці фірми приймають рішення про здійснення ПІІ (тобто синтез моделі капіталу знань і еклектичної парадигми), доповнюють і розширюють концепції OLI.

Перші дві переваги (власності - O і інтерналізації - I):

стосовно до горизонтально організованої фірми виникають у результаті володіння останньою капіталом знань, що може одночасно використовуватися декількома її виробничими підприємствами (як у країні походження інвестицій, так і за кордоном), що, проте, ніяк не впливає на його вартість або продуктивність;

стосовно як до горизонтально, так і до вертикально організованої фірми виникають у результаті володіння фірмою капіталом знань, діяльність по створенню якого може здійснюватися вдалині від виробничої діяльності цієї фірми, переведеної за кордон, і передача якого для здійснення такого виробництва не має на увазі яких-небудь значимих витрат;

Третя перевага (місцезнаходження — L):

стосовно до горизонтально організованої фірми виникає в країні, що має схожі із країною походження інвестицій величину й факторозабезпеченність ринку, перебуває на значній відстані від останньої й/або відділена від неї високими тарифними й нетарифними бар'єрами;

стосовно до вертикально організованої фірми виникає в країні, що має відмінну від країни походження інвестицій факторозабезпеченність ринку, перебуває на невеликій відстані від останньої й відділена від неї низькими тарифними й нетарифними бар'єрами.

Отже, модель «капіталу знань», що сполучає у собі моделі вертикальних і горизонтальних ПІІ, дозволяє дати більш обґрунтоване розуміння передумов прямого іноземного інвестування, завдяки акцентуванню уваги на особливостях капіталу знань і його характеристиках, що використовують ці дві основні типи фірм, які здійснюють ПІІ з метою одержання доступу до дешевих факторів виробництва або виходу зі своєю продукцією на певні ринки (відповідно вертикально й горизонтально організовані фірми).

Проте, не можна не заперечувати той факт, що модель капіталу знань носить обмежений характер, оскільки зв’язує передумови здійснення ПІІ з характеристиками лише двох країн, між якими й відбувається рух інвестиційних потоків. Подоланню цієї обмеженості сприяли підходи економічної географії, яка займається аналізом питань оптимального місця розташування фірм і ефектів агломерації.

У її руслі, зокрема, була розроблена модель просторового розподілу ПІІ, що розвиває розуміння щодо мотивів фірм до здійснення прямого інвестування за кордон.

3. Модель просторового розподілу ПІІ як новітня теорія, що вдосконалює розуміння про природу ПІІ.

В основі моделі просторового розподілу ПІІ Б. Блонігена, Р. Дэвиса, Г. Уоделла, Х. Нотон, розробленої на початку 2000х рр., лежить ідея про те, що при здійсненні ПІІ фірма виходить у тому числі й з особливостей країни, що розташовується по сусідству із цільовою країною інвестування. Даний підхід дозволяє розглядати крім традиційних (горизонтальних і вертикальних) два нові різновиди ПІІ - експортно-платформенні й комплексні (комплексно-вертикальні), характеризуючи їх з позицій так званого ефекту третьої країни, тобто з’ясовуючи:

1) у якому ступені рішення фірми країни i про інвестування в країну j залежить від її рішення щодо інвестування в сусідню з j країну k;

2) у якому ступені рішення фірми країни i про інвестування в країну j залежить від потенційного розміру ринку країни j (потенційний розмір ринку країни j розраховується як ВВП країни k, зважений з урахуванням відстані між j і k).

Міркуючи таким чином, можна зробити висновок про те, що горизонтальні ПІІ, передумовою виникнення яких є наявність високих торговельних бар'єрів між країнами i, j і k — це інвестиції, здійснювані фірмою країни i у країну j поза залежністю від рішення даної фірми щодо інвестування в країну k і, отже, від потенційного розміру ринку країни j.

Разом з тим, вертикальні ПІІ, передумовою виникнення яких є наявність більше дешевих факторів виробництва в країні j, ніж в k — це інвестиції, здійснювані фірмою країни i у країну j за рахунок відмови цієї фірми від інвестування в країну k і не залежні (у чинність орієнтації виробленої в j продукції на експорт у країну i) від потенційного розміру ринку країни j.

Експорто-платформенні ПІІ, передумовою виникнення яких є наявність більше низьких торговельних бар'єрів між країнами j і k, ніж між i і j, а також k відповідно, і орієнтація фірми країни i на розташування виробництва в одній із цільових країн для обслуговування — за допомогою експорту — ринку іншої з них. По суті експорто-платформенні ПІІ являють собою симбіоз вертикальних й горизонтальних ПІІ: метою здійснення цих інвестицій є проникнення на ринки країн j і k (що відповідає мотивуванню горизонтальних ПІІ), вибір же на користь однієї із цих країн як місця розміщення інвестицій робиться, виходячи з міркувань мінімізації виробничих витрат (що відноситься, у свою чергу, до мотивації вертикальних ПІІ), при цьому ПІІ будуть направлятися даною фірмою в країну, що володіє найбільшим потенційним розміром ринку, за рахунок відмови від їхнього розміщення із сусідній країні (ринок якої й буде обслуговуватися за допомогою експорту).

І нарешті, комплексні (комплексно-вертикальні) ПІІ, які є наслідком ефектів агломерації й бажання фірми розділити свій виробничий процес на стадії у відповідності з порівняльними перевагами країн передбачуваного інвестування, — це інвестиції, здійснювані фірмою країни i у країну j з врахуванням того, що цією ж фірмою вже були здійснені інвестиції в сусідню країну k, проміжна продукція з якої направляється в треті країни для подальшої переробки й наступної доставки кінцевих товарів на який-небудь цільовий ринок; розмір потенційного ринку для цього типу ПІІ відіграє роль лише в тім ступені, у якій здатний відбити наявність ефектів агломерації.

Отже, модель просторового розподілу ПІІ - це сучасна теорія, що формує більш повне розуміння про природу ПІІ, про передумови їхнього здійснення, вказуючи на існування чотирьох різновидів ПІІ, що відрізняються друг від друга з погляду характеру взаємозамінності цільових ринків інвестування й значимості їхнього потенційного розміру.

1.2 Сутність горизонтальних та вертикальних прямих іноземних інвестицій .

Прямі іноземні інвестиції є складним, багатогранним та динамічним явищем міжнародної економіки та підприємництва. Беручи до уваги необоротні процеси глобалізації та транснаціоналізації сучасної економічної системи, класифікація прямих іноземних інвестицій дає змогу пізнати їхню сутність та використати відповідні знання, щоб формувати систему залучення на підприємства, оскільки є необхідною передумовою та підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Спроби класифікації виникали в процесі розвитку теорій прямих іноземних інвестицій під час проведення досліджень, які з різних аспектів намагалися згрупувати прямі іноземні інвестиції з практичною метою задля підтвердження чи спростування своїх гіпотез. Великий науковий внесок у розробку зазначеної проблематики зробили Дж. Даннінг [84], Р. Кейвс [81], К. Коджіма [96], які першими групували прямі іноземні інвестиції за найсуттєвішими ознаками.

Найбільш базовим, загальновизнаним та поширеним є поділ прямих іноземних інвестицій на горизонтальні, вертикальні та конгломеративні, який запропонував Р. Кейвс.

Горизонтальні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою горизонтальної експансії у виробництві того самого чи схожого товару за кордоном у країні, що приймає, але в межах однієї галузі. Диференціація продукту є для них визначальним елементом ринкової структури. Такі інвестиції здійснюються задля повнішого використання монополістичних чи олігополістичних переваг через патенти або диференційовані товари, особливо якщо експансія вдома зупинена антимонопольним законодавством. Горизонтальні прямі іноземні інвестиції надають іноземному інвестору можливість використання своїх технологічних переваг.

Вертикальні прямі іноземні інвестиції - це «прямі інвестиції в галузі, що належать до різних стадій виробництва окремого продукту». Вони надають змогу підприємству-інвестору замінити окремі стадії систем виробництва та збуту на неефективних ринках у межах самого підприємства. Вертикальні прямі іноземні інвестиції поділяються на зворотні та форвардні. Вертикальні зворотні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою використання сировини, а форвардні - щоб бути ближче до споживачів через придбання точок збуту. Конгломеративні прямі іноземні інвестиції поєднують риси як горизонтальних, так і вертикальних прямих іноземних інвестицій.

Не менш популярним та цитованим у науковій літературі є поділ прямих іноземних інвестицій Дж. Даннінга, який вчений виконав відповідно до його OLI-парадигми. Науковець вказує, що, керуючись стратегічними мотивами, прямі іноземні інвестиції підприємства можна поділити на такі групи [85]:

1. Прямі іноземні інвестиції, спрямовані на пошук ринків.

2. Прямі іноземні інвестиції, спрямовані на пошук активів/сировини.

3. Прямі іноземні інвестиції, скеровані на пошук шляхів підвищення виробничої ефективності..

4. Прямі іноземні інвестиції, спрямовані на пошук cтратегічних активів..

За мотивами іноземних інвесторів прямі іноземні інвестиції поділяють також на експансіоністські (наступальні) та захисні. Такий поділ особливо притаманний галузям із глобальною олігополістичною конкуренцією. Експансіоністські (наступальні) прямі іноземні інвестиції використовують специфічні переваги підприємств країни, що приймає, такі як розмір, науково-дослідний потенціал, прибутковість і можливість отримання нових технологій, задля зростання продажів фірми, що інвестує, як у себе вдома, так і за кордоном. Їх мета — посилити зростання та прибутковість власного підприємства. Захисні прямі іноземні інвестиції здійснюються через дешеву робочу силу у країні, що приймає. Мотивом їх здійснення є зниження витрат виробництва і посилення зв’язків виробничих мереж, а метою — протидія зростанню та прибутковості підприємств-конкурентів.

На основі дослідження літературних джерел, а також розуміння багатоаспектності переліку ознак класифікації прямих іноземних інвестицій в роботі Биркі М.І. пропонується виділити три підходи щодо класифікації прямих іноземних інвестицій [2]:

1) статистичний;

2) якісний підхід до оцінки інвестиційної діяльності іноземного інвестора;

3) якісний підхід до оцінки результативності залучених прямих іноземних інвестицій на підприємствах в країні-реципієнті.

У табл. Б.1. Додатку Б наведено запропоновану М. Биркою систематизовану та доповнену класифікацію прямих іноземних інвестицій [2]:

а) Статистичний підхід використовують для обліку та звітності прямих іноземних інвестицій. Згідно з цим підходом, автором виділені дві найсуттєвіші ознаки класифікації: напрям потоку капіталу та походження капіталу. За напрямом потоку капіталу прямі іноземні інвестиції поділяються на внутрішні, коли капітал з-за кордону інвестується у ресурси країни-реципієнта, та зовнішні, коли спостерігається вивезення капіталу за межі національних кордонів. За походженням капіталу прямі іноземні інвестиції поділяються на такі, що здійснюються з розвинених країн, з країн, що розвиваються, та офшорні. Статистичний підхід дає кількісні дані для оцінки двох різних аспектів прямих іноземних інвестицій:

1) обсяги потоків прямих іноземних інвестицій та 2) активи (запаси) прямих іноземних інвестицій. Потоки свідчать про кількість інвестицій, здійснених упродовж певного періоду, тоді як активи — про кількість прямих іноземних інвестицій в країні у конкретний момент часу. Зі зростанням потоків зростають і активи. У більшості країн помітне щорічне зростання активів прямих іноземних інвестицій, але можливе і зменшення. Якщо країна-реципієнт націоналізує іноземну компанію, це призводить до витоку прямих іноземних інвестицій з країни-реципієнта і зменшення їхніх активів у цій країні.

б) прямі іноземні інвестиції також можуть бути класифіковані з позиції іноземного інвестора (країни-донора) і з позиції приймаючої сторони (країни-реципієнта). Тому метою наступних підходів є надання якісної оцінки щодо:

1) інвестиційної діяльності іноземного інвестора, а також 2) результативності залучених прямих іноземних інвестицій на підприємствах у країні-реципієнту шляхом залучення експертів та проведення економічних досліджень.

Якісний підхід до оцінки інвестиційної діяльності іноземного інвестора передбачає такі ознаки класифікації, як мотив іноземних інвесторів, а також належність до виду продукту та стадій його виробництва. З позиції приймаючої сторони (країни-реципієнта) якісний підхід до оцінки результативності залучених прямих іноземних інвестицій на підприємствах в країні-реципієнты включає такі ознаки класифікації, як ефект на торгівлю, а також запропоновані автором нові класифікаційні ознаки — характер використання залученого капіталу та результат залученого капіталу.

За впливом на торгівлю прямі іноземні інвестиції поділяються на імпорто-заміщувальні та експортно-орієнтовані. Імпорто-заміщувальні прямі іноземні інвестиції спричиняють виробництво тих товарів, які раніше імпортувала країна, що приймає. Такий тип прямих іноземних інвестицій визначається розміром ринку приймаючої країни, транспортними видатками і торговельними бар'єрами. Експортно-орієнтовані прямі іноземні інвестиції мотивовані бажанням пошуку нових джерел ресурсів, таких як сировина і проміжні товари, напівфабрикати, які використовуватимуться у виробництві інших товарів. Прямі іноземні інвестиції цього типу будуть збільшувати експорт країни, що приймає, через експорт сировини і проміжних товарів до країни-донора прямих іноземних інвестицій і до інших країн, де розташовані філії чи дочірні підприємства ТНК. Схожу класифікацію прямих іноземних інвестицій, яка пов’язана із зовнішньою торгівлею, запропонував К. Коджіма. В процесі дослідження американських та японських прямих іноземних інвестицій вчений виявив, що прямі іноземні інвестиції або торговельно-орієнтовані, які генерують надлишковий попит на імпорт і надлишкову пропозицію експорту в початкових умовах торгівлі, або антиторговельно-орієнтовані, які мають несприятливий вплив на торгівлю.

За характером використання залученого капіталу автор пропонує поділяти прямі іноземні інвестиції на споживчі, виробничо-технологічні та венчурні. Споживчі прямі іноземні інвестиції - так звані «інвестиції, що проїдаються» — спрямовуються у сферу послуг, внутрішню торгівлю та нерухомість. Інвестування у зазначені сфери свідчить про використання внутрішнього ринку з метою отримання швидкого прибутку, адже саме ці сфери дозволяють отримувати прибутки за рахунок швидкого обігу. За таких умов вплив прямих іноземних інвестицій на економічне зростання країни є мінімальним.

Виробничо-технологічні прямі іноземні інвестиції спрямовуються на розширення виробничого потенціалу шляхом інвестицій в основний капітал, зокрема реконструкцію підприємств — експортерів і будівництво нових виробничих потужностей, виробництво товарів з високою доданою вартістю, які у перспективі збільшать експортний потенціал підприємства.

Венчурні прямі іноземні інвестиції націлені на створення невеликих підприємств, які спеціалізуються на впровадженні нових ідей та технологій і є високоризиковими. Ці інвестиції зосереджуються переважно у таких галузях, як електроніка, зв’язок, генна інженерія, охорона здоров’я.

Керуючись попередніми міркуваннями щодо користі прямих іноземних інвестицій для економічного зростання країни, за результатом залученого капіталу автор пропонує поділяти прямі іноземні інвестиції також на хижацькі та прогресивні (інноваційні). Результатом хижацьких прямих іноземних інвестицій є витіснення вітчизняних конкурентів та захоплення ринку, тоді як результатом прогресивних (інноваційних) прямих іноземних інвестицій є створення нових галузей; створення чи освоєння нових технологій; запровадження та імплементація інновацій. Націлені на розвиток, прогресивні (інноваційні) прямі іноземні інвестиції залучаються насамперед в економіку знань.

в) Окрім вищенаведених класифікаційних окремих ознак прямих іноземних інвестицій, які слугують для характеристики діяльності іноземних інвесторів та результативності залучених прямих іноземних інвестицій на підприємствах в країніреципієнті, в економічній літературі виділяють також такі класифікаційні ознаки, як суб'єкт здійснення та характер використання капіталу в інвестиційному процесі, які в процесі аналізування якості інвестиційної діяльності iноземного інвестора (країнидонора) і сторони, що приймає (країниреципієнта), можуть застосовуватись для обох сторін міжнародного інвестиційного процесу.

Тобто за класифікаційною ознакою суб'єкта здійснення виділяють інституційні, підприємницькі та ТНКінвестиції. За характером використання капіталу в інвестиційному процесі прямі іноземні інвестиції поділяють на [29]:

1. Первинні - інвестиції, що здійснює іноземний інвестор вперше.

2. Реінвестиції - інвестиції, що здійснюються у результаті прибуткової господарчої діяльності й спрямовані на розширення виробництва.

3. Дезінвестиції - від'ємні інвестиції підприємства, які є наслідком процесу вилучення раніше інвестованого капіталу із інвестиційного обігу без подальшого його використання в інвестиційних цілях, наприклад, для покриття збитків підприємства.

Не менш важливою є класифікаційна ознака — галузева спрямованість, яка надає інформацію як про стан та тенденції залучення прямих іноземних інвестицій у країні-реципієнті, так і про мотиви і сферу діяльності іноземного інвестора. За галузевою спрямованістю прямі іноземні інвестиції поділяють на такі, що залучені:

1) в первинний сектор економіки (АПК, видобування сировини);

2) у вторинний сектор економіки (виробництво, будівництво);

3) у третинний сектор економіки (сфера послуг: транспорт, зв’язок, торгівля, туризм, ІТ, банківська сфера, освіта).

Тобто прямі іноземні інвестиції поділяються за галузями і сферами діяльності відповідно до їх класифікатора. Ця інформація доступна в статистичній формі звітності про потоки прямих іноземних інвестицій [18−24].

Як показав попередній аналіз теорій ПІІ, існує дві головні причини, по яких компанія вирішує вести свою діяльність за межі своєї країни: доступ на нові (закордонні) ринки й наявність дешевих факторів виробництва.

