Некоторые соціальні проблеми безпеки Росії

Некоторые соціальні проблеми безпеки Росії

О.М. Хлобустов, старший науковий співробітник Академії ФСБ России Мы — російське суспільство, Не тільки представники соціологічною науки, маємо вкрай несприятливу картину повсякденного буття, яка то, можливо написана з різних параметрами соціологічного измерения.

В цьому зв’язку хо-тілося б нагадати пропозицію доктора юридичних наук, професора А.І. Боргової про необхідність вжити — відповідний проект розроблено й представлений розгляд державної Думою, — федерального закону про кримінологічної експертизі прийнятих нею законів. Тобто, про обліку, аналізі та попередньою оцінкою кримінологічних, у реальному життєвому вимірі громадян Росії - кримінальних, наслідків прийняття тих чи інших законов.

В цілому психолого-социальная обстановка у Росії характеризується такими параметрами, хоч і вони, часом, що неспроможні передати всієї катастрофічності що складається ситуации.

На дорогах Росії щорічно у дорожньо-транспортних пригодах (ДТП), аварії та катастрофах гинуть 50−58 тисяч человек.

Помимо цього можна не рахуватися як з рівнем злочинності країни, особливо з динамікою убивств, що однією з красномовних показників стану соціальної і кримінальної ситуации.

Как зазначалося з цього приводу у доповіді Уповноваженого у правах людини в Російської Федерації О. О. Миронова за 2002 рік, «внаслідок розгулу злочинності, порушуються основні прав людини — життя, свободу, особисту неприкосновенность».

Так, лише у 2002 р. жертвами навмисних убивств стали 40,5 тисяч жителів (порівнювати США цей показник у 2001 р. становив 15 980). Але це навіть не враховуючи тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого (20 тисяч 2002 р.). У цьому відповідно 32,1% і 28,9% зазначених категорій злочинів залишаються не раскрытыми.

В водночас близько 60 тисяч на рік «пропадають безслідно», і з великою мірою вірогідності можна припустити, що вони стають жертвами злочинів («немає трупа — немає преступления!»).

Только в 2002 р було зареєстровано 2 мільйона 526 тисяч злочинів, понад половина із яких складають тяжкі і особливо тяжкі, які розкриваність становить близько 43,7%. Загалом у тому ж році залишилися нерозкритими 942,2 тисячі зареєстрованих злочинів, тобто кожен третій з них.

Следует також додати, що тільки за 7 місяців 2003 р. середній рівень злочинності по у Росії становило 1130 злочинів на 100 тисяч чоловік, та її загальний приріст — більш 10%.

Как підкреслювалося у доповіді Уповноваженого у правах людини у складі Федерації, якщо офіційно 2001 р. жертвами злочинів стали 2 мільйонів, і з урахуванням їхньої близьких родичів реально їх кількість перевищує 10 мільйонів, то думці експертів, насправді такими є близько 38 громадян Росії, тобто кожен четвертий житель країни. Це є наслідком як приховування злочинів правоохоронні органи, відмови від визнання потерпілими й у відновленні їх прав, і навіть відмови потерпілих повідомляти в правоохоронні органи про вчинених у відношенні них преступлениях.

Всего, за даними социолого-криминологических досліджень, до 45% потерпілих не повідомляли правоохоронні органи про вчинених у відношенні них злочинів, що, з одного боку, як побоюваннями помсти із боку злочинців, і невір'ям у спроможності й можливості правоохоронної системи захистити і відновити їхнє законні права. У це свідчить про вкрай неефективну діяльність правоохоронних органів страны.

При цьому, лише у 2001 р. виявили 185 379 злочинів, скоєних неповнолітніми або за їхній участі. Але, підкреслимо, що в разі йдеться лише про повністю розкритих правоохоронні органи злочинах. За даними злочинів було встановлено 172,8 тисяч їх виконавців, і учасників. 79.4% злочинів, скоєних неповнолітніми, є особливо тяжкі (5,3%) і тяжкі. До того ж 1 670 убивств (+ 48,7% проти 2000 р.), 1 940 злочинів, що з незаконним оборотом зброї, 7 105 злочинів — з незаконний оборот наркотичних коштів. У 2001 р. до кримінальної відповідальності було залучено 142 829 неповнолітніх — 1 573 їх — за вбивство (+ 55,1% до 2000 р.), до позбавлення свободи засуджені 29 624, а 99 640 засуджені умовно. А загалом у період 1999;2001 років до кримінальної відповідальності було залучено 437 087 неповнолітніх, а кількість вчинених ними злочинів становило 589 118.

