Державний борг

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми державного боргу
  • 1.1 Поняття і види державного боргу
  • 1.2 Принципи управління державним боргом
  • 1.3 Методи управління державним боргом
  • Висновки по першому розділу
  • Розділ 2. Характеристика державного боргу в україні
  • 2.1 Структура державного боргу
  • 2.2 Дінаміка державного боргу в України
  • 2.3 Аналіз реструктуризації боргу в Українi
  • Висновки по другому розділу
  • Висновки
  • Список викорастаної літератури

Вступ

В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг. Гострою фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг.

Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію.

Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні. Великий тягар лягає на державний бюджет. Він постійно знаходиться у кризі, яка чим раз більше поглиблюється. Це й зумовлює формування в Україні значної частини внутрішнього боргу, який дедалі більше зростає.

Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також зростання витрат по його обслуговуванню посилює як актуальність самої проблеми державного боргу, так і пошуку шляхів вдосконалення його управління.

Як свідчить досвід розвинутих країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його обслуговування істотніше включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

В економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов’язана з проблемою економічної безпеки країни. Важливого значення набуває питання управління та обслуговування державного боргу в контексті тих економічних труднощів, які переживає Україна.

державний борг реструктуризація україна

Усі ці обставини обумовлюють актуальність вибраної теми курсової роботи.

Об'єктом курсової роботи є державний борг України.

Предметом дослідження виступає аналіз, характеристика та дослідження державного боргу країни.

Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі основних тенденцій та специфічних особливостей формування державного боргу України, а також розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо механізму його управління та обслуговування.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається ряд завдань головними з яких є:

виявлення основних тенденцій в розвитку державного боргу України, його сучасних розмірів;

аналіз структури, основних принципів формування державного боргу України та механізму його обслуговування;

дослідження місця і ролі держави на фінансовому ринку;

виявлення економічних передумов формування державного боргу;

проведення аналізу структури окремих компонентів державного внутрішнього боргу та його специфіки;

дослідження механізму управління державним боргом;

обґрунтування шляхів удосконалення управління державним боргом в Україні.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списка використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми державного боргу

1.1 Поняття і види державного боргу

Поняття державного боргу, відносини, що складають його, у своїй динаміці органічно пов’язані з рядом фінансових та фінансово-правових інститутів і категорій: бюджет, бюджетний процес, бюджетна політика, бюджетний дефіцит, інфляція тощо. Можна стверджувати, що одне явище породжує інше і навпаки.

У вузькому розумінні, державний борг — це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов’язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками.

У широкому розумінні, державний борг — це система фінансових зобов’язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень; із наданих державою гарантій із зобов’язань третіх осіб — суб'єктів господарської діяльності; боргових зобов’язань, прийнятих на себе відповідно до чинного законодавства; сум бюджетних асигнувань, перерахованих із порушенням строків чи в неповному розмірі; суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та фізичним особам тощо.

Державний борг складається з наступних компонентів (мал.1.1.).

Мал. 1.1 Склад державного боргу країни

Внутрішній державний борг — заборгованість держави домогоспо-дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг — це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. [12; с. 124]

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

/

Мал. 1.2 Причини створення і збільшення державного боргу

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

відношення боргу до ВВП;

відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу («борг / ВВП») залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту.

Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.

Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення.

Суб'єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. [18; с. 49]

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.

Таким чином, державний борг — це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

У сучасних умовах внутрішній державний борг створюють не тільки як фінансовий, але й як політичний інструмент, за допомогою якого уряд створює суспільне коло, матеріальні інтереси якого націлено на зміцнення держави.

1.2 Принципи управління державним боргом

Державні органи управління повинні враховувати, що державний борг завжди має раціональні межі, за рамками яких він із стабілізуючого фактору перетворюється в фактор, який починає гальмувати розвиток фінансової системи.

