Евакуація людей под годину пожежі

Евакуація людей под годину пожежі

Евакуація людей под годину пожежі.

Потрібно враховувати, що вогонь у багатоповерхових приміщеннях часто поширюється через вентиляційні системи, в які накопичується легкозаймистий пив, павутина, сажа. Тому, щоб відвернути поширення вогню через вентиляційні системи, їхнього також слід заливати водою та спеціальною піною. Одним з джерел пожежі є сміттєпровід. Щоби уникнути пожежі треба утримувати його у належному санітарному стані.

При будівництві різноманітних споруд передбачаються конструктивні елементи, котрі обмежують розвиток загорання. Поширення пожеж може відбуватися як по поверхні всередині будинків, то й по будівельних конструкціях.

Якщо пожежа сталася на верхніх поверхах будинку, под годину евакуації потрібно користуватися сходами чи переходами між балконами. Тому «модні» засклені балкони є порушенням пожежної безпеки.

Для запобігання поширенню пожеж передбачається: розділення будинків протипожежними стінами чи перекриттями на пожежні відсіки (вогнестійкість до 2,5 години), розділення будинків протипожежними перегородками на секції (вогнестійкість до 45 хвилин), влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях, горючих матеріалах (гребені, бортики, козирки, пояси тощо), облаштування протипожежних дверей та воріт (вогнестійкість до70 хвилин), влаштування протипожежних розривів між будинками. Запобігти поширенню вогню на сусідні приміщення можна за умови дотримання протипожежних правил утримання територій, будинків, приміщень, виконання профілактичних заходів.

Територію про «єктів необхідно утримувати в чистоті, не допускати її захаращення. Неприпустимо захаращувати приміщення легкозаймистими матеріалами, заставляти коли б, евакуаційні виходи, підступи до засобів пожежегасіння. Усе це у випадку виникнення пожежі сприятиме швидкому поширенню вогню, заважати його локалізації та гасінню. А щоб локалізувати вогонь, слід прибрати з приміщень, котрі межують із осередком вогню, легкозаймисті та горючі предмети, змочити їхнього водою та спеціальною протипожежною піною.

У більшості громадських споруд встановлено внутрішній протипожежний водопровід з пожежними кранами. Кожний пожежний кран укомплектовані пожежним рукавом.

Тепловий (сонячний) удар та його заподій. Способи й засоби перестороги. Перша допомога при тепловому (сонячному) ударі.

Причинами перегрівання організму є порушення тепловіддачі околицях зі спекотним кліматом, на виробництвах з високою температурою, у приміщеннях, що не провітрюються. Перегріванню сприяє й утворення тепла у процесі виконання фізичної роботи, особливо в одязі із синтетичних волокон, що перешкоджає випаровуванню поту. Такі умови викликають у людини тепловий удар чи, якщо людина знаходиться на сонці, сонячний удар.

Тепловий й сонячний удари — це патологічні стани, що супроводжуються сильним головним болем, головокружінням, загальною слабкістю, зблідненням, сповільненням рухів. Можливі нудота, блювання, короткочасна втрата свідомості, підвищення температури тіла до +40-+41°С. При подальшому впливі високої температури шкіра обличчя і губ синіє, посилюється задишка. Пульс стає слабким й може зовсім зникнути. З «є занепокоєння, марення, галюцинації та судоми. Якщо у людини із «з'явилися ознаки перегрівання, необхідно одразу ж викликати лікаря. Людину, що отримала тепловий чи сонячний удар, потрібно покласти у прохолодне місце, підійняти її голову, розстебнути одяг. Для збільшення тепловіддачі на лоб покласти холодний компрес й змочити одяг водою. Якщо людина не знепритомніла, корисно дати їй міцний холодний чай, холодну воду. У випадку зупинки дихання й серцевої діяльності необхідно до прибуття лікаря почати зовнішній масаж серця й штучну вентиляцію легень.

Для запобігання перегріванню на сонці голову обов «язково слід прикривати світлим головним убором, що добро відбиває сонячні промені.

Значне перегрівання організму, що виникає в тихий випадках, коли порушується тепловий баланс й віддача теплоти, Яка надходить ззовні, й тієї, котра утворюється в організмі, із певних причин утруднена. Перегріванню сприяє підвищена температура повітря, його значна вологість, одяг, виготовлений з прогумованих й брезентових тканин, надмірне фізичне навантаження, нестача води для пиття.

Сонячний удар — різновид теплового. Він виникає до того випадку, коли людина із непокритою головою тривалий годину знаходиться под прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму.

Симптоми. Погіршення самопочуття, слабкість, розбитість. Відчуття сильного спеку. Почервоніння шкіри. Рясне виділення поту. Посилене серцебиття, задишка, пульсація й важкість у скронях. Запаморочення, головний біль, іноді блювота. Температура тіла підвищується до 38−40 °З. Частота пульсу досягає 100−120 ударів за хвилину. При подальшому зростанні температури до 40−41°С пульс збільшується до 140−160 ударів за хвилину, зростає збудження, рухове занепокоєння, зменшується пітливість, що вказує на зрив пристосувальних реакцій.

У важких випадках теплового удару можливі затьмарення свідомості, аж до повної втрати, судоми різних груп м «язів, порушення дихання й кровообігу. Можуть бути галюцинації, марення. Шкіра суха, гаряча, язик теж сухий, пульс слабкий, аритмічний. Дихання стає поверхневим й нечастим.

Засоби профілактики. Щоб уникнути теплового й сонячного удару, не слід перегріватись, не витрачати води й солей із організму, влітку носити головний убір, переважно білого кольору. У спекотну погоду слід збільшувати в добовому раціоні кількість води й солі, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу.

Якщо при тепловому ударі не надати своєчасної допомоги, можливе настання смерти. Смерть настає внаслідок порушення дихання й кровообігу.

Перша допомога. Швидко перенести потерпілого в прохолодне місце, покласти горілиць, піднявши дещо ноги, зняти чи розстебнути одяг. Змочити голову холодною водою чи покласти на неї змочений холодною водою рушник, холодні примочки на лоб, тім «яну ділянку, потилицю, на пахові, підключичні, підколінні, пахвові ділянки, де зосереджено багато кровоносних судин. Можна зробити вологе обгортання чи протерти тіло потерпілого шматочком льоду, облити його прохолодною водою, але й обережно й не довго. Температура тіла потерпілого не винна бути нижча від 38 °C.

Якщо людина не втратила свідомість, їй потрібно дати міцного холодного чаю чи холодної підсоленої води (½ чайної ложки солі на 0,5 л води).

У важких випадках слід одразу зважити на характер дихання потерпілого, перевірити, чи не порушена у нього прохідність дихальних шляхів. Виявивши, що язик запавши, а роті є блювотні маси, повернути голову потерпілого на бік й очистити порожнину рота бинтом чи носовою хустинкою, накрученою на палець.

Якщо дихання слабке чи його немає взагалі, терміново почати робити штучне дихання методом «рот у рот» чи «рот у ніс» до появи самостійного глибокого дихання. Якщо ж при цьому не відчувається пульс, а зіниці розширені й не реагують на світло, слід провести сув’язь реанімації—штучне дихання й непрямий масаж серця.