Синоніми

Синоніми

Реферат з мовознавства.

Синоніми.

Лексика мови постійно збагачується. В процесі мовного спілкування одне й те ж саме поняття характеризується з різних сторін, виділяються нові його ознаки. Це приводить до утворення нових слів. У лексемах може відбиватися ставлення мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевиявлення. Між словами, що позначають одне розгалужене поняття чи його компоненти або різні відтінки й оцінки, встановлюються близькі зв" язки, їх називають синонімічними, а слова — синонімами.

Слово синонім грецького походження й дослівно означає «однойменний». Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються відтінками значень чи стилістичними забарвленнями, наприклад: лихо, горе, біда, нещастя, нудьга, сум, жаль, туга. Отже, синоніми мають дві суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого — значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не роблять їх однаковими.

Синонімія — це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.

Декілька синонімів, що мають одне спільне значення, називаються синонімічним рядом. Ряд має одне стрижневе, опорне слово, що виражає найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно ще називається семантичною домінантою і об" єднує навколо себе інші стилістично забарвлені синоніми, наприклад: ходити — крокувати (урочисто), марширувати (в шерензі), поспішати (швидко), плентатися (повільно), стійкий — міцний, непохитний (дуже стійкий), сміятися— реготати (голосно сміятися), хихикати (неприємно сміятися), безжалісний — безсердечний (нечутливий до чужого болю), жорстокий (дуже безжалісний), метелиця — хуртовина, завірюха, хуга, мати — ненька, солдат — боєць, воїн, армієць, ратник, бандит — грабіжник, розбійник, пахучий — запашний, духмяний, ароматний, дбати — клопотатися, піклуватися, турбуватися, бій — битва, січа.

Синоніміка — це сукупність синонімів, наявних у мові. Синоніми бувають лексичні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні.

Лексичні синоніми — це подібні або тотожні за значенням слова. Абсолютних синонімів у мові мало: оплески — аплодисменти, доказ — аргумент, зодчий — архітектор, відтінок — нюанс, літак — аероплан, укол — ін" єкція, водограй — фонтан, вітрило — парус. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. Використовують їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Абсолютні синоніми виникають, коли замість власне українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням. Зловживати іншомовними словами не слід.

У мові постійно діє закон економії мовних засобів. Тому витворюючи або запозичуючи нові слова й вирази, мова намагається за цим законом диференціювати їх, тобто розрізнювати за значенням, відтінками значень, функціями так, щоб не було абсолютно однакових мовних одиниць. В результаті, крім незначної кількості абсолютних синонімів, в українській мові є дуже багато серед лексичних синонімів ідеографічних (значеннєвих) і стилістичних.

Ідеографічні синоніми передають різні значеннєві відтінки того самого поняття: говорити — виступати, проголошувати, розмовляти, тихий — повільний, спокійний, хата — дім, будинок, житло, квартира, дорога — шлях, гостинець, путь, узвіз, тракт, бетонка.

Стилістичні синоніми при спільності значення передають різне стилістичне забарвлення (емоційне, оцінне): говорити — базікати, патякати, ходити — швендяти, човгати, їсти — глитати, жерти. Вони, як правило, закріплюються у мовленні певного стилю, наприклад: говорити, але на зборах — виступати, розбір, але в науковому стилі — аналіз, прохання, але в офіційно-діловому стилі — заява.

Лексичні синоніми можуть бути загальномовними й контекстуальними. Загальномовними називаються ті, що не залежать від контексту, їхня синонімічність, сприймається й поза контекстом: життєпис — біографія, абетка — азбука — алфавіт, визискування — експлуатація, всесвіт — космос, лаштунки — куліси. Контекстуальними називають ті синоніми, що набувають синонімічності тільки в контексті (чи у словосполученні): чешу (йду) до хати, сива (давня) історія, заливатися (сміятися) без причини тощо. Контекстуальні синоніми, як правило, мають яскраве емоційно-експресивне забарвлення: Маланка ледве допхалась до своєї халупки, їй не хотілось нічого робити і вона, склавши руки, як у неділю, гаптувала словами хитрі мережки, Хома був усюди. Він, здавалось, забув людську мову і лиш, як жужіль од горіння душі, викидав з себе: «Бити! Палити!» (М.Коцюбинський).

Морфологічними синонімами називають варіанти форм, що передають те ж саме поняття. Наприклад, давальний і місцевий відмінок: батьку — батькові, на батьку — на батькові, по полі — по полю, орудний відмінок: тією — тою, п" ятьма — п" ятьома.

Синтаксичні синоніми — це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку. Такими можна вважати:

сполучникові та безсполучникові речення: Сонце зайшло, й надворі швидко стемніло. — Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло. — Коли сонце зайшло, надворі швидко стемніло,.

складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами: Картина, що була написана олією, висіла над роялем. — Написана олією картина висіла над роялем, Коли приходиш з вулиці додану, мий руки. — Прийшовши з вулиці додолу, мий руки,.

складнопідрядні й прості речення з другорядними членами: Коли приїду з відрядження, зайду до вас. — Після приїзду з відрядження зайду до вас, Коли закінчиться урок, підійди до мене. — Після уроку підійди до мене,.

синтаксичні конструкції книжного і розмовного характеру:

незважаючи на те, що хоч і.

внаслідок того що після того.

завдяки тому що через т. е.

з метою щоб.

Незважаючи на те, що Хоч і холодно було, ми.

було холодно, ми прапрацювали добре.

цювали добре.

Фразеологічні синоніми — це різні фразеологізми з одним значенням: иі туди ні сюди, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м" ясо, гав ловити, рота роззявляти, дати драла, накивати п" ятами, не всі дома, немає клепки, не варить баняк, немає олії, давати хропака, клювати носом.

Українська мова має розгалужену синоніміку, що свідчить про повнокровний розвиток мови й багатство її виражальних засобів. Джерелами формування синоніміки є різні стилістичні шари лексики. У синонімічних рядах сходяться слова книжні й розмовні, давні й сучасні, власні й запозичені, термінологічні та образні, фольклорні й літературні: відгук — рецензія, відсоток — процент, сільськогосподарський — аграрний, Батьківщина — Вітчизна, губи — вуста, лоб — чоло, обличчя — вид — лик — пика, очі — баньки, півень — когут, гарно — ловко — файно, обрій — небосхил — виднокрай — крайнебо — горизонт, віщий — пророчий.

Лексичні синоніми є найвиразнішими й найпоширенішими образними засобами мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути неприємного повтору одних і тих самих слів, а й точніше передати інформацію, бо є можливість передати відтінки думки, уточнити деталі, ознаки, властивості. На віддалених асоціативних зв" язках між ознаками предметів і явищ відбувається перенесення або розширення значень слів, виникають образні назви. Це окремі слова-синоніми та цілі описові синонімічні звороти, що мають назву перифраза (іноді кажуть — парафраза). Перифраза — стилістична фігура (побудова), відома в риториці й поетиці ще з давньогрецьких часів. Вона концентрує в собі найвиразніші, найчастіше образні ознаки й стає ніби прихованою синонімічною назвою, наприклад: Багряний лист в гаю кружля, шумлять отави молодо. Чого-чого вдягла земля осіннє золото? (Д. Луценко), Я скоро буду виходити на вулиці Києва з траурною пов" язкою на рукаві — умирає мати поезії мого народу! (Л.Костенко). Поняття жовте листя передане через ознаки інших двох — осіннє і золото, поняття мова — через поняття мати і поезія.

Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т.Шевченко), Великий Каменяр (І.Франко), Дочка Прометея (Леся Українка), столиця України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам" яне вугілля) та ін.

Синонімічні функції виконують і евфемізм й. Це слова чи словосполучення, які пом" якшують враження від висловленого тим, що називають непрямо, а опосередковано, через іншу ознаку. На певні слова (лайки, неприємні назви) суспільство накладає табу (заборону) й замість цих слів використовує інші. Замість слова брехати кажуть говорить неправду, аналогічно: дурний — нерозумний, п" є — заглядає в чарку, грубіян — погано вихований.