Оцінка інвестиційних якостей підприємства та ефективність фінансових активів на ПАТ «ВОЖК»

ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ

на ПАТ «ВОЖК»

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність та зміст інвестиційних якостей підприємства

1.2 Види та класифікація інвестицій

1.3 Методи оцінки економічної ефективності інвестиційної діяльності підприємства РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ НА ПАТ «ВОЖК»

2.1 Організаційно-економічна та управлінська характеристика діяльності ПАТ «ВОЖК»

2.2 Аналіз фінансового стану ПАТ «ВОЖК»

2.3 Оцінка інвестиційних якостей підприємства РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ НА ПАТ «ВОЖК»

3.1 Ефективність організації і прогнозування інвестиційної діяльності на підприємстві

3.2 Ефективність фінансових активів на підприємстві

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

фінансовий актив інвестиційний Більшість вітчизняних підприємств не володіють достатнім потенціалом для технічного і технологічного оновлення виробничо-господарської діяльності. Зміна форм власності з державної на приватну або змішану загострило проблеми акумулювання фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів і ефективного управління ними. Сьогодні за даними статистики незначна частка вітчизняних підприємств має можливість фінансувати оновлення активів довготривалого користування та формувати базу із удосконалення професійного рівня працівників і адміністративного персоналу. Більшість підприємств використовують застаріле обладнання і не мають можливостей провести якісні зміни управлінського і виробничого характеру.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що моделі активізування інвестиційної діяльності підприємств (ІДП), які пропонують міжнародні організації і уряди інших країн, потребують адаптації для їх успішного застосування в Україні, проте масове активізування ІДП на загальнонаціональному рівні вимагає розроблення власного підходу до збільшення обсягу інвестицій у вітчизняні підприємства і розроблення механізмів підвищення ефективності використання підприємствами інвестиційних ресурсів.

У літературі значну увагу приділено особливостям оцінки інвестиційної привабливості на різних рівнях, методам регулювання інвестиційної діяльності, підходам до аналізу і управління інвестиційними портфелями та інвестиційними проектами тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Х. Андерсена, В. Беренса, І.Бланка, Л. Гітмана, В. Геєця, М. Герасимчука, А. Гойка, Д. Джонка, П. Завліна, А. Загороднього, Л. Лазебника, І.Продіуса, С.Іщук, О. Кузьміна, В. Козика, М. Колісника, С. Куголя, Д. Колддела, А. Казанцева, А. Мазаракі, В. Мікловди, Б. Нідлза, А. Пересади, П. Рогожина, Дж. Сороса, Ю. Стадницького, Л. Серова, О. Устинка, В. Шевчука та інших.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інвестиціями, є певні питання, які залишаються постійним об'єктом дискусій. До них слід віднести проблеми оцінювання ефективності та рівня ризику активізування ІДП, реалізації функцій і методів управління активізуванням ІДП тощо. Крім того, недостатньо формалізованим є понятійний апарат щодо інвестиційної діяльності, який потребує уточнення. Вирішенню вказаних проблем, а також удосконаленню управління активізування ІДП присвячене дане дослідження.

Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення управління активізування інвестиційною діяльністю на підприємстві.

Відповідно до поставленої мети завданням роботи є:

— уточнити категорію «інвестиція»;

— дослідити нормативно-законодавчу базу з інвестиційної діяльності;

— розробити методичні рекомендації до оцінювання ефективності інвестиційної діяльності;

— виявити фактори, що зумовлюють ризик активізування ІДП і розробити методичні рекомендації до оцінювання рівня цього ризику.

Об'єкт дослідження — інвестиційна діяльність на ПАТ «ВОЖК».

Предметом курсової роботи є теоретико-методологічні та прикладні положення щодо аналізу інвестиційної діяльності підприємства.

Теоретичною базою курсової роботи є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем ухвалення ефективних управлінських рішень щодо залучення інвестиційних ресурсів підприємствами, здійснення ними інвестицій, розроблення і впровадження заходів щодо підвищення їх ефективності. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються інвестиційної діяльності. У ході дослідження вивчено та проаналізовано матеріали практичної діяльності низки підприємств, які отримують та здійснюють інвестиції в інші підприємства, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів з цієї тематики.