На цьому заснований поділ ПІІ на дві основні групи [27]:

— «Горизонтальні» ПІІ, що орієнтовані на пошук ринку;

— «Вертикальні» ПІІ, що орієнтовані на експорт.

Горизонтальні інвестиції мають на увазі виробництво за кордоном практично тих же самих продуктів і послуг, що й у країні базування. Цей вид інвестування називається горизонтальним, оскільки ТНК копіюють ті ж види діяльності в різних країнах. Перевага віддається горизонтальним ПІІ, коли збут продукції на закордонні ринки занадто дорого обходиться за рахунок транспортних видатків і торговельних бар'єрів. Горизонтальні інвестиції, як правило, супроводжуються експансією з сторони материнської компанії й масовим вкладенням ПІІ в економіку приймаючої країни.

Притік ПІІ, що орієнтовані на пошук ринку (так звані «горизонтальні ПІІ»), насамперед покликаний сприяти розширенню діяльності компаній з метою обслуговування внутрішнього ринку. Це означає потребу у створенні інституцій, які можуть ефективно виконати це завдання. Можлива експортна мотивація не є головною причиною такого притоку, хоча характер таких прямих інвестицій може з часом змінитись. Часто такі ПІІ здійснюються у невиробничі сектори, тобто в третинний сектор.

Вертикальні ПІІ застосовуються тими міжнародними компаніями, які ділять процес виробництва географічно. Вони називаються вертикальними, тому що ТНК ділять виробничий ланцюг вертикально, контролюючи деякі стадії виробництва за кордоном. Особливість такого поділу полягає в тому, що виробничий процес містить у собі численні стадії виробництва, потребуючі різні споживані матеріали. Якщо ціни на ці складові варіюють по країнах, відповідно, вигідно для компанії буде розділити виробничий ланцюг.

Потоки ПІІ, що орієнтовані на експорт (так звані «вертикальні ПІІ»), призводять до міжнародного перерозподілу виробництва та збільшують експортні потоки. У цьому випадку мультинаціональні підприємства намагаються сконцентрувати певні види діяльності з вартісного ланцюга у деяких країнах та експортувати отримані товари на наступний рівень обробки, що може розміщуватись в інших країнах. Це особливо стосується працемістких виробництв, коли ПІІ можуть здобувати перевагу завдяки відносно низькій вартості праці у приймаючій країні. Такі інвестиції також здійснюються особливо у вторинний сектор, тобто у промисловість, тоді як інші сектори економіки також можуть виступати потенційними одержувачами таких потоків, але в меншій мірі.

Окрім очевидних наслідків впливу на виробництво та зайнятість, цей тип ПІІ посилює експортну базу та веде до зростання міжнародної конкурентоспроможності. Це може призвести у довгостроковому періоді до сукупного покращення стану рахунку поточних операцій із зростанням прибутку від іноземної валюти. Однак у короткостроковому періоді може мати місце негативний вплив на рахунок поточних операцій, оскільки зазвичай відбувається імпорт основних фондів задля модернізації та розширення виробничих потужностей. Ці фонди (наприклад, устаткування) можуть відповідно розглядатись як довгострокові активи, що забезпечать приплив іноземної валюти, чого не станеться, якщо ці інвестиції здійснюватимуться у сектор послуг, не орієнтований на експорт. Якщо ПІІ спрямовані на заміщення імпорту, наприклад, запровадження енергозберігаючих технологій, що допомагають заощаджувати імпортний газ, то описаний вище механізм працюватиме в основному у той же спосіб щодо чистого впливу на рахунок поточних операцій. Чистий експорт зросте у довгостроковому періоді.

Існує два різні шляхи, якими ПІІ можуть надходити у країну: у формі ПІІ «з нуля» (green field) або через злиття та поглинання. Перший включає створення нових основних фондів, а другий передає наявні активи під контроль іноземних власників. Відповідно, у короткостроковому періоді може статись, що ПІІ «з нуля» матимуть сильніший ефект на створення потужностей та експорт, ніж ПІІ через злиття та поглинання. Однак відмінність між різними формами ПІІ зменшується у середньо — та довгостроковому періодах, оскільки ПІІ через злиття та поглинання часто також передбачають подальші інвестиції та аналогічне розширення потужностей.

Ключовий момент — це те, що ПІІ, орієнтовані на експорт, можуть сприяти еволюції конкурентоспроможної промислової структури, дозволяючи, таким чином, розвиток нових спеціалізацій та поступову зміну порівняльних переваг країни. Відповідно, перехід від традиційного (менш диверсифікованого) експорту, який складається з товарів із низькою доданою вартістю та низьким рівнем обробки, до експорту більшої кількості товарів з вищою доданою вартістю, може відбуватись більш згладжено.

У випадку з вертикальними зворотними ПІІ ТНК створюють підприємство за кордоном як власний постачальник факторів виробництва, що забезпечує материнську компанію необхідними складовими. Інвестиції, спрямовані вперед, мають на увазі ті філії ТНК за кордоном, які одержують необхідні складові від материнської компанії для власного виробництва й, таким чином, знаходяться у виробничому ланцюжку після материнської компанії.

У однієї ТНК, найчастіше, присутні й ті й інші види інвестування, що пояснюється різною вартістю необхідних складових у різних країнах. Розглянемо узагальнення інтерпретацій та тлумачення різних видів прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в різних літературних джерелах і те, що в сучасних умовах глобалізації дослідники мають на увазі під цими поняттями, виконане в роботі Гуржієвої К.О.

Розвиток теорії виникнення транснаціональних корпорацій проходив в три стадії. Раніше діяльність ТНК розглядалася як частина теорії капіталопотоків (Р. Кейвс (R. Caves), 1997 [81]). Представники цієї теорії стверджували, що головне керування компанією повинне розташовуватися в країні з надлишковим капіталом, а виробничі філії - у країнах з дефіцитом даного ресурсу. Згодом теорія транснаціональних корпорацій була розділена на два напрямки.

Перший напрямок розкриває походження вертикальних ПІІ, коли компанія ділить виробничий процес географічно. Вона заснована на теорії капіталопотоків, відповідно до якої пряме інвестування є необхідним для виробництва в закордонних філіях. Другий напрямок описаний моделлю горизонтальних ПІІ, коли компанія виробляє однакові товари й послуги в різних країнах. Існує ще третій напрямок, що комбінує обоє перераховані вище. Така теорія була названа моделлю" Капітал знань" (D. L. Carr, J. R. Markusen).

Приведемо чотири найбільш найпоширенішими в економічній літературі визначеннями вертикальних і горизонтальних ПІІ.

Перше засновано на мотивації інвестування. Відповідно до такого визначення, ПІІ можна розділити на вертикальні й горизонтальні залежно від мотивів компанії при створенні закордонних філій. Таким чином, суть вертикальних ПІІ полягає в економії на факторах виробництва, ціни на які сильно розрізняються по країнах (J. R. Markusen).

Другий спосіб розмежування цих двох типів інвестування був запропонований Л. Брейнардом (Lael S. Brainard, 1993р. [104]), що для пояснення діяльності ТНК за кордоном увів поняття «пропорція факторів». Такий метод виходить із емпіричної оцінки міжнародних торговельних потоків.

У третьому напрямку застосовується географічний розподіл продажів через закордонні філії.

Нарешті, останній напрямок був розроблений Дж. Маркузеном (James R. Markusen) в 1995 році. Він визначив вертикальні ПІІ як географічний поділ процесу виробництва по стадіях, що дуже схоже із фрагментацією. Сучасне поняття включає деякі загальні риси цих альтернативних напрямків і визначає вертикальні ПІІ як географічний поділ виробництва, а горизонтальні розглядаються як дублювання діяльності транснаціональною корпорацією в різних країнах.

Звичайно, чітку грань між горизонтальними й вертикальними ПІІ провести неможливо, оскільки навіть у випадку з горизонтальними інвестиціями закордонні філії однаково користуються послугами консультації й керування материнської компанії, навіть якщо компанія дублює ту саму діяльність у декількох країнах. Таким чином, будь-яка горизонтально інвестована ПІІ має риси вертикального інвестування.

Горизонтально інвестовані ТНК — це компанії, що виробляють однакові товари й послуги на численних підприємствах у різних країнах, де збут і виробництво здійснюються на тім же ринку. Для здійснення горизонтальних ПІІ важлива наявність двох факторів: наявність незначних торговельних витрат і стабільного рівня економії масштабу. Головним мотивом горизонтальних ПІІ є запобігання великим транспортним видаткам або вихід на закордонні ринки, що можна зробити, тільки розмістивши там свої підприємства по виробництву товарів / послуг. Модель горизонтальних ПІІ припускає розміщення інвестицій у середовищі рівних по економічному рівні й добробуту країн. Різницю між горизонтальними й вертикальними ПІІ можна представити у вигляді рівняння витрат і одержуваних вигід.

Більше узагальнююча модель Л. Брейнарда, удосконалена в роботі Ф. Цинкеля [106], розкриває роль ефекту масштабу й транспортних витрат на рівні підприємства. Це пояснюється тим, що горизонтальні ПІІ використовуються як альтернатива експорту, коли торговельні витрати підприємства більше постійних витрат при відкритті нової філії, що також відомо як підхід «близькість — концентрація». Зміст цього підходу полягає в різниці між скороченням транспортних витрат завдяки близькості до ринку й ефекті масштабу при виробництві на одному підприємстві, тобто концентрації. Ефект масштабу виникає на основі постійних витрат при відкритті нового підприємства. Модель припускає два випадки, коли горизонтальні ПІІ превалюють над експортом або повністю витісняють його. Перший випадок має місце, коли транспортні витрати досить високі в порівнянні з постійними витратами підприємства, тоді як у другому випадку ТНК не може обслуговувати всі ринки збуту за допомогою одного підприємства з виробництва. Інакше кажучи, мотивів для здійснення горизонтальних ПІІ тим більше, чим більше транспортні витрати, ніж постійні, і чим вище прибутковість від ефекту масштабу.

Подальший розвиток моделі горизонтальних інвестицій був розроблений Дж. Маркузеном і А. Венейблом (James R. Markusen, 1998, Anthony J. Venables, 2000 [97]). Вони розширили вищезгадану модель до мультинаціональної структури, з огляду на сукупність мультинаціональних і місцевих виробників у кожній країні. За досвідом, транснаціональні компанії домінують у країнах, схожих по розміру, наявності факторів виробництва й технологій. Автори також показали, що розходження в наділеності факторами виробництва скорочує розміри горизонтальних ПІІ.

За думкою Гуржієвої К.О. [15], дані табл. 1.2 характеризують основні умови, необхідні для здійснення горизонтальних ПІІ: схожість країн по площі й наявності необхідних факторів виробництва, наявність транспортних витрат і економія від ефекту масштабу на рівні компанії. На основі вищенаведених даних табл. 1.2 можна пояснити розмаїтість характеристик потоків ПІІ. По-перше, горизонтальні ПІІ скорочують шлях торговельних потоків, оскільки постачання ринку в даному випадку відбувається через місцеве виробництво, а не через експорт. По-друге, горизонтальним ПІІ віддають перевагу, коли вартість імпорту вище видатків на інвестування. По-третє, горизонтальні ПІІ характерні для великих закордонних ринків, що дозволяє новому підприємству зменшити постійні витрати через великий обсяг виробництва.

Нарешті, цінність місцевого виробництва може перевищити просте обчислення чистих витрат через описане рівняння, коли відкриття нового підприємства з виробництва може мати стратегічну цінність.

Таблиця 1.2.

Порівняльні умови для «вертикальних» та «горизонтальних» ПІІ [15].

Побудовано автором роботи [15].

На олігополістичному ринку продажі кожної компанії залежать від граничних витрат всіх конкурентів. Компанія, вкладаючи горизонтальні ПІІ, скорочує свої граничні витрати, що, у свою чергу, може змусити інші компанії скоротити обсяги продажів. Відкриття нового підприємства позначає появу ще одного постачальника на місцевому ринку, що змінює поводження конкурентів. Обидві країни звичайно рівні по розміру, а для вертикальних ПІІ - країна-базування повинна бути більше приймаючої країни.

Для моделі горизонтальних інвестицій основним є відповідь на питання, як здійснювати збут продукції на закордонний ринок (приймаючої країни), тоді як для моделі вертикальних ПІІ - збут продукції здійснюється на внутрішньому ринку (країни-базування).

Стандартна модель вертикальних ПІІ містить у собі прийняття рішення, де краще розташувати виробництво, щоб мінімізувати витрати. У країні-базування звичайно зосереджена управлінська діяльність, виробництво ж може розташовуватися як у країні-базування, так і за кордоном. Виробничі витрати, найчастіше, можна значно скоротити при виробництві в приймаючій країні.

Отже, різниця укладається тільки в скороченні витрат виробництва за кордоном і неминучими витратами по доставці товару назад у країни-базування.

В умовах сучасної глобалізації все-таки переважають горизонтальні ПІІ. Розвинені країни виступають одночасно й донорами й реципієнтами більшої частини ПІІ, тому що доступ на закордонні ринки є більшим мотивом у порівнянні з можливістю скорочення витрат виробництва.

Згідно Л. Брейнарду (Lael S. Brainard), іноземні філії американських ТНК експортують тільки 13% закордонної продукції назад у США, а більшість підприємств від американських транснаціональних корпорацій націлені на збут своєї продукції на місцевих ринках. У США 2−8% продукції виробництва іноземних філій експортується назад у материнську компанію, інші 64% - продається на американському ринку. Домінуючу частину ПІІ залучають великі закордонні ринки, а не дешева праця (або будь-які інші фактори виробництва), тому більша частина потоків ПІІ відповідає більше горизонтальним, а не вертикальним ПІІ.

Основні відмінності горизонтального інвестування від вертикального (за узагальненням автора [15]) представлені в табл.1.3.

Таблиця 1.3.

Основні відмінності між «горизонтальними» та «вертикальними» прямими іноземними інвестиціями [15].

Модель транснаціональної компанії типу КЗ («капітал знань») комбінує в собі риси й горизонтальних, і вертикальних ПІІ. Споконвічно ця модель використовувалася для підтвердження переваги горизонтальних ПІІ перед вертикальними. Більшість її положень підтверджувало це, але надалі дослідження впливу на приймаючі країни вертикальних ПІІ було визнано більш сприятливим (оскільки великий обсяг продажів іноземних філій підвищує рівень ВВП приймаючої країни).

Відповідно до теорії Дж. Маркузена й А. Венейбла (James R. Marcusen, Anthony J. Veneables, 2005), горизонтальні і вертикальні ПІІ ділять на ринково-орієнтовану і експортно-платформну діяльність залежно від того, що для компанії більш важливо, торговельні витрати або необхідні фактори виробництва, на що, відповідно, впливає її спеціалізація на виробництві окремих компонентів або складанні.

Експортна платформа ПІІ - це прямі іноземні інвестиції, основним мотивом яких є скоріше експорт, ніж збут продукції на закордонний ринок. Раніше прийнято було вважати експортну платформу чисто вертикальними ПІІ, коли експорт направляється назад у країну базування. Однак останнім часом переважає інша тенденція експортної платформи, коли експорт здійснюється на треті ринки. Зростаючі інтеграційні торговельні об'єднання з низькими внутрішніми торговельними бар'єрами, але високими зовнішніми активно сприяють цьому. ТНК відкривають філії усередині таких об'єднань і, використовуючи місцеві підприємства, здійснюють збут продукції на весь ринок цього торговельного об'єднання.

Гуржієва К.О. в своєму узагальненні побудувала послідовність авторів, які розвинули основні положення теорії «експортної платформи» [15]:

1) М. Мотта й Дж. Норман (Massimo Motta, George Norman) виявили, що збільшення доступу до ринку усередині таких об'єднань (споконвічно через вертикальні ПІІ) приводить до появи на ньому експортної платформи ПІІ. Як додаткова вигода (оскільки ПІІ стають більше бажаними для іноземних фірм, завдяки тому, що вони за допомогою одного підприємства можуть постачати всі ринки торговельного об'єднання) скорочуються субсидії, націлені на відкриття нових філій іноземних компаній. Замість одного ринку приймаючої країни, компанія вільно через національний може охопити великий регіональний ринок. Оскільки торговельні об'єднання мають регіональну основу, інвесторові вдається уникнути як явних (транспортні витрати), так і схованих (тарифи) торговельних бар'єрів.

2) С. Кумар (Saket Kumar, 1988 рік) підкреслює, що необхідно розрізняти експортну платформу ПІІ, орієнтовану на країну базування, і експортну платформу ПІІ, орієнтовану на треті країни. Для першої групи ПІІ має значення тільки дешевина факторів виробництва в інших країнах і торговельні витрати на доставку назад у країну базування. Для групи ПІІ, спрямованої на експорт у треті країни, більше важливе значення має доступ на закордонні ринки, а торговельні витрати на зворотний переклад продукції в цьому випадку відіграє меншу роль.

3) У наступному дослідженні К. Екхольм (Karolina Ekholm, 2007 рік) виділила три типи експортної платформи ПІІ. Експортна платформа ПІІ для країни базування містить у собі експорт назад у материнську компанію. Експортна платформа ПІІ для третіх країн містить у собі експорт на великі закордонні ринки. Глобальна експортна платформа ПІІ - це експорт, як у країну базування, так і у треті країни.

Таким чином, «експортна платформа ПІІ» — явище нове й ще належним чином не досліджене. У табл.1.4 (за даними узагальнення [15]) представлена еволюція тлумачення даного поняття — різноманіття поглядів економістів при поясненні феномена інвестицій такого типу.

Таблиця 1.4.

Визначення терміну «Експортна платформа прямих іноземних інвестицій» .

За узагальненням [15].

Таким чином, розглянута нами раніше модель транснаціональної компанії КЗ («комплекс знань») являє собою не що інше, як новий вид інвестування — експортну платформу. Із представлених у табл.1.3 даних витікає, що якщо раніше автори ототожнювали експортну платформу з одним із двох видів інвестування, то згодом виробився комплексний всебічний підхід до її визначення й доведена неприхильність її до жодного з раніше відомих видів інвестування.

Висновки до розділу 1.

Прямі іноземні інвестиції - це вкладення капіталу в підприємство за кордоном, що забезпечує набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об'єктом вкладення капіталу й передбачає одержання підприємницького прибутку (доходу) та/або ж досягнення соціального, інноваційного, екологічного та інших видів ефектів.

Ключовою ознакою ПІІ є набуття довгострокового економічного інтересу, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над об'єктом вкладення капіталу через володіння значною частиною капіталу підприємства. При цьому, якщо за міжнародними визначеннями контроль над об'єктом ПІІ виникає при володінні пакетом у 10% статутного капіталу, то для сучасного стану перехідної економіки та нерозвинутого фондового ринку України такий пакет повинен бути не менше 25%.

Основні сучасні теоретичні концепції руху та регулювання ПІІ можна класифікувати у хронологічному розвитку на сім груп (від теорії зовнішньоторгівельних переваг економік окремих країн до теорії транснаціональних компаній глобальної світової економіки):

1) гіпотези, які припускають існування досконалих ринків: про різницю в розмірах доходу, портфельна, про обсяги продажу/випуску та розміри ринку;

2) гіпотези, які базуються на недосконалості ринків: біхевіористська, про життєвий цикл продукту, про олігополістичну реакцію, про інтерналізацію;

3) гіпотези про схильність до інвестування: про ліквідність, про валютні зони, про інші визначальні. фактори;

4) гіпотези факторного впливу на ПІІ: політична нестабільність, стимули, дешева робоча сила, заборгованість та загроза суверенітету;

5) модель еклектичної парадигми Дж. Даннінга;

6) модель капіталу знань Дж. Маркусена;

7) модель просторового розподілу ПІІ Б. Блонігена, Р. Девіса та інш.

Найбільш базовим, загальновизнаним та поширеним є поділ прямих іноземних інвестицій на горизонтальні, вертикальні та конгломеративні, який запропонував Р. Кейвс.

Горизонтальні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою горизонтальної експансії у виробництві того самого чи схожого товару за кордоном у країні, що приймає, але в межах однієї галузі.

Вертикальні прямі іноземні інвестиції - це «прямі інвестиції в галузі, що належать до різних стадій виробництва окремого продукту». Вони надають змогу підприємству-інвестору замінити окремі стадії систем виробництва та збуту на неефективних ринках у межах самого підприємства. Вертикальні прямі іноземні інвестиції поділяються на зворотні та форвардні. Вертикальні зворотні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою використання сировини, а форвардні - щоб бути ближче до споживачів через придбання точок збуту.

Конгломеративні прямі іноземні інвестиції, що поєднують риси як горизонтальних, так і вертикальних прямих іноземних інвестицій, представлені моделлю транснаціональної компанії типу КЗ («капітал знань»).

Новим визнаним видом ПІІ є «експортна платформа ПІІ» — прямі іноземні інвестиції, основним мотивом яких є скоріше експорт, ніж збут продукції на закордонний ринок. Раніше прийнято було вважати експортну платформу чисто вертикальними ПІІ, коли експорт направляється назад у країну базування. Однак останнім часом переважає інша тенденція експортної платформи, коли експорт здійснюється на треті ринки. Дослідники виділяють три типи експортної платформи ПІІ. Експортна платформа ПІІ для країни базування містить у собі експорт назад у материнську компанію. Експортна платформа ПІІ для третіх країн містить у собі експорт на великі закордонні ринки. Глобальна експортна платформа ПІІ - це експорт, як у країну базування, так і у треті країни.

Розділ 2. Динаміка та структура залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України.

2.1 Джерела, обсяги та структура прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну у 2008;2014 рр..

Обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (в акціонерний капітал) в економіку України на 1 січня 2015 р. становив 45 916,0 млн. дол. США (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя) та в розрахунку на одну особу населення складає 1072,0 дол. (табл.2.1).

Таблиця 2.1.

Динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій за даними Держкомстат [109].

У 2014 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2451,7 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Зменшення капіталу за цей період становить 13 592,1 млн. дол. (у т. ч. за рахунок курсової різниці при внесенні частки ІІ в гривнях та рублях РФ — 12 246,5 млн. дол.), тобто чисте сальдо потоку валютних та гривневих (реінвестиція) іноземних інвестицій у 2014 році становить 1,1 млрд доларів США.

Інвестиції надійшли зі 131 країни світу. Із країн ЄС із початку інвестування внесено 35 575,5 млн. дол. інвестицій (77,5% загального обсягу акціонерного капіталу), з інших країн світу — 10 340,5 млн. дол. (22,5%).

До десятки основних країнінвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр — 13 710,6 млн. дол., Німеччина — 5720,5 млн. дол., Нідерланди — 5111,5 млн. дол., Російська Федерація — 2724,3 млн. дол., Австрія — 2526,4 млн. дол., Велика Британія — 2145,5 млн. дол., Вірґінські Острови (Брит.) — 1997,7 млн. дол., Франція — 1614,7 млн. дол., Швейцарія — 1390,6 млн. дол. та Італія — 999,1 млн. дол.

Аналіз динаміки структурних часток основних країн — інвесторів за період 2008 — 2014 рр. показав, що (рис. Ж.1 — Ж.2а Додатку Ж):

— питома частка Кіпра в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 21,2% (2008) зросла до рівня 32,5% (2014) та впала до 30% (2015 р.);

— питома частка Німеччини в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 17,9% (2008) знизилась до рівня 10,7% (2014) та зросла до 12,5% (2015);

— питома частка Нідерландів в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 8,9% (2008) зросла до рівня 9,5% (2014) та до рівня 11,1% (2015);

— питома частка Австрії в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 6,9% (2008) знизилась до рівня 5,6% (2014) та до рівня 5,5% (2015);

— питома частка Великої Британії в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 6,4% (2008) знизилась до рівня 4,6−4,7% (2014 — 2015);

— питома частка Російської Федерації в прямих іноземних інвестиціях в Україну з рівня 5,2% (2008) зросла до рівня 7,3% (2014) та впала до рівня 5,93% (2015).

Аналіз динаміки обсягів залучених прямих іноземних інвестицій в Україну по основним країнам — інвесторам у 2008 — 2014 рр. показав (рис. Ж.3 — Ж.5 Додатку Ж):

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Кіпру з рівня 7,68 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 19,05 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 2,48, та впав до рівня 13,7 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Німеччини з рівня 6,39 млрд USD у 2008 році знизився до рівня 6,29 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 0,98, та впав до рівня 5,72 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Нідерландів з рівня 3,18 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 5,61 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,76, та впав до рівня 5,11 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Австрії з рівня 2,44 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 3,26 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,33, та впав до рівня 2,52 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Великої Британії з рівня 2,27 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 2,71 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1, 19, та впав до рівня 2,14 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Російської Федерації з рівня 1,85 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 4,29 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 2,32, та впав до рівня 2,72 млрд USD у 2015 році;;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із США з рівня 1,47 млрд USD у 2008 році знизився до рівня 0,99 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становить 0,67, та впав до рівня 0,88 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із офшора Вірджинських островів з рівня 1,31 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 2,49 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,90, та впав до рівня 2,0 млрд USD у 2015 році.

На підприємствах промисловості зосереджено 15 533,0 млн. дол. (32,0%) прямих інвестицій, у т. ч. переробної - 13 111,0 млн. дол., добувної промисловості і розроблення кар'єрів — 1 519,9 млн. дол., з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря — 830,8 млн. дол. На підприємства металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів залучено 5 682,5 млн. дол. прямих інвестицій, виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів — 2 869,4 млн. дол., виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції - 1 286,9 млн. дол., машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устаткування, — 1 052,4 млн. дол., виробництва хімічних речовин і хімічної продукції - 978,8 млн. дол.

В Додатку В наведені графіки галузевої структури прямих іноземних інвестицій в Україну за найбільшими країнами — інвесторами станом на 01.10.2014. Як показує аналіз даних, наведених на рис. В.1 В.10 Додатку В, за рівнем загальному рейтингу по обсягам інвестування:

1. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Кіпру є (рис. В.10 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 26,2%;

— Операції з нерухомістю — 12,3%;

— Оптоворозрібна торгівля — 8,8%.

2. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Німеччини є (рис. В.9 Додатку В):

— переробна промисловість — металургійне виробництво та продукти первинної переробки виробництва сталі та прокату — 79,5%;

3. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Нідерландів є (рис. В.8 Додатку В):

— Інформація та телекомунікації - 20,7%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 14,2%;

— Переробна промисловість — виробництво продуктів, напоїв та тютюнових виробів — 12,4%.

4. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Російської Федерації є (рис. В.7 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 75,3%;

— Інформація та телекомунікації - 7,28%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 7,9%.

5. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Австрії є (рис. В.6 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 70,74%;

— Переробна промисловість — 9,44%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 7,56%.

6. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Великої Британії є (рис. В.5 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 12,1%;

— Операції з нерухомим майном — 21,71%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 22,7%.

7. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Вірджинських островів є (рис. В.4 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 10,4%;

— Операції з нерухомим майном — 12,55%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 43,9%.

8. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Франції є (рис. В.3 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 72,0%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 10,9%.

9. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Швейцарії є (рис. В.2 Додатку В):

— Фінансова та страхова діяльність — 48,9%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 22,8%.

10. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Італії є (рис. В.1 Додатку В): — Фінансова та страхова діяльність — 85,0%.

2.2 Законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні.

Законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні здійснюється згідно наступних законодавчих та нормативних документів:

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року N 1560XII [51];

Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року N 93/96ВР [50];

Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року N 514VI [52];

Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання // Постанова Кабміну України від 6 березня 2013 р. № 139.

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» [51]:

1) Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноухау»);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

2) Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Інвестиційна діяльність з цінними паперами провадиться у порядку, встановленому законодавством про цінні папери та фондовий ринок.

3) Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

4) Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страховики та фінансові установи — юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

5) Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

6) Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

7) Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов’язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» ;

одержати позитивний висновок державної експертизи інвестиційного проекту у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

8) Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

9) Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

10) Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами.

Згідно Закону України «Про режим іноземного інвестування» [50]:

1) іноземні інвестори — це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;

2) іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

3) підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство (організація) будь-якої організаційноправової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

4) державна реєстрація іноземної інвестиції - фіксування факту внесення іноземної інвестиції шляхом присвоєння органом державної реєстрації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформаційному повідомленню реєстраційного номера з відповідним записом у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

5) Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді (стаття 2):

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

валюти України — відповідно до законодавства України;

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

інших цінностей відповідно до законодавства України.

6) Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах (стаття 3):

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

7) Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

8) Правовий режим інвестиційної діяльності (стаття 7).

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.

9) Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації (стаття 9).

Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

Усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, внаслідок дій, зазначених у статтях 9, 10 Закону, повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

10) Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності (стаття 11).

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

11) Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій (стаття 12).

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

12) Організаційноправові форми та діяльність підприємств з іноземними інвестиціями.

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов’язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України.

Згідно «Порядку державної реєстрації іноземних інвестицій та її анулювання» [53]:

1) Державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій або її анулювання.

2) Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

інформаційне повідомлення з відміткою територіального органу Міністерства доходів і зборів за місцем здійснення інвестицій про їх фактичне здійснення;

документи, що підтверджують форму здійснення іноземних інвестицій (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

документи, які підтверджують вартість іноземних інвестицій, що визначається відповідно до статті 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

3) Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється шляхом присвоєння органом державної реєстрації інформаційному повідомленню реєстраційного номера, який на всіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації, та внесення таким органом відповідного запису до журналу обліку.

4) За видами іноземних інвестицій визначаються такі порядкові номери в кодуванні реєстраційного номера:

іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України — 1;

валюта України — відповідно до законодавства України — 2;

будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов’язані з ним майнові права — 3;

акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені у конвертованій валюті - 4;

грошові вимоги та права вимоги щодо виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями — 5;

будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країниінвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо — 6;

права на провадження господарської діяльності, у тому числі права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями — 7;

інші цінності відповідно до законодавства — 8.

5) За формами іноземних інвестицій визначаються такі порядкові номери в кодуванні реєстраційного номеру:

часткова участь у підприємствах, створюваних спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств — 1;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю — 2;

придбання не забороненого законами нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів — 3;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України — 4;

придбання інших майнових прав — 5;

господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції - 6;

інші форми іноземних інвестицій, не заборонені законами, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України — 7.

6) Для скасування державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації такі документи:

письмове повідомлення про припинення іноземним інвестором своєї діяльності у зв’язку з передачею (продажем) своїх інвестицій іншим суб'єктам інвестиційної діяльності;

інформаційне повідомлення про попередню державну реєстрацію іноземних інвестицій;

довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки.

7) У разі вилучення (репатріації) іноземних інвестицій державна реєстрація підлягає анулюванню. Для анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації такі документи:

письмове повідомлення про вилучення (репатріацію) іноземних інвестицій;

інформаційне повідомлення про проведену державну реєстрацію іноземних інвестицій;

довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки.

2.3 Горизонтальні та експортоплатформенні прямі іноземні інвестиції в підприємствах галузі виробництва табачних виробів в Україні.

В якості горизонтальних та експортно-платформенних прямих іноземних інвестицій в дипломному проекті проаналізована діяльність підприємств в галузі виробництва табачних виробів в Україні.

Як показав проведений аналіз, всі тютюнові фабрики України на протязі 24 років незалежності України були приватизовані, переведені в форму відкритих акціонерних товариств, а потім «поглинуті» міжнародними табачними ТНК, які здійснили прямі іноземні інвестиції, викупивши від 99,5% до 99,9% статутного фонду [112 — 115].

В сучасній Україні галузь виробництва табачних виробів представлена 4ма наступними підприємствами з іноземними інвестиціями:

1. 20 043 260 — Приватне акціонерне товариство «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» [114]:

створене на базі приватизації, поглинання та повної модернізації Київської табачної фабрики;

виробництво розташоване за адресою: м. Київ іноземний інвестор (94, 945% статутного фонду) — ТНК «Інтернешнл Тобакко Оверсіз Холдінгз Лімітед» (Велика Британія);

іноземна інвестиція — 24 121 750 акцій вартістю 3,0 грн на суму 72,4 млн грн.

Imperial Tobacco в Україні - компанії «Імперіал Тобако Юкрейн» і АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» — це частина міжнародної ТНК «Imperial Tobacco Group».

В Україні " Imperial Tobacco" є одним з лідерів тютюнового ринку, займаючи 20,1% частки ринку (по даним AC Nielsen за 2013 р.)..

Портфель брендів «Imperial Tobacco» в Україні охоплює всі існуючі на ринку сигаретні формати й цінові сегменти. Компанія провадить і представляє на вітчизняному ринку міжнародні сигаретні бренди Davidoff, R1, West, Parker&Simpson, а також сильні локальні марки «Прима Люкс», «Прима Срібна», «Прима Класична», Style, Delta, Express 20 і інші. При цьому родина брендів «Прима» є лідером українського тютюнового ринку, займаючи частку в 13% (по даним AC Nielsen за 2013 р.).

2. 383 231 — Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» [113]:

створене на базі приватизації, поглинання та повної модернізації Харківської табачної фабрики;

виробництво розташоване за адресою: Харкiвська обл., Харкiвський рн, в'їзд Польовий, 1, селище Комунiст іноземний інвестор (94, 9% статутного фонду) — ТНК «Філіп Морріс Бренд Сарп» (Швейцарія);

іноземна інвестиція — 2 003 398 акцій номінальною вартістю 1,32 грн/ шт на загальну суму 2,65 млн грн;

У 1994 році компанія Філіп Морріс Інтернешенл (Philip Morris International — PMI) придбала контрольний пакет акцій АТ «Харківська тютюнова фабрика». У 1996 році на фабриці вперше в Україні почали виробляти такі міжнародні марки PMI, як Chesterfield і Bond Street. У 2000 році тут почалося виробництво сигарет Marlboro. Сьогодні це провідна тютюнова компанія в Україні, де працює понад 1400 осіб, має штаб-квартиру в Києві та ще чотирнадцять регіональних офісів у різних областях країни. У 2006 році було відкрито новий сучасний виробничий центр у Харкові.

В Україні виробляється цілий ряд марок як для внутрішнього ринку, так і для експорту. Це, зокрема, Chesterfield, Bond Street, Marlboro, L&M і Parliament.

3. 14 372 142 — Публічне акціонерне товариство «Джей Ті Інтернешнл» [115]:

створене на базі приватизації та повної модернізації Кременчуцької табачної фабрики;

виробництво розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. 1905 року, 19.

іноземний інвестор (94, 985% статутного фонду) — ТНК «Джей Ті Інтернешнл Холдінг БіВі» (Нідерланди);

іноземна інвестиція — 3 459 464 451 акцій номінальною вартістю 0,01 грн /шт на загальну суму 34,6 млн грн;

" Джей Ті Інтернешнл Холдінг Біві" (Нідерланди) — локальний підрозділ Джей Ти Интернешнл (Japan Tobacco International, JTI), третього по величині тютюнового виробника у світі із часткою ринку 11% і ринковою капіталізацією близько 32 млрд. доларів.

" Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" є другою за величиною тютюновою компанією на українському ринку, виробляє сигарети таких міжнародних марок, як Winston, Camel, Glamour, LD, More.

4.14 333 202 — Приватне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. — Прилуки» (Бритиш Американ Тобакко Україна), (Чернігівська область, бувша Прилуцька табачна фабрика) [112]:

створене на базі приватизації та повної модернізації Кременчуцької табачної фабрики;

виробництво розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки іноземний інвестор (94, 983% статутного фонду) — ТНК «Брітіш Амерікен Тобако ГмбХ» (Німеччина);

іноземна інвестиція — 1 012 769 844 акцій номінальною вартістю 0,1грн/шт на загальну суму 101, 3 млн грн;

Компанія «Бритіш Американ Тобакко Україна» вже понад двадцять років успішно працює на українському ринку та пропонує споживачам продукцію найвищого міжнародного ґатунку.