На кінець 2001 р у державних установах Управління виконання покарань Мін'юсту перебувало 28,1 тисячі неповнолітніх злочинців, та ще 9.5 тисяч були у слідчих ізоляторах. З-поміж що у укладанні неповнолітніх 43,6% були засуджені крадіжки, 13,7% - за грабунки та 12,6% - за розбій, 46,2% їх мали раніше умовне осуд чи відстрочку в виконанні винесеного вироку, 49,5% неповнолітніх до осуду не працювали або навчалися. У водночас 2001 р, 71,3% звільнених із місць позбавлення волі було звільнено условно-досрочно.

На обліку органів внутрішніх дел (ОВД) перебували 390,6 тисяч неповнолітніх, схильних до здійснення протиправних дій, їх 21,9% до 13 років, 34,2% у віці 14−15 років, 43,9% - до 16 років. Більше 12 тисяч їх — за вживання наркотиків, і ще 240,6 тисяч, на думку інспекторів у справі неповнолітніх, потребує на допомогу із боку государства.

Всего протягом року у ОВС доставили 1 мільйон 140,2 тисяч неповнолітніх — 61,9% їх адміністративні правопорушення, а 113,3 тисячі - за скоєні злочини, причому майже 60 тисяч — до 14 років і 19,2 тисячі - до 16 лет.

Даже вибірково наведені факти свідчить про вкрай тривожному становищі дітей у Росії. Причому стан справ в багато разів гірше, ніж тих країнах, куди нині прийнято равняться.

Все сказане свідчить також про те, що суспільства й держави слід приділяти більше уваги світу дитинства, захищаючи його від насильства, й хвороб, створюючи максимально сприятливі змогу гармонійного розвитку особи і забезпечення практично прав дитини, зобов’язання чого випливає з приєднання Росії у 1990 р до Міжнародної конвенції про права ребенка.

Бюджетные Витрати освіту, охорону здоров’я й соціальні потреби залишаються вкрай низькими, унаслідок чого погіршується як фізичне здоров’я населення, і психологічне, моральне стан людей.

Наглядным свідченням тому є факт, що у 2002 р. добровільно пішли піти з життя, покінчили самогубством — понад 51 тисячі человек.

При цьому вже рівень у 20 самогубств на 100 тисяч населення вважається критичним, На Росії нині цей показник становить 38 суїцидів у середньому країни й до 60 серед чоловіків, віком 3O-49 лет.

Если підсумовувати вищезазначені втрати, то виявиться, що втрачає на рік від неприродних причин більш 250 тисяч жителів або близько 0,2% від кількості її населения.

Ситуацию, яку можна назвати катастрофічної, погіршує погіршення стану здоров’я населення як загалом, і здоров’я дітей, молоді, особливо молоді жінок і матерей.

Дополнительный соціально-демографічний удару здоров’ю і генофонду нації завдадуть поширення алкоголизации і наркотизації населення, поширення епідемії ВІЛ інфекції і СПИДа.

Особенно тривожним і те обставина, що це епідемії стрімко захоплюють насамперед підлітків з років, хоча відбувається зростання прилучення до алкоголю і наркотиків дітей, навіть досягли десятирічного віку, і навіть раннє вступ до статеве життя з 14−15 лет.

Так, лише показник узятих на облік органів охорони здоров’я «юних алкоголіків» становить 54,9 особи на одне 100 тис подростков.

Уже 2000 р. рівень захворювання наркоманією підлітків був у 70% вище, ніж в решти населення, й фахівці прогнозують його подальше зростання, як мінімум, найближчими роками. У цьому пік прилучення до наркотиків посідає шестнадцати-девятнадцатилетних підлітків, мало мають перспектив дожити до 30 років. По експертних оцінок, 67,3% споживачів наркотиків становлять громадяни віці до 30 років, але в диспансерний облік по наркоманії 2001 р. робилося 325 тисяч чоловік ще 470 тисяч як споживачі наркотиків. Нагадаємо, що у середньому наркоман на рік прилучає до свого пагубному пристрасті 11 своїх знайомих. Не може насторожувати зниження віку звикання до наркотиків — декому воно починається ще до його десяти років. Однією з причин їхнього поширення наркоманії експерти називають доступність таких препаратів, і навіть певні типи молодіжної субкультури, провідною до зростання девіантної (отклоняющегося) поведінки Клінтона під усіх її проявлениях.

