Субстанціальна синтаксема у функції суб`єкта дії

Субстанціальна синтаксема у функції суб`єкта дії

Субстанціальна синтаксема у функції суб'єкта дії.

Основним семантичним варіантом суб (єктної синтаксеми виступає синтаксема у функції суб (єкта дії. Цей субстанціальний компонент семантично елементарного речення поєднується з предикатами дії різної валентності. Сама природа предиката дії вимагає суб (єкта дії, оскільки будь-яка діяльність неодмінно породжується суб (єктом-діячем. Предикати дії морфологічно пов (язані з дієсловами, але це не означає, що кожне дієслово слід зараховувати до предикатів дії. Дієслова можуть виражати і дії, і процеси, і стани, тобто виступати морфологічним засобом вираження і предикатів дії, і предикатів процесу, і предикатів стану. Отже, дієслово як морфологічну одиницю і предикат дії як семантичну категорію не слід ототожнювати. Перш ніж описувати суб (єкти дії, необхідно з (ясувати характерні риси дії. Невід (ємною її властивістю є фазовість існування, тобто у кожний момент часу наявна окрема фаза розвитку дії, а не дія в цілому (5, 94(. Одна фаза дії безперервно переходить у другу фазу. Будь-яка дія тісно пов (язана з часом: вона то розчленовується на фази, то набуває своєї цілісності в межах відповідного часового відрізка. Предикат дії може семантично конкретизуватися як активна конкретна фізична дія, як переміщення (рух), як розумова діяльність, як мовленнєва діяльність, як психічна діяльність (сприйняття) тощо. Детальний поділ суб (єктного значення повністю передбачається семантикою предиката, через те виділяємо: 1) суб (єкт конкретної фізичної дії, 2) суб (єкт дії-локативності, 3) суб (єкт розумової діяльності, 4) суб (єкт мовленнєвої діяльності, 5) суб (єкт психічної діяльності (сприйняття).

Суб (єкт конкретної фізичної дії вживається: а) при дієсловах із значенням творення (руйнування), видів діяльності: боронувати, будувати, бурити, варити, виготовляти, доїти, жати, клеїти, клепати, косити, кроїти, кувати, ламати, майструвати, малювати, міряти, молоти, молотити, мурувати, орати, пасти, пиляти, полоти, прасувати, прати, прясти, ремонтувати, руйнувати, садити, сапати, сіяти, скиртувати, склити, скородити, споруджувати, творити, тесати, ткати, цементувати, шити, штукатурити та ін. Напр.: Софійський собор будували майстри візантійської школи. («Старожитності Русі-України»), Ганка доїла корову (Б.Харчук), Тимко косив до самого вечора (Григорій Тютюнник), Мирон сяк-так змурував цю піч між молодими вишнями (Б.Харчук), У дворі Галя прала білизну (В.Шевчук),. спеціалісти ГЕС споруджують відвідний канал. (З газети), Жінки пришивали до кунтуша додаткові вузькі рукави з іншого матеріалу («Українське народознавство»), б) при дієсловах, що вказують на більший чи менший ступінь інтенсивності дії, спрямованої на об (єкт: бгати, бити, бомбити, бороти, валити, вішати, в (язати, гасити, гальмувати, гноїти, гнуздати, гнути, горнути, гребти, гризти, гріти, дерти, ділити, клювати, колоти, краяти, крити, кришити, купати, кусати, латати, мити, мазати, мести, милити, мити, місити, м (яти, палити, парити, пороти, ранити, рвати, рівняти, різати, рубати, сікти, смалити, сушити, терти, тиснути, товкти, топтати, торкати, чавити, чистити, чіпляти, шматувати, щербити та ін. Напр.: Мирон зв (язує ніжки дротом (Б.Харчук), Григорій різав тютюн на краю порубцьованого ножем ослона (В.Дрозд), Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник), І верхи на лозинах дітлахи рубали кропиву і лопухи (Л.Костенко), Юстина оббирала картоплю. (Б.Харчук), Іваниха чавила товкачем у цебриці картоплю (Б.Харчук), Симон чистив снаряд за снярядом (А.Дімаров).

Розглянуті вище предикати конкретної фізичної дії вимагають у лівобічній валентній позиції активного виконавця дії, тобто лексичне наповнення суб (єктної позиції не виходить за межі назв осіб, рідше — назв тварин, напр.: Василина дробила картоплю в руках (Б.Харчук), Десь у садку довбав дятел (Б.Харчук). Обов (язковим компонентом таких конструкцій є об (єктна синтаксема, що позначає особу чи предмет, на які спрямовано дію суб (єкта, напр.:. Ягор своє житечко косив (О.Гончар), Козаки Ізюмського полку побудували містечко Сватова Лучка. (З газети). Інструментальна синтаксема у реченнях із предикатами конкретної фізичної дії позначає знаряддя або засіб, за допомогою яких виконує дію суб (єкт-діяч: Він писав простими олівчиками (П.Загребельний), Гордій сокирою обрубував коріння (Б.Харчук), Бережан замурував сховок цеглою (В.Барка).

З акціонально-локативними предикатами (предикатами дії і локативності) поєднується синтаксема у функції суб (єкта дії-локативності. З (ясуємо природу цих предикатів. У. Л. Чейф з-поміж предикатів виділяє локативні дії, утворені дериваційним шляхом від предикатів дії. Американський учений доходить висновку, що дієслова локативної дії можуть членуватися на підклас дієслів локативної дії та підклас дієслів локативної дії-процесу (6, 187−188(. На нашу думку, більшу пояснювальну силу має кваліфікація цих предикатів як предикатів дії і локативності, а отже, визнання того, що дані предикати зберігають вихідну семантику дії, додаючи до неї похідну семантику локативності. Вони, звичайно, утворюються внаслідок об (єднання в одне синтаксичне слово двох одиниць (дієслів із значенням фізичної дії й руху та локативних аналітичних синтаксичних морфем (прийменників) (1, 108(. У. Л. Чейф стверджує, що дієслова, внутрішньо не являючи собою локативних, можуть бути факультативно перетворені на локативні дієслова за допомогою додавання до дієслівних коренів дериваційної одиниці, названої локативізатором (6, 186(.

Суб (єкт дії-локативності (суб (єкт локативної дії) функціонує: а) при дієсловах руху: бігти, брести, іти, їхати, крокувати, летіти, лізти, мчати, пливти, прибувати, простувати, рушати. Напр.: Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку (Л.Костенко), Тато мій пішов до загону у Козацький сосновий ліс (В.Симоненко), Головною вулицею столиці проходять ветерани (З газети), 23 серпня депутати виїхали до Києва на надзвичайну сесію Верховної Ради України (Р.Іваничук), Шляхом простував Данилко (Б.Харчук), б) при дієсловах зі значенням переміщення в просторі, які поєднують у собі семантику переміщення і конкретної фізичної дії: везти, вести, волокти, котити, нести, сунути, тягти та ін. Напр.: Крам зі сходу привозили купецькі каравани («Українське народознавство»), Верхратський часто водив гімназистів на прогулянку до урицьких скал (Р.Іваничук), Турки поволокли Марка на пагорб (Ю.Мушкетик), Терентій котив кожне колесо стежкою (В.Дрозд), Вони капусту вносили із льоху (Л.Костенко), Чумаченко тягне Огонькова до машини (Григорій Тютюнник), в) при дієсловах із слабкішою порівняно з наведеними вище дієсловами моторністю типу ставити, класти та ін. напр.: Меланка ставила в піч два горщики з водою (Є.Гуцало), Господиня кладе на стіл пироги з сиром, цибулею і кропом (М.Вінграновський), Мирон кладе пошивку на землю (М.Стельмах), г) при дієсловах падати, опадати, звалюватися, текти, хилитися, капати, гнутися і под., які перебувають на периферії предикатів дії: Падають яблука на землю (В.Яворівський), Листя падало на посмугований Верхушиними колесами шлях (В.Дрозд), З того боку стеля обвалилася (З.Тулуб), Текла чиста прозора вода (Б.Харчук), Дуби схилилися над урвищем (Григорій Тютюнник). Цим дієсловам властиві як деякі ознаки предикатів дії, так і деякі ознаки предикатів процесу. З предикатами процесу їх зближує наявність «пасивного» суб (єкта у лівобічній валентній позиції. Процеси, що передають подібні дієслова, відбуваються стихійно, і для їхнього перебігу не потрібно зусиль суб (єкта. Проте подібні дієслова вирізняються семантико-синтаксичною тривалентністю, що характерно для предикатів дії та не властиво предикатам процесу, які звичайно не виходять за межі двовалентності, напр.: Із стелі. на обличчя упала краплина (вологи (. (М.Стельмах). Валентність предикатів такого типу вимагає лівобічної субстанціальної суб (єктної синтаксеми і двох правобічних субстанціальних локативних синтаксем (одна вказує на предмет, що становить вихідну точку локативності, друга — кінцеву точку локативності). Нерідко локативні синтаксеми виражені імпліцитно, напр.: Тече сльоза (В.Гей). Отже, такі предикати перебувають на межі предикатів дії та предикатів процесу. Як зауважує І.Р.Вихованець, «у граматичній системі сучасної української мови існують плавні переходи від предикатів процесу до предикатів дії» (1, 108(. Як бачимо, особливістю конструкцій з акціонально-локативними предикатами є функціонування у правобічній валентній позиції локативних синтаксем, напр.: Ми проїжджаємо повз твоє село (Л.Костенко). Правобічну валентність дієслів можуть реалізувати також об (єктні, адресатні синтаксеми та синтаксеми зі значенням засобу переміщення, напр.: Дівчина несла воду (В.Шевчук), Принесу я тобі святкову одежу (Б.Харчук), На цей час до аулу їхали саньми офіцери (З.Тулуб), Ми їхали машиною за цим же маршрутом (Д.Павличко). Подібні речення є багатокомпонентними. У них активний суб (єкт (особа) найчастіше здійснює переміщення з одного пункту в інший за допомогою певного засобу руху.

З-поміж предикатів дії варто виділити дієслівні предикати розумової діяльності, які пов (язані з інтелектуальною сферою людського буття: аналізувати, вивчати, вимірювати, відгадувати, відмінювати, віднімати, гадати, ділити, додавати, досліджувати, думати, збагнути, згадувати, з (ясовувати, класифікувати, множити, мотивувати, обґрунтовувати, обчислювати, ототожнювати, переосмислювати, порівнювати, пригадувати, пояснювати, рахувати, розраховувати, розв (язувати, планувати, тлумачити, узагальнювати, усвідомлювати, учити, формулювати та ін. Напр.: Керівники правоохоронних органів аналізували тенденції розвитку криміногенної ситуації за рік (З газети), Усі ці роки з великою любов (ю Ф. Ернст вивчав пам (ятки Києва («Репресоване «відродження»), Бекон обґрунтував індукцію («Філософія»), Сувернітет держави Гегель ототожнював з особою монарха («Політологія»), Петро рахував (Б.Харчук), На основі своєї теорії Н. Бор розрахував спектр атома водню («Загальна хімія»). Такі предикати вимагають у лівобічній валентній позиції суб (єкта розумової діяльності, яку наповнюють здебільшого іменники — назви людей, напр.: Діти на практиці пізнають історію і культуру України. (З газети), Епінус пояснив явище електростатичної індукції («Загальна фізика»). Дієслова інтелектуальної діяльності відкривають також правобічну валентну позицію для об (єктної синтаксеми:. Але чому я думаю про Вас? (Л.Костенко), Ми ніколи не розгадаємо всіх секретних методів ламання людських душ тоталітарною системою (Р.Іваничук), В 1830 р. німецький вчений К. Ф. Гаусс сформулював основну теорему електростатики («Загальна фізика»),. людина пізнає світ («Філософія»).

Суб (єкт мовленнєвої діяльності валентно пов (язаний з дієсловами мовлення: балакати, белькотати, буркати, відповідати, говорити, казати, мовити, обговорювати, оповідати, переказувати, провіщати, радити, розповідати, співати, спілкуватися, твердити, читати, шептати тощо, напр.: Учасники зустрічі відповіли на ряд запитань журналістів (З газети), Бережан говорив гарно й розсудливо (Р.Федорів), Глави держав обговорили сучасні тенденції у розвитку Співдружності Незалежних Держав (З газети), Очима ти сказав мені: люблю (Л.Костенко), Десь зовсім близько співають дівчата, хлопці (О.Коломієць). У суб (єктній позиції, як бачимо, виступають іменникиназви осіб. Подібні конструкції, крім суб (єктної синтаксеми, передбачають позиції об (єкта і адресата мовлення, напр.: Батько розповідав нам [цікаві] історії. («Історія української літератури»).

Суб (єкт психічної діяльності (чуттєвого сприйняття) вживається при дієсловах бачити, дивитися, відчувати, нюхати, оглядати, помічати, слухати, спостерігати, чути і под., які перебувають на периферії предикатів дії, напр.: Молодь завжди бачить світ зі всіма його принадами і проблемами по-своєму (З газети), Широке, засипане ромашками поле побачила Галя вві сні (В.Шевчук), Сіроманець понюхав сонного Сашка (М.Вінграновський), А Гоголь оглядає все навкруг (М.Попович), Грек слухав море (Л.Костенко), Людина спостерігає подібність предметів і явищ або їх зв (язки (І.Вихованець). До предикатів дії дає право їх зарахувати валентний потенціал: крім лівобічної суб (єктної позиції, вони відкривають дві правобічні - облігаторну об (єктну та факультативну інструментальну: Лихими очима він (Січкар (дивиться на дітей. (М.Стельмах), Людина дивилася на них сухими очима (А.Дімаров). Проте послаблена динамічність таких дієслів та послаблена «активність» суб (єкта при них зумовлюють розміщення їх на периферії предикатів дії та зближення з предикатами процесу.

Протиставлення суб (єктів за ознакою активності/пасивності випливає з характеру предиката: при акціональних предикатах (суб (єкт активний, при неакціональних — пасивний. У валентну рамку предикатів дії входить суб (єктна синтаксема, що позначає активного виконавця дії (діяча). Під поняттям «активність» у лінгвістиці розуміють «здатність людей і тварин активно переміщатися у просторі або ще їх здатність впливати на інші об (єкти, в тому числі на людей і тварин» (4, 192(. Залежно від лексичного наповнення суб (єктної позиції можна виділити такі види суб (єкта-діяча при різних акціональних предикатах: 1) власне діяч, що виконує цілеспрямовану дію, 2) діяч, що виконує нецілеспрямовану дію, тобто певна стихійна сила (вітер, дощ, грім, блискавка і под.), яка викликає зміну в об (єкті, 3) діяч — маса (вода, пісок, сніг і под.), що виконує нецілеспрямовану дію, яка руйнує або поглинає об (єкт, 4) знаряддя, кваліфіковане мовою то як функціональний пристрій, то як діяч.

У ролі власне діяча, що виконує цілеспрямовану дію (фізичну, рух, мовленнєву, інтелектуальну тощо) виступають такі лексико-граматичні групи іменників: а) власні назви осіб: На другий день уранці Тимко клепав косу. (Григорій Тютюнник), Юстина варила вечерю (Б.Харчук), Марко Безсмертний привіз од добрих людей і сіно, і просяну (М.Стельмах), б) загальні назви осіб за статтю, національністю, професією, родом занять, класовою або становою належністю тощо, напр.: Гомоніли чоловіки. (О.Гончар), У цих краях торгуючи давно, грек прорубав у Скіфію вікно (Л.Костенко), Старий самотній лісник майстрував собі хату (О.Коломієць), Матроси одночасно рили в двох місцях глибокі і вузенькі шурфи (З.Тулуб), Учень виконує завдання («Педагогічний пошук»), Раби будували замки й храми (В.Симоненко), Упродовж століть селянин вирощував здебільшого зернові культури («Українське народознавство»), в) збірні іменники, які позначають сукупність осіб, що сприймаються як одне ціле: А тут якраз жіноцтво біля хати вінки купальські, сидячи, плете (Л.Костенко), Людство опанувало перші метали — мідь і золото («Археологія України»), Юнацтво вже гуде — вирує (І.Муратов), На вулиці лунко дзвеніла дітвора (В.Дрозд), Збіглася вся голота (Б.Харчук), г) назви угруповань людей і тварин, які граматично категорії істот не виражають і не належать до збірних, бо не виявляють ознаки неподільної єдності та вільно утворюють форми множини, напр.: Виходить полк (Л.Костенко), До самого вечора озброювався батальйон новою зброєю (О.Гончар), Загін уже виїжджає на шлях (М.Стельмах), Колона завернула з райцентру в степ (М.Вінграновський), Натовп колихнувся (О.Гончар), Український народ творив свою самобутню культуру, літературу, мистецтво, свій характер («Українське народознавство»), Юрба заворушилася, загомоніла (Ю.Мушкетик), На вигоні бродила череда (Б.Харчук), Перейшла отара ліс Хмарою крізь віти (Д.Павличко), ґ) назви тварин, напр.: Дикі гуси летять (Л.Костенко), Зозуля прилітає одночасно з появою на деревах листя. («Українське народознавство»), Вночі до обійстя прилетів великий сірий птах (В.Шевчук), Десь летить джміль (О.Коломієць), Проносяться чорні коні (В.Стус), Вовк волочив Андрійка за комір (М.Вінграновський), Коні чвалали по калюжах (О.Капенко), На подвір (ї півень синю воду п (є (В.Лазарук).

Нерідко при предикатах дії у позиції суб (єктної синтаксеми виступає абстрактний іменник, що позначає властивості та ознаки, дії і процеси, почуття і психічні стани, фізичні стани тощо. Такий іменник «не виражає елементарного синтаксемного значення, а формує ускладнене значення, що об (єднує вихідне предикатне значення і значення, набуте предикатним іменником у субстанціальній позиції» (2, 249(. Напр.: Вибух на Чорнобильській АЕС зруйнував підвалини вічної імперії (Р.Іваничук), Мене розбудила стрілянина (З газети), Єльчин крик підняв на ноги всю Зачіплянку (О.Гончар). У поданих конструкціях суб (єктну позицію наповнюють абстрактні іменники вибух, стрілянина, крик, що виражають ускладнене значення причинового суб (єкта, а тому речення є семантично неелементарними (ускладненими). Про це свідчить трансформаційний зв (язок їх зі складнопідрядними реченнями: Вибух на Чорнобильській АЕС зруйнував підвалини вічної імперії (Р.Іваничук) (Підвалини вічної імперії зруйновано, бо вибухнуло на Чорнобильській АЕС, Мене розбудила стрілянина (З газети)(Я прокинувся, бо стріляли, Єльчин крик підняв на ноги всю Зачіплянку (О.Гончар) (Уся Зачіплянка піднялася на ноги, тому що кричала Єлька.

Іменники, що стоять при предикатах дії в суб (єктній позиції, можуть бути й назвами конкретних неживих предметів, явищ природи. Поширення суб (єктної синтаксеми у функції суб (єкта дії на назви неістот спричинено явищами метафори (персоніфікації), тобто наданням предметам, явищам природи властивостей людини. Отже, явища персоніфікації мають своєю базою назви людей. Вони широко представлені у художній літературі, напр.: Співає осінь ніжно й журавлино. (Д.Павличко), І сіяв вечір густу полову на пережовклу суху траву (В.Симоненко), Десь вітер грає на віолончелі. (В.Симоненко), Сосновий ліс перебирає струни над берегами вічної ріки (Л.Костенко), Тихо вечір тумани пряде (В.Симоненко), Стелила ніч полотна сну (П.Мах). Це так звані авторські, індивідуально-стилістичні метафори. У мові може відбуватися перенесення назви з одного предмета на інший за суміжністю (на основі тісного внутрішнього чи зовнішнього зв (язку предметів). Таке явище названо метонімією. Назва може бути перенесена: 1) із соціальної організації, виробничої, навчальної, наукової та ін. установ на сукупність їх співробітників, напр.: Нещодавно економічна служба Дніпропетровського облвиконкому проаналізувала роботу підприємств області протягом першого місяця нинішнього року (З газети), В сорок першому інститут евакуювався до Казахстану (П.Загребельний), На мить школа завмерла (М.Стельмах), Комітет постановив. (Б.Харчук), 2) із соціальної події на її учасників: Сесія обговорила основні засади концепції податкової політики (З газети), Тоді збори затихали (М.Стельмах), З (їзд вирішив чимало проблем (З газети), 3) з міста, населеного пункту, області, країни на сукупність їх жителів: Це співає славна Україна (П.Воронько), Ще донедавна Україна змагалася за власну незалежність («Всесвіт»), Найбільше підводних човнів будувала Німеччина (М.Трублаїні), Київ зустрічав нас і на Почайні, і на Боричевім узвозі, і на валах (П.Загребельний). У позиції суб (єктної синтаксеми може перебувати явище, що виконує нецілеспрямовану дію, тобто певна стихійна сила (вітер, дощ, грім, блискавка, буря, завірюха і под.), яка викликає зміни в об (єкті, руйнує або поглинає його. Напр.: Вітер ламає в саду дерева (Б.Харчук), Грім ударив у стріху (Б.Харчук), Буря дуби на цурупалки трощить (М.Стельмах), Завірюха зривала дах (Б.Харчук).

Периферію кола іменників на позначення неживих предметів становлять назви машин, механізмів, знарядь, які ускладнюють семантику суб (єкта дії значенням інструментальності (знаряддя чи засобу дії). Розглянемо такі речення: Везуть мене в дитинство поїзди (В.Лазарук), Поїзд доїжджав до Львова (Р.Іваничук), У вечірніх сутінках. грають кобзи (З газети),. Іменники поїзди, поїзд, кобзи стоять у позиції суб (єктної синтаксеми зі значенням суб (єкта дії. Поряд із тим вони виступають і як засіб руху або знаряддя дії. Про це свідчать трансформації: Везуть мене в дитинство поїзди (В.Лазарук) (Я їду в дитинство поїздом, Поїзд доїжджав до Львова (Р.Іваничук) (Ми доїжджали поїздом до Львова, У вечірніх сутінках. грають кобзи (З газети)(У вечірніх сутінках кобзарі. грають на кобзах.

Отже, предикатам дії властиве поєднання, передусім, з іменниками-назвами істот у суб (єктній позиції, яким притаманна ознака активності. Неістоти не здатні виражати значення власне суб (єкта дії, оскільки «явища і предмети, — як зазначає Г. О. Золотова, — не діють, не мислять, не рухаються самостійно, вони пасивні» (3, 37(. Вживання їх у позиції суб (єкта призводить до ускладнення суб (єктної семантики. Іноді функціонування назв неживих предметів у позиції суб (єкта дії зумовлене явищами метафори (персоніфікації, метонімії).

Література.

Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. -К.: Наук. думка, 1992. — 222 с.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. — К.: Либідь, 1993. — 368 с.

Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. — М.: Наука, 1982. — 368 с.

Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. — Л.: Наука, 1972. — 216 с.

Семантические типы предикатов. — М.: Наука, 1982. — 365 с.

Чейф У. Л. Значение и структура языка. — М.: Прогресс, 1975. — 482 с.