Управління державним боргом без врахування об'єктивних вимог та інтересів суб'єктів фінансових відносин нерідко призводить до негативних наслідків. Результатом може бути зниження рівня боргової безпеки держави, погіршення її фінансової стійкості, блокування зарубіжними інвесторами і навіть банкрутство.

Політика управління державним боргом є важливим компонентом здійснюваної фінансової політики та суттєвою складовою процесів макроекономічного регулювання.

У ринковій економіці менеджмент державного боргу є загальним виразом ставлення держави до фінансових ресурсів, їх перерозподілу в міжсекторальному і у між поколінному континуумі та до інструментів макроекономічної координації. [17; с. 69]

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Стратегічною метою управління державним боргом є:

забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат, пов’язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу;

створення передумов макроекономічної стабільності у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Управління державним боргом має за мету: досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та інше.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів:

Мал. 1.3 Принципи управління державним боргом

1. Принцип безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;

2. Принцип зниження ризиків — розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань;

3. Принцип оптимальності структури — підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань за термінами обертання і погашення;

4. Принцип зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

5. Принцип прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в державі, рівень інфляції, ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності, ступінь ризику країни щодо неповернення боргу тощо. [20; с. 35]

Таким чином, борг є важливим елементом кругообігу «доходи-витрати». Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом.

Державний борг — це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

Створення боргу — це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень.

Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

1.3 Методи управління державним боргом

Для оптимізації витрат, пов’язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету, держава здійснює управління державним боргом.

Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Державний борг можна розглядати з двох позицій: з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню; з іншого — борг збільшує навантаження на державний бюджет. Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та внутрішнім і зовнішніми запозиченнями.

Умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов’язаннями.

Управління державним боргом в цьому контексті може розглядатися в двох аспектах, як вказано на мал. 1.4.

/

Мал. 1.4 Управління державним боргом

У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов’язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта.

Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов’язань держави, надання гарантій, а також проведення операцій з обслуговування та погашення боргових зобов’язань.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни. Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись.

Для ефективного управління державним боргом, розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держави використовують різноманітні методи.

Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу, тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідно, щоб держава мала високу репутацію держави-позичальника. її досягнення та підтримка являється важливим фактором для успішного управління державним боргом. [22; с. 98]

На сьогодні репутація позичальників на світовому фінансовому ринку виражається в рейтингах, які присвоюються певній державі спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування.

З позиції інвесторів, найбажанішим варіантом є повне, безумовне і своєчасне виконання державою своїх зобов’язань.

Однак за умови неспроможності держави через певні причини забезпечити погашення позик і виплат за ними процентів, можуть прийматися рішень щодо наступних методів погашення боргу (мал. 1.5.):

/

Мал. 1.5 Методи погашення державного боргу

1. Новація — домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов’язання з певного фінансового кредиту іншим зобов’язанням.

2. Уніфікація позик — об'єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

3. Конверсія — одностороння зміна дохідності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності з позик, отриманих державою.

4. Консолідація — зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати за зобов’язаннями на пізніший термін.

5. Обмін облігацій за регресивним співвідношенням — кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації.

6. Відстрочення погашення позик проводиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.

7. Анулювання боргу — відмова держави від усіх зобов’язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються.

Зараз загальноприйнятим методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набирати таких форм:

Викуп боргу — надання країні-боржникові можливості викупити власні боргові зобов’язання на вторинному ринку боргів. Викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою з їх номінальної ціни.

Капіталізація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її промислових, торговельних та інших корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів.

Конверсія «борг-борг», тобто заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старими, при збереженні номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов’язань; може змінитися валюта боргу тощо.

Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов’язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає остаточне погашення її зобов’язань перед кредиторами.

Втім, зазначені методи зменшення боргового тягаря мають певні недоліки, що пов’язані насамперед зі скороченням валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій. [24; с. 45]

Також для покриття державного боргу можуть реалізовуватися такі заходи, які зображені на мал.1.6.