В курсовій роботі використано загальні та спеціальні методи наукового пізнання: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (у ході дослідження обсягу і структури залучених інвестиційних ресурсів; динаміки показників, які характеризують стан інвестиційної діяльності на підприємстві; для виявлення чинників, які впливають на обсяг залучених і здійснених підприємством інвестицій); статистичного аналізу (для виявлення тенденцій на інвестиційному ринку і чинників, які їх зумовлюють); методи абстрагування, формалізації, конкретизації, гіпотетичний метод (для уточнення класифікації інвестицій, методів аналізу ІДП, принципів планування ІДП тощо); метод екстраполяції (для обґрунтування тісноти взаємозв'язку між обсягом залучених і вкладених підприємством інвестиційних ресурсів, а також ефективністю їх використання).

Курсова робота загальним обсягом 35 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, містить 5 таблиць, рисунків, список використаних літературних джерел із 41 найменувань, 4 додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність та зміст інвестиційних якостей підприємства За результатами огляду літературних джерел і проведених досліджень у курсовій роботі виділено сутнісні характеристики поняття «інвестиція» (виникнення відносин власності внаслідок створення або придбання майна; орієнтація суб'єктів інвестування на цільовий результат; ефективність вкладення коштів).

На підставі цього уточнено категорію «інвестиція» і суміжних з ним понять, а також уточнено класифікацію інвестицій. Як показали проведені дослідження, інвестиція — це ресурс, придбаний або створений для одержання його власником конкретного результату (економічного; соціального; техніко-технологічного; комбінованого). Інвестиція є ресурсом, оскільки використовується у підприємницькій та інших видах діяльностей для отримання цільових результатів. Цей ресурс може мати матеріальний або нематеріальний характер, але він має потенційну здатність забезпечувати його власнику досягнення цільових результатів внаслідок ефективного управління ним. А інвестування є розміщенням або використанням ресурсів за такими принципами: зміна власника (формування власника) об'єкта інвестування, отримання цільових результатів внаслідок інвестування, досягнення певного рівня ефективності інвестицій тощо.

Для детального розкриття питання з аналіз у інвестиційної діяльності, було розглянуто велику кількість вітчизняної літератури.

Шевчук В, Рогожин П. «Основи інвестиційної діяльності» розглядають термін «інвестиції» як вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов`язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Поддєрьогіна А.М. в підручнику Фінанси підприємств [36]

Розглядає фінансові інвестиції, як:

— придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— цільові грошові вклади;

— валютні операції;

— пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

— надання позик;

— лізингові операції.

Тому важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Поддєрьогіна А.М. з питання управління фінансовими інвестиціями пропонує, що купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках, або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов’язаннях).

Перш, ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами.

1.2 Види та класифікація інвестицій

Шевчук В, Рогожин П. «Основи інвестиційної діяльності» розглядають класифікацію інвестицій в об`єкти підприємницької діяльності за різними формами, з метою обліку, аналізу та планування інвестиції та класифікують за різними ознаками.

1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активияк матеріальні, так нематеріальні (іноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об`єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

5. За регіональною ознакою інвестиції виділяють в середині країни та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Білуха М.Т. в підручнику досить поверхньо охарактеризував сутність та класифікацію інвестицій.

Інвестиції (від лат. investio — одягаю) — довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність суб'єкта господарювання залежить від розміру інвестиційного портфеля. Інвестиційний портфель — це сукупність цінних паперів, придбаних інвесторами. Як правило, це акції підприємств і компанії, облігації, боргові зобов’язання, переважно довгострокового характеру, центральних та місцевих органів влади, майнові і ощадні сертифікати фізичних осіб тощо. З метою одержання підвищених доходів, скорочення втрат через зниження курсу цінних паперів у сучасних умовах інвестори використовують складну методику управління і аудиту інвестиційного портфеля.

За підручником Білухи М.Т. [9], розрізняють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції - вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, що випускаються приватними компаніями або державою, а також об'єкти тезаврації (страхування грошових капіталів і збережень від інфляційного знецінення), банківські депозити. Фінансові інвестиції лише частково направляються на збільшення реального капіталу, більша їх частина не є вкладенням капіталу в інвестиційну діяльність.

