Франсіско де Орельяна – я бився поруч із амазонками!

Франсиско де Орельяна — я бився поруч з амазонками!

Алекс Громов Еще один іспанський конкістадор, назавжди яка у історію не своїми подвигами, а одним-єдиним «річковим» подорожжю, під час яких от воно відкрило велику річку Амазонку і перетнув Південної Америки у самій широкої частини цієї материка.

Если би його ім'я і мізерні подробиці біографії, Орельяна можна назвати черговим «невідомим героем-конкистадором» — так до нас точний року його народження (1511, 1512, 1513 -?), ні батьки, ніякі подробиці його дитинства, проведеного на Іспанії.

Он «спізнився до початку» — більшість перших прославлених конкістадорів, які годилися то батьки, встигли зробити не одне плавання у бізнесовому цей Новий Світ, встигли стати багатіями чи загинути від індіанською отруєної стріли, шпаги колишнього друга, що є конкурентом чи то з рук королівського ката — за неумную жадібність, іспанська корона і католицька церква не терпіла жадібних і нерозумних шукачів пригод і скарбів.

Но зате Орельяна протягом своєї коротке життя (приблизно 35 років) завжди поспішав «за обрій» — він пішов за океан вже у п’ятнадцять років, ставши невдовзі відважним солдатом. А чотири роки, вироблений за мужність, винахідливість і практицизм в офіцери, бере участь у захопленні столиці імперії інків — Куско, а п’ять років під керівництвом Служби та однієї з братів Франсіско Пісарро — войовничого і відчайдушного Гонсало поїхав із ним саме в ролі однієї з «заступників» в похід у пошуках далекої країни Ельдорадо.

Для Пісарро похід обернувся невдачею — іспанці, які мають практично ніякої карти місцевості, «навмання» перевалили через Східну Кордильеру і відкрили річку Наво — одне із приток тоді ще невідомої іспанцям Амазонки. Там під керівництвом Орельяны було побудовано бригантина і у ньому він пішов за наказом свого «безпосереднього шефа», Гонсало Пісарро, на розвідку.

Так шляху його й Пісарро розійшлися так і нічого ненашедший своєму шляху Гонсало Пісарро (як наслідок власної невдачі, звинувативши після свого повернення Орельяно у державній зраді і підлу дезертирство) був повернутися додому. Та заодно він таки посоромився навіть ввійти у сам місто, відправивши гінців за нової одягом — адже шляхетні іспанські ідальго тому прийшли о таких лахмітті, що соромно було видатися у вічі навіть місцевим індіанцям.

А Орельяна, відсвяткувавши Різдво 1542 року, продовжив шлях. Його експедиція полягала тоді лише 57 іспанських солдатів на саморобної бригантині і чотирьох індіанських каное. А навколо них вороги і дикі звірі.

Этот шлях, який відбувався «навмання», був описаний пізніше однією з його супутників, монахом-доминиканцем Гаспаром Карвахалем, у славетному праці (як всі любили читати дорожні нотатки, з лишком заменявшие кінофільми, «Клуб кіноподорожей», глянсові журнали та гарні путівники!) під назвою «Розповідь про новооткрытии славетної річки Амазонок».

Река текла, чернець писала замітки, а Орельяна і супутникам, жертвам голоду, періодично доводилося навіть є зварену підметки від свого взуття, шкіряні паски й т.д.

Путь тому Вінський був відрізаний — їх несло вперед протягом, а повертатися пішки через джунглі просто масовим і швидким самогубством.

Но нарешті оточуючі річку зарості скінчилися та дванадцяти лютого 1542 року Орельяна відкрив саму річку Амазонку, котра, за словами очевидця «була широка як море». Лише місяць тому вони причалили до берега, де неподалік було індіанське селище Апария. Тут два місяці отъедались, ознайомлювались із місцевими дівчатами і дозвіллі будували з підручних матеріалів (деревини було!) більшу і надійну бригантину, оскільки розраховували знайти золото і повернутися до рідну Іспанію, а цього було не піти на дно на «своєї старої балії».

Но Орельяна як відомо поспішав — нову бригантину урочисто охрестили «Вікторією» і 24 квітня 1542 року знову вирушили у шлях — вже в двох бригантинах. 24 червня 1542 року ці фірми побачили легендарних амазонок, із якими стали до бою, не зумівши прихопити з собою живого трофея жодної з амазонок.

Так таємниця та залишається невідомою й — досі невідомо, були це індіанські жінки, що поруч із своїми чоловіками, чи іспанці просто ухвалили азарті бою бажане за дійсне — звичайних місцевих довговолосих індіанців за чудесних жінок.

Но головну справу у долі Орельяны сталося — одне опис, без єдиного докази існування цих амазонок і навіть існування цілої країни амазонок, яку бачив Орельяна та його супутники, так вразило весь цивілізований європейський світ (просто поставило на вуха), що коли і Орельяна по праву першопрохідника захотів назвати своїм добрим ім'ям цю широку рівнинну річку, то назва «не прижилося» (може, ім'я не було то) і її отримала гарне й загадкове назва Амазонка — на вшанування тих самих відважних войовниць, з якими боровся Орельяна, і котрих вже потім майже п’ятсот років не може знайти.

Сам цей шляхетний іспанський идальго-авантюрист помер усього за чотири роки після свого тріумфального повернення, залишивши більше описів нових місць і незрозумілих досі загадок, ніж віднайдених ним скарбів дослідженого їм Нового Світу.

Но він подарував людству нову мрію — у тому, що у джунглях Амазонки до цього часу існує загадкове плем’я жінок-войовниць, схожих на ті, із якими колись боровся легендарний герой античності - Геракл.

Неужели у світі досі живуть ті ж самі амазонки?.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.