Мал.1.6. Заходи покриття державного боргу

Управління державним боргом включає декілька напрямів:

Мобілізацію коштів з метою забезпечення фінансування програм, не перекритих іншими (крім пов’язаних з державним боргом) джерелами.

Організацію раціонального використання мобілізованих ресурсів.

Здійснення сприятливого як для держави, так і для кредиторів погашення одержаних в борг коштів за умовами і строками.

Організацію обслуговування державного боргу у розмірах і структурі, узгоджених з кредиторами. (Додаток Б)

Мобілізація коштів з метою формування фонду фінансових ресурсів для забезпечення погашення і обслуговування державного боргу може проводитися в різних формах.

Це емісія та розміщення боргових цінних паперів держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; залучення кредитів державними органами управління як від вітчизняних, так і зарубіжних кредиторів, проведення взаємозаліків заборгованостей між державами. [16; с. 37]

До факторів, які відносяться до непрямих форм мобілізації ресурсів відносяться:

проведення додаткових первинних емісій грошових коштів центральним банком;

накопичення заборгованості за виплатою заробітної плати в державному секторі економіки (пенсій, компенсацій та інших платежів населенню, передбачених законодавством);

продаж зобов’язань держави фінансовим установам (як правило, з дисконтом) з метою зменшення переносу виплат на більш віддалені строки; проведення роботи з ліквідації бюджетної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, управління державним боргом в Україні здійснює Міністерство фінансів України, або за його дорученням та від імені інші організації та установи.

Висновки по першому розділу

1. Державний борг — це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

2. Внутрішній державний борг — заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

3. Зовнішній державний борг — це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

4. Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

5. Ефективне управління державним боргом передбачає розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держави з використанням різноманітних методів. Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу.

6. Управління державним боргом має за мету: досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та інше.

Розділ 2. Характеристика державного боргу в україні

2.1 Структура державного боргу

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Державний зовнішній борг — це боргові зобов’язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.

Внутрішній борг держави може виникати в результаті емісії цінних паперів: облігацій, казначейських зобов’язань тощо.

Так, в Україні за останні 3 роки з 2010 по 2013 рік сума внутрішнього боргу зросла майже в 7 разів, що говорить про великий дефіцит бюджету.

Розглянемо детальніше структуру внутрішнього державного боргу цього 2001 року.

Таблиця 2.1.

Структура внутрішнього державного боргу 2013 р., тис. од.

Показники

%

Внутрішній борг

100,00%

1. Заборгованість перед юридичними особами

57,32%

Казначейські зобов’язання

0,22%

ОВДП (5 — річні)

16,33%

ОВДП (4 — річні)

0,81%

ОВДП (3 — річні)

2,94%

ОВДП (2 — річні)

3,22%

ОВДП (18 — місячні)

5,67%

ОВДП (12 — місячні)

0,90%

ПОВДП 2000 року

27,24%

2. Заборгованість перед банківськими установами

42,68%

Національний банк України

42,68%

В структурі внутрішнього боргу основне місце займає заборгованість перед юридичними особами, яка становить 57,32%, причому з них 16,33% становлять 5-ти річні ОВДП, в меншій кількості 18-ти місячні - 5,67%, інші облігації розподілились в незначних відсотках.

Слід також відмітити, що казначейські зобов’язання в Україні майже не практикуються. Іншу частину внутрішньої заборгованості становлять банківські структури в обличчі Національного банку України — 42,68%.

З таблиці видно, що на той момент частка внутрішнього боргу в загальній заборгованості держави становила приблизно четверту частину (26%), тоді як зараз майже половина боргу — внутрішній (44%). Причиною високої вартості державних внутрішніх запозичень була низька ліквідність державних цінних паперів.

Недостатній попит на них з боку вітчизняних інвесторів та трейдерів, повільна торгівля на вторинному ринку свідчать про незаінтересованість вітчизняних фінансових установ у середньостроковому вкладенні фінансових ресурсів у цінні папери з низьким рівнем поточної ліквідності.

Розглянемо дані таблиці 2.1 про структуру внутрішнього боргу України у вигляді мал. 2.1.