На Прилуцькій тютюновій фабриці випускають та експортують такі міжнародні марки як Dunhill, Rothmans, Vogue, Lucky Strike, Kent, Pall Mall, Capri, а також національні марки — «Прилуки», «Прилуки Особливі» та «Козак» .

Прилуцька тютюнова фабрика — виробничий підрозділ «Бритіш Американ Тобакко Україна» — є сучасним високотехнологічним виробництвом з багатою історією, яке випускає сигарети для українського ринку та експортує свою продукцію до Вірменії, Грузії, Іраку, Молдови, Росії, а також до Білорусі (тютюн) та Сінгапуру (фільтропалички). На Прилуцькій тютюновій фабриці встановлено інтегровану систему управління виробництвом. Випробувальна лабораторія фабрики дозволяє здійснювати комплексний контроль якості сировини та готової продукції.

Група «Бритіш Американ Тобакко» — друга у світі міжнародна тютюнова компанія за ринковою часткою, продукція якої продається у більш ніж 200 країнах, до портфеля компанії входять понад 220 марок сигарет. Бізнес компанії, заснований 1902 року, лише за одне десятиріччя увійшов до дванадцяти провідних компаній світу за рівнем ринкової капіталізації. Наприкінці 2012 року компанія стала шостою серед найбільших світових компаній, акції яких котуються на Лондонській фондовій біржі.

В табл. 2.3−2.4 наведені основні показники виробничої потужності аналізуємих тютюнових фабрик України за 2013 та 2014 рр., в табл. 2.5−2.6 наведені основні показники фінансових результатів діяльності цих тютюнових фабрик України за 2013 та 2014 рр.

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.3−2.4:

1. За обсягом виробництва у фізичних одиницях тютюнові фабрики розподіляються на 2 групи:

ПАТ «Філіп Морріс Україна» та ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» з річним обсягом виробництва у 27−28 млрд штук сигарет;

ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» та ПрАТ «Прилуки — Брітиш Американ Тобакко Україна» з річним обсягом виробництва у 15,5 — 18 млрд. штук сигарет.

2. За вартістю випускаємих сортів сигарет явним лідером є ПАТ «Філіп Морріс Україна» (5,3 млрд грн), на другому місці ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (2,9 млрд грн), на третьому місці ПрАТ «Прилуки — Брітиш Американ Тобакко Україна» (2,5 млрд грн) та на четвертому місці ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» (1,0 млрд грн).

Таблиця 2.3.

Основні показники виробничої потужності тютюнових фабрик України за 2013 рік [110].

Таблиця 2.4.

Основні показники виробничої потужності тютюнових фабрик України за 2014 рік [110].

Таблиця 2.5.

Основні показники фінансових результатів діяльності тютюнових фабрик України за 2013 рік [110].

Таблиця 2.6 Основні показники фінансових результатів діяльності тютюнових фабрик України за 2014 рік [110].

Всі тютюнові фабрики за результатами 2013 року є прибутковими, при цьому в рейтингу річного прибутку на першому місці знаходиться ПАТ «Філіп Морріс Україна» (1,3 млрд грн), а чистий прибуток ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна», яке займає четверте місце, складає всього 54 млн грн.

За результатами кризового для України 2014 року дві фабрики (ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» та ПАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. — Прилуки») отримали величезні збитки у розмірі (-515) — (-634) млн грн, а дві фабрики (ПАТ «Філіп Морріс Україна» та ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна») отримали значні прибутки у розмірі 704 — 746 млн грн., при цьому ПАТ «Філіп Морріс Україна» вивела 1 301 млн грн дивідендів за кордон, а ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» вирішила не розподіляти прибуток 2014 року, як і всі прибутки за попередні роки.

На рис. К.1 — К.5 Додатку К наведені результати порівняльного аналізу фінансової потужності та ефективності діяльності 4х тютюнових фабрик за період 2007 — 2014 рр., тобто до світової фінансової кризи 2008 року та в післякризовий період. Аналіз даних наведених на рис. К.1 — К.5 Додатку К показав:

1. За показниками динаміки росту обсягів власного капіталу у всіх підприємств спостерігається стійка позитивна динаміка зростання обсягів власного капітала, який складається з початкової іноземної інвестиції та нерозподіленого в дивіденди та фонди підприємства накопиченого прибутку. При цьому станом на кінець 2014 року обсяги нарощеної вартості іноземних інвестицій склали:

ПАТ «Філіп Морріс Україна» — іноземна інвестиція 2,65 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 366,9 млн грн, тобто у 138,4 раза;

ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» — іноземна інвестиція 34,6 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 2 555,0 млн грн, тобто у 73,5 раза;

ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» — іноземна інвестиція 72,4 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 366,9 млн грн, тобто у 5,1 разів;

ПрАТ «Прилуки — Брітиш Американ Тобакко Україна» — іноземна інвестиція 101,3 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 190,9 млн грн, тобто у 1,9 раза.

2. Як показує аналіз даних, наведених на рис. К.5 Додатку К, ПАТ «Філіп Морріс Україна» у 2008;2014 рр. практично 90% від щорічного чистого прибутку підприємства репатріює за кордон іноземному інвестору, оскільки обсяги виробництва досягли оптимальних розмірів, обладнання модернізоване та не потребує додаткових вкладень. Всі інші три іноземних інвестора на даний час не проводили розподілу прибутку та репатріацію накопичених дивідендів за кордон для компенсацій первинних сум іноземних інвестицій.

3. Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку до 2013 року включно (окрім ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна») є вищою ніж ринкова норма України.

В табл. Г.1 — Г. 3 Додатку Г наведені статистичні дані Державної митної служби України щодо експортуімпорту тютюнової сировини та готових тютюнових виробів в Україні у 2011;2014 рр.

Як показує аналіз динаміки імпорту-екпорту табачної сировини для виготовлення сигарет в Україну / з України у 2011;2014 рр (табл. Г. 3 Додатку Г), Україна — 99% імпортер табачної сировини для виробництва сигарет на аналізуємих підприємствах ТНК в Україні.

Як показує аналіз динаміки експорту сигарет із України у найбільші країни імпортери світу (табл. Г. 1 Додатку Г) та динаміка імпорту сигарет в Україну із найбільших країн-експортерів світу (табл. Г. 2 Додатку Г):

сумарний обсяг експорту сигарет з України за 2011;2014 рік досяг обсягу у 901 млн доларів США;

сумарний обсяг імпорту сигарет в Україну за 2011;2014 рік досяг обсягу у 368 млн доларів США;

основний експорт сигарет з України здійснюється у країни СНД (Грузію, Азербайджан та Молдову — сумарна питома вага 73,5%);

основний імпорт сигарет в Україну здійснюється з Російської Федерації - сумарна питома вага 50,8%.

Таким чином, обсяг експорту готової тютюнової продукції із України в 2,44 рази перевищує імпорт готової тютютнової продукції в Україну та здійснюється в найближчі географічно від України країни СНД.

Тобто, сучасна тютюнова промисловість України поглинена горизонтальними інвестиціями міжнародних тютюнових компаній, які перенесли в Україну своє виробництво для країн СНД на основі 99% імпорту в Україну тютюнової сировини, і представлена 4ма основними компаніями з 95% - 99,9% часткою іноземних інвестицій в статутному фонді, що працюють як на національний ринок України, так і на експорт у країни СНД. Фактично здійснені іноземні інвестиції можуть бути віднесені до новітніх горизонтальних — «експортно-платформенних» інвестицій, тобто перенесення виробництва в країну, експорт виробленої продукції з якої здійснюється до найближчих сусідів.

2.4 Ефективність вертикальних прямих іноземних інвестицій у підприємствах галузі виробництва марганцевих руд та феросплавів в Україні.

Класичними вертикальними прямими інвестиціями є іноземні інвестиції в феросплавну галузь промисловості України, вихідний продукт якої - феросплави є проміжним продуктом в виробництві спеціальних сталей, тобто продуктом для наступних виробництв.

Виробництвом феросплавів в Україні займаються Нікопольський, Запорізький і Стахановський феросплавні заводи. Ця продукція експортується у країни СНД, ЄС, Азії, Африки. Марганцеву руду для виробництва феросплавів в Україні видобувають Орджонікідзевський і Марганецький гірничозбагачувальні комбінати.

На сьогодні група «Приват» (Дніпропетровськ) організує бізнес Стахановського і Запорізького заводів феросплавів (СЗФ і ЗЗФ [117]), а також Орджонікідзевського і Марганецький гірничозбагачувальних комбінатів [120−121].

Нікопольський завод феросплавів контролює група EastOne (Кіпр), створена восени 2007 року в результаті реструктуризації групи «Інтерпайп», а також група «Приват» (обидві - Дніпропетровськ).

Іноземні підрозділи груп «Приват» та «Інтерпайп» через багаточисельні фірми на Кіпрі, які не мають власної металургійної та добувної промисловості, є номінальними іноземними власниками Марганцевського, Орджонікідзевського ГЗК та 3х основних заводів по виробництву феросплавів в Україні з сировини цих ГЗК [116 — 121].

У 2008;2013 рр. 70−80% вироблених на українських заводах з української сировини феросплавів йшло на експорт для металургійних промисловостей інших країн (класична зворотня вертикальна пряма іноземна інвестиція), а у 2014;2015 рр. питома вага експорту зросла до 90−95% від обсягу виробництва феросплавів (табл. 2.8) [119], при цьому в 2014 році обсяг експорту зріс на 30% відносно 2013 року та досяг майже 1 млн. т феросплавів.

Не дивлячись на кризове становище в економіці України у 2014 році, українські феросплавні заводи у 2014 року збільшили обсяг виробництва продукції на 25,8% порівняно з 2013 роком — до 1088,0 тис. тонн. Виробництво силікомарганцю збільшилося на 33,0% - до 843,0 тис. тонн, феромарганцю — на 23,2%, до 103,0 тис. тонн, виробництво феросиліцію впало на — на 3,9%, до 142,0 тис. тонн за рахунок зупинки в зоні АТО з червня 2014 року Стахановського спеціалізованого феросплавному заводу та компенсаційного нарощування виробництва феросіліцію на Запорізькому феросплавному заводі (табл.2.8).

При цьому за інформацією асоціації виробників феросплавів України УкрФА [119], зростання виробництва спостерігається навіть в умовах зупинки виробництва на Стахановському заводі феросплавів через бойові дії на сході України. Так, згідно з митною статистикою, оприлюдненою Міністерством доходів і зборів, в грошовому вираженні експорт феросплавів за 2014 рік зріс на 27,3% - з $ 906,3 млн (2013) до $ 1 153,8 млн (2014) — Додаток Е. При цьому основний експорт здійснювався в через ділера-посередника на Кіпрі в Туреччину (20,52% поставок в грошовому вираженні), Росію (18,43%) і Нідерланди (13,95%).

Таблиця 2.8.

Виробництво, експорт та імпорт марганцевої руди та феросплавів заводами України у 2008;2014 рр. [119].

У попередньому, 2013 році, Україна за рахунок часткової зупинки феросплавних заводів (конфлікт по вартості електроенергії) скоротила експорт феросплавів в натуральному вираженні на 12,4% порівняно з 2012 роком — до 697,093 тис. тонн, у грошовому — на 4,5%, до $ 906,354 млн. Імпорт скоротився на 0,2%, до 165,319 тис. тонн в натуральному вираженні, а в грошовому — на 16%, до $ 317,963 млн.

В табл. Д.1 — Д. 5 Додатку Д наведені основні дані про акціонерних власників виробничих потужностей підгалузі виробництва феросплавів в Україні:

1.186 513 — ПАТ «СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» — Сумарна частка іноземних інвесторів (Кіпр) — 97,95% [118];

2.186 520 — ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» — Сумарна частка іноземних інвесторів (Кіпр) — 90, 48% [116];

3. ПАТ «Запорiзький завод феросплавiв» — 186 542 — Сумарна частка іноземних інвесторів (Кіпр) — 82,43% [117];

4. ПАТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГIРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБIНАТ» — 190 911 — Сумарна частка іноземних інвесторів (Кіпр) — 95,68% [120];

5.190 928 — ПАТ «ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - Сумарна частка іноземних інвесторів (Кіпр) — 97,21%.

Таблиця 2.9.

Основні показники діяльності ПАТ «СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВIВ» у 2012;2014 рр. [110].

Таблиця 2.10.

Основні показники діяльності ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВIВ» у 2012;2014 рр. [110].

Таблиця 2.11.

Основні показники діяльності ПАТ «Запорізький завод феросплавiв» у 2012;2014 рр. [110].

Таблиця 2.12.

Основні показники діяльності ПАТ «Марганецький гiрничозбагачувальний комбiнат» у 2012;2014 рр. [110].

Таблиця 2.13.

Основні показники діяльності ПАТ «Орджонікідзевський гiрничо-збагачувальний комбiнат» у 2012;2013 рр. [110].

Як показують аналіз даних, наведених в табл.2.9 — 2.13, всі підприємства феросплавної підгалузі Україні збиткові, «проїдають» (або вже «проїли») накопичений прибуток. У 2014 році всі підприємства в 2−3 раза наростили обсяги чистих доходів, вийшли на незначний прибуток (ГОКи) або суттєвий прибуток (феросплавні заводи). Але підприємства працюють та поставляють все більше феросплавів на експорт (табл. Е.1 — Е.2 Додатку Е), при цьому додатково імпортується марганцева руда (мінімізація мита по схемі давальницької сировини), якої достатньо в Україні для експортного виробництва феросплавів, але видобуток руди в МГЗК та ОГЗК штучно стримується, оскільки після підняття вартості електроенергії для феросплавних заводів у 2014;2015 рр. заводи частково перейшли на імпортну марганцеву руду з підвищеною долею марганца (африканські рудники), що зменшує витрати електроенергії на переплав.

Таким чином, експорто-направлені (зворотні)" вертикальні" іноземні інвестиції є прибутковими для іноземного інвестора за рахунок мінімізації проміжних цін, але приводять до знищення ресурсів України та її промисловості.

При цьому іноземні інвестори не звертають увагу на повну відсутність дивідендів від вкладеної експорто-направлені (зворотні)" вертикальні" іноземні інвестиції, оскільки механізм отримання ними прибутку не пов’язаний з дивідендами.

2.5 Економіко-математичне регресійне моделювання ефективності «горизонтальних» та вертикальних" іноземних інвестицій в економіці України .

При проведенні в дипломному проекті економіко-математичного регресійне моделювання ефективності «горизонтальних» та вертикальних" іноземних інвестицій в економіці України, у відповідності з статистичними таблицями результатів діяльності підприємств табачної (табл.) та феросплавної (табл.) промисловостей були вибрані наступні виборки показників (об'єднані по всім підприємствам галузі за 2007 — 2014 рр.):

1. Незалежний фактор Х — ряди річних чистих доходів від реалізації продукції з вирахуванням річного обсягу репатрійованих за кордон дивідендів, тис. грн.;

2. Результат Y — ряди обсягів власного капіталу по рокам (іноземна інвестиція + капіталізовані дивіденди у вигляді фондів та нерозподіленого чистого прибутку), тис. грн.

Обсяги вибірки по 4 м підприємствам табачній промисловості склали ряди з 28 пар показників, обсяги вибірки по 5 підприємствам феросплавної промисловості склали ряди з 15 пар показників, що достатньо для проведення економетричного моделювання одномірних лінійних та нелінійних регресій [20а].

Для множинної лінійної моделі регресії загальне рівняння має вигляд [42а]:

(2.1).

де — кількість змінних факторів, а рівняння вибіркової лінійної множинної моделі регресії має вигляд (у оцінках для вибірки з n — вимірів):

(i = 1,…, n) (2.2).

— відхилення фактичних значень від розрахункової оцінки в і тому вимірі, де:

(2.3).

У матричному вигляді система рівнянь (2.2) прийме вигляд [20а]:

(2.4).

де; ;;; (2.5).

Y — n мірний вектор-стовпчик спостережень залежної змінної;

Х — матриця розмірності n* (m+1) спостережень незалежних (факторних) змінних;

В — (m+1) — мірний вектор-стовпчик коефіцієнтів в рівнянні (2.3);

е — n мірний вектор-стовпчик різниць ;

Згідно методу найменших квадратів [20а]:

(2.6).

де — вектор-строка, транспонована матриця до вектор стовбця .

Згідно [20а], вектор — стовбець коефіцієнтів (рішень) В розраховується по формулі.

(2.7).

де — обернена матриця до матриці ;

транспонова матриця до матриці.

Рішення (2.7) є справедливим для будь-якої кількості коефіцієнтів. Для оцінки адекватності регресії моделі та щільності кореляційного зв’язку для багатофакторних (m=3, 4,6) лінійних регресійних рівнянь оцінюється коефіцієнт детермінації з врахуванням кількості ступенів вільності m за формулою [42а]:

(2.8).

При >0,75 — сильний кореляційний зв’язок, 0,36>>0,75 — кореляційний зв’язок середньої щільності; <0,36 — кореляційній зв’язок низької щільності [42а].

Значущість рівня лінійної множинної регресії (ЛМР) у цілому оцінюється за допомогою F-критерія Фішера (для n — кількості спостережень = рівнянь регресії, m — кількості факторів в рівнянні регресії) за формулою [42а]:

а) для БЛМР багатофакторної (множинної) лінійної моделі регресії (кількість факторів m>1).

(2.9).

із зрівнянням його з табличним значенням на рівні значущості (зазвичай,).

. (2.10).

б) для ОЛМР одлнофакторної лінійної моделі регресії (кількість факторів m=1).

(2.11).

Згідно з таблицями [20а] для рівня значущості (рівень довірчої ймовірності Р=0,95) у випадках: а) n=28, m =1 (модель № 1 — Y1=f (X)):

б) n=15, m =1 (модель № 2 — Y2=f (X)):

F-тест для OЛМР:

1. Якщо, то рівняння БЛМР визнається статистично значущим на рівні значущості .

2. Якщо, то визначається статистична незначущість рівняння БЛМР на рівні значущості .

Оцінка значущості коефіцієнтів рівняння ОЛМР здійснюються за допомогою t-критерію Ст’юдента [42а]:

(2.12).

із зрівнянням його з табличним значенням (2.13).

де — середньоквадратичне відхилення (стандартна похибка) коефіцієнта регресії;

Для лінійної моделі регресії ОЛМР середньоквадратичне відхилення (стандартна похибка) коефіцієнта регресії розраховується за алгоритмом [20а]:

) (2.14).

— оцінка середньоквадратичного відхилення похибок; () — відповідний діагональний елемент матриці, який для ОЛМР за великою складністю розрахунків практично розраховується в «електронних» таблицях Excel — 2013 (модуль «Аналіз даних» — «Регресія»), tтест для ОЛМР.

Якщо, то коефіцієнт признається статистично значущим; якщо, то — статистично незначущий на рівні значущості. Згідно з таблицями значень критерію Cт’юдента [20а] при =0,05 для випадків: а) n=28, m =1 (модель № 1):

(P=0,95).

б) n=15, m =1 (модель № 2):

(P=0,95).

Довірчі інтервали для коефіцієнтів регресійної моделі розраховуються за формулою [42а]:

. (2.15).

Обчислення коефіцієнтів еластичності [42а].

Коефіцієнт еластичності показує - на скільки відсотків (від середньої) змінюється у середньому при зміненні тільки на 1% та обчислюється за формулою:

. (2.16).

Важливою економічною характеристикою моделі є сумарна еластичність:

. (2.17).

Сумарна еластичність показує на скільки відсотків (від середньої) змінюється у середньому при зміненні всіх факторів на 1%.

В табл. 2.14 — 2.15 та на рис. 2.1 наведені результати побудови однофакторних регресій та оцінки їх параметрів згідно наведеним алгоритмам в середовищі «електронних» таблиць EXCEL-2013.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 2.1:

регресійна залежність Y1=f (X) — «Функція власного капіталу підприємств табачної промисловості від показника річного чистого доходу від реалізації продукції (без дивідендів) «отримана у вигляді одномірної лінійної моделі;

регресійна залежність Y2=f (X) — «Функція власного капіталу підприємств феросплавної промисловості від показника річного чистого доходу від реалізації продукції (без дивідендів) «отримана у вигляді одномірної нелінійної (логарифмічної) моделі.

Таблиця 2.14.

Розрахунок параметрів лінійної регресії моделі залежності власного капіталу 4х підприємств табачної (Y1) промисловості у 2007;2014 рр. від обсягів річного чистого доходу від реалізації продукції за вирахуванням річної репатріації дивідендів за кордон в таблицях Excel-2013.

Результати моделювання:

а) Модель № 1 (Y1 =f (X)) — табл.2.14, рис. 2.1:

Рівняння регресії має вид:

Y1 = 239,3157 + 0,2197*X.

Статистичні показники рівняння: — кореляціний зв’язок середньої щильності;

— статистична значущість рівняння підтверджена за критерієм Фішера при рівні довірчої ймовірності Р=95%.

Статистичні показники значущості коефіцієнтів рівняння за критеріє Стьюдента при рівні довірчої ймовірності Р=95%: — значущість вище заданого рівня Р=95%.

Таким чином, модель № 1 — має середню щильність позитивного кореляційного зв’язку Y12=f (X) на статистичному рівні значущості отриманих показників з довірчою ймовірністю 95%.

б) Модель № 2 (Y1 =f (X)) — табл.2.15, рис. 2.1:

Рівняння регресії має вид:

Y1 = 2256,93 — 221,34*ln (X).

Статистичні показники рівняння: — кореляціний зв’язок низької щильності; - статистична значущість рівняння не підтверджена за критерієм Фішера при рівні довірчої ймовірності Р=95% та підтверджена при рівні довірчої ймовірності Р=90%.

Статистичні показники значущості коефіцієнтів рівняння за критеріє Стьюдента при рівні довірчої ймовірності Р=95%: — значущість нижче заданого рівня Р=95%.

Таким чином, модель № 2 — має слабкий негативний кореляційний зв’язок Y2=f (X) на рівні значущості показників з довірчою ймовірністю 90%.

Таблиця 2.15.

Розрахунок параметрів нелінійної логарифмічної регресії моделі залежності власного капіталу 5ти підприємств феросплавної (Y2) промисловості у 2012 — 2014 рр. від обсягів річного чистого доходу від реалізації продукції за вирахуванням річної репатріації дивідендів за кордон в таблицях Excel-2013.

Рис. 2.1 — Економіко-математичні регресійні моделі залежності власного капіталу підприємств табачної (Y1) та феросплавної (Y2) промисловості у 2007 — 2014 рр. від обсягів річного чистого доходу від реалізації продукції за вирахуванням річної репатріації дивідендів за кордон.

Таким чином, побудовані в дипломному проекті економікоматематичні регресійні моделі залежності зростання власного капіталу підприємств табачної (Y1) та феросплавної (Y2) промисловості у 2007 — 2014 рр. від обсягів річного чистого доходу від реалізації продукції за вирахуванням річної репатріації дивідендів за кордон підтвердили:

з нарощуванням річних обсягів чистих доходів (за вирахуванням репатрійованих за кордон дивідендів) в 4х підприємствах табачної промисловості з «горизонтальним» типом інвестицій обсяги власних капіталів (іноземна інвестиція+капіталізована частка дивідендів) лінійно зростають;

з нарощуванням річних обсягів чистих доходів (за вирахуванням репатрійованих за кордон дивідендів) в 5ти підприємствах феросплавної промисловості з «вертикальним» типом інвестицій обсяги власних капіталів (іноземна інвестиція+капіталізована частка дивідендів) нелінійно зменшуються.

Оскільки економіко-математичне моделювання проведене на базі об'єднання статистичних виборок по групам підприємств в кожній сфері виробництва, то це свідчить про стійкі економічні процеси зростання ефективності діяльності підприємств з «горизонтальним» типом інвестицій та падінням ефективності діяльності підприємств з «вертикальним» типом інвестицій.

Висновки до розділу 2.

За даними Державної служби статистики України накопичений (з врахуванням вилучень) обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (в акціонерний капітал) в економіку України на 1 жовтня 2014 р. становив 48 522,6 млн. дол. США (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя).

Аналіз динаміки обсягів залучених прямих іноземних інвестицій в Україну по основним країнам — інвесторам у 2008 — 2014 рр. показав:

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Кіпру з рівня 7,68 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 19,05 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 2,48, та впав до рівня 13,7 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Німеччини з рівня 6,39 млрд USD у 2008 році знизився до рівня 6,29 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 0,98, та впав до рівня 5,72 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Нідерландів з рівня 3,18 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 5,61 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,76, та впав до рівня 5,11 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Австрії з рівня 2,44 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 3,26 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,33, та впав до рівня 2,52 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Великої Британії з рівня 2,27 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 2,71 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1, 19, та впав до рівня 2,14 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Російської Федерації з рівня 1,85 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 4,29 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 2,32, та впав до рівня 2,72 млрд USD у 2015 році;;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із США з рівня 1,47 млрд USD у 2008 році знизився до рівня 0,99 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становить 0,67, та впав до рівня 0,88 млрд USD у 2015 році;

— обсяг прямих іноземних інвестицій із офшора Вірджинських островів з рівня 1,31 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 2,49 млрд USD у 2014 році, тобто індекс зростання становив 1,90, та впав до рівня 2,0 млрд USD у 2015 році.

— обсяг прямих іноземних інвестицій із Люксембурга з рівня 0,21 млрд USD у 2008 році зріс до рівня 0,68 млрд USD у 2014 році (питома вага 1,16% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій), тобто індекс зростання становить 3, 19.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз галузевої структури прямих іноземних інвестицій в Україну за найбільшими країнами — інвесторами станом на 01.10.2014. показав, що за рівнем загальному рейтингу по обсягам інвестування:

1. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Кіпру є:

— Фінансова та страхова діяльність — 26,2%;

— Операції з нерухомістю — 12,3%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 8,8%.

2 Основними галузями прямого іноземного інвестування з Німеччини є:

— переробна промисловість — металургійне виробництво та продукти первинної переробки виробництва сталі та прокату — 79,5%;

3. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Нідерландів є:

— Інформація та телекомунікації - 20,7%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 14,2%;

— Переробна промисловість — виробництво продуктів, напоїв та тютюнових виробів — 12,4%.

4. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Російської Федерації є:

— Фінансова та страхова діяльність — 75,3%;

— Інформація та телекомунікації - 7,28%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 7,9%.

5. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Австрії є:

— Фінансова та страхова діяльність — 70,74%;

— Переробна промисловість — 9,44%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 7,56%.

6. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Великої Британії є:

— Фінансова та страхова діяльність — 12,1%;

— Операції з нерухомим майном — 21,71%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 22,7%.

7. Основними галузями прямого іноземного інвестування з Вірджинських островів є (офшор):

— Фінансова та страхова діяльність — 10,4%;

— Операції з нерухомим майном — 12,55%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 43,9%.

8. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Франції є:

— Фінансова та страхова діяльність — 72,0%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 10,9%.

9. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Швейцарії є:

— Фінансова та страхова діяльність — 48,9%;

— Оптово-роздрібна торгівля — 22,8%.

10. Основними галузями прямого іноземного інвестування із Італії є:

Фінансова та страхова діяльність — 85,0%.

В якості горизонтальних та експортно-платформенних прямих іноземних інвестицій в дипломному проекті проаналізована діяльність підприємств в галузі виробництва табачних виробів в Україні.

Як показав проведений аналіз, всі тютюнові фабрики України на протязі 24 років незалежності України були приватизовані, переведені в форму відкритих акціонерних товариств, а потім «поглинуті» міжнародними табачними ТНК, які здійснили прямі іноземні інвестиції, викупивши від 99,5% до 99,9% статутного фонду.

Всі тютюнові фабрики за результатами 2013 року є прибутковими, при цьому в рейтингу річного прибутку на першому місці знаходиться ПАТ «Філіп Морріс Україна» (1,3 млрд грн), а чистий прибуток ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна», яке займає четверте місце, складає всього 54 млн грн.

За результатами кризового для України 2014 року дві фабрики (ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» та ПАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. — Прилуки») отримали величезні збитки у розмірі (-515) — (-634) млн грн, а дві фабрики (ПАТ «Філіп Морріс Україна» та ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна») отримали значні прибутки у розмірі 704 — 746 млн грн., при цьому ПАТ «Філіп Морріс Україна» вивела 1 301 млн грн дивідендів за кордон, а ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» вирішила не розподіляти прибуток 2014 року, як і всі прибутки за попередні роки.

Результати порівняльного аналізу фінансової потужності та ефективності діяльності 4х тютюнових фабрик за період 2007 — 2014 рр., тобто до світової фінансової кризи 2008 року та в післякризовий період, показали:

1. За показниками динаміки росту обсягів власного капіталу у всіх підприємств спостерігається стійка позитивна динаміка зростання обсягів власного капітала, який складається з початкової іноземної інвестиції та нерозподіленого в дивіденди та фонди підприємства накопиченого прибутку. При цьому станом на кінець 2014 року обсяги нарощеної вартості іноземних інвестицій склали:

ПАТ «Філіп Морріс Україна» — іноземна інвестиція 2,65 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 366,9 млн грн, тобто у 138,4 раза;

ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» — іноземна інвестиція 34,6 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 2 555,0 млн грн, тобто у 73,5 раза;

ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» — іноземна інвестиція 72,4 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 366,9 млн грн, тобто у 5,1 разів;

ПрАТ «Прилуки — Брітиш Американ Тобакко Україна» — іноземна інвестиція 101,3 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 190,9 млн грн, тобто у 1,9 раза.

2. Як показує аналіз даних, наведених на рис. К.5 Додатку К, ПАТ «Філіп Морріс Україна» у 2008;2014 рр. практично 90% від щорічного чистого прибутку підприємства репатріює за кордон іноземному інвестору, оскільки обсяги виробництва досягли оптимальних розмірів, обладнання модернізоване та не потребує додаткових вкладень. Всі інші три іноземних інвестора на даний час не проводили розподілу прибутку та репатріацію накопичених дивідендів за кордон для компенсацій первинних сум іноземних інвестицій.

3. Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку до 2013 року включно (окрім ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна») є вищою ніж ринкова норма України.

Як показує аналіз динаміки експорту сигарет із України у найбільші країни імпортери світу та динаміки імпорту сигарет в Україну із найбільших країнекспортерів світу:

сумарний обсяг експорту сигарет з України за 2011;2014 рік досяг обсягу у 901 млн доларів США;

сумарний обсяг імпорту сигарет в Україну за 2011;2014 рік досяг обсягу у 368 млн доларів США;

основний експорт сигарет з України здійснюється у країни СНД (Грузію, Азербайджан та Молдову — сумарна питома вага 73,5%);

основний імпорт сигарет в Україну здійснюється з Російської Федерації - сумарна питома вага 50,8%.

Таким чином, обсяг експорту готової тютюнової продукції із України в 2,44 рази перевищує імпорт готової тютютнової продукції в Україну та здійснюється в найближчі географічно від України країни СНД. Тобто, сучасна тютюнова промисловість України поглинена горизонтальними інвестиціями міжнародних тютюнових компаній, які перенесли в Україну своє виробництво для країн СНД на основі 99% імпорту в Україну тютюнової сировини, і представлена 4ма основними компаніями з 95% - 99,9% часткою іноземних інвестицій в статутному фонді, що працюють як на національний ринок України, так і на експорт у країни СНД. Фактично здійснені іноземні інвестиції можуть бути віднесені до новітніх горизонтальних — «експортно-платформенних» інвестицій, тобто перенесення виробництва в країну, експорт виробленої продукції з якої здійснюється до найближчих сусідів.

Класичними вертикальними прямими інвестиціями, проаналізованими в дипломному проекті, є іноземні інвестиції в феросплавну галузь промисловості України, вихідний продукт якої - феросплави є проміжним продуктом в виробництві спеціальних сталей, тобто продуктом для наступних виробництв.

Виробництвом феросплавів в Україні займаються Нікопольський, Запорізький і Стахановський феросплавні заводи. Ця продукція експортується у країни СНД, ЄС, Азії, Африки. Марганцеву руду для виробництва феросплавів в Україні видобувають Орджонікідзевський і Марганецький гірничозбагачувальні комбінати. На сьогодні група «Приват» (Дніпропетровськ) організує бізнес Стахановського і Запорізького заводів феросплавів (СЗФ і ЗЗФ), а також Орджонікідзевського і Марганецький гірничозбагачувальних комбінатів. Нікопольський завод феросплавів контролює група EastOne, створена восени 2007 року в результаті реструктуризації групи «Інтерпайп», а також група «Приват» (обидві - Дніпропетровськ).

Іноземні підрозділи груп «Приват» та «Інтерпайп» через багаточисельні фірми на Кіпрі, які не мають власної металургійної та добувної промисловості, є номінальними іноземними власниками феросплавної підгалузі України. Більше 80% вироблених на українських заводах з української сировини феросплавів іде на експорт для металургійних промисловостей інших країн (класична зворотня вертикальна пряма іноземна інвестиція).

Як показує аналіз звітних даних, всі підприємства феросплавної підгалузі Україні збиткові, «проїдають» (або вже «проїли») накопичений прибуток. Але при цьому підприємства працюють та поставляють все більше феросплавів на експорт, при цьому додатково імпортується марганцева руда (мінімізація мита по схемі давальницької сировини), якої достатньо в Україні для експортного виробництва феросплавів, але видобуток руди в МГЗК та ОГЗК штучно стримується і виробництва переведені в режим збитковості.

При цьому іноземні інвестори не звертають увагу на збитковість підприємств та повну відсутність дивідендів від вкладеної експортно-направлені (зворотні)" вертикальні" іноземні інвестиції, оскільки механізм отримання ними прибутку не пов’язаний з дивідендами.

Таким чином, експортно-направлені (зворотні)" вертикальні" іноземні інвестиції є прибутковими для іноземного інвестора за рахунок мінімізації проміжних цін, але приводять до знищення ресурсів України та збитковості її промисловості.

Побудовані в дипломному проекті економіко-математичні регресійні моделі залежності зростання власного капіталу підприємств табачної (Y1) та феросплавної (Y2) промисловості у 2007 — 2014 рр. від обсягів річного чистого доходу від реалізації продукції за вирахуванням річної репатріації дивідендів за кордон підтвердили:

з нарощуванням річних обсягів чистих доходів (за вирахуванням репатрійованих за кордон дивідендів) в 4х підприємствах табачної промисловості з «горизонтальним» типом інвестицій обсяги власних капіталів (іноземна інвестиція+капіталізована частка дивідендів) лінійно зростають;

з нарощуванням річних обсягів чистих доходів (за вирахуванням репатрійованих за кордон дивідендів) в 5ти підприємствах феросплавної промисловості з «вертикальним» типом інвестицій обсяги власних капіталів (іноземна інвестиція+капіталізована частка дивідендів) нелінійно зменшуються.

Оскільки економіко-математичне моделювання проведене на базі об'єднання статистичних виборок по групам підприємств в кожній сфері виробництва, то це свідчить про стійкі економічні процеси зростання ефективності діяльності підприємств з «горизонтальним» типом інвестицій та падінням ефективності діяльності підприємств з «вертикальним» типом інвестицій.

Розділ 3. Стан та перспективи зростання інвестиційної привабливості України.

3.1 Оцінка стану інвестиційної привабливості України за результатами 2014 — початку 2015 рр..

Перехід у лютому 2013 року Національним банком України до «біржового» плаваючого курса національної валюти на фоні політичних змін, воєнного зіткнення з Росією (анексія Криму та підпалювання сепаратистського воєнного конфлікту в Луганській та Донецькій областях), глибокої фінансово — економічної кризи, привели до 3х різких стрибків інфляції національної валюти з рівня 8,0 грн. /1 USD (на початок лютого 2013) до рівня 30,0 грн /1 USD станом на кінець лютого 2015 року (рис. 3.1) та поступовим падінням та стабілізацією на рівня 21,0 грн / 1 USD в середині травня 2015 року.

" Обвальна" девальвація національної валюти в 2,0 рази станом на 31.12.2014 року та в 3,75 рази станом на 26.02.2015 року, а також зростання рівня річної інфляції споживчих цін з 0,5% у 2013 році до 24,9% у 2014 році з відповідною інфляцією цін виробників у 31,8% у 2014 році (рис. 3.2) визвали суттєві зрушення в зовнішньоекономічній діяльності України. Подальша інфляція 2015 року, показники якої тільки за 4 місяці 2015 року становлять 23,2% по індексу споживчих цін та 37,0% по індексу цін виробників промислової продукції [109}, продовжує негативні тенденції зниження обсягів ЗЕД.

Згідно спільного аналізу потоків іноземних інвестицій та потоків коштів від експорту — імпорту, проведеного НБУ [43], дефіцит поточного зовнішньоекономічного рахунку (сальдо потоків чистих іноземних інвестицій та потоків експорту-імпорту) України в 2014 році скоротився до — 5,2 млрд. дол. США, або 4,0% від ВВП (порівняно з — 16,5 млрд. дол. США, або 8,7% від ВВП у 2013 році) за рахунок вдвічі вищих темпів падіння імпорту порівняно з темпами падіння експорту (рис. 3.3).

Рис. 3.1 — Динаміка офіційного курсу національної валюти України до долара США у 2008;2015 рр. (побудовано за даними НБУ [108]).

Рис. 3.2 — Динаміка індексів споживчої та виробничої інфляції в Україні у 2013;2015 рр. (за даними ДержслужстатУ [109]).

Рис. 3.3 — Динаміка щомісячного широкого базового зовнішньоекономічного платіжного балансу України у 2012 — 2014 рр. (за даними Департаменту платіжного балансу НБУ [43]).

Скорочення експорту товарів на 14,4% у 2014 році - до 55,6 млрд. дол. США зумовлено призупиненням виробничих потужностей та руйнуванням транспортної інфраструктури на cході держави, зниженням цін на світових товарних ринках та погіршенням торговельних відносин із Росією.

Експорт товарів до Росії знизився на 34,7% (її частка зменшилась до 17,7% з 23,2% у 2013 році), водночас поставки до країн ЄС збільшилися на 2,1%, а їх частка зросла до 30,8% з 25,8%.

Експорт скоротився за всіма товарними групами, зокрема (рис. 3.4):

продукції машинобудування? на 29,2%, більше половини такого зниження припадало на скорочення поставок залізничних локомотивів (майже в 3 рази) переважно до Росії;

металургійної продукції - на 13,2% як через зниження експортних цін на чорні метали (у середньому на 9,6%), так і через зменшення обсягів виробництва в зоні військового конфлікту;

хімічної продукції - на 26,1% через скорочення поставок добрив (на 40,7%) та продукції неорганічної хімії (на 31,2%), що спричинено зупинкою виробництва на заводах у зоні конфлікту й обмеженням постачання газу для підприємств галузі;

продукції АПК — на 2,0%. З одного боку, експорт харчової промисловості скоротився на 12,9% насамперед до Росії (майже вдвічі) через запровадження санкцій до українських виробників. З іншого боку, завдяки лібералізації доступу українських товарів на ринки ЄС та рекордному врожаю, експорт зернових зріс на 2,8% (фізичні обсяги — на 23,7%1), а олії та жирів — на 9,2%.

Рис. 3.4 — Динаміка щомісячних обсягів експорту та цін експорту для зернових та чорних металів у з України у 2013;2014 рр. (за даними Департаменту платіжного балансу НБУ [43]).

Імпорт товарів зменшився на 27,4% до 61,7 млрд. дол. США, що було зумовлено послабленням курсу гривні та скороченням внутрішнього попиту: оборот роздрібної торгівлі знизився на 8,6%, а промислове виробництво скоротилося на 10,7% (рис. 3.5).

Найбільше скоротилися поставки товарів із Росії (на 45,5%) насамперед через зниження імпорту газу (на 63,1%). Частка імпорту з Росії зменшилася до 20,6% (з 27,4% у 2013 році), водночас частка імпорту з країн ЄС зросла до 32,4% (з 30,2% у 2013 році).

Рис. 3.5 — Динаміка падіння обсягів експорту та імпорту по основним галузям економіки України у 2014 р. в млрд. доларів США (за даними Департаменту платіжного балансу НБУ [43]).

Додатне сальдо торгівлі послугами у 2014 році скоротилося до 0,7 млрд. дол. США (з 4,4 млрд. дол. США у 2013 році). Це зумовлено зниженням надходжень від:

— туристичних послуг — у 3,3 рази у зв’язку зі зменшенням кількості відвідувачів, особливо з Росії;

— транспортних перевезень — на 28% через руйнування інфраструктури на сході країни та зниження економічної активності.

Від'ємне сальдо за доходами скоротилося до 1,3 млрд. дол. США (порівняно з 3,0 млрд. дол. США у 2013 році) через зниження виплат дивідендів від прямих іноземних інвестицій (на 69,1%). Додатне сальдо трансфертів скоротилося до 1,5 млрд. дол. США (з 2,1 млрд. дол. США) унаслідок зменшення приватних трансфертів в Україну (на 23,2%).

Обсяг чистих надходжень за прямими іноземними інвестиціями за 2014 рік становив 413 млн. дол. США. У січні - травні 2014 року спостерігався чистий відплив інвестицій, але в червні - грудні 2014 року чисті надходження становили 1,5 млрд. дол. США переважно в реальний сектор (рис. 3.6).

Рис. 3.6 — Динаміка щомісячного чистого припливу / відтоку прямих іноземних інвестицій в Україну у 2013 — 2014 рр. (за даними Департаменту платіжного балансу НБУ [43]).

У грудні 2014 року найбільший місячний потік чистих прямих іноземних інвестицій в Україну становив 422 млн. дол. США, у т. ч.350 млн. дол. США — у банківський сектор, переважно з метою рекапіталізації.

Ситуація в економіці України за 2 перших місяця 2015 року не поліпшується. Так, згідно з даними Державної служби статистики у січні 2015 року у порівнянні з відповідним періодом минулого року Індекс промислового виробництва в Україні становив 78,7%. При цьому у січні 2015 року у порівнянні із груднем 2014 року спостерігалося падіння промислового виробництва на 19,7%.

У добувній промисловості та розробленні кар'єрів у січні 2015 року у порівнянні із січнем 2014 року обсяги промислового виробництва зменшилися на 24,1%, у переробній промисловості - на 21,1%, а у постачанні і розподіленні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря — на 17,2%.

У січні 2015 року у порівнянні із січнем 2014 року Індекс будівельної продукції в Україні дорівнював 63,3%.

Відповідно, рівень інвестиційної привабливості України у 2014, розраховуємий Європейською бізнес — асоціацією [123], у першому — другому кварталах 2014 року на фоні зміни політичного керівництва України та підписання асоціації України з ЄвроСоюзом з мінімального рівня 1,81 (по 5-ти бальній шкалі) у 4 кварталі 2013 року зріс до рівня 2,72−2,74 (рис. 3.7).

Рис. 3.7 — Динаміка щоквартальних значень індекса інвестиційної привабливості України (індекс ЄБА) у 2008 — 2014 рр. (за даними [28]).

Зниження індексу інвестиційної привабливості у 3−4 кварталах 2014 року, за даними експертів ЄБА, пов’язане як з воєнними діями на сході України, так і з браком реальних реформ, яких очікувало бізнес-середовище протягом всього 2014 року, що трансформується в перелік основних претензій до влади: непрофесійність та непрозорість, в першу чергу НБУ, правова нестабільність, відсутність боротьби з корупцією, адміністративний тиск на бізнес. Це привело до різкого падіння індексу інвестиційного очікування з рівня 3,6 у 1 кварталі 2014 року до 3,0 у 4 кварталі 2014 року (рис. 3.8).

Рис. 3.8 — Динаміка щоквартальних значень складових індекса інвестиційної привабливості України (індекс ЄБА) у 2008 — 2014 рр. (за даними [28]).

Оцінюючи причини негативних змін в інвестиційному кліматі України протягом останніх 3 місяців (4 кварталу 2014 року), експерти ЄБА висловили наступні основні (ранжовані за питомою вагою) з них [28]:

— Дефляція гривні, фінансова нестабільність, непрозора політика НБУ — 27%;

— Відсутність економічних реформ — 17%;

Війна в Донбасі, російське втручання — 16%;

— Непрофесійні та непрозорі дії Уряду — 14%;

— Корупція — 10%;

— Адміністративний тиск — 5%;

— Правова нестабільність — 3%.

Відповідно, експертна оцінка керівників та економічних аналітиків 300 найбільших підприємств України, які входять в Європейську Асоціацію Бізнесу, розподілилась наступним чином (рис. 3.9):

— вважають поточний стан інвестиційного клімату однозначно сприятливим для інвестування — 0%;

— вважають поточний стан інвестиційного клімату швидче сприятливим для інвестування — 6%;

— вважають поточний стан інвестиційного клімату нейтральним для інвестування — 9%;

— вважають поточний стан інвестиційного клімату швидче несприятливим для інвестування — 56%;

— вважають поточний стан інвестиційного клімату однозначно несприятливим для інвестування — 29%.

Рис. 3.9 — Експертна оцінка рівня привабливості інвестиційного клімата в Україні на початок 2015 року (за даними [28]).

Таким чином, 85% бізнес-середовища України вважає поточний рівень інвестиційного клімату України непривабливим для розширення потоку прямих іноземних інвестицій.

3.2 Перспективи та джерела зростання обсягів залучення прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну .

Проведений в дипломному дослідженні аналіз показав, що за результатами 2014 року ніяких «панічних» відтоків прямих іноземних інвестицій з України не відбулось. Реальне сальдо чистих надходжень склало фактично +1% від сумарного накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій в акціонерному капіталі українських підприємств. Падіння розрахункового еквіваленту загального обсягу прямих іноземних інвестицій, особливо з Кіпру, на 12 млрд доларів США було визвано тим (без обліку втрачених інвестицій в АР Крим), що частка іноземних інвестицій (особливо «вертикальних») надійшло в національній валюті України (як реінвестиція прибутків, зароблених іноземними інвесторами в Україні в національній валюті). Відповідно, девальвація в 2014 році офіційного курсу національної валюти з рівня 8,0 грн / долар США до рівня 15,6 грн/долар США привела до появи негативної курсової різниці (без фактичного виведення інвестицій з України).

Це підтверджує статистика інвестицій зовнішньоекономічної діяльності України у січні-березні 2015 року, оприлюднена Державною службою статистики України.

Так, розрахунковий обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України на 1 квітня 2015 р. становив 41,07 млрд дол. США, тобто за 1 квартал 2015 року знизився на 4,77 млрд доларів США.

Але фактично у січні-березні 2015 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 345,5 млн. дол. та вилучено 223,0 млн. дол. прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Зменшення вартості акціонерного капіталу за рахунок переоцінки, утрат та перекласифікації становило 4774,8 млн. дол., у тому числі за рахунок курсової різниці - 4729,6 млн. дол. (курс долара США зріс з рівня 15,6 станом на 01.01.2015 до рівня 23,45 станом на 01.04.2015 [108]), тобто іноземні інвестиції, внесені в національній валюті України (реінвестування прибутку іноземних інвесторів в Україні), перераховані на індекс девальвації гривні до долара США. Фактично, маємо позитивне сальдо приросту обсягів валютних іноземних інвестицій за 1 квартал 2015 року +122,5 млн доларів США.

Враховуючи висновки аналізу, проведеного в попередньому підрозділі та в розділі 2 дипломного дослідження, можна прогнозувати наступний сценарій зростання обсягів залучення прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну у найближчі 2 роки.

При оптимістичному варіанті реалізації міжнародної фінансової допомоги МВФ, Світового банку, ЕБРР та керівництва США і провідних держав Євросоюзу (в сумі 48 млрд. доларів США), припинення активної фази АТО в Луганській та Донецькій областях, відсутності розширення воєнної, політичної та економічної агресії з боку Російської Федерації та сприятливої економічної політики США та ЄвроСоюзу до України:

1. Враховуючи доведену прибутковість «горизонтальних» та «горизонтально-експортоорієнтованих» прямих іноземних інвестицій:

а) слід очікувати додаткових прямих іноземних інвестицій в статутні фонди банків з іноземними інвестиціями з боку міжнародних материнських банків (докапіталізація банків) для компенсації їх втрат при погіршенні якості кредитних портфелей у 2014 році та втраті частини депозитів населення на фоні гіперінфляції курсу національної валюти.

Це джерело та напрямок додаткового інвестування підтверджений фактичною динамікою потоку прямих іноземних інвестицій в 4 кварталі 2014 року;

б) слід очікувати додаткових прямих іноземних інвестицій в статутні фонди підприємств в галузях виробництва лікерогорілчаних виробів та пива, виробництва табачних виробів, виробництва харчових продуктів тривалого зберігання, виробництва молочної продукції, сирів, хліба та печива.

2. Враховуючи доведену збитковість, спекулятивність та певну корупційність «вертикальних» прямих іноземних інвестицій:

а) слід очікувати спроб виведення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій при посиленні податкового та митного контролю над ціноутворенням експортуємої в офшорні зони продукції, підвищення рентних платежів за ресурси виробництва та введенні додаткового імпортного мита на «нестратегічну продукцію» у 2015 році;

б) за неможливістю беззбиткового виведення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій слід очікувати створення галузевих об'єднань (особливо в металургії та сільському господарстві) для перетворення «вертикальних» в «горизонтальні» прямі іноземні інвестиції;

в) в сільському господарстві слід очікувати приток прямих іноземних інвестицій з ЄвроСоюзу для використання умов «безмитної» поставки продукції при виробництві нових видів біопалива (біоетанол, біодизель, паливні палети) на нових спільних заводах, наближених до сільськогосподарських джерел біомаси в Україні.

Реальне відхилення від оптимістичних умов розвитку економіки України та при поглибшенні військового втручання РФ, робить прогнозування потоків прямих іноземних інвестицій у 2015 — 2016 рр. на даний час неможливим.

Висновки до розділу 3.

Перехід у лютому 2013 року Національним банком України до «біржового» плаваючого курса національної валюти на фоні політичних змін, воєнного зіткнення з Росією (анексія Криму та підпалювання сепаратистського воєнного конфлікту в Луганській і Донецькій областях), глибокої фінансово — економічної кризи, привели до 3х різких стрибків інфляції національної валюти з рівня 8,0 грн. /1 USD (на початок лютого 2013) до рівня 30,0 грн. /1 USD станом на кінець лютого 2015 року.

" Обвальна" девальвація національної валюти в 2,0 рази станом на 31.12.2014 року та в 3,75 рази станом на 26.02.2015 року, а також зростання рівня річної інфляції споживчих цін з 0,5% у 2013 році до 24,9% у 2014 році з відповідною інфляцією цін виробників у 31,8% у 2014 році визвали суттєві зрушення в зовнішньоекономічній діяльності України.

Відповідно, рівень інвестиційної привабливості України у 2014 році, розраховуємий Європейською бізнес — асоціацією, у першому — другому кварталах 2014 року зріс до рівня 2,72−2,74 на фоні зміни політичного керівництва України та підписання асоціації України з ЄвроСоюзом з мінімального рівня 1,81 (по 5ти бальній шкалі) у 4 кварталі 2013 року (наслідок ефекту «революційного Майдану»).

Зниження індексу інвестиційної привабливості у 4 кварталі 2014 року до рівня 2,5, за даними експертів ЄБА, пов’язане як з воєнними діями на сході України, так і з браком реальних реформ, яких очікувало бізнес-середовище протягом всього 2014 року, що трансформується в перелік основних претензій до влади: непрофесійність та непрозорість, в першу чергу НБУ, правова нестабільність, відсутність боротьби з корупцією, адміністративний тиск на бізнес.

Оцінюючи причини негативних змін в інвестиційному кліматі України протягом останніх 3 місяців (4 кварталу 2014 року), експерти ЄБА висловили наступні основні (ранжовані за питомою вагою) з них:

— Інфляція та фінансова нестабільність, непрозора політика НБУ — 27%;

— Відсутність економічних реформ — 17%;

Війна в Донбасі, російське втручання — 16%;

— Непрофесійні та непрозорі дії Уряду — 14%;

— Корупція — 10%;

— Адміністративний тиск — 5%;

— Правова нестабільність — 3%.

Таким чином, 85% бізнес-середовища України вважає поточний рівень інвестиційного клімату України непривабливим для розширення потоку прямих іноземних інвестицій.

В той же час, проведений в дипломному дослідженні аналіз показав, що за результатами 2014 року ніяких «панічних» відтоків прямих іноземних інвестицій з України не відбулось. Реальне сальдо чистих надходжень склало фактично +1% від сумарного накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій в акціонерному капіталі українських підприємств. Падіння розрахункового еквіваленту загального обсягу прямих іноземних інвестицій, особливо з Кіпру, на 12 млрд доларів США було визвано тим (без обліку втрачених інвестицій в АР Крим), що частка іноземних інвестицій (особливо «вертикальних») надійшло в національній валюті України (як реінвестиція прибутків, зароблених іноземними інвесторами в Україні в національній валюті). Відповідно, девальвація в 2014 році офіційного курсу національної валюти з рівня 8,0 грн / долар США до рівня 15,6 грн/долар США привела до появи розрахункової негативної курсової різниці (без фактичного виведення інвестицій з України).

Враховуючи висновки проведеного аналізу, можна прогнозувати наступний сценарій зростання обсягів залучення прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну у найближчі 2 роки.

При оптимістичному варіанті реалізації міжнародної фінансової допомоги МВФ, Світового банку, ЕБРР та керівництва США і провідних держав Євросоюзу (в сумі 48 млрд. доларів США), припинення активної фази АТО в Луганській та Донецькій областях, відсутності розширення воєнної, політичної та економічної агресії з боку Російської Федерації та сприятливої економічної політики США та ЄвроСоюзу до України:

1. Враховуючи доведену прибутковість «горизонтальних» та «горизонтальноекспортоорієнтованих» прямих іноземних інвестицій:

а) слід очікувати додаткових прямих іноземних інвестицій в статутні фонди банків з іноземними інвестиціями з боку міжнародних материнських банків (докапіталізація банків) для компенсації їх втрат при погіршенні якості кредитних портфелів у 2014 році та втраті частини депозитів населення на фоні гіперінфляції курсу національної валюти. Це джерело та напрямок додаткового інвестування підтверджений фактичною динамікою потоку прямих іноземних інвестицій в 4 кварталі 2014 року;

б) слід очікувати додаткових прямих іноземних інвестицій в статутні фонди підприємств в галузях виробництва лікеро-горілчаних виробів та пива, виробництва табачних виробів, виробництва харчових продуктів тривалого зберігання, виробництва молочної продукції, сирів, хліба та печива.

2. Враховуючи доведену збитковість, спекулятивність та певну корупційність «вертикальних» прямих іноземних інвестицій:

а) слід очікувати спроб виведення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій при посиленні податкового та митного контролю над ціноутворенням експортуємої в офшорні зони продукції, підвищення рентних платежів за ресурси виробництва та введенні додаткового імпортного мита на «нестратегічну продукцію» у 2015 році;

б) за неможливістю беззбиткового виведення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій слід очікувати створення галузевих об'єднань (особливо в металургії та сільському господарстві) для перетворення «вертикальних» в «горизонтальні» прямі іноземні інвестиції;

в) в сільському господарстві слід очікувати приток прямих іноземних інвестицій з ЄвроСоюзу для використання умов «безмитної» поставки продукції при виробництві нових видів біопалива (біоетанол, біодизель, паливні палети) на нових спільних заводах, наближених до сільськогосподарських джерел біомаси в Україні.

Висновки.

Прямі іноземні інвестиції - це вкладення капіталу в підприємство за кордоном, що забезпечує набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об'єктом вкладення капіталу й передбачає одержання підприємницького прибутку (доходу) та/або ж досягнення соціального, інноваційного, екологічного та інших видів ефектів.

Горизонтальні прямі іноземні інвестиції здійснюються з метою горизонтальної експансії у виробництві того самого чи схожого товару за кордоном у країні, що приймає, але в межах однієї галузі. Вертикальні прямі іноземні інвестиції - це «прямі інвестиції в галузі, що належать до різних стадій виробництва окремого продукту». Вони надають змогу підприємству-інвестору замінити окремі стадії систем виробництва та збуту на неефективних ринках у межах самого підприємства. Новим визнаним видом ПІІ є «експортна платформа ПІІ» — прямі іноземні інвестиції, основним мотивом яких є скоріше експорт, ніж збут продукції на закордонний ринок.

В якості горизонтальних та експортно-платформенних прямих іноземних інвестицій в дипломному проекті проаналізована діяльність підприємств в галузі виробництва табачних виробів в Україні.

Як показав проведений аналіз, всі тютюнові фабрики України на протязі 24 років незалежності України були приватизовані, переведені в форму відкритих акціонерних товариств, а потім «поглинуті» міжнародними табачними ТНК, які здійснили прямі іноземні інвестиції, викупивши від 99,5% до 99,9% статутного фонду.

Результати порівняльного аналізу фінансової потужності та ефективності діяльності 4х тютюнових фабрик за період 2007 — 2014 рр., тобто до світової фінансової кризи 2008 року та в післякризовий період, показали:

1. За показниками динаміки росту обсягів власного капіталу у всіх підприємств спостерігається стійка позитивна динаміка зростання обсягів власного капітала, який складається з початкової іноземної інвестиції та нерозподіленого в дивіденди та фонди підприємства накопиченого прибутку. При цьому станом на кінець 2014 року обсяги нарощеної вартості іноземних інвестицій склали:

ПАТ «Філіп Морріс Україна» — іноземна інвестиція 2,65 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 366,9 млн грн, тобто у 138,4 раза;

ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» — іноземна інвестиція 34,6 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 2 555,0 млн грн, тобто у 73,5 раза;

ПАТ «Iмперiал Тобакко Продакшн Україна» — іноземна інвестиція 72,4 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 366,9 млн грн, тобто у 5,1 разів;

ПрАТ «Прилуки — Брітиш Американ Тобакко Україна» — іноземна інвестиція 101,3 млн грн зросла до обсягу власного капіталу 190,9 млн грн, тобто у 1,9 раза.

2. Як показує аналіз даних, наведених на рис. К.5 Додатку К, ПАТ «Філіп Морріс Україна» у 2008;2014 рр. практично 90% від щорічного чистого прибутку підприємства репатріює за кордон іноземному інвестору, оскільки обсяги виробництва досягли оптимальних розмірів, обладнання модернізоване та не потребує додаткових вкладень. Всі інші три іноземних інвестора на даний час не проводили розподілу прибутку та репатріацію накопичених дивідендів за кордон для компенсацій первинних сум іноземних інвестицій.

Як показує проведений в дипломному дослідженні аналіз, обсяг експорту готової тютюнової продукції із України в 2,44 рази перевищує імпорт готової тютюнової продукції в Україну та здійснюється в найближчі географічно від України країни СНД. Тобто, сучасна тютюнова промисловість України поглинена горизонтальними інвестиціями міжнародних тютюнових компаній, які перенесли в Україну своє виробництво для країн СНД на основі 99% імпорту в Україну тютюнової сировини, і представлена 4ма основними компаніями з 95% - 99,9% часткою іноземних інвестицій в статутному фонді, що працюють як на національний ринок України, так і на експорт у країни СНД. Фактично здійснені іноземні інвестиції можуть бути віднесені до новітніх горизонтальних — «експортно-платформенних» інвестицій, тобто перенесення виробництва в країну, експорт виробленої продукції з якої здійснюється до найближчих сусідів.

Класичними вертикальними прямими інвестиціями, проаналізованими в дипломному проекті, є іноземні інвестиції в феросплавну галузь промисловості України, вихідний продукт якої - феросплави є проміжним продуктом в виробництві спеціальних сталей, тобто продуктом для наступних виробництв.

Виробництвом феросплавів в Україні займаються Нікопольський, Запорізький і Стахановський феросплавні заводи. Ця продукція експортується у країни СНД, ЄС, Азії, Африки. Марганцеву руду для виробництва феросплавів в Україні видобувають Орджонікідзевський і Марганецький гірничозбагачувальні комбінати.

Як показав проведений в дипломному дослідженні аналіз звітних даних за 2012;2014 рр., всі підприємства феросплавної підгалузі Україні збиткові, «проїдають» (або вже «проїли») накопичений прибуток. Але при цьому підприємства працюють та поставляють все більше феросплавів на експорт, при цьому додатково імпортується марганцева руда (мінімізація мита по схемі давальницької сировини), якої достатньо в Україні для експортного виробництва феросплавів, але видобуток руди в МГЗК та ОГЗК штучно стримується і виробництва переведені в режим збитковості.

Таким чином, експортно-направлені (зворотні)" вертикальні" іноземні інвестиції є прибутковими для іноземного інвестора за рахунок мінімізації проміжних цін, але приводять до знищення ресурсів України та її промисловості.

Побудовані в дипломному проекті економіко-математичні регресійні моделі залежності зростання власного капіталу підприємств табачної (Y1) та феросплавної (Y2) промисловості у 2007 — 2014 рр. від обсягів річного чистого доходу від реалізації продукції за вирахуванням річної репатріації дивідендів за кордон підтвердили:

з нарощуванням річних обсягів чистих доходів (за вирахуванням репатрійованих за кордон дивідендів) в 4х підприємствах табачної промисловості з «горизонтальним» типом інвестицій обсяги власних капіталів (іноземна інвестиція+капіталізована частка дивідендів) лінійно зростають;

з нарощуванням річних обсягів чистих доходів (за вирахуванням репатрійованих за кордон дивідендів) в 5ти підприємствах феросплавної промисловості з «вертикальним» типом інвестицій обсяги власних капіталів (іноземна інвестиція+капіталізована частка дивідендів) нелінійно зменшуються.

Оскільки економіко-математичне моделювання проведене на базі об'єднання статистичних виборок по групам підприємств в кожній сфері виробництва, то це свідчить про стійкі економічні процеси зростання ефективності діяльності підприємств з «горизонтальним» типом інвестицій та падінням ефективності діяльності підприємств з «вертикальним» типом інвестицій.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз рівня інвестиційної привабливості України у 2014 році, розраховуємий Європейською бізнес — асоціацією, показав, що 85% бізнес-середовища України вважає поточний рівень інвестиційного клімату України непривабливим для розширення потоку прямих іноземних інвестицій.

В той же час, проведений в дипломному дослідженні аналіз показав, що за результатами 2014 року ніяких «панічних» відтоків прямих іноземних інвестицій з України не відбулось, реальне сальдо чистих надходжень склало фактично +1,1 млрд доларів США. Сальдо чистих надходжень іноземних інвестицій у 1 кварталі 2015 року є також позитивним +122,5 млн доларів США. В той же час, оскільки значна частка іноземних інвестицій була реінвестована іноземними інвесторами в національній валюті з отриманих прибутків в Україні, то девальваційний «стрибок» курсу гривні з 8,0 до 23,45 грн/ 1 USD, привів до появи розрахункової курсової різниці в — 16,0 млрд доларів США (валютне обезцінення інвестицій в гривні), при фактично незначному відтоку іноземних інвестицій з України у 2014;2015 рр.

Враховуючи висновки проведеного аналізу, можна прогнозувати наступний сценарій зростання обсягів залучення прямих іноземних інвестицій з країн світу в Україну у найближчі 2 роки.

При оптимістичному варіанті реалізації міжнародної фінансової допомоги МВФ, Світового банку, ЕБРР та керівництва США і провідних держав Євросоюзу (в сумі 48 млрд. доларів США), припинення активної фази АТО в Луганській та Донецькій областях, відсутності розширення воєнної, політичної та економічної агресії з боку Російської Федерації та сприятливої економічної політики США та ЄвроСоюзу до України:

1. Враховуючи доведену прибутковість «горизонтальних» та «горизонтально-експортоорієнтованих» прямих іноземних інвестицій:

а) слід очікувати додаткових прямих іноземних інвестицій в статутні фонди підприємств в галузях виробництва лікеро-горілчаних виробів та пива, виробництва табачних виробів, виробництва харчових продуктів тривалого зберігання, виробництва молочної продукції, сирів, хліба та печива.

2. Враховуючи доведену збитковість, спекулятивність та певну корупційність «вертикальних» прямих іноземних інвестицій:

а) слід очікувати спроб виведення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій при посиленні податкового та митного контролю над ціноутворенням експортуємої в офшорні зони продукції, підвищення рентних платежів за ресурси виробництва та введенні додаткового імпортного мита на «нестратегічну продукцію» у 2015 році;

б) в сільському господарстві слід очікувати приток прямих іноземних інвестицій з ЄвроСоюзу для використання умов «безмитної» поставки продукції сільського господарства з України.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності залучення «горизонтальних» та «горизонтально-еспорто-платформенних» прямих іноземних інвестицій ТНК в економіку України, які працюють з метою максимізації дивідендів та бюджетної ефективності роботи повноциклових прибуткових підприємств, та мінімізації залучення «вертикальних» прямих іноземних інвестицій спекулятивних інвесторів, які використовують в Україні схему мінімізації вартості проміжної продукції в складі міждержавного загального виробничого циклу готової продукції, але приводять до збитковості та бюджетної неефективності роботи підприємств в Україні.

Список використаних джерел.

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб: Издательство «Питер», 1999. — 416 с.

2. Бирка М.І. Класифікація прямих іноземних інвестицій / М.І. Бирка // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2012. — N725: Проблеми економіки та управління. — С.24−31. — ena. lp.edu.ua: 8080/. /5₂₄−31_Vis₇₂₅_Ekon.

3. Бирка М.І. Теоретико — методологічні підходи до аналізування прямих іноземних інвестицій в контексті їх залучення / М.І. Бирка // Вісник Національного авіаційного університету. — N 1 (2012): Стратегія розвитку України. Економіка, соціологія, право. — http://jrnl. nau.edu.ua/index. php/SR/article/viewFile /4701/4818.

4. Бланк И. А. Основы инвестиционного менеджмента. — К.: ЭльгаН, НикаЦентр. — Т.1. — 2001. — 536 с.

5. Боярко І.М. Інвестиційний аналіз: Навч. посіб. / І.М. Боярко, Л. Л. Гриценко. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 400 с.

6. Боди З. Принципы инвестиций, 4е издание.: Пер. с англ. / З. Боди, А. Кейн, А. Маркус. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2002. — 984 с.

7. Борщ Л. М. Інвестування: теорія і практика: навч. посіб. — 2ге вид., перероб. і доп. / Л. М. Борщ, С. В. Герасимова. — К.: Знання, 2007. — 685 с.

8. Бредіхін В.М. Міжнародні інвестиції / В.М. Бредіхін, А. Близнюк, К.П. Покатаєва, К. Попкова. — Харків: 2007. — 298 с 9. Брейли Р. Принципы корпоративных финансов / Р. Брейли, С. Майерс, Пер. с англ. — М.: ОлимпБизнес, 2004. — 1120 с.

10. Вдовиченко Ю. В. Модифікація теорій інтернаціоналізації бізнесу в умовах інформатизації світової економіки / Ю. В. Вдовиченко // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка», Дніпропетровский державний аграрноекономічний університет, № 3, 2012 — режим доступу: http://www.economy. nayka.com.ua/? op=1&z=1118&p=1.

11. Вовчак О. Д. Інвестування: [навчальний посібник] / О. Д. Вовчак. — Львів: Новий Світ — 2000, 2007. — 544 с.

12. Гіл Чарлз. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку / Пер. з англ. / Чарлз Гіл. — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. — 856 с.

13. Говорушко Т. А. Сутність прямих іноземних інвестицій та їх класифікація / Т. А. Говорушко, Н.І. Обушна // Теорії мікромакроекономіки. — 2013. — Вип.41. — С.91−99.

14. Господарський кодекс України: Закон України вiд 16.01.2003 р. № 436 — IV: за станом на 15.01.2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua.

15. Гриньова В. М. Інвестування / [Гриньова ВМ" Коюда В. О., Лепейко ТІ., Коюда О. П.]. / За ред. В.М. Гриньової. — X., ХДЕУ, 2008. — 464 с.

16. Гриффин Р. Международный бизнес.4е изд. / Р. Гриффин, М. Пастей. — пер. с англ. под ред. А. Г. Медведева. — СПб.: Питер, 2006. — 1088 с.

17. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б. В. Губський. — К.: Наук. думка, 1998. — 390 с.

18. Гуржиева К. О. Классификация прямых иностранных инвестиций по способам ведения международной хозяйственной деятельности / О. К. Гуржиева // Научный журнал КубГАУ, № 88 (04), 2013 г. — С.1−17. — http://ej. kubagro.ru/2013/04/pdf/04. pdf.

19. Державне регулювання прямих іноземних інвестицій в Україні / [Н.І. Обушна, Т.В. Мацибора] - К.: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2012. — 194 с. — dspace. nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123 456 789/10820/1/159. pdf.

20. Докієнко Л.М. Інвестиційний менеджмент. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) // Л.М. Докієнко, В. В. Клименко, Л.М. Акімова. — Издательство: Академвидав, 2011 год. — 408 с.

20а. Елисеева И. И. Общая теория статистики: Учебник / И. И. Елисеева, М. М. Юзбашев; под ред. И. И. Елисеевой. — 5е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 656 с.

21. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-грудні 2008 року // Державна служба статистики України, Експрес-випуск від 17.02.2009 № 15 — http://www.ukrstat.gov.ua.

22. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-грудні 2009 року // Державна служба статистики України, Експрес-випуск від 17.02.2010 № 19 — http://www.ukrstat.gov.ua.

23. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-грудні 2010 року // Державна служба статистики України, Експресвипуск від 17.02.2011 № 35 — http://www.ukrstat.gov.ua.

24. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-грудні 2011 року // Державна служба статистики України, Експрес-випуск від 17.02.2012 № 03/5−27/204 — http://www.ukrstat.gov.ua.

25. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-грудні 2012 року // Державна служба статистики України, Експрес-випуск від 14.02.2013 № 03.5−27/217 — http://www.ukrstat.gov.ua.

26. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні-грудні 2013 року // Державна служба статистики України, Експрес-випуск від 14.02.2014 № 88/0/03.5вн-14 — http://www.ukrstat.gov.ua.

27. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України у січні - грудні 2014 року (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя) // Державна служба статистики України, Експресвипуск 17.02.2015 № 71/0/03.5вн-15 — http://www.ukrstat.gov.ua.

28. Індекс інвестиційної привабливості України (індекс ЄБА — 4 квартал 2014 року) // Звіт Європейської бізнес-асоціації та дослідницької агенції InMind, 2015. — 17 с. — http://www.eba.com.ua/static/indices/iai/index26_results_ukr. pdf.

29. Кириченко О. А. Інвестування. Навчальний посібник. / О. А. Кириченко, С.А. Єрохін. — К.: Знання, 2009. — 573 с.

30. Киреев А. П. Международная микроэкономика. / А. П. Киреев. — М., Международные отношения, 2013, — 450 с.

31. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.

[Текст]: Навч. посіб. — 3тє вид., перероб. і доп. — К.: ЗнанняПрес, 2002. — 384 с.

32. Костюкевич Р. М. Інвестиційний менеджмент. Навчальний посібник. — Рівне: НУВГП, 2011. — 270 с.

33. Куценко В. М. Міжнародний менеджмент: навч. посіб. / В. М. Куценко. — К.: МАУП, 2006. — 296 с.

