Аналіз виробничого травматизму

Аналіз виробничого травматизму

Аналіз виробничого травматизму.

Науково-технічний процес призводить до корінної зміни характеру й засобів роботи. Цей процес створює для людини велику кількість благ:

зменшує фізичне навантаження,.

робить працю інтелектуальною, цікавою, різноманітною,.

розвиває творчі здібності людини.

Широке впровадження комп «ютерної техніки істотно підвищує продуктивність роботи.

Збереження здоровий «я користувачів, персональних ЕОМ, всіх працюючих, підтримання ефективності та надійності їхні роботи на належному рівні є одним з аспектів застосування дисципліни — охорона роботи.

Охорона роботи — це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційно-технічних, гігієнічних й лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпечу, збереження здоровий «я та працездатність людини у процесі праці.

Широкомасштабні заходь, спрямовані на поліпшення здоровий «я людей, повинні здійснюватись на кожному підприємстві у встановленому законодавчому порядку. Суворе додержання умів гігієни та фізіології роботи є не лише особистою справою людини, але й і колективу, оскільки порушення принципів гігієни позначається не так на здоровий «ї порушника, але й і інших членів колективу.

Комплекс організаційних заходів й технічних засобів захисту, накопичений досвід роботи показує, що є реальна можливість добитися успіхів щодо усунення впливу небезпечних й шкідливих факторів на працюючих із комп «ютерами. Проте, особини, допущені до роботи із комп «ютерною технікою, все ще зазнають впливу небезпечних й шкідливих виробничих факторів, таких як монотонність, підвищена температура зовнішнього середовища, відсутність чи недостатня освітленість робочої зони, електричниї струм, статистична електрика та інших.

Праця багатьох працівників заговорили українською у «язана із впливом психо-фізичних факторів, таких як розумове перевантаження, перенапруження зорових й слухових аналізаторів, емоційні перевантаження.

Нещасні випадки под годину роботи за копм «ютерами можуть статися внаслідок дій фізично-небезпечних виробничих факторів при підключенні периферійних пристроїв зі знятим кожухом корпусу системного блоку, при ураженні електричним струмом, виконанні працівниками невластивих їм робіт. Електричні установки становлять потенційну небезпеку для людини як у процесі експлуатації, то й под годину проведення профілактичних робіт.

4.2. Освітлення робочого місця та робочого приміщення.

Робоче місце — це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (чи групи виконавців). Вимоги до освітлення для візуального сприймання користувачами інформації із двох різних носіїв (із екрана ПК та паперового носія) різні. Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. При 10% зменшенні освітленості працездатність знижується на 1%. Освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк. Оптимальною освітленістю робочих приміщень для роботи із відеотерміналом є освітленість від 300 до 500 лк.

Освітлення робочого місця винне бути змішаним (природним та штучним). Доцільно, щоб орієнтація світлових отворів для приміщення із ВДТ був на північ. Природне освітлення винне здійснюватись у вигляді бічного освітлення та відповідати нормальним рівням за СНиП 11−4-79 «Природний і искуственное висвітлення. Норми проектирования».

Слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, що знижують перепади яскравостей між природним світлом та свіченням екрана ЕОМ. Необхідно використовувати плівки із металізованим покриттям чи жалюзі із вертикальними ламелями, що регулюються. Світлорозсіюючі штори повинні матір коефіцієнт відбивання 0,5−0,7.

Робоче місце оператора ЕОМ винне бути розташоване це у полі зору не потрапляли вікна чи освітлювальні прилади. Колі штучне освітлення змішується із природним, рекомендується використовувати лампи за спектральним складом, котрі є найбільш близькі до сонячного світла.

Штучне освітлення у приміщеннях із ЕОМ здійснюється у вигляді комбінованої системи із використанням люмінісцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, котрі розташовують над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку. Пульсація люмінісцентних ламп не винна перевищувати 10%. Вікна бажано розміщувати із одного боці робочих приміщень.

Ставлення яскравості екрану комп’ютера до яскравості оточуючих його поверхонь не винне перевищувати у робочій зоні 3:1.

На робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою переважно відбитого чи розсіяного світлорозподілу світлових відблисків із клавіатури, екрана та від інших частин відеотермінала (ВДТ) із обох його сторін.

4.3. Вимоги до організації приміщення.

Розширене використання комп’ютерної технології винне супроводжуватись прагненням поліпшити обстановку на робочому місці, Яка сприятиме збереженню високої працездатності та створюватиме благотворні умови для співпрацю користувачів ПЕОМ.

Приміщення повинні матір змішане освітлення. Доцільно обирати орієнтацію вікон на північ чи північний схід. На вікнах повинні бути жалюзі, що регулюються, чи штори, що дають можливість їхнього повністю закривати.

Робочі місця із ПЕОМ повинні, як правило, розміщуватись в окремих приміщеннях. У випадку розміщення робочих місць у спеціальних залах чи приміщеннях із джерелами небезпечних (шкідливих) виробничих факторів, смердоті повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах із природним освітленням та організованим повітрообміном. Площа, на якій розташоване одне робоче місце із ВДТ, винна становити не менше як 6,0 м², об'єм приміщення — не менше як 20 м³.

Для оздоблення приміщень із ВДТ повинні використовуватись дифузно-віддзеркалюючі матеріали із коефіцієнтами відбиття:

стелі - 0,7−0,8,.

стін — 0,4−0,5,.

підлоги — 0,2−0,3.

Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, матір антистатичні властивості.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях із ВДТ не винен перевищувати концентрацій, вказаних у ГОСТ 12.1.005−88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітрю робочої зоны».

4.4. Виробниче середовище.

Висока температура повітря негативно позначається на функціональному стані людини.

Оптимальні та припустимі мікрокліматичні параметри у приміщеннях повинні враховувати специфіку технологічного процесу при використанні ПК. В частности, технічні умови експлуатації багатьох типів комп’ютерів містять допустимі робочі діапазони параметрів мікроклімату:

температура повітря має знаходитись в межах від 10 до 40 °C,.

відносна вологість має знаходитися в межах від 40 до 90%.

За даними ВООЗ, оптимальні значення температури у приміщенні становлять 19−23 °З, відносна вологість повітря — 55%, швидкість руху повітря не винна перевищувати на рівні обличчя 0,1 м/с. При відчутному нагрівання поверхонь (понад 45°C), контрактуючих із людиною, передбачаються засоби охолодження чи ізоляції. Особлива увага приділяється шляхом відводу повітря, щоб виключити перегрівання чи протяг.

Згідно із діючими в нашій стране нормативними документами (ВСНиПРВЦ, СП 4088−86 «Мікроклімат виробничих приміщень» ГОСТ 12.1.005−88) у холодні періоди року:

температура повітря винна складати 22−24°C,.

швидкість його руху — 0,1 м/с,.

відносна вологість повітря — 40−60%/.

У теплі пори року:

температура повітря дорівнює 23−25 °C,.

швидкість його руху — 0,1−0,2 м/с,.

вологість — 40−60%.

Температура повітря може коливатися від 22 до 26 °З при збереженні інших параметрів мікроклімату у вкзаних вище межах.

Необхідно надати можливість індивідуального регулювання роздачі повітря в приміщеннях шляхом встановлення кондиціонерів.

У процесі роботи ВДТ змінюється концентація іонів у повітрі робочої зони. Нормалізуючий вплив на аероіонний склад повітря робочої зони справлють примусова вентиляція, захисні екрани та застосування іонізаторів.

Одним із основних забруднювачів повітря у приміщеннях, зокрема оксидами вуглецю, є тютюновий дим.

Слід зазначити, що у випадках, коли робота користувачів пов’язана із прийняттям відвідувачів у приміщеннях із ВДТ, вміст мікроорганізмів у повітрі приміщень значно зростає й досягає, залежно від числа й тривалості перебування відвідувачів, 7000 та понад мікробних тіл на 1 м³. Тому при такому режимі роботи необхідно залучати додаткові заходь оздоровлення повітряного середовища (застосовувати додаткову вентиляцію, обмежувати число та тривалість перебування відвідувачів, конструювати робочі місця).

Згідно із діючими нормативними документами повітря, що надходить у робочі приміщення має бути очищене від забруднень, до того числі від мікроорганізмів (ВСНиПРВЦ). Запиленість повітря не винна перевищувати вимог, викладених у СП 512−78.

4.7. Протипожежний захист.

Пожежі в приміщеннях із оргтехнікою становлять особливу небезпеку, бо поєднані із великими матеріальними збитками. Пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин й джерел запалювання. Пальними речовинами є будівельні та опоряджувальні матеріали, пластмасові корпуси техніки, шнури тощо. Джерелами запалювання можуть бути електронні схеми комп’ютерів, принтерів, пристроїв елекроживлення, де внаслідок різних порушень виникає перегрівання елементів, утворюються електричні іскри та дуги, здатні спричинити займання горючих матеріалів.

При обслуговуванні, ремонтних та профілактичних роботів використовуються різні лейкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові елекропровідники, здійснюється паяння. Виникає додаткова пожежна небезпека, котра потребує відповідних заходів пожежного захисту. До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань, належати вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри. Приміщення, в який встановлено комп’ютери й де немає необхідності влаштування систем автоматичного пожежогасіння, необхідно оснащувати переносними вуглекислотними із розрахунку 2 прим. на кожні 20 м² в приміщеннях. Звуковбирне облицювання стін, стель приміщень треба виконувати із незгорючих та важкогорючих матеріалів.