Мал. 2.1 Структура внутрішнього боргу України

Крім того, ємність внутрішнього ринку капіталу не достатня для задоволення потреб у фінансуванні державного бюджету, внаслідок чого план державних внутрішніх запозичень протягом 2009 — 2013 років не виконувався.

За таких умов Кабінет Міністрів України був змушений здійснювати запозичення в іноземних валютах.

Управління державним внутрішнім боргом в Україні здійснює Міністерство фінансів у порядку, погодженому з Національним банком. Національний банк України, як безпосередній учасник ринку державних цінних паперів виконує обов’язки:

генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування розміщення ОВДП та проведення платежів за ними;

контролюючого органу;

депозитарію за облігаціями внутрішньої державної позики, що випущені у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Тепер проаналізуємо стан зовнішнього боргу країни. Високий розмір зовнішнього боргу України як в абсолютному, так і в відносному виразі, велика кількість ресурсів, які відвертаються на його обслуговування, надають особливу гостроту вирішення проблеми управління зовнішньої заборгованості. [14; с. 54]

Управління зовнішнім боргом — процес циклічний і багатостадійний. Цикл управління зовнішнім державним боргом, як і кожним боргом взагалі, включає три стадії: залучення, розміщення (використання) і погашення (виплата процентів і основної частини боргу). Відповідно система управління зовнішнім державним боргом означає управління всіма стадіями циклу.

Управління залученням зовнішнього боргу може базуватись як на прямому державному управлінні, так і на побічних методах, які включають державні гарантії і нормативно-адміністративне регулювання залучення негарантованих кредитів приватними фірмами.

Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, так як кредити беруться в доларах і на довгостроковий термін. Розглянемо валютну структуру зовнішнього боргу.

Таблиця 2.2.

Валютна структура зовнішнього боргу України в розрізі секторів економіки та за початковим терміном до погашення, %

Сектори економіки

Долар США

ЄВРО

Спец. права запозичення

Рос. рубль

Укр. гривня

Інші

Сектор державного управління

53,4

6,4

33,2

-

4,6

2,4

Короткострокові

84,6

-

-

-

15,4

0,0

Довгострокові

49,9

7,2

36,9

-

3,4

2,6

Органи грошово-кредитного регулювання

0,1

-

99,9

-

-

-

Довгострокові

0,1

-

99,9

-

-

-

Банки

89,6

5,3

-

0,3

3,0

1,8

Короткострокові

68,4

13,7

-

1,2

14,0

2,7

Довгострокові

93,6

3,7

-

0,1

1,0

1,6

Інші сектори

78,2

16,6

-

3,5

0,9

0,8

Короткострокові

77,5

14,3

-

8,0

0,0

0,2

Довгострокові

78,7

17,9

-

0,9

1,4

1,1

Прямі інвестиції: міжфірмовий борг

66,6

30,7

-

1,4

-

1,3

Валовий зовнішній борг

70,5

11,2

13,3

1,6

2,1

1,3

Отже на валовий зовнішній борг на 70,5% складається з долару, 11,2% - з ЄВРО і лише — 2,1% гривня. В розрізі секторів економіки видно, що найбільше кредитів в доларах беруть банки — 89,6%, а найменше органи грошово-кредитного регулювання, які на 99,9% користуються спеціальними правами запозичення.

Дуже малий відсоток запозичень у гривнях, а прямі інвестиції: міжфірмовий борг взагалі у гривнях не береться. Якщо розглядати за строковістю кредитів в доларах, то в секторі державного управління переважають короткострокові кредити — 84,6%, в банках довгострокові - 93,6%, а в інших секторах майже однаково і короткострокових і довгострокових кредитів в доларах.

Стратегію щодо залучення коштів від іноземних кредиторів розробляє Міністерство фінансів України, яке є єдиним позичальником від імені уряду, крім кредитів Міжнародного валютного фонду. Розпорядником кредитів, що надає Україні МВФ, є Національний банк України.