34. Лазарєва О.В. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник. /О.В. Лазарєва. — Миколаїв: Видво ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — 188 с.

35. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність. Підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Т. В. Майорова. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 472 с.

36. Марченко Н. А. Інвестиційна привабливість України: теорія та практика / Н. А. Марченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету, № 2 (2014). — http://vistnic. stu. cn.ua/index. pl? task=arcl&j=9&id=7.

37. Маслій В.В. Прямі іноземні інвестиції: ретроспективний аналіз / В.В. Маслій, С. В. Питель // Актуальні проблеми економіки: науковий економічний журнал / Національна академія управління. — Київ, 2008. — № 11. — С.70−82.

38. Матюшенко І.Ю. Іноземні інвестиції: навч. посібник / І.Ю. Матюшенко, В. П. Божко. — К.: Професіонал, 2005. — 336 с.

39. Международный менеджмент [Текст]: Учеб. для вузов / Под ред.

С.Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — 624 с.

40. Міжнародний менеджмент: навчальний посібник / Л.І. Михайлова, О. Ю. Юрченко, Ю.І. Данько, А. М. Михайлов. — К.: ЦУЛ, 2007. — 200 с.

41. Міжнародна інвестиційна діяльність.Д.Г. Лук’яненко, Б. В. Губський, О. М. Мозговий та ін.; За ред. дра екон. наук, проф.Д.Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.

42. Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій [Текст] / Пан М. П., Торкатюк В.І., Вороніна О.С. — Харків: ХНАМГ, 2007. — 210 с.

42а. Наконечний С.І. Економетрія: Підручник. — Вид.3тє, доп. та перероб. / С.І. Наконечний, Т. О. Терещенко, Т. П. Романюк. — К.: КНЕУ, 2004. — 520 с.

43. Оцінка стану платіжного балансу України у 2014 році // Звіт Департаменту платіжного балансу НБУ, лютий 2015. — 7 с. — http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document? id=91 917.

44. Павленко І.І. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навчальний посібник / І.І. Павленко, О. В. Варяниченко, Н. А. Навроцька — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 256 с.

45. Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент [Текст]: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.

46. Пахомов Ю. Н. Международные стратегии экономического развития: Учебное пособие для вузов / Ю. Н. Пахомов, Ю. В. Макогон, Д. Г. Лукьяненко. — (под ред. Макогона Ю. В.). — К.: «Знання». — 2007. — 461 с.

47. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом: [монографія] / А. А. Пересада. — К.: Лібра, 2002. — 472 с.

48. Пересада А. А. Портфельне інвестування: Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2004. — 408 с.

49. Пехник А. В. Іноземні інвестиції в економіку України [Текст]: навч. посіб. / А. В. Пехник. — К.: Знання, 2007. — 336 с.

50. Пешко А. В. Міжнародний інвестиійний ринок: теоретичні та практичні аспекти його функціонування / А. В. Пешко, А. В. Назаренко // Національна академія Дерджавного управління, Харківський регіональний інститут державного управління, журнал «Актуальні проблеми державного управління», видавництво «Магістр», 2007 — http://kbuapa. kharkov.ua/ebook/db/2007;1−1/doc/5/02. pdf.

51. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року N 93/96ВР / Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом N 406VII від 04.07.2013 — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/93/96%D0%B2%D1%80.

52. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року N 1560XII / Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом N 1206VII від 15.04.2014 — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/1560−12.

53. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року N 514VI / Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом N 1255VII від 13.05.2014. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/514−17.

54. Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання // Постанова Кабміну України від 6 березня 2013 р. № 139 — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/139−2013%D0%BF/paran89#n89.

55. Рогач О.І. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: [Підручник] / О.І. Рогач. — К.: Либідь, 2005. — 720 с.

56. Рогач О.І. Міжнародні фінанси: Підручник / За ред. О.І. Рогача. — К.: Либідь, 2003. — 784 с.

57. Рогач О.І. Міжнародний інвестиційний менеджмент: підручник / О.І. Рогач, П. В. Дзюба. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — 495 с.

58. Рогач О.І. Світова економіка: навчальний посібник, ч.1/Рогач О.І., Намонюк В. Є., Анісімова О.Ю. — К.: Видавництво Інституту міжнародних відносин, 2012. — ч.1. — 186 с., ч.2. — 171 с.

59. Рогач О.І.С. Хаймер та розвиток теорії вивозу капіталу / О.І. Рогач // Збірник наукових праць «Актуальні проблеми міжнародних відносин», Київ. нац. унт ім. Тараса Шевченка, Інт міжнародних відносин, Вип.48, ч.1, 2004, 336 с. — С. 207−211.

60. Руденко Л. В. Транснаціональні корпорації: Навч. — метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. В. Руденко. — К.: КНЕУ, 2006. — 227с.

61. Рудніченко Є.М., Рясних Є.Г., Гавловська Н.І. Інвестиційний менеджмент: навч. посібник / Є.М. Рудніченко, Є.Г. Рясних, Н.І. Гавловська — Хмельницький: ХНУ, 2010. — 416 с.

62. Сазонець І.Л. Інвестування. Підручник. / І.Л. Сазонець, А. В. Федорова В.А. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 312 с.

63. Сазонець О. М. Розвиток світового господарства та глобальні інформаційні системи / О. М. Сазонець — Донецьк: ЮгоВосток. — 2010. — 289 с.

64. Семак Е. А. Современное представление о природе прямых иностранных инвестиций: интегрированный подход / Семак Е. А., Турлай И. С. // Электронный «Журнал международного права и международных отношений», Международное общественное движение «Развитие», Минск, 2009 — № 2 — http://evolutio. info/content/view/959/199/.

65. Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент. Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 406 с.

66. Скібіцька Л.І. Управління інвестиціями та інноваціями. Навчальний посібник. / Л.І. Скібіцька, Г. В. Жаворонкова, О.І. Туз, Т.В. Сівашенко — К.: Кондор, 2010. — 536 с.

67. Сухоруков А.І. та ін. Інвестування української економіки: моногр. / За ред. А.І. Сухорукова; РНБОУ, Нац. інт проблем міжнародної безпеки. — К., 2005. — 439 с.

68. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред.Д.Т. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2004. — 538 с.

69. Тесля С. М. Прямі іноземні інвестиції як економічна категорія, їх суть та класифікація / С. М. Тесля // Науковий вісник НЛТУ України. — 2009. — Вип. 19.3 — С.131−139.

70. Титаренко Н. О. Теорії інвестицій: навч. посіб. / Н. О. Титаренко, А. М. Поручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 160 с.

71. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. — К.: Таксон, 2001. — 304 с. («Modus Vivendi»).: http://library. if.ua/book/50/2011.html.

72. Трапезников П. Методологические принципы построения интегрированной теории прямых иностранных инвестиций как формы заграничной деловой активности фирмы [Електронний ресурс] / П. Трапезников // Белорусский журнал международного права и международных отношений. — 1999. — № 4. — Режим доступу: http://www.evolutio. info/index. php? option=com_content&task= view&id=333&Itemid=50.

73. Федоренко В. Г. Економічні та організаційноправові аспекти іноземних інвестицій в Україні: монографія / В. Г. Федоренко, Т. О. Проценко, В. В. Солдатенко, Д. В. Степанов. — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. — 398 с.

74. Черезов А. В., Рубинштейн Т. Б. Корпорации. Корпоративное управление/А.В. Черезов, Т. Б. Рубинштейн. — М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006. — 478 с.

75. Шморгун Л. Г. Прямі іноземні інвестиції в економіку України: проблеми залучення та галузевого спрямування // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць / Науководослідний екон. інт Міністерства екон. розвитку і торгівлі України. — Київ, 2013. — № 5 (144). — С.67−70.

76. Якубенко В. Д. Базисні інститути у трансформаційній економіціМонографія. — К.: КНЕУ, 2004. — 252 с 77. Яновський С. О. Транснаціональні корпорації: Навч. Посібник. / С. О. Яновський, Ю. Г. Козак, О. В. Савчук. — К.: ЦНЛ, 2006. — 488с.

78. Aizenmana J., Marion N. The merits of horizontal versus vertical FDI in the presence of uncertainty // Journal of International Economics 2004.62.125−148. Hanover, 2003, 100−120 p.

79. Blomstrom, M. Regional Integration and Foreign Direct Investment: a Conceptual Framework and Three Cases / M. Blomstrom, A. Kokko. Washington, DC: The World Bank, 1997.

80. Carr, D. L. Testing the KnowledgeCapital Model of the Multinational Enterprise / D. L. Carr, J. R. Markusen, K. Maskus. Adelaide: University of Adelaide, 1998.

81. Сaves R. E. Multinational Enterprise and Economic Analysis. — Cambridge, 1999. — P.402.

82. Dima S. C. From International Trade to Firm Internationalization. // European Journal of Interdisciplinary Studies, 2010. — 1: 3. — P.8−15.

83. Dunning J. H. The Globalization of Business. — London: Routledge, 1993.

84. Dunning J. H. Multinational Enterprises and the Global Economy. — Wokingham: AddisonWesley, 1993. — P.687.

85. Dunning J. H., Rugman A. M. The Influence of Hymer Dissertation on the Theory of Foreign Direct Investment // American Economic Review, 1985. — 75 (2). — Р.228−233.

86. Dunning, J. H. Explaining International Production / J. H. Dunning. London: Unwin Hyman, 1988.

87. Dunning, J. H. Location and the Multinational Enterprise: a Neglected Factor? / J. H. Dunning // Journal of International Business Studies. 1998. V.29. N 1. P.45−66.

88. FDI in Space: Spatial Autoregressive Relationships in Foreign Direct Investment / B. A. Blonigen [et al.] // European Economic Review. 2007. V.51. N 5. P.1303−1325.

89. Hayakawa K. and Tanaka K. Export Platform FDI and Firm Heterogeneity // IDE Discussion Paper № 310. JETRO. Japan, 2011, 3−15 p.

90. Hosseini, H. An economic theory of FDI: A behavioral economics and historical approach. // The Journal of SocioEconomics, 2005. — 34. — P.528−541.

91. Hymer, Stephen H. The International Operations of National Firms: A Study of Direct Foreign Investment / Hymer, Stephen H. — (MIT Press)., 1976. — 253??.

92. Garretsen, H. FDI and the Relevance of Spatial Linkages: Do Third Country Effects Matter for Dutch FDI? / H. Garretsen, J. Peeters: DNB Working Paper. 2007. № 162. Amsterdam, 2007.

93. Gianaris N. V. Tomorrows Corporation: Organization and Management of Employee Ownership Companies FED. — Washington, 2006.

94. Glass. World Economy Vertical versus Horizontal FDI. Department of Economics: Dissertation. Texas A&M University, 2011, 9p.

95. Kindleberger C. P. American Business Abroad. — The International Executive, 1969. — 11. — Р.11−12.

96. Kojima K., Ozawa T. Micro — and MacroEconomic Model of Direct Foreign Investment: Toward a Synthesis // Hitotsubashi Journal of Economics, 1984. — 26 (2). — P.135−145.

97. Markussen J. R. Chapter 3: International Trade Theory and International Business. — Oxford Handbook of International Business, 2001. — Р.69−87.

98. Markusen, J. R. Foreign Direct Investment and Trade / J. R. Markusen. Adelaide: University of Adelaide, 2000.

99. Markusen, J. R. Multinational Firms and the Theory of International Trade / J. R. Markusen. Boulder: MIT Press, 2002.

100. McClintock B. Recent Theories of Direct Foreign Investment: An Institutionalist Perspective. // Journal of Economic Issues, 1988. — 22 (2). — P.477−485.

101.miller G. J. 2002 Managerial Dilemmas: The Political Economy of Hierarche. Cambridge: Cambridge University Press.

102. Morgan R. E., Katsikeas C. S. Theories of International Trade, Foreign Direct Investment and Firm Internalization: a critique. // Management Decision, 1997. — 35:

1. — P.68 — 78.

103. Root F. Entry Strategies for International Markets. — Lexington, 2005. — p.398−450.

104. Protsenko. Vertical and Horizontal Foreign Direct Investments in Transition Countries: InauguralDissertation zur Erlangung des Grades Doctor oeconomiae publicae (Dr. oec. publ.). Munchen, 2003, 159 p.

105. Vernon R. International Investment and International Trade in the Product Cycle. // II Quarterly Journal of Economics, 1966. — 80. — P. 190−207.

106. Zwinkels. The impact of horizontal and vertical FDI on host’s country economic growth // International Business Review. 2008.17.452−472. Nijmegen, 2008, 98−113.

107. World Investment Report 2013: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge. Overview. N. Y.; Geneva: UNCTAD, 108. http://www.bank.gov.ua - Офіційний Інтернетсайт Національного банку України, 2013.

109. http://www.ukrstat.gov.ua - Офіційний Інтернетсайт Державної служби статистики України, 2013.

110. http://www.smida.gov.ua - Інформаційний Інтернетсайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, 2013.

111. http://unctadstat. unctad.org/wds/TableViewer/tableView. aspx? ReportId=88 - Світовий інформаційностатистичний портал, Unitsd Nations Conference on trade and development, 1980;2013.

112. http://www.bat.ua/group/sites/BAT_84VDXZ. nsf — Офіційний Інтернетсайт «Бритіш Американ Тобакко Україна», 2015.

113. http://www.pmi.com/marketpages/Pages/market_uk_ua. aspx — Офіційний Інтернетсайт ПрАТ «Філіп Морріс Україна», 2015.

114. http://imperialtobacco.com.ua/ru/about/world/ - Офіційний Інтернетсайт ПАТ «Імперіал Тобакко Україна», 2015.

115. http://www.jti.com/ - Офіційний Інтернетсайт ПАО «Джей Ти Интернешнл Украина» (Кременчуг Полтавской обл.), 2015.

116. http://nzf.com.ua/Default. aspx? sect=production — Офіційний Інтернетсайт ПАТ «Нікопольський завод ферросплавів», 2015.

117. http://www.zfz.com.ua/ - Офіційний Інтернет — сайт «Запорізького заводу ферросплавів», 2015.

118. http://www.sfz.org.ua/ - Офіційний Інтернетсайт «Стаханівського заводу ферросплавів», 2014.

119. http://ukrfa.org.ua/indexru. shtml — Офіційний Інтернетсайт Української асоціації феросплавів, 2015.

120. http://mgok. dp.ua/node — Офіційний Інтернетсайт ПАТ «Марганецький гірничозбагачувальний комбінат», 2015.

121. http://www.ordgok.com/ - Офіційний Інтернетсайт ПАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат», 2015.

122. http://arc. customs.gov.ua/dmsu/control/uk/index — Розділ «Митна статистика» Офіційного Інтернетсайту Державної митної служби України (http://sfs.gov.ua/ - Міністерство фіскальної політики України), 2015.

123. http://www.eba.com.ua/uk/abouteba — Офіційний Інтернетсайт Європейської асоціації бізнесу, 2015.

Додатки.

Додаток А.

Світова динаміка прямих іноземних інвестицій у 1990;2013 рр.

Рис. А.1. Динаміка сумарних обсягів накопичення прямих іноземних інвестицій країнами на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр. (побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development [111], inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн) Рис. А.2. Динаміка сумарних обсягів накопичення прямих іноземних інвестицій DEVELOPEDкраїнами (з ринковою економікою) на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр. (побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development [111], inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн) Рис. А.3. Динаміка сумарних обсягів накопичення прямих іноземних інвестицій TRANSITEDкраїнами (з перехідною економікою) на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр. (побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development [111], inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн) Рис. А.4. Динаміка сумарних обсягів накопичення прямих іноземних інвестицій DEVELOPINGкраїнами (з слаборозвинутою економікою) на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр. (побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development [111], inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн) Рис. А.5. Динаміка річних потоків імпорту (залучення) прямих іноземних інвестицій на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр. (побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development [111], inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн) Рис. А.6. Динаміка річних потоків експорту (зовнішнього розміщення) прямих іноземних інвестицій на світовому ринку іноземних інвестицій у 1990;2013 рр. (побудовано за даними Unitsd Nations Conference on trade and development [111], inward — імпорт ПІІ в країни, outward — експорт ПІІ з країн).

Додаток Г.

Експортімпорт тютюнової сировини та продукції в Україні.

Таблиця Г. 1.

Динаміка експорту сигарет із України у найбільші країни імпортери світу*.

* Побудовано за даними Державної митної служби України [122].

Таблиця Г. 2.

Динаміка імпорту сигарет в Україну із найбільших країнекспортерів світу*.

* Побудовано за даними Державної митної служби України [122].

Таблиця Г. 3.

Динаміка імпорту-екпорту табачної сировини для виготовлення сигарет в Україну / з України у 2011;2014 рр. *.

* Побудовано за даними Державної митної служби України [122].

Додаток Д.

Основні дані про акціонерних власників виробничих потужностей підгалузі виробництва феросплавів в Україні.

Таблиця Д. 1.

Іноземні інвестори 190 928 — ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» [121].

Таблиця Д. 2.

Іноземні інвестори ПУБЛIЧНЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГIРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБIНАТ» — 190 911 [120].

Таблиця Д. 3.

Іноземні інвестори Публiчне акцiонерне товариство «Запорiзький завод феросплавiв» — 186 542 [117].

Таблиця Д. 4.

Іноземні інвестори 186 520 — ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» [116].

Таблиця Д. 5.

Іноземні інвестори 186 513 — ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» [118].

Додаток Е.

Експортімпорт марганцевої руди (сировина) та феросплавів (проміжна готова продукція) в Україні.

Таблиця Е.1.

Експорт — імпорт феросплавів з України / в Україну у 2011;2014 рр. *.

* Побудовано за даними Державної митної служби України [122].

Таблиця Е.2.

Експорт — імпорт марганцевої руди з України / в Україну у 2011;2014 рр. *.

* Побудовано за даними Державної митної служби України [122].

Таблиця Е.3.

Зовнішня торгівля України із зазначенням основних країн — контрагентів (тисяч доларів США) за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.