З метою виявлення початкової стадії займання необхідно використовувати пристрої систем атоматичного пожежогасіння там, де цого вимагають Правила пожежної безпеки.

4.6. Техніка безпеки при роботі із ПК.

Загальні положення при роботі із ПК.

При виконанні робіт на комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог загальної та даної інструкції із охорони праці.

До самостійної роботи на комп’ютерах допускаються особини, котрі пройшли медичний огляд, навчання по професії, вступний інструктаж із охорони роботи та первинний інструктаж із охорони роботи на робочому місці. У подальшому смердоті проходять повторні інструктажі із охорони роботи на робочому місці одного разу на півріччя, періодичні медичні оглянь одного разу на два роки.

Під годину роботи на комп’ютерах можуть діяти такі небезпечні та шкідливі фактори, як:

фізичні,.

психофізіологічні.

Основним обладнанням робочого місця користувача комп’ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни із вікнами, від інших стін на відстані 1 м, між собою на відстані не менше 1,5 м. Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід рошташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення рекомендується розташовувати із обох боків екрану паралельно напрямі погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямі очей користувача, від світильників загального освітлення чи сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах — жалюзі.

Фільтри із металевої чи нейлонової сітки використовувати не рекомендується, бо сітка спотворює зображення через інтерференцію світла. Найкращу якість зображення забезпечують скляні поляризаційні фільтри. Вони усувають практично усі відблиски, роблять зображення чітким й контрастним.

При роботі із текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання із екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор винен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана перебувала в центрі поля зору на відстані 400−700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

Зручна робоча поза при роботі із комп’ютером забезпечується регулюванням висоти робочого столу, крісла та підставки для ніг. Раціональною робочою позою може вважатися таке положення, при якому ступні працівника розташовані горизонтально на підлозі чи підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук — вертикальні. Кут ліктєвого суглоба коливається в межах 70−90°, зап’ястя зігнуті под кутом не більше, ніж 20°, нахил голови 15−20°.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконується робота на комп’ютерах, до того числі на лазерних та світлодіодних принтерах, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів. Не рекомендується носити одяг із синтетичних матеріалів.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про охорону роботи» працівник зобов’язаний:

а) знаті й виконувати вимоги нормативних актів про охорону роботи, правила поводження із устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту,.

б) дотримуватись зобов’язань щодо охорони роботи, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства,.

в) співробітничати із власником у справі організації безпечних й нешкідливих умів роботи, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, котра створює загрозу його життю чи здоров’ю, чи людей, котрі його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника чи іншу посадову особу.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

увімкнути систему кондиціювання в приміщенні,.

перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. Повернути монітор так, щоб було б зручно дивитися на екран — под прямим кутом (а чи не збоку) й трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора,.

перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних качан, розеток, заземлення захисного екрана,.

відрегулювати освітленість робочого місця,.

відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки,.

приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з'єднюють системний блок із іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп’ютері,.

ввімкнути апаратуру комп’ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор, системний блок, принтер (якщо передбачається друкування),.

відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Рекомендується:

яскравість свічення екрана — не менше 100Kg/M2,.

ставлення яскравості монітора до яскравості оточуючих його поверхонь в робочій зоні - не понад 3:1,.

мінімальний розмір точки свічення не понад 0,4 мм для монохромного монітора й не менше 0,6 мм для кольорового, контрастність зображення знаку — не менше 0,8.

При вивленні будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника.

Вимоги безпеки под годину виконання роботи:

необхідно стійко розташовувати клавіатуру на робочому столі, не опускати її хитання. Під годину роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися,.

для забезпечення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу «миша» належить забезпечувати вільну велику поверхню столу для переміщення «миші» й зручного упору ліктьового суглоба,.

не дозволяються посторонні розмови, подразнюючі шуми,.

періодично при вимкненому комп’ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою порох із поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ганчіркою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідинні чи аерозольні засоби чищення поверхонь комп’ютера.

Забороняється:

самостійно ремонтувати апаратуру. Ремонт апаратури здійснюється.

спеціалістами із технічного обслуговування комп’ютера, 1 разів замірялися вбити.

півроку повинні відкривати процесор й вилучати пилососом пив й бруд,.

що накопичилися,.

— класти будь-яку предмети на апаратуру комп «ютера,.

— закривати будь-чим вентиляційні відчини апаратури, що може призвести.

до її перегрівання й виходу із ладу.

Для зняття статичної електики рекомендується годину від години доторкатися до металевих поверхонь.

Розташувати принтер необхідно поруч із системним блоком таким чином, щоб із «єднювальний шнур не був натягнутий. Забороняється ставити принтери на системний блок.

Для досягнення найбільш чистих, із високою розподільністю зображень й щоб не зіпсувати апарат, має використовуватися папір, вказаний в інструкції до принтера. При заминанні паперу потрібно відкрити кришку й обережно витягнути лоток із папером.

Згідно із інструкцією фірми-виробника потрібно дотримуватися правил зберігання картриджа.

Забороняється:

зберігати картриджі без упаковки,.

ставити картриджі вертикально,.

перевертати картридж етикеткою донизу,.

відкривати кришку валика й доторкатися до нього,.

самому заповнювати використаний картридж.

Вимоги безпеки после закінчення роботи:

закінчити та записати у пам «ять комп «ютера файл, що знаходиться в роботі,.

вимкнути принтер та інші периферійні пристрої. Штепсельні виделки витягнути із розеток. Накрити клавіатуру кришкою запобігання попаданню в неї пилу,.

прибрати робоче місце,.

ретельно вимити руки теплою водою із милом,.

вимкнути кондиціонер, освітлення й загальне електроживлення,.

пройти спеціально обладнаному приміщенні сеанс психофізіологічного розвантаження й зняття втоми із виконанням спеціальних вправ аутогенного тренування.

4.5. Захист від статичної електрики. Розрахунок захисного заземлення.

Для запобігання створенню значної напруженості та захисту від статистичної електрики у приміщеннях із ПЕОМ використовують нейтралізатори та зволожувачі повітря. Всі ПЕОМ повинні бути заземлені (занулені).Підлога винна матір антистатичне покриття. Захист від статичної електрикиповинен проводитись згідно із санітарно-гігієнічними нормами напруженості електричного поля, котрі є допустимими. Ці рівні не повинні перевищувати 20 Кв протягом години (ГОСТ 12.1045−84).

Розрахунок захисного заземлення.

Металеві неструмоведучі частини електрообладнання й електро-установок при порушенні ізоляції між ними й їхніми струмоведучими частинами можуть опинитися под напругою. Таких аварійних умовах дотик до неструмоведучих частин установок рівнозначний дотику до струмоведучих частин.

Усунення небезпеки ураження електричним струмом при такому переході напруги на неструмоведучі частини електроустановок здійснюється за допомогою захисного заземлення.

Під захисним заземленням розуміють з'єднання металічних неструмоведучих частин електроустановок з землею через заземлюючі провідники та заземлювачі для створення між цими частинами й землею малого опору.

Для захисного заземлення застосовують заземлювачі з труб. Це декілька металічних труб діаметром 25−50 мм, довжиною 2−3 м, котрі забивають в землю на відстані 4−6 м одна від одної й з'єднюють між собою металічною трубою. Остання вперше іде у приміщення, з'єднюється із внутрішнім контуром.

Розрахунок зводиться до визначення необхідної кількості труб заземлювача й довжини металічної сурми, котра з'єднює вертикальні заземлювачі.

Для розрахунку захисного заземлення використовуються формули:

Визначення кількості труб заземлювача.

М = ОЗ*ІС / Об*Іе.

Про — необхідний безпечний опір заземлення (для електричного.

устаткування 4 Ом),.

Оз — опір одного заземлювача,.

Іс — коефіцієнт сезонності (1,0 -1,75),.

Іе — коефіцієнт екранування (0,9),.

Визначення опору одного заземлювача (в сантиметрах).

Оз = Р / Л * 0,366 (lg 2Л / Д +? lg ((4Т + Л) / (4Т-Л))).

Р — питомий опір грунту (10 000−30 000 Ом, см),.

Л — довжина заземлювача (2−3 см),.

Д — діаметр сурми (25−50 мм),.

Т — відстань від поверхні до середини заземлювача (1,6−2,3),.

Визначення довжини з'єднючої сурми (в метрах).

Лт = 1,05 * А *Н.

А — відстань між трубами,.

М — кількість труб,.

Представити схему розміщення заземлювачів в масштабі згідно проведених.

розрахунків.

Розрахунок.

Іс = 1,0, Р = 10 000 Ом*с, Д = 50 мм,.

Іе= 0,9, Т = 2,3 м, Т = 3 м, А = 4 м, Про = 4 Ом.

Визначаємо опір одного заземлювача.

Оз = Р / Л * 0,366 *(lg 2Л / Д +? lg ((4Т + Л) / (4Т-Л))) =.

= 10 000 / 300 * 0,366 *(lg 2*300 / 500 +? lg ((4*230 + 300) /.

/ (4*230−300))) = 33,3 * 0,366 *(lg 120 + 0,5 lg 1,96) =.

=33,3 * 0,366 (2,08 + 0,5 * 0,29) = 27,12 (Ом).

Визначаємо кількість труб заземлювача:

М = (Оз * Іс) / (Про * Іе) = (27,12 * 1,0) / (4 * 0,9) = 8 (труб).

3) Визначаємо довжину з'єднючої труби:

Лт = 1,05 * А *М = 1,05 * 4 * 8 = 33,6 =3360 (см).

Схема заземлення заглибленого в землі.