Обсяг зовнішнього боргу України протягом усього періоду, з часу отримання перших кредитів включно до 2013 року, постійно зростав. Зокрема, з 2009 року обсяг зовнішнього боргу почав зростати дуже високими темпами, в тому числі, і за рахунок отримання нових кредитів та розміщення на зовнішніх фінансових ринках державних боргових зобов’язань.

Таким чином, внутрішній та зовнішній борг України швидко зростає, і тому його обслуговування стає окремою вагомою статтею бюджетних витрат. Виплати процентів по позикам посідають одне з перших місць серед витрат державних бюджетів.

Мінімізація вартості обслуговування державного боргу є стратегічним завданням управління державним боргом, а в більш широкому розумінні - всієї бюджетно-податкової політики.

Окрім чисто фінансових цілей управління внутрішнім боргом має переслідувати також цілі забезпечення економічного зростання, стимулювання інвестиційного процесу, протидіяти втечі капіталів за кордон. Якщо внутрішній державний борг становить надто великий процент відносно ВВП, то цілком зрозумілий той значний негативний вплив цього боргу на динаміку економічного розвитку країни.

2.2 Дінаміка державного боргу в України

Проблеми державного боргу — його формування, обслуговування, погашення та управління — дуже складні, оскільки передбачають участь держави в особі уряду, Міністерства фінансів, Національного банку та фінансових інститутів не лише у відносинах з приводу залучення позичкових коштів до бюджету, але й управління боргом; розвиток грошового, банківського, фондового та інших ринків; інвестиційний клімат; податкове регулювання тощо.

Розглянемо розмір державного боргу на 13. 12. 2013 року за даними Міністерства фінансів.

Таблиця 2.3.

Розмір державного боргу 2008−2013 р., тис. од.

Рік

Внутрішній

Зовнішній

дол. США

грн.

дол. США

грн.

2008

3 799 661,57

19 188 290,90

8 704 222,93

43 956 325,90

2009

3 288 655,86

16 607 712,12

9 803 183,83

49 506 078,42

2010

3 526 017,09

17 806 386,34

10 591 661,77

53 487 891,96

2011

5 800 850,34

44 666 547,59

11 171 831,40

86 023 101,79

2012

11 405 144,25

91 070 076,77

17 022 696,28

135 926 229,69

2013

16 960 834,29

134 219 562, 19

21 832 282,75

172 769 769,60

Ми бачимо, що розмір державного боргу України з кожним роком стає все більшим, як внутрішній, так і зовнішній.

У 2008 році сума державного боргу становила 12 503 884,5 тис. дол. США, у т. ч. зовнішній — 8 704 222,93 тис. дол. США і внутрішній — 3 799 661,57 тис. дол. США.

А до 2013 р. загальний борг зріс до 38 793 117,04 тис. дол. США. причому зовнішній становив 16 960 834,29 тис. дол. США, а внутрішній — 21 832 282,75 тис. дол. США. (Додаток А)

Причина важкої ситуації з обслуговуванням зовнішнього боргу прихована не у номінальній сумі платежів, а у тому, що Україна підірвала довіру до себе як отримувача кредитів на міжнародних ринках капіталів й більше не може розраховувати на приватні позики для фінансування боргових зобов’язань.

Розглянемо динаміку розміру внутрішнього та зовнішнього державного боргу України у вигляді мал. 2.2.

Мал. 2.2 Розмір внутрішнього та зовнішнього державного боргу за 2008−2013 р.

З приведених даних ми бачимо, що за останні роки відбувається значне збільшення державного боргу нашої країни, яке зумовлене насамперед наступними причинами:

залучення прямих кредитів НБУ,

надавання урядових гарантій щодо іноземних кредитів українським підприємствам,

збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;

вплив політичних бізнес-циклів — надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

У валютній структурі державного боргу України найбільшу частку займає українська гривня, в якій номінований майже весь внутрішній державний борг.

Зовнішній державний борг номінований переважно у доларах США та СПЗ. Незначну частку в структурі боргу займає євро, та японська єна.