По даним дослідження ВНДІ МВС Росії 2000 року, лише 30% молоді має стійко негативне ставлення до наркотиків, 50% становлять «групу ризику», що характеризується «ліберальним» ставленням для поширення і споживання наркотиків, і 20% становлять «споживачі», хоча разів пробовавшие наркотики.

Отметим також, що зростання наркоманії породжує особливу, так звану «наркопреступность», пов’язану і з незаконним обігом наркотиків, і протиправним добуванням коштів у це, Серед засуджених розповсюджувачів наркотиків 70−60% становлять особи віком 14−30 лет.

За період 1995;2001 років злочинів виросло в 3 разу, й у 2001 року перевищила 240 тисяч, причому підлітками було виконано більш 7 тисяч подібних преступлений.

Суммарный коефіцієнт захворювань ХПСШ (хворобами, що передаються статевим шляхом) становив 2001 року 11,4 на 100 тисяч дітей до 14 років вже 256,8 на 100 тисяч підлітків 14−17 років. У цьому, як свідчать дослідження медиків, 30−40% молоді змінюють партнерів кожні 3—4 месяца.

Особенно тривожна ситуація з поширенням вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ — СНІД). Більше 75% з 245 тисяч ВІЛ-інфікованих (в липні 2003 р.) становлять особи до 30 років, хоча медики вважають, що реальний кількість вірусоносіїв вже перевищила мільйон громадян нашої країни й збільшується в геометричній прогресії, причому жінки, переважно до 30 років, становлять близько третини виявлених вірусоносіїв СНІДу. Тільки 2002 р. від призову в Збройні Сили було звільнено 5,5 тисяч ВІЛ-інфікованих призовників, а це рівнозначно з того що армія недорахувалася цілої дивизии, Особо тривожить зростання ВИЧ-инфицированности дітей — тоді як 1996 р. їх виявили 64, а до початку 2002 року — вже зібрано понад 2 тисяч інфікованих дітей, то, на кінець березня 2003 року ця показник становив вже зібрано понад 3,6 тисяч, причому ВІЛ-інфіковані діти проживають у 71 суб'єкт федерації, а найбільше їх на Иркутскую (336 людина), Свердловскую (259), Московскую (248), Ростовскую (183), Калининградскую (149) області й Москву (122).

Впрочем, ця статистика змінюється буквально щодня, либонь у середньому у протягом місяця нині виявляється близько чотирьох тисяч (!!) нових носіїв вірусу СНІД. Наприклад, за розрахунками Російського науково-методичного центру профілактиці та боротьбі зі СНІДом, лише у Самарської області інфіковано від 20 до 35 тисяч жителів, чи 5−7% молодого чоловічого населення, і що може не зашкодити демографічної ситуації у регіоні. А очікувана тривалість життя ВІЛ-інфікованої не перевищує 7−10 лет.

Особое занепокоєння у медиків те що, що бурхливо зростає кількість заражень ВІЛ при гетеросексуальних контактах — 2000 року воно 12,96% виявлених випадків інфікування; 2001 р. — 25,1%; 2002;го — 37,2%. Це означає, що епідемія вирвалася межі традиційних груп ризику і сьогодні загрожує всьому населенні країни. За словами директора Російського науково-методичного центру профілактиці та боротьбі зі СНІДом Вадима Покровського, взяти поширення епідемії СНІДу під контроль лише з допомогою щоденною і повсюдної пропаганди здорового життя, у цьому однині і захищеного сексу. Та й у цьому випадку у найближчі 5 років, за прогнозами медиків, буде інфіковано 2−3 мільйона громадян страны.

Эти обставини, як і і репродуктивні настрої молоді, будуть самим безпосередньо проводити відтворення соціального потенціалу нації, принаймні, У першій чверті века.

Таковы лише ті реалії сьогодні Росії. І це ситуація об'єктивно змушує і державний влада, і всі інститути громадянського суспільства, включаючи як наукова спільнота, і представників політичних партій та громадських рухів, сполох, вимагаючи прийняття невідкладних конкретних і найефективніших діянь П. Лазаренка та програм порятунку майбутнього России.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.