Клод Дебюссі (Debussy)
Дебюсси — основоположник музичного імпресіонізму. У своїй творчості спирався на французькі музичні традиції: музика французьких клавесинистов (Ф. Куперен, Ж. Ф. Рамо), лірична опери та романс (Ш. Гуно, Ж. Массне). Значним було вплив російської (М. П. Мусоргський, М. А. Римський-Корсаков), і навіть французької символістської поезії і імпресіоністської живопису. Дебюссі втілив музикою скороминущі… Читати ще >
Клод Дебюссі (Debussy) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Клод Дебюсси (Debussy).
(22.8.1862, Сен-Жермен-ан-Ле, біля Парижа, — 25.3.1918, Париж)
.
Французский композитор, піаніст, диригент, музичний критик. Закінчив Паризьку консерваторію (1884), отримав Римську премію. Учень Л. Мармонтеля (фортепіано), Еге. Гиро (композиція). Як домашній піаніст російської меценатки М. Ф. фон Мекк супроводжував їх у подорожах в Європі, в 1881 і 1882 відвідав Росію. Виступав як диригент (в 1913 у Москві Петербурзі) і піаніст з виконанням переважно власних творів, і навіть як музичний критик (з 1901).
Дебюсси — основоположник музичного імпресіонізму. У своїй творчості спирався на французькі музичні традиції: музика французьких клавесинистов (Ф. Куперен, Ж. Ф. Рамо), лірична опери та романс (Ш. Гуно, Ж. Массне). Значним було вплив російської (М. П. Мусоргський, М. А. Римський-Корсаков), і навіть французької символістської поезії і імпресіоністської живопису. Дебюссі втілив музикою скороминущі враження, найтонші відтінки людських емоцій і явищ природи. Своєрідним маніфестом музичного імпресіонізму вважали сучасники оркестрову «Прелюдію до „Післяполудневому відпочинку фавна“» (по эклоге З. Малларме; 1894), у якій проявилися характерні для музики Дебюссі хиткість настроїв, витонченість, вишуканість, примхливість мелодики, колористичность гармонії. Одне з найбільш значних створінь Дебюссі - опера «Пеллеас і Мелізанда» (по драмі М. Метерлінка; 1902), у якій досягнуто повне злиття музики з дією. Дебюссі відтворює сутність незрозумілого, символически-туманного поетичного тексту. Цьому творові поряд із загальною імпресіоністичній забарвленням, символістської недомовленістю притаманні тонкий психологізм, яскрава емоційність у натуральному вираженні почуттів героїв. Відлуння цього твору виявляються операх Дж. Пуччіні, Б. Бартока, Ф. Пуленко, І. Ф. Стравінського, З. З. Прокоф'єва. Блиском й те водночас прозорістю оркестрової палітри відзначені 3 симфонічних ескізу «Море» (1905) — саме велике симфонічне твір Дебюссі. Композитор збагатив кошти музичної виразності, оркестрову і фортепіанну палітру. Він створив в импрессионистическую мелодику, відрізняється гнучкістю нюансів й те водночас розпливчастістю. У деяких творах — «Бергамасская сюїта» для фортепіано (1890), музика до містерії Р. Д’Аннунцио «Мучеництво св. Себастьяна» (1911), балет «Ігри» (1912) та інших. — виявляються риси, властиві згодом неоклассицизму, вони демонструють подальші пошуки Дебюссі в області тембрових фарб, колористичних зіставлень. Дебюссі створив новий піаністичний стиль (етюди, прелюдії). Його 24 прелюдії для фортепіано (1-ша зошит — 1910, 2-га — 1913), снабжённые поетичними назвами («Дельфийские танцівниці», «Звуки і пахощі майорять в вечірньому повітрі», «Дівчина з волоссям кольору льону» та інших.), створюють образи м’яких, часом нереальних пейзажів, імітують пластику танцювальних рухів, навівають поетичні бачення, жанрові картини. Творчість Дебюссі, однієї з найбільших майстрів 20 в., справила істотне впливом геть композиторів багатьох країн.
Оперы — Родриг і Химена (1892, не закінчено), Пеллеас і Мелізанда (1902, Париж), Падіння вдома Эшеров (в начерках, 1908−17); балети — Камма (1912, концертне виконання 1924, там-таки), Ігри (1913, Париж), Ящик та іграшки (дитячий, 1913, постановка 1919, Париж); кантати — ліричні сцени Блудний син (1884), Ода Франції (1917, завершено М. Ф. Гайаром); поема для голосів із оркестром Дева-избранница (1888); для оркестру — дивертисмент Тріумф Вакха (1882), симфонічна сюїта Весна (1887), Прелюдія до «Післяполудневому відпочинку фавна» (1894), Ноктюрни (Хмари, Свята; Сирени — з жіночим хором; 1899), 3 симфонічних ескізу Море (1905), Образи (Жиги, Іберія, Весняні хороводи, 1912); камерно-інструментальні ансамблі - сонати для віолончелі і фортепіано (1915), для скрипки і фортепіано (1917), для флейти, альта і арфи (1915), фортепіанне тріо (1880), струнний квартет (1893); для фортепіано — Бергамасская сюїта (1890), Естампи (1903), Острів радості (1904), Маски (1904), Образи (1-ша серія — 1905, 2-га — 1907), сюїта Дитячий куточок (1908), прелюдії (1-ша зошит — 1910, 2-га — 1913), етюди (1915); пісні і романси; музика до спектаклям драматичного театру, фортепіанні транскрипції і ін.
И. Медведєва.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.