Розглянемо валютну структуру державного боргу України у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Валютна структура державного боргу України

Назва валюти

Розмір у структурі боргу, %

1.

Гривня

42,9

2.

Долар США

32,6

3.

ЄВРО

3,6

4.

СПЗ

20,9

Таким чином, найбільшу долю у структурі державного боргу України займають національна валюта — гривня — 42,9%, на другому місті - долар США — розмір якого становить — 32,6%, на третьому місці - СПЗ — 20,9%, і найменша частка приходиться на євро — 3,6%.

Для найбільш наглядного бачення валютної структури державного боргу, розглянемо приведені дані у вигляді мал. 2.3.

Мал. 2.3 Валютна структура державного боргу України

Таким чином, можна сказати, що в Україні спостерігається зростання прямого державного боргу. Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього боргу в загальній заборгованості держави. Залежно від ситуації на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що, у свою чергу, вимагає від уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо радикального удосконалення внутрішнього фінансового ринку.

З метою послаблення боргового тиску на бюджет і платіжний баланс Україна має домагатися укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи.

2.3 Аналіз реструктуризації боргу в Українi

Реструктуризація боргу має на меті мінімізацію втрат кредиторів та розширення економічного розвитку країни позичальника. Всі боргові зобов’язання розподіляють на дві групи: зобов’язання пріоритетного обслуговування і зобов’язання, що підлягають врегулюванню.

Реструктуризація передбачає такі зміни параметрів боргу, які повинні забезпечити можливість виконання зобов’язань за рахунок зменшення тягару боргу та підвищення жорсткості зобов’язань.

Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішими країнами-боржниками з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу».

Офіційні кредитори надають такі види допомоги, які представлені у вигляді мал. 2.4.

Мал. 2.4 Реструктуризація державного боргу України

Проблема державного боргу не є результатом несприятливих змін в економічному оточенні України, а швидше віддзеркалює відсутність послідовної політики реформ, яка б викликала довіру міжнародної спільноти.

Тому Україні важко розраховувати на ті джерела фінансування, якими зазвичай користуються країни для обслуговування зовнішнього боргу. Валові резерви НБУ вважаються недостатніми для адекватного обслуговування боргу.

При цьому проблема зовнішнього державного боргу посилюється і внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша — на рівні політичної влади, друга — на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки.

Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2012 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень.

При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам. [25; с. 129]

Україна у 2013 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратила 53 млрд 486,71 млн. грн. Про це йдеться у прогнозних розрахунках Мінфіну України платежів за діючими державними борговими зобов’язаннями до повного їх погашення станом на 14 жовтня 2012 р.

Так, у 2013 р. на обслуговування державного боргу пішло 19 млрд 611,56 млн грн (внутрішнього — 13 млрд 256,02 млн грн; зовнішнього — 6 млрд 355,54 млн грн), а на погашення — 33 млрд 875,15 млн грн (внутрішнього — 25 млрд 802,99 млн грн, зовнішнього — 8 млрд 072,16 млн грн).

Україна у 2012 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратить 47,399 млрд грн, у 2013 р. — 55 млрд 510 млн грн, у 2014 р. — 39 млрд 301 млн грн. У 2013 р. Україна спрямує на погашення зовнішнього боргу 31 млрд грн, а на обслуговування — 5 млрд 596 млн грн.

Прогнозні дані Мінфіну розраховані до 2060 р., коли Україна має сплатити 15 млрд 268,5 млн грн на погашення боргу Міжнародному валютному фонду.

Загальна сума державного та гарантованого державою боргу України станом на 31 серпня 2013 р. склала 48 304 420,87 тис. дол., або 380 933 493,38 тис. грн. Про це повідомляє прес-служба Міністерства фінансів. Державний борг склав 36 368 854,91 долл. або 286 808 426,65 тис. грн. Гарантований борг — 11 935 565,96 долл. або 94 125 066,73 грн.

