Лоуренс Стерн

Лоуренс Стерн

Стерн Лоуренс (Laurence Sterne, 1713—1768) — англійський письменник. Рід. м. Клонмель (Ірландія) у ній армійського офіцера. У 1723 З. віддали в граматичну школу в гір. Галіфакс, де зараз його провчився до 1731 (рік смерті його). Завдяки клопотам родичів Стерн було ухвалено коледж Ісуса в Кембриджі. У 1736 Стерн став священиком, в 1738 отримав прихід до Сетоне-Лесном (Sutton-in-the-Forest), де він прожив близько 20 років. Розповідаючи у автобіографії звідси 20-річному періоді свого життя, З. каже: «Книги, живопис, гра на скрипці, і полювання були моїми розвагами». До 1758 належить перший літературний досвід З. «Історія хорошого теплого кожуха, нинішній власник якого задоволений, що він покриває лише його плечі, бажаючи викроїти потім із нього також спідницю для його дружини і штани для тато свого сина» (The History of a Good Warm Watch-Coat, with which the present possessor is not content to cover his own shoulders, unless he can cut out of it a petticoat for his wife and a pair of breeches for his son, вид. 1769). Цей памфлет, опублікований лише по смерті З., висміював сварку двох духовних осіб його кола; у ньому уперше проявилися деякі риси гумору і частка іронії З. У 1759 З. приймається за писання свого першого великого твори, два книжки якого було видано кінці 1759 м. Иорке, — «Життя невпинно й думки Тристрама Шэнди, джентльмена» (The Life and Opinions of Tristram Shandy, Gent). Підбадьорений успіхом цих двох книжок, З. зробив поїздку до Лондон, де він незабаром став завдяки їхній слави, і дотепністю постійним відвідувачем вищого світла. Знову придбані знатні покровителі посприяли З. отриманні більш дохідного приходу у Верховну Каксуолде (Coxwold), де їм було написано III і IV книжки «Тристрама Шэнди», опубліковані 1761. Наприкінці нинішнього ж року з пресі й наступні два книжки (V і VI). VII і VIII книжки роману вийшли у січні 1765, але вже мали такого успіху, який мали попередні. Остання, IX книга роману, і що залишився несосвітенним, вийшла січні 1767. У 1765 З. пішов у свою знамениту «сентиментальне подорож», результатом якого було два томика роману «The Sentimental Tourney through France and Italy», опубліковані 1768. На думку письменника, повинні були служити початком нового серійного роману, закінчивши який, З. мав намір зі свіжими силами повернутися до «Тристраму Шэнди». Проте здійснити ці наміри йому завадила смерть, проведена в 1768 у Лондоні. Крім названих творів Стерн опублікував час (1760, 1766) збірники своїх церковних проповідей, написаних притаманним нього стилем, про які поет Грей справедливо сказав: «Вони (проповіді З.) написані стилем, найпридатнішою для церковної кафедри, і показують силу уяви і чутлива серце їх автора; але часто ви бачите, що готовий вибухнути сміхом і кинути свій перуку межи очі слухачам». У 1775 дочка З., Лідія, видала листи письменника, які мають великий біографічний та літературний інтерес. З іншого боку збереглася автобіографія З., яка написана ним щодо його дочки незадовго на смерть.

Творчество З. замикає собою у області англійської літератури період «освіти», одночасно даючи гранично ясне вираз тенденціям нового періоду розвитку цієї літератури — «сентиментализму». Перш ніж із позитивної програмою сентименталізму, З. став на шлях критичного подолання літератури епохи Просвітництва. Раціоналізму просвітителів він протиставляв чутливість, розуму просвітителя — серце сентименталіста. Просвітницький роман ніс з собою критику несправедливостей суспільного устрою; Стерн від цього критики відмовляється. Просвітителів особистість цікавила як частину громадського організму, З. цікавить особистість «в собі», від просвітителів його відрізняє крайній індивідуалізм. Отталкиванию від ідей «освіти» відповідає також критика З. художніх методів просвітницькою літератури. Основний жанр просвітницькою літератури — роман — є нападу. «Тристрам Шэнди» — збори всіх можливих відступів від канонів класичного буржуазного роману епохи Просвітництва, як вони були теоретично сформульованими практично втілені у творах найбільшого романіста епохи — Филдинга. Основною темою роману — життя героя — залишається у тіні та не знаходить свого розвитку (зачаття Тристрама описано один главі I книжки; процес його світ тягнеться протягом 250 сторінок, поки в III книзі мати Шэнди не дозволяється ярма Тристрамом, який лише VI книзі стає гідним облачення в штани). З. порушує ще й хронологічну послідовність подій. Він використовує все елементи просвітницького роману середини XVIII в. — попередні роману присвята і передмову, біографічну канву сюжету, відступу, прийом уповільнення розв’язки, введення міркувань в описову частина, суперечки дійових осіб (служили в просвітницькому романі для пропаганди й докази моралі автора), розмову з читачем тощо. буд. Але З. порушує пропорції, збільшує значення одних елементів з допомогою інших, висуває на першому плані те що старому романі був у тіні, порушує зв’язок і послідовність (поміщаючи присвята і передмову у середині книжки, поміщаючи ранню главу книжки на пізнішу значна її частина, зберігаючи у своїй початкову нумерацію глав), словом гіперболізує розповідні прийоми просвітницького роману, доводячи їх украй і перетворюючи навіть у нісенітницю. Отже З. створює пародію, взрывающую просвітницький роман зсередини. З. виступає і проти моралізування письменників Просвітництва, відмовляючись сутнісно від «настанови читачів».

С. що споріднює з просвітителями його гуманність. Його твори зігріті теплим почуттям любові до людини. Вустами капрала Трима З. заявляє: «ніщо неспроможна бути сладостней свободи» («Тристрам Шэнди»), але він далекий від дійсною боротьби за цю свободу.

Если в «Тристраме Шэнди» Стерн виступав гол. обр. як критик, який відкидає ідеологію і естетику Просвітництва, то «Сентиментальному подорож» він надає виклад своїх позитивних ідей. У центрі уваги З. переживання «чутливого мандрівника». Факти зовнішнього світу слугують лише збудниками чутливого серця сентименталіста, який зацікавлений й не так у тому навколишній світ, як у тих переживаннях і відчуттях, що викликають у душі героя зовнішні обставини. Цьому відповідає також сама форма роману. Якщо в Річардсона чутливість поєдналася з безстрасністю і вольовий цілеспрямованістю його героїв, те в героїв З. ми бачимо лише одну чутливість; вони, щоправда, можуть розмірковувати, але з мають безстрасністю. Розум, ідеал просвітителів, для З. — ніщо; все — в переживаннях «серця».

Психологический роман Річардсона позбавили гумору. Роман З. пронизаний гумором. Безпосередніми попередниками З. цьому плані є Філдінг і Смоллет, які мають сміх, проте, служив як завданням добродушним «самокритики» людських слабкостей, а й знаряддям викривальної соціальної сатири. З. зберігає лише риси гумору, відмовляючись від сатири, що стоїть у тісному зв’язку з усією громадської позицією письменника.

Список литературы.

I. Complete works, ed. by G. Saintsbury, 7 vls, L., 1894.

ed. by W. L. Cross, 12 vls, N. Y., 1904.

Shakespeare Head ed. of the works of L. Sterne, 7 vls, L., 1926—1929. Стерново мандрівку Німеччині й Італії…, чч. 1—3, СПБ, 1793.

Красоты Стерна чи збори кращих його патетичних повістей і отличнейших зауважень на життя…, М., 1801.

Нравоучительные промови…, М., 1801.

Чувственное подорож Стерна до Франції, чч. 1—2, М., 1803.

Жизнь й думки Тристрама Шэнди, тт. I—VI, СПБ, 1804—