Реальні інвестиції (капітальні вкладення) — вкладення в основини капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів.

Як зазначалося раніше інвестиційна діяльність регулюється Законами України «Про інвестиційну діяльність» та «Про іноземні інвестиції» .

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.

Структуру інвестицій можна представити за допомогою наступної схеми (див. рис 1). 4]

Рис. 1 Структура інвестицій

У системі відносин розширеного відтворення інвестиції виконують найважливішу структуроутворюючу функцію. Від того, у які галузі народного господарства вкладаються засоби для його розвитку залежить майбутня структура економіки: чи переважними будуть машинобудівні заводи, що випускають чи сільгосптехніку машинобудівні заводи, що випускають військову техніку і спорядження. Чи, далі, перевага буде на боці будівельних фірм, що спеціалізуються на зведенні великих виробничих комплексів, чи на стороні будівельних фірм, що зводять комфортне житло.

Приватні інвестиції, в основному, цілком зосереджені на задачі одержання прибутку. Отже, рівнем прибутковості кожної окремої галузі економіки, підгалузі, окремого підприємства визначається рівень інвестиційної переваги даної галузі, підгалузі, підприємства.

Інвестиційна діяльність складається з таких елементів:

— інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, товариствами, а також суспільними і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

— державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних коштів та поличкових коштів;

— іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами і державами:

— спільного інвестування, здійснюваного громадянами України та іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Як відомо, розрізняють такі види інвестицій: за формами власності (приватні, державні, змішані (спільні)); за об'єктами вкладення коштів (реальні та фінансові); за регіональною ознакою (внутрішні та зовнішні); за терміном інвестування (строкові і безстрокові (короткострокові і довгострокові)); за характером участі у інвестиційному процесі (прямі та портфельні); за рівнем ризику (ризикові і безризикові); за спрямованістю дій (нетто-інвестиції; брутто-інвестиції; екстенсивні інвестиції; реінвестиції). На підставі уточнених у дисертації сутнісних ознак поняття «інвестиція» у класифікацію введено нову класифікаційну ознаку. За цільовими результатами запропоновано виділяти інвестиції економічного (вкладення, які здійснюються для отримання економічного ефекту), соціального (вкладення, які здійснюються для одержання соціального ефекту), техніко-технологічного (вкладення, які здійснюються для отримання техніко-технологічного ефекту) та комбінованого (вкладення, які здійснюються для одержання як мінімум двох з вищевказаних ефектів) характеру.

Потреба підприємства в капітальних вкладеннях на придбання нового обладнання розраховується, виходячи з кількості одиниць обладнання, яке планується придбати, прогнозних цін закупівлі, витрат на доставку та монтаж обладнання, оплати пусконалагоджувальних робіт.

1.3 Методи оцінки економічної ефективності інвестиційної діяльності підприємства

Методи, які використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи:

а) засновані на дисконтованих оцінках;

б) засновані на облікових оцінках.

Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генеруємих нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на інвестуємий ним капітал.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, …, Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

(1.1)

. (1.2)

Очевидно, що якщо: NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відхилити;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості чи устаткування вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

(1.3)

де і — прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою приведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, що дисконтують множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Під нормою рентабельності інвестиції (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якому NPV = f® = 0.

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати з підтримки свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати «ціною» авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середній арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-яке рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (чи ціни джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв’язок між ними наступний.

Якщо: IRR > CC, тоді проект варто прийняти;

IRR < CC, тоді проект варто відхилити;

IRR = CC, тоді проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень множників, що дисконтують. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1

(1.4)

де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f (r1)>0 (f (r1)<0);

r2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f (r2)<�ПРО (f (r2)>0).

Точність обчислень назад пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 — найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з «+» на «-»):

r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f (r1)=minr{f®>0};

r2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f (r2)=maxr{f®<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з «-» на «+» .

Метод періоду окупності - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

PP=n, при якому .

Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику «ціна» авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

Метод індексу прибутковості є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується по формулі

. (1.5)

Очевидно, що якщо: Р1 > 1, то проект варто прийняти;

Р1 < 1, то проект варто відкинути;

Р1 = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV. або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (валовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться шляхом ділення вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), тоді її оцінка повинна бути виключена.

. (1.6)

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасовий складовий грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але сумою прибутку, що варіює, по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але генеруємою протягом різної кількості років. і т.п.

Відбір проектів для включення до портфеля здійснюється на засаді розроблених бізнес-планів проектів та передбачає прийняття скри-нінгових та преференційних рішень.

На стадії скринінгових рішень проводиться первинний відбір інвестиційних проектів виходячи з цільової функції формування портфеля та прийнятої підприємством системи критеріїв та обмежень.

Проведені дослідження показали, що інвестиційну діяльність підприємства характеризує обсяг залучених і вкладених інвестицій, а також рівень ефективності їх використання. Тобто обсяг інвестицій та їх ефективність є критеріями інвестиційної діяльності підприємств (ІДП). Зважаючи на вищесказане, ІДП — це сукупність дій інвестора або розпорядника ресурсів, націлених на збільшення обсягу та підвищення ефективності залучених і вкладених ресурсів. Дії інвестора та підприємства-реципієнта щодо активізування ІДП зводяться до підготовки, ухвалення і реалізації управлінських рішень у сфері інвестування. Вони стосуються посилення факторів позитивної дії і нейтралізації, нівелювання впливу факторів негативної дії на показники ефективності активізування ІДП.

Вивчення фактичних матеріалів показує, що активізування ІДП здійснюється певними методами, які є сукупністю способів впливу інвесторів, підприємств-реципієнтів та органів державного управління інвестиційною діяльністю на обсяг і ефективність вкладених і залучених інвестиційних ресурсів. Ці методи необхідно класифікувати за двома ознаками: за змістом (адміністративні, економічні, соціально-психологічні, інформаційні); за рівнем застосування (методи, які застосовують органи державного управління інвестиційною діяльністю; методи, які використовують керівники підприємств та їх об'єднань). До методів активізування ІДП також належать методи опрацювання управлінських рішень, метод експерименту, а також методи природничо-технічного класу: математичні, кібернетичні тощо.

Огляд та аналіз періодичних видань на інвестиційну тематику, а монографічної літератури показав, що проблеми, які пов’язані з аналізом ІДП, можна розділити на групи: глобальні, регіональні, національні, місцеві. З огляду на об'єкт і предмет дослідження зупинимось на проблемах, які виникають на рівні підприємства.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ НА ПАТ «ВОЖК»

2.1 Організаційно-економічна та управлінська характеристика діяльності ПАТ «ВОЖК»

Виробничий комплекс «Вінницького олійножирового комбінату» розташовані на одній промисловій дільниці. Загальна площа земельної ділянки становить 20.8 га, та станція очисних споруд, що розташована на окремій ділянці площею 0.8 га та 1.2 га зайняті під'їздними шляхами та залізничними коліями. Будівлі та споруди, що знаходяться на балансі комбінату, побудовані в період з 1954 по 1993 роки. Загальна кількість будівель та споруд на промисловій ділянці становить 38. Загальна площа приміщень- 46 951 мІ. Більшість будівель цеглені з залізобетонними перекриттями. Технічний стан будівель в основному задовільні. В1996 році почалася приватизація комбінату, яка була завершена в 2001 році. Комбінат має 22 допоміжних цехи та дільниці, які сприяють виробництву. Ось лише деякі з них:

— ремонтно-механічний цех

— електролізний цех і киснева станція

— автотранспортний цех

— ремонтнобудівельна дільниця

— елеватор насіння

— лабораторія контрольновимірювальних приладів

— дільниця вантажних робіт

— склади сировини, тари, готової продукції

Комбінат має власне підсобне господарство, де вирощують більше 500 голів свиней урік. Протягом року реалізується за пільговими цінами працівникам і пенсіонерам біля 600 ц м’яса з урахуванням субпродуктів. За бажанням працівників комбінат продає молодняк для відгодівлі. До послуг співробітників також теплиця, їдальня, клуб, дитячий садок. Підприємство завжди було полігоном для впровадження передових технологій та випуску нових видів продукції: «Олійножировий комбінат» перші та єдині на Україні може випускати кондитерський жир для шоколадних виробів, а також тверді переетерефіковані жири, які користуються попитом в Росії, Білорусі, Молдові, ЛатвіїЖ, лише ми на Україні маємо можливість випускати мило групи «Екстра», яке експортується в Німеччину, Англію та Польщу. Олієекстраційний завод: Введений в дію в 1995 році. Завод випускає близько 200 т на добу тостированого шротуцінного корму для тварин і птиці Потужність по переробці на добу складає:ї