Таким чином, концепція реструктуризації державного боргу передбачає здійснення таких заходів: запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій; розширення спектру інструментів державної позики; створення системи первинних дилерів державних цінних паперів; підвищення прозорості здійснення державних запозичень; управління ризиками, які пов’язані з державним боргом.

Міністерство фінансів повинно проводити постійний аналіз та моніторинг кон’юнктури на міжнародних ринках капіталу, котирувань облігацій зовнішньої державної позики на західних біржах, реакції інвесторів на українські єврооблігації, на ті чи інші економічні та політичні події в країні, здійснювати активну роботу щодо сприяння підвищенню суверенного кредитного рейтингу країни.

Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним боргом має знайти своє відображення в зміцненні координації боргової політики з бюджетно-фінансовою та грошово-кредитною політикою, метою чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави.

Висновки по другому розділу

1. Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов’язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов’язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов’язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

2. Найбільшу долю у структурі державного боргу України займають національна валюта — гривня — 42,9%, на другому місті - долар США — розмір якого становить — 32,6%, на третьому місці - СПЗ — 20,9%, і найменша частка приходиться на євро — 3,6%.

3. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов’язань довгострокові зобов’язання повинні займати центральне місце.

4. Загальна сума державного та гарантованого державою боргу України станом на 31 серпня 2013 р. склала 48 304 420,87 тис. дол., або 380 933 493,38 тис. грн. Про це повідомляє прес-служба Міністерства фінансів. Державний борг склав 36 368 854,91 долл. або 286 808 426,65 тис. грн. Гарантований борг — 11 935 565,96 долл. або 94 125 066,73 грн.

5. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

6. Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

Висновки

Таким чином можна сказати, що сучасний етап формування боргових зобов’язань характеризується низкою специфічних особливостей.

По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом.

По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов’язань і зобов’язань господарюючих суб'єктів.

По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов’язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

Негативним моментом зростання внутрішньої державної заборгованості є те, що:

в умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів стають реаліями невиконання державою своїх боргових зобов’язань, оголошення дефолту, а відтак — підрив довіри до держави як до надійного позичальника;

унаслідок такого перерозподілу фінансових ресурсів унаочнюється «ефект витіснення» вітчизняних товаровиробників з ринку кредитних ресурсів, падіння інвестиційної активності;

виплата високих відсотків по державних цінних паперах заохочує вітчизняні комерційні банки до проведення недосконалої ресурсної політики, а також збільшує нерівність у доходах фізичних осіб, оскільки боргові зобов’язання держави зосереджуються в руках найбільш заможної частини населення, яка, отримуючи відсотки, стає ще багатшою.

Звичайно, управління такою складною й неоднозначною категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов’язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.

За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють ревальваційний тиск на гривню, що загострює проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

У першому розділі курсової роботи були розкриті теоретичні основи державного боргу країни, структура державного боргу — внутрішній та зовнішній борг, а також розглядані принципи та методи управління державним боргом країни.

Другий розділ курсового дослідження був присвячений аналізу структури і динаміки державного боргу України за останні п’ять років, були розглядані структура та розмір боргу перед юридичними особами, НБУ та іншими державами.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно: удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України «Про державний внутрішній і зовнішній борг України»; визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави; обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій; розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою «самоокупності» державних позик; закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

Список викорастаної літератури

1. Конституція України від 26. 06. 1996 р.

2. Бюджетний кодекс України від 21. 06. 2001 р.

3. Закон України «Про державний внутрішній борг України» від 16. 09. 92 р.

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

5. Декрет Кабінету Міністрів України № 25 «Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів».

6. Наказ Міністра фінансів України про Порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов’язаних з ним від 22. 01. 2001 р.

7. Указ Президента України про функції Державного казначейства України щодо управління державним боргом від 31. 07. 11 р.

8. Балабанов А., Балабанов І. Фінанси. — С-Пб, 2000.

9. Бєскова И.А. Управління державним боргом. К: Фінанси. — 2002.

10. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування. Фінанси України. — 2000.

11. Василик О. Д. Державні фінанси України. КНУ ім. Т. Шевченка — К.: ЦУЛ, 2003.

12. Василик О. Д. Теорія фінансів. — К., 2000.

13. Вахненко Т. П. Державний борг України та його економічні наслідки. Інститут економічного прогнозування. — К.: Альтепрес, 2000.

14. Василишин Р. Державний борг України та управління ним. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. — Випуск 1. — К.: Вид-во УАДУ, 2006.

15. Заверуха П. Л. Правові засади та особливості управління державним боргом України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. — Львів, 2000. — с. 240−250.

16. Корнєєв В. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень / Економіка України. — К., 2007.

17. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник. Херсон: Олді-плюс, 2002.

18. Кучер Г. В. Управління державним боргом та економічна безпека України. Актуальні проблеми міжнародних відносин — К.: ВПЦ «Київський університет», Інститут міжнародних відносин. — 2011.

19. Козюк В. Т. Державний борг. — Тернопіль: Вид-во «Карт-бланш», 2002. — 238с.

20. Онищук Я. В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку), К: Академія ДПС України, 2008.

21. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 495 с.

22. Степаненко В. О., Бондарук Т. Г. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу // Фінанси України. — № 4. — 2010. — С. 42−45.

23. Сарановський О. Боргова безпека // Банківська справа. — 2010. — № 4. — с. 60−64;

24. Харлановський П. Р. Державний борг. Структура та методи управління // Вісник НБУ — 2008 — № 8 — с. 21−24.

25. Юрій С.І. Бюджетна система України. — К.: НІОС, 2000.

Додаток

Додаток А

Короткостроковий зовнішній борг України за залишковим терміном погашення

Показники

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Сектор державного управління

1619

2458

1596

877

1875

927

Довгострокові зобов’язання, що підлягають погашенню протягом року

1619

2458

1596

877

1875

898

Облігації та інші боргові цінні папери

1034

1803

854

412

1393

442

Кредити

585

655

742

465

482

456

Інші боргові зобов’язання

0

0

0

0

0

0

Органи грошово-кредитного рег-ня

316

425

461

347

96

6

Довгострокові зобов’язання, що підлягають погашенню протягом року

311

425

461

347

96

6

Кредити

311

425

461

347

96

6

Банки

1 679

3 960

8 000

16 065

19 998

12 560

Короткостроковий борг за первинним терміном погашення

1652

3084

6465

11 723

9377

4731

Інструменти грошового ринку

11

24

98

0

0

0

Кредити

858

1861

5381

9815

7850

2939

Валюта і депозити

783

1199

986

1908

1480

1683

Інші боргові зобов’язання

0

0

0

0

47

109

Довгострокові зобов’язання, що підлягають погашенню протягом року

27

876

1 535

4 342

10 621

7 829

Облігації та інші боргові цінні папери

1

148

260

1 980

2 093

1 154

Кредити

0

558

1 033

1 883

6 603

5 240

Валюта і депозити

26

170

242

479

1 925

1 435

Інші сектори

8 876

13 202

15 661

18 283

21 843

24 392

Короткостроковий борг за первинним терміном погашення

8783

7860

8747

8954

10 924

14 301

Кредити

471

634

736

838

800

525

Торгові кредити

7565

5976

7277

7463

9006

10 870

Інші боргові зобов’язання

747

1250

734

653

1118

2906

Довгострокові зобов’язання, що підлягають погашенню протягом року

93

5 342

6 914

9 329

10 919

10 091

Облігації та інші боргові цінні папери

93

5

112

763

666

313

Кредити

0

4 194

5 606

7 957

9 886

9 680

Торгові кредити

0

1143

1195,5

608,5

367

97,5

Прямі інвестиції: міжфірмовий борг

0

524

870

2138

1712

1731

Короткостоковий борг за залишковим терміном погашення

12 490

20 569

26 587

37 709

45 524

39 616

Додаток Б

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой