Григорій Сковорода. 
Тематична різноманітність творів

Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв.

Творча робота.

2001.

План.

Короткі біографічні відомості з життя Р. Сковороди.

Лірична збірка «Сад божественних пісень».

Байки Р. Сковороди.

Притчі - оповіді алегорично-навчального характеру.

Значення творчости Р. Сковороди.

Григорій Савич Сковорода — оригінальний мислитель й письменник, виразник ідей гуманізму та селянського просвітництва.

Народився 3 грудня 1722 року в з. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, у сім‘ї малоземельного козаки. У 1734 — 1753 роках із переривами навчався в Києво-Могилянсткій академії.

У 1750 році викладав поетику в Переяславській гімназії, деякий годину працював й домашнім учителем у поміщика З. Томари у з. Ковраях. Тут написавши свої Перші вірші.

Останні 25 років життя провів у мандрах по Слобожанській Україні. Саме за годину були написані його філософські твори (трактати, діалоги, притчі). Художня спадщина Сковороди складається із віршів зібраних у книзі «Сад божественних пісень» й збірки байок «Байка харьковская».

Помер 9 листопаду 1794р. в з. Іванівні на Харківщині.

Сад божественних пісень.

Ліричний герой збірки-весь в пошуках правди, добра, щастя. Він як й автор великий народолюбець, гуманіст, кличі до єднання людини із природою. Відкриваючи перед читачем свою благородну, чутливу душу, ліричний герой виливає журбу, тривогу, роздуми. Його мучать нудьга проклята й докучлива сум. У багатьох творах автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами. Красу природи автор висвітлює в віршах «До міста не піду багатий — у полях я буду жити» та багатьох інших.

Серед поезій збірки трапляються панегірики («Іде, хоче нас лишити», «Наступного дня народження Василя Томари»), але й від панегіричних віршів попередників Сковороди смердоті відрізняються чистотою й щирістю почуттів, простотою образів.

Сковорода на кожному кроці бачив закріпачений люд й пристрасно жадав для нього волі - свої роздуми із приводу цого висловив у пісня «De liberate» («Про свободу»). У ній оспівує волю як найбільше багатство. Золото, порівняне із волею — ніщо — болото. Найбільша турбота ліричного героя про ті, щоб не позбутися волі. Тому автор й славити Богдана Хмельницького, називає його героєм, батьком вольності. У своїх творах поет-любомудр відбив надію народу по майбутні часи, коли земля стані «царством любові. без ворожнечі й чвар».

Байки.

Григорій Сковорода — не лише талановитий поет-лірик, а і видатний байкар. Сковорода надавав байці жанрової самостійності він створив понад 30 прозових байок. Відтворити істину і висловити критичне ставлення до суспільних явищ — таке заподіяння й призначення байки, на думку Сковороди. Тому його байки гостро сатиричні, наприклад «Олениця й кабан».

Розумову обмеженість висміяно в байці «Жайворонки». Молодий жайворонок сприйняв за орла черепаху, коли та із великим шумом й грюкотом впала на камінь. З приводу такої нерозсудливості старий жайворонок зауважує «Не тієї орел, що літа, а тієї, що легко сідає».

Чванство і самодурство панства засуджено в байці «Голова й тулуб»; в якій бундючний тулуб у розкішній франтовій одежі величається перед головою — невибагливою, здатною обійтися малим, та кмітливою. Простота й розум протиставлені пихатості і глухості.

Байка «Чиж й Щиглик» навчає скромності й волелюбності. Чиж, який потрапив у неволю, бо спокусили його солодкий харч й гарна клітка, тепер зрозумів, що краще уже «сухар із водою, ніж цукор з бідою».

Ідею «сродної» роботи розвив Сковорода в байці «Бджола й Шершень» разом із тім байка є протиставленням трудящих й нероб.

Шершні - паразити «що живуть крадіжкою чужою». Бджола — це мудра людина «що у своєму сродному ділі працює». Шершні - це тих люди, що дивляться на науку, як на засіб власного збагачення, котрі не хочуть бути корисними людству.

Головне джерело байок Сковороди — українська народна казка. Особливість байок Сковороди: мораль, якої він називає силою, буває в кілька разів більшою, ніж основна частина байки.

Притчі.

Г. Сковорода є також автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру. Притча за жанром споріднення є байкою, бо вон так саме як байка має сюжет, діалог, мораль. У притчах Сковорода висловлював свої філософські, естетичні й педагогічні подивися. Наприклад, у притчі «Вдячний Еродій» йдеться про велику роль природних нахилів людини у справі виховання й навчання.

Притча «Вбогий Жайворонок» навчає судити про людину не було за обличчям, а й за розумом й серцем. Вістря твору спрямоване проти зажерливості панів, їхнього паразитичного існування. Жити треба чесно, стережися: «споживати чуже добро», — радить Сковорода. — Коли не поклав — то ми не руш. Письменник закликає до гуманності: «Хай болить тобі горі ближнього».

Прозираючи думкою в майбутнє, Сковорода замислювався, якою якщо людина прийдешнього суспільства. Йому мріялось, що людина якщо в майбутньому досконалою — розумною, доброю, порядною, справедливою, тоді виникало запитання: як ж досягти такої досконалості?

Поширенням знань насамперед. У філософських аркушах й працях Сковорода утверджував культ розуму. Також його твори допомагають нам збагнути шляхи їхні досягнення, без якого наше життя не має жодного сенсу. Одним із свідчень глибини творів Сковороди є їхнього афористичність. Не одна крилата фраза пішла мандрувати по світу із його писань:

ні про що не турбуватись — означати не жити, а бути мертвим;

любов виникає із любові, коли хочу, щоб мене любили, сам перший люблю;

не всі ті отрута, що неприємне на смак;

з всіх втрат — втрата години — найгірша;

один — у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю Першого (в Харкові) на Україні університету. У своїх творах, котрі наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їхні прагнення до волі й щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм й знущання із народу, проголосив людину та її волю — найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідею гуманізму, вніс наша літературу нові тими і образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири Шевченка. Сковорода — перший із українських письменників по-новому поставився до народної творчости, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох процесів суспільного життя.

«Спадщина Сковороди — справедливо зауважив літературознавець Іван Піль щук, — є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж Український народ носивши в собі невгасиму жагу волелюбства, котра вселилася в поезії й роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є добрим надбанням української національної й світової культури».

Пророче передбачаючи майбуття, а ньому частку свого народу, великий письменник й філософ — писавши: «Ми створимо світло кращий. У майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння й нову славу». Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, котрі творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудре, наша гордість й слава — Григорій Сковорода.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.