— соняшнику…530 т

— ріпаку…318 т

— сої…265 т Реконструкція заводу в 1989 році дала змогу збільшити випуск продукції, зменшити витрати, поліпшити якість продукції. Розробляється проект ефективного застосування лушпиння соняшнику. У майбутньому карусельний екстрактор, встановлений на заводі зможе переробляти 750 т соняшнику на добу. на заводі працює цех по розливу олії в скляні пляшки; потужність цеху 12 т олії в одну зміну. Гідрогенізаційний завод: Сьогодніце 110 т на добу саломасу, 96 т на добу кондитерських жирів для шоколадних виробів або фритюр них жирів для хлібопекарної промисловості, 7000 тонн в рік твердих переетерифікованих жирів для кондитерської і фармацевтичної промисловостей, до 1 т на добу фосфатидних концентратів, які використовуються в хлібопекарній, кондитерській та фармацевтичній промисловостях. Завод випускає 4000 тонн в рік рідкого господарського мила з відходів, що дозволяє повернути у виробництво жири, зберегти ріки від забруднення. На заводі впроваджено очищення олії з використанням сепараторів і дезодорантів. Завдяки цьому комбінат має змогу випускати продукти високої чистоти. Лабораторний контроль на всіх стадіях виробництва, використання сучасних методів аналізу колориметричних, хроматографічних, спектральних — запорука випуску високоякісної продукції. Публічне акціонерне товариство «Вінницький олійножировий комбінат» перейменоване з Відкритого акціонерного товариства" Вінницький олійножировий комбінат «відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів (Протокол № 1 від 23 квітня 2010 року), та являється його правонаступником за майном та зобов’язаннями, закріпленими у бухгалтерському балансі. Організаційно-правова форма — Акціонерне товариство. Згідно зі Статутом підприємства (Додаток А), можна визначити такі основні положення, які характеризують діяльність підприємства.

Найменування Товариства українською мовою:

— повне найменування — Публічне акціонерне товариство «Вінницький олійножировий комбінат» ;

— скорочене найменування — ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» .

Місцезнаходження Товариства: 21 034, м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26.

Товариство має самостійний баланс, рахунки в банках як у національній так і в іноземній валютах, печатку та штампи зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Товариство має зареєстрований в установленому законодавством порядку знак для товарів та послуг, які затверджуються Правлінням Товариства і реєструються у встановленому законодавством порядку.

Товариство є власником:

— майна, переданого йому акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу;

— продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

— одержаних доходів;

— іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Джерелами формування майна Товариства є:

грошові та матеріальні внески акціонерів;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

безоплатні, благодійні внески, пожертвування вітчизняних та іноземних юридичних осіб та громадян;

інші джерела, не заборонені законодавством України Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Предметом і основними напрямками діяльності Товариства є:

— заготівля та переробка олійної та іншої сировини;

— укладання з товаровиробниками договорів закупівлі зерна, олійних культур, сортового насіння, всіх культур і організація виконання цих договорів;

— укладання з товаровиробниками договорів на приймання, збереження та відпуск олійної сировини і організація виконання цих договорів;

— виробництво олії рослинної, маргаринової продукції, майонезу, соусів, кетчупів, гірчиці харчової, мила, побічних продуктів;

виконання робіт промислового і непромислового характеру;

перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом комбінату;

здійснення роздрібної та оптової торгівлі, в тому числі і за кордоном, комерційної діяльності, маркетингу, посередницької, зовнішньоекономічної та іншої діяльності в межах, передбачених чинним законодавством;

виробництво та реалізація кисню, доставка кисню споживачам, технічне посвідчення кисневих балонів.

Статутний капітал Товариства становить 78 098 500 (сімдесят вісім мільйонів дев’яносто вісім тисяч п’ятсот) гривень.

Статутний капітал Товариства поділений на 312 394 000 (триста дванадцять мільйон триста дев’яносто чотири тисячі) простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень одна акція. Форма існування акцій — бездокументарна.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Рішення про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Товариства приймається загальними зборами. Розмір статутного капіталу Товариства може бути збільшено у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом:

— підвищення номінальної вартості акцій;

— розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості.

Акціонерами Товариства є фізичні та юридичні особи, які є власниками акцій Товариства. Кожна проста акція надає акціонеру — її власнику однакову сукупність прав, включаючи право на:

— участь в управлінні Товариством (через участь та голосування на Загальних зборах акціонерів особисто або через своїх представників);

— отримання дивідендів;

— отримання інформації про господарську діяльність Товариства;

— переважне придбання акцій додаткової емісії. Переважним правом акціонера Товариства визнається його право придбавати розмішуванні Товариством акції пропорційно частці належних йому акцій у загальній їх кількості;

— отримання, у разі ліквідації Товариства, частини майна Товариства або його вартості, пропорційно частці акціонера у статутному капіталі Товариства;

— виходу із Товариства шляхом відчуження належних йому акцій. Акціонер має право вільно розпоряджатися належними йому акціями Товариства, зокрема, продавати чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних та фізичних осіб без попереднього інформування та (або) отримання на це дозволу інших акціонерів або Товариства.

Порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства визначається рішенням Загальних зборів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства.

За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства:

— створюється та поповнюється резервний капітал;

виплачуються дивіденди;

— накопичується нерозподілений прибуток (покриваються збитки).

Управління Товариством здійснюють:

Вищий орган Акціонерного товариства це Загальні збори акціонерів — відповідно до п. 7.2 цього Статуту;

Наглядова рада Товариства — відповідно до п. 7.3 цього Статуту;

Виконавчий орган: колегіальний — Правління — відповідно до п. 7.4 цього Статуту;

Ревізійна комісія Товариства — відповідно до п. 7.5 цього Статуту.

Виконавчим органом Акціонерного товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є Правління. Компетенція Виконавчого органу, порядок проведення його роботи визначаються відповідно до законодавства, цього Статуту та внутрішніх документів Товариства.

Проведення перевірок фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства здійснює Ревізійна комісія. Склад Ревізійної комісії, порядок проведення її роботи визначаються відповідно до чинного законодавства, цього Статуту та внутрішніх документів Товариства.

Організаційна структура підприємства наведена у Додатку Н.

Після розгляду структури та Статуту ПАТ «ВОЖК» можна провести огляд динаміки основних економічних показників розвитку даного підприємства, використовуючи такі форми фінансової звітності, як ф.1 «Баланс» та ф.2 «Звіт про фінансові результати». Дані беремо за три роки (додаток: Б, В, Г).

Таблиця 2.1

Забезпечення ресурсами ПАТ «ВОЖК», тис.грн.

Згідно даних табл. 2.1 видно, що показники ресурсного забезпечення зменшується. Так, порівняно з 2010 роком, 2008 і 2009 роки — матеріальні запаси ПАТ «ВОЖК» зменшилися на 55,4% і 27,9%.

Основні засоби підприємства в 2010 році склали 223 485 тис.грн., що на 84,03%. більше в порівнянні з 2008 роком. Тобто, основні засоби зросли більше чим на половину.

Оборотні активи ПАТ «ВОЖК» протягом трьох років мають динаміку зменшення. Так, а 2010 р. вони склали 23 320 тис.грн., що на 1,6% менше у порівнянні з 2009 роком.

Проаналізувавши власний і злучений капітали видно, що стан фінансових ресурсів підприємства стабілізується. Так, власний капітал в 2010 році збільшився на 68,1% і 47,05% порівняно з 2008 і 2009 роками відповідно. А залучений капітал в 2010 році у порівнянні з 2009 навпаки, зменшується. Ця динаміка фінансових ресурсів підприємства має позитивне значення для його розвитку.

Проаналізуємо показники господарської діяльності ПАТ «ВОЖК» в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Показники господарської діяльності ПАТ «ВОЖК»

Виходячи з даних табл. 2.2 видно, що практично всі показники збільшуються. Тому сума від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2010р і найбільша і складає 124 283 тис. грн. Після проведення порівняння показників господарської діяльності підприємства 2010 року показниками 2008 і 2009 років було встановлено, що дохід (виручка) від реалізації збільшується на 111,9% та 123,3% відповідно.

Теж саме відбувається із показником собівартості реалізованої продукції, цей показник збільшується на 98,14% і 70,42% в 2008та 2009роках у порівнянні з 2010р. Чистий прибуток 2010 року більше порівняно з 2008 та 2009 роками.

2.2 Аналіз фінансового стану ПАТ «ВОЖК»

Важливим питанням в аналізі економічних показників є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів. Розглянемо аналіз стану та ліквідності позикових коштів на ПАТ «ВОЖК» за 2008;2010 роки (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз стану та ліквідності ПАТ «ВОЖК» за 2008;2010 роки

Отже, після розрахунків у таблиці можна зробити висновок, що коефіцієнт зносу основних засобів у 2008 приблизно = 0,6, у 2009 році=0,6, а у 2010 році= 0,039,а це означає, що цей показник є позитивним, так як він іде до зниження. Коефіцієнт оновлення не є стабільним, а це свідчить про не планомірну заміну основних фондів. Коефіцієнт вибуття основних засобів є майже стабільним, що є дуже позитивним явищем для підприємства, адже він визначає фізичний і моральний знос основних фондів. Коефіцієнт швидкої ліквідності визначає платоспроможність підприємства у короткостроковому періоді. У нашому випадку коефіцієнт за 2008 рік = 0,11; за 2009 рік = 0,17; за 2010 рік = 0,23. Це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 11 коп, 17 коп і 23 коп ліувідних активів відповідно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує миттєву платоспроможність підприємства. З розрахунків ми бачимо, що у 2008,2009 і 2010 році простежується дефіцит коштів, адже цей показник має бути в межах 0,2−0,35.

Таблиця 2.4

Аналіз фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт автономії показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.В нашому випадкуце у 2008 році- 56,7%, у 2009 році - 52,3%, у 2010 році- 59,9%. Коефіцієнт фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. У 2010 році, в порівнянні з 2009 роком цей показник зменшився, що показує позитивну тенденцію.Нормативне значення менше 2, в нашому випадку, всі три роки мають цеё показник менше 2. Коефіцієнт фінансового ризику, який більше 0,5 показує про наявність великої кількості позикового капіталу.В нашому випадку і в 2008,і в 2009,і в 2010 роках цей показник вищий за 0,5. Коефіціент маневреності власного капіталу показує, яка частина власних засобів підприємства перебуває в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Значення коефіцієнта маневреності більш 0,5 позитивно характеризує фінансовий стан підприємства. З нашої таблиці видно, що за всі три роки цей показник від'ємний, що не є позитивним для підприємства.

Рентабельністьце прибуток віднесений до вартості елементів виробництва, що сприяли його створенню. Рентабельність характеризує рівень віддачі витрат та використаних ресурсів і засобів виробництва. Джерелом інформації про рентабельність є форми № 1,2,3, 11-ОФ і облікові дані. Рентабельність інвестованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник цікавить у першу чергу акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідентів.

Таблиця 2.5

Аналіз ділової активності і рентабельності підприємства

Коефіцієнт оборотності активів показує кількість оборотів, що здійснюють оборотні кошти за період. Позитивним є зростання показника. У 2010 році, в порівнянні з 2009 роком відбулося зростання показника. Коефіцієнт рентабельності активів хараткеризує величину одерджаного прибутку в розрахунку на 1 грн. активів підприємства. Цей показник йде на зменшення, що погано впливає на підприємство.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує ефективність вкладення засобів в дане підприємство. Коефіцієнт рентабельності продаж характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Коефіцієнт рентабельності витрат показує наскільки ефективні витрати на реалізацію послуг.

2.3 Оцінка інвестиційних якостей підприємства

На підприємстві здійснені реконструкція і технічне переозброєння виробництва, на проведення яких було витрачено 8 тис. грн., у тому числі:

будівельно-монтажні роботи 3 тис. грн;

машини й устаткування 4,5 тис. грн.;

інші 0,5 тис. грн.

У результаті цього грошові надходження (чистий прибуток плюс амортизаційні відрахування) по роках за розрахунковий період склали:

Роки Грошові надходження (тис. грн.)

2010 1,2

2011 1,8

2012 2,0

2013 2,5

2014 1,5

Ставка дисконту складає 20%.

Потрібно визначити строк окупності з використанням різних методів.

Визначаємо строк окупності без обліку дисконтування грошових надходжень а) на основі середньорічної величини грошових надходжень.

Середньорічна величина грошових надходжень складе:

(1,2+1,8+2,0+2,5+1,5) / 5 = 1,8 тис. грн.;

строк окупності = 5 / 1,8 = 2,78 роки;

6) на основі наростання коштів по роках до досягнення величини капітальних вкладень. У цьому випадку строк окупності складе 3 роки, тому що за ці роки накопичується достатня сума коштів для покриття капітальних вкладень (1,2 + 1,8 + + 2,0) = 5 тис. грн.

2. Обчислимо строк окупності з обліком дисконтування грошових надходжень.

Дисконтовані суми грошових надходжень по роках складуть:

перший рік = 1,2 / (1,0 + 0,2) =1,0 тис. грн.,

другий рік = 1,8 / (1,0+0,2)2 =1,25 тис. грн.,

третій рік = 3 / (1,0+0,2)3 =1,16 тис. грн.,

четвертий рік = 2,5 / (1,0+0,2)4 =1,2 тис. грн.,

п’ятий рік = 1,5 / (1,0+0,2)5 =0,6 тис. грн.,

а) на основі середньорічної величини грошових надходжень. Середньорічна величина дисконтованих грошових надходжень складе:

(1,0+1.25+1,16+1,2+0,6) / 5 = 1,042 тис. грн.;

строк окупностіТік = 5 / 1,042 = 4,79 роки;

б) на основі наростання дисконтованих грошових надходжень до моменту покриття капітальних вкладень:

Тік = 4 роки + (0,39 / 0,6) = 4,65 роки.

У такий спосіб:

Самим об'єктивним строком окупності є Тік = 4,65 роки.

Розглянемо дію ефекту фінансового важеля ПАТ «ВОЖК». Дані розрахунку представлені в табл. 2.6

У першому варіанті ефект фінансового важеля відсутній, оскільки підприємством використовується лише власний капітал; у другому — його вплив визначається в такий спосіб:

?R = (1 — 0,3)(25% - 20%) * 400 / 1100 = 2,5%.

Таблиця 2.6

Дія ефекту фінансового важеля

Чиста рентабельність власного капіталу в другому варіанті (R2) може бути розрахована на основі рентабельності першого варіанті (R1) і ефекту фінансового важеля другого варіанта:

R =R1+(l-Cн)* (м-i) = 21%+(l-0,3)* (25%-20%) (400 / 1000) =23,5%.

Таким чином, дія ефекту фінансового важеля полягає в тім, що використання позикових засобів в обороті підприємства забезпечує збільшення рентабельності власного капіталу. При цьому позитивний ефект досягається лише у випадку перевищення економічної рентабельності над процентною ставкою за користування банківським кредитом. У противному випадку використання позикового капіталу може знизити рентабельність власного капіталу.

Проаналізуємо ефективність використання інвестицій і їхній вплив на економічні показники роботи підприємства.

На підприємстві ПАТ «ВОЖК» здійснені заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і забезпеченню конкурентноздатності продукції, що випускається. На ці мети підприємство витратило 5 тис. грн.

Основні економічні показники роботи підприємства до здійснення заходів: обсяг випуску продукції - 10 000 шт.; ціна реалізації одиниці продукції (без ПДВ) — 500 грн.; собівартість продукції - 4,5 тис. грн.; вартість основних виробничих фондів — 10 тис. грн.; чисельність працюючих — 200 чол.; частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції складає - 40%.