Міфи стародавності про походження світу і людей. 
Особливості міфологічнихих уявленнь про суспільство і людину

Міфи стародавності про походження світу і людей. Особливості міфологічнихих уявленнь про суспільство і людину.

Львівський державний університет ім. І.Франка.

Реферат.

МІФИ СТАРОДАВНОСТІ ПРО ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ. ОСОБЛИВОСТІ МІФОЛОГІЧНИХИХ УЯВЛЕННЬ ПРО СУСПІЛЬСТВО І ЛЮДИНУ.

Виконав: студент.

Львів — 1998.

Зміст:

1) Що таке міф? Походження міфу.

2) Основні тематичні цикли міфів і їхній зміст.

3) Особливості міфологічного уявлення.

Що таке міф? Походження міфу.

Що таке міфи? В повсякденному розумінніце передусім античні, біблійні і інші старовинні «казки» про створення світу і людини, оповідання про вчинки давніх богов і героїв Зевса, Апполона, Діоніса, Геракла, аргонавтах, що викрали «золоте руно», Троянську війну і пригоди Одіссея.

Саме слово «міф» має давньогрецьке походження і означає саме «віддання», «сказання». Європейським народам аж до XVI-XVII ст. були відомі лише знамениті і досі грецькі і римські міфи, пізніше їм стало відомо про арабські, індіанські, германські, слов" янські, індійські сказання і їхні герої. З часом спочатку ученим, а потім і більш широкій публіці виявилися доступні міфи народів Австралії, Океанії, Африки. З" ясувалося, що в основі священних книг християн, мусульман, буддистів також лежать різноманітні, перероблені міфологічні виддання.

Що цікаво: виявилося, що на певній стадії історичного розвитку більш-менш розвинена міфологія існувала практично у всіх відомих науці народів, що деякі сюжети і оповідання в тій або іншій мірі повторюються в міфологічних циклах різних народів. Так постало питання про походження міфа. Сьогодні більшість учених схиляються до тієї думки, що секрет походження міфа слід шукати в тому, що міфологічне уявлення є найдавнішою формою розуміння і осмислення світу, розуміння природи, суспільства і людини.

Міф виник з потреби давніх людей в усвідомленні оточуючої його природної і соціальної стихії, суттєвості людини.

Про особливості цього засобу осмислення світу буде сказано нижче, після того, як ми розглянемо питання про зміст міфів.

2)Основні тематичні цикли міфів і їхній зміст.

Серед всієї безлічі міфичних оповідань прийнято виділяти декілька найважливіших циклів. Назвемо їх: космогонічні міфи — міфи про походження світу і всесвіту, антропогонічні міфи — міфи про походження людини і людського суспільства, міфи про культурні героїв — міфи про походження і вступ тих або інших культурних благ, есхатологічні міфи — міфи про «кінець світу», кінець часів. Космогонічні міфи, як правило діляться на дві групи:

Міфи розвитку|міфи творіння|.

В міфах розвитку походження міфів.В міфах творіння акцент робиться на Всесвіті пояснюється эволюційні твердження про те, що світ створенний перетворенням деякого безформеного первинногостану (вогню, води, повітря, землі) що передує світу і Всесвіту.

Дуже часто ці мотиви співіснують в одному міфі: докладний опис первинного стану завершується докладним оповіданням про обставини творіння Всесвіту.

Антропогонічні міфи є складником міфів космогонічних. Згідно багатьом міфам, людина створюєтся з самих різноманітних матеріалів: горіхів, дерева, пороху, глини. Найчастіше, творець створює спочатку чоловіка, потім жінку. Перша людина звичайно наділена даром безсмерття, але він втрачає його і стає у витоків смертного людства (такий біблійний Адам, вкусивший плодів з древа пізнання добра і зла). У деяких народів існувало твердження про походження людини від предка — тварини (мавпи, медведя, ворони, лебедя).

Міфи про культурних героїв розповідають про те, як людство оволодівало секретами ремесла, хліборобства, осілого життя, користування вогнем — інакше кажучи, як в його життя впроваджувалися ті або інші культурні блага. Самий знаменитий міф подібного роду — давньогрецьке сказання про Прометея, двоюрідного брата Зевса. Прометей (в дослівному перекладі - думаючий раніше", «що передбачає») наділив разумом жалюгідних людей, навчив їх будувати будинки, кораблі, займатися ремеслами, носити одяг, писати і читати, розрізняти часи року, приносити жертви богам, гадати, впровадив державні начала і правила спільного життя. Прометей дав людині вогонь, за що і був покараний Зевсом: прикутий до гір Кавказу, він терпить страшні муки — орел виїдає йому печінкущодня що, зростає знов.

Есхатологічні міфи розповідають про долю людства, про пришесття «кінця світу» і настання «кінця часів». Найбільше значення в культурно-історичному процесі зіграли есхатологічні подання, що сформулювалися в знаменитому біблійному «Апокаліпсисі»: гряде друге пришесття Христа — Він прийде не як жертва, а як Страшний Суддя, що виводить на Суд живих і мертвих. Настане «кінець часів», і праведники будуть жити вічно, грішники ж вічно мучатись.

3) Особливості міфологічної свідомості.

Сказаного достатньо, щоб підтвердити що сформулювана вище думка: міфи виникли з настійної потреби людей пояснити походження, природу людей, влаштування світу, завбачити долю людства. Сам засіб пояснення має специфічний характер і докорінно відрізняється від наукової форми роз" яснення і аналізу світу. Які ж особливості відрізняють міфологічне уявлення? В міфі людина і суспільство не виділяють себе з навколишньої природної стихії: природа, суспільство і людина слиты в єдине ціле, нерозривне, єдине.

В міфі немає абстрактних понять, в ньому все — дуже конкретно, персоні фіковано, міфологічна свідомість мислить символами. Міф живе в своєму, особливому часі - часі «першопочатку» ," першотворення", до якого неприкладні людські виміри течії часу, міф мислить образами, живе емоціями, йому незрозумілі докази розуму, він пояснює світ, виходячи не з знання, а з віри.

Яку же роль грали міфи і міфотворення в історії людського суспільства і людської культури? Вони по своєму пояснювали світ, природу, суспільство, людину. Вони в своєрідній, дуже конкретній формі встановлювали зв" язок між минулим, теперішнім і майбутнім людства, вони є каналом, по яким одна ґенерація передавала іншій накопичений досвід, знання, цінності, культурні блага.

Список використаної літератури:

1.Беленький М. С. О мифологии и философии Библии. — М.:Наука, 1977.

2.

Введение

в философию.-М.Политиздат, 1990.-306 с.

3. Философский словарь. — М.:Политиздат, 1987.-590с.