Міжбюджетні трансферти України

Реферат

" Міжбюджетні трансферти України"

міжбюджетний трансферт дотація

Вступ

Однією з важливих передумов забезпечення комплексного розвитку бюджетної системи є формування дієвого фінансового механізму регулювання міжбюджетних відносин.

Історично склалося, що рівень економічного розвитку областей, міст обласного значення та районів є різним.

Для економічного вирівнювання регіонів Бюджетним кодексом передбачено застосування механізму перерозподілу фінансових ресурсів між доходами і видатками областей через Державний бюджет України, який базується на фінансових нормативах бюджетної забезпеченості та відповідних коригуючих коефіцієнтах.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується для розподілу між бюджетних трансфертів. Цей норматив визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовується на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживання соціальних послуг тощо.

У розрахункові фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує видатки на проведення їх у централізованому порядку.

Коригуючи коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості затверджуються Постановою Кабінету Міністрів України.

Теоретичне визначення міжбюджетних трансфертів та порядок їх надання

Самостійність усіх бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів. Обсяг закріплених доходів безпосередньо пов’язаний з економікою кожної адміністративно-територіальної одиниці. Отримання закріплених доходів кожним бюджетом здебільшого гарантує покриття лише частини його видатків. Розрив у доходах, як різниця між обсягом видатків і обсягом закріплених доходів, покривається при затвердженні бюджетів за рахунок міжбюджетних трансфертів.

Згідно з Бюджетним кодексом України, міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. [1]

Статтею 96 Бюджетного кодексу України передбачено такі види між бюджетних трансфертів:

· дотація вирівнювання;

· субвенція;

· кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

· інші дотації.

Стаття 2 Бюджетного кодексу України проголошує, що дотація вирівнювання — між бюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Згідно з Бюджетним кодексом України, субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. [1]

Вона виділяється з бюджету вищого рівня для бюджету нижчого рівня і має виключно цільове призначення для здійснення фінансування певного заходу та підлягає поверненню у випадку порушення її цільового використання. Субвенція здебільшого зумовлюється необхідністю балансування бюджету.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенції для обласного бюджету, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстава для надання та отримання відповідних між бюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам міст обласного значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено ст. 89 Бюджетного кодексу і які розраховуються із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючи коефіцієнтів, над прогнозними показниками доходів цих бюджетів.

Розподіл обсягу між бюджетних трансфертів згідно з Бюджетним кодексом та Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» між бюджетами міст обласного значення і районними бюджетами визначається на основі формули, яка затверджується Кабінетом Міністрів України і повинна враховувати такі параметри:

· фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючи коефіцієнти до них;

· кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

· індекс відносної податкоспроможності відповідного міста або району;

· прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст обласного значення і прогноз доходів, визначених частиною другою ст. 66 Бюджетного кодексу, — для районних бюджетів;

· коефіцієнт вирівнювання. [4]

Дотація вирівнювання по обласному бюджету визначається як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено ст. 90 Бюджетного кодексу і який обраховано з застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючи коефіцієнтів, над прогнозними показниками доходів обласного бюджету, що зараховуються відповідно до частини першої ст. 66 Бюджетного кодексу.

Обсяг доходів обласного бюджету обчислюється на основі прогнозних показників доходів, що зараховуються до бюджету відповідно до частини першої ст. 66 Бюджетного кодексу, із застосуванням індексу відносної податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення, визначених частинами 5, 7 та 8 ст. 98 Бюджетного кодексу. [1]

Оскільки обсяг міжбюджетних трансфертів визначають за допомогою єдиного формульного розрахунку, то сума таких надходжень визначається об'єктивно і не може бути предметом переговорів.

Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Безпосереднє надання дотацій вирівнювання та субвенцій з бюджету вищого рівня до нижчого здійснюють органи Державного казначейства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і мають забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Міські (міст обласного значення) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення, а також кошти, що передаються до цих бюджетів.

Відповідні ради можуть передбачати у бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

· субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

· субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

· субвенції на виконання інвестиційних проектів;

· інші субвенції.

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися у складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше. Умови та порядок надання цієї субвенції визначаються відповідною угодою сторін.

Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків. Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування. Такі субвенції надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту.

Основні засади надання субвенцій визначаються окремими законами, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період — Законом «Про державний бюджет України».

Аналіз показників міжбюджетних трансфертів України

Загалом, за даними Державного казначейства України станом на 1 вересня 2011 року до місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів до загального фонду надійшло 45 471,9 млн. грн., а до спеціального фонду — 9178,7 млн. грн. Якщо порівняти дані показники з аналогічним періодом 2010 року, то можна сказати, що вони є більшими, оскільки до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) у 2010 році надійшло 42 385,9 млн. грн., а до спеціального фонду — 7760,5 млн. грн. Результати порівняння свідчать про збільшення надходжень до місцевих бюджетів, що є наслідком покращення фінансового стану в країні.

В цілому найбільше коштів в 2011 році поступило до міського бюджету м. Києва (6754,2 млн. грн.) і Донецької області (6467,3 млн. грн.), а найменше до міського бюджету м. Севастополя — 610,9 млн. грн.

За 2010 рік із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 78 182,6 млн. грн., у тому числі трансфертів із загального фонду — 72 699,7 млн. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2009 року обсяг перерахованих трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2010 році збільшився на 15 877,1 млн. грн., або на 25,5 відсотка.

Зазначена ситуація свідчить про те, що не усі органи місцевого самоврядування прагнули фінансової самостійності та не шукали шляхів залучення до бюджетів максимально можливих обсягів фінансових ресурсів. З метою максимального надходження до місцевих бюджетів фінансових ресурсів необхідно проводити повсякчас поглиблений економічний аналіз наявної доходної бази та рівня справляння обов’язкових платежів до місцевих бюджетів в розрізі кожної адміністративно-територіальної одиниці.

У самій структурі трансфертів за 2010 р. зросли частки дотацій вирівнювання та субвенцій із соціального захисту населення, що свідчить про зниження можливостей органів місцевої влади фінансувати весь обсяг видатків. За 2010 р. (у порівнянні з 2009 р.) частка дотацій вирівнювання зросла на 2,5 в. п. (номінально на 30%) і становила 56,1% обсягу трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів. Також зросла частка субвенцій із соціального захисту населення на 1,6 в. п. (номінально на 30,7%) до 38,3%. Натомість зменшилася частка інших трансфертів (додаткових дотацій, інших субвенцій) на 0,6 в. п. до 4,8% обсягу трансфертів. Збільшення частки субвенцій із соціального захисту свідчить про зміцнення соціальної спрямованості видатків місцевих бюджетів. Станом на 14.11.2011 доходи державного бюджету в частині коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, становлять 2 145,9 млн. гривень або 93,4 відсотка розпису на січень-листопад 2011 року. [7]

Рис.

Знову ж таки, станом на 14. 11. 2011 року, відкриті асигнування для здійснення видатків загального фонду Державного бюджету України в частині міжбюджетних трансфертів на суму 75 530,3 млн. гривень, що становить 94,2 відсотка розпису на січень-листопад 2011 року.

Зокрема, дотація вирівнювання перерахована у сумі 37 872,8 млн. гривень, що становить 94,7 відсотка розпису. [7]

Рис.

Із загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам перераховано субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту населення на суму 30 515,8 млн. гривень або 94,1 відсотка розпису, що відповідає фактичним зобов’язанням місцевих бюджетів, у тому числі енергетичні субвенції перераховані у сумі 5 971,1 млн. гривень, що становить 77,5 відсотка розпису. [7]

Рис.

Проблеми міжбюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення

Серед проблем міжбюджетних відносин варто назвати:

· низький рівень обґрунтованості й прогнозованості дохідної частини місцевих бюджетів;

· неврегульованість відносин на рівні район-місто районного значення, селище, село;

· нерівномірне співвідношення «дотація-субвенція» у структурі трансфертів;

· невнесення до місцевих бюджетів коштів, необхідних на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність;

· значна кількість параметрів та багаторівневість параметрів у формулі, складності у їх тлумаченні;

· невирішеність питань подолання заборгованості між бюджетами різних рівнів за взаємними розрахунками. [6]

Для зниження рівня фінансової залежності місцевих бюджетів основний акцент необхідно зробити в проведенні бюджетно-податкової політики не тільки пошуком оптимальної формули перерозподілу податків між бюджетами різних рівнів, але й розширення податкового потенціалу регіону на основі стимулювання розвитку реального сектора економіки як базового податкоутворюючого джерела. Для вирішення даної проблеми доцільно також проводити розмежування видаткових повноважень і дохідних джерел, збільшення місцевих податків для наповнення місцевих бюджетів.

Збільшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів, а в структурі трансфертів — зростання частки дотацій вирівнювання свідчать на користь того, що у фінансовій політиці держави акценти робляться на надання можливості місцевим органам влади і самоврядування проводити власну стратегію витрачання коштів. Натомість є ризик витрачання коштів на вирішення некритичних суспільних проблем і незадоволення у повній мірі соціальних потреб громадян.

З метою раціоналізації видатків та підвищення контролю за використанням переданих з державного бюджету коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів у структурі трансфертів має зрости питома вага субвенцій як цільових коштів, використання яких пов’язане з необхідністю фінансування конкретних об'єктів, пріоритетних у поточному бюджетному році, причому питома вага субвенцій на соціально-економічний розвиток має зростати.

Щодо формули, то вона не враховує складену у попередній період мережу бюджетних установ, вкрай необхідну для життєдіяльності громади, щодо збереження якої докладають зусиль органи місцевої влади. При визначенні рівня потреб у додаткових коштах формула також не враховує фінансову достатність чи нестачу фінансових коштів окремих територіальних одиниць.

Також пропонується використовувати у розрахунках формули абсолютні видаткові потреби, що ґрунтуються на видатках на первинну медико-санітарну допомогу, і показники чисельності населення. З метою усунення недоліків щодо неадекватного відображення потреб у додаткових ресурсах (міжбюджетних трансфертах) доцільніше було б обраховувати відносні видаткові потреби, які б враховували територіальні особливості.

Висновок

Необхідність міжбюджетних трансфертів — додаткових коштів, переданих із державного бюджету до місцевих — виникає внаслідок невідповідності розподілу повноважень між органами управління до розподілу доходних джерел на їх виконання.

За сучасних умов трансферти посідають важливе місце у міжбюджетних відносинах. У всіх областях України міжбюджетні трансферти перетворилися на основне джерело фінансування місцевих бюджетів.

Саме система трансфертів дає можливість розв’язати проблеми залагоджування нерівномірностей між адміністративно-територіальними одиницями, що зумовлені різною податкоспроможністю і, відповідно, різними соціально-економічними можливостями різних регіонів. За допомогою системи між бюджетних трансфертів виконується принцип справедливості, однак система трансфертів створює для місцевих органів влади стимули підтримувати великий рівень видатків.

В Україні з метою вдосконалення міжбюджетних відносин необхідно запровадити однозначні критерії ефективності використання трансфертів стосовно різних галузей і сфер.

Подальші дослідження методологічних засад міжбюджетних відносин доцільно проводити на основі обґрунтування необхідності горизонтального вирівнювання між бюджетами місцевого самоврядування, розроблення моделей таких відносин та визначення ролі такого вирівнювання у формуванні дієздатних громад у контексті узгодження інтересів громад з регіональними та державними інтересами. Одним із факторів забезпечення ефективного використання міжбюджетних трансфертів має стати планування бюджету на коротко-, середньоі довгострокову перспективу на трьох рівнях — загальнодержавному, галузевому та регіональному.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ

2. Алексєєв І.В., Ярошевич Н. Б., Чушак-Голобородько А. М. Бюджетна система? Навч. посіб. — К.: Хай-Тек Прес, 2008. — 376 с.

3. Бідюк М.С., Пушко-Цибуляк Є.М., Семенович Т. В., Шмальц В. Х. Матеріальна і фінансова основа органів місцевого самоврядування. — Чернівці: Прут, 2007. — 196 с.

4. Василик О. Д., Павлюк К. В Бюджетна система України: Підруч. — К.: ЦНЛ, 2004. — 544 с.

5. Пояснювальна записка до звіту про виконання Державного бюджету України за 2010 рік [Електронний ресурс]: Офіційний сайт Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. — Режим доступу: budget.rada.gov.ua

6. Цимбаленко Я. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні / Я. Цимбаленко // Держава та регіони: Серія: Державне управління. — 2010. — № 1. — С. 121 — 126;

7. treasury.gov.ua — Державна казначейська служба України

8. minfin.com.ua — Міністерство фінансів України

9. www.ibser.org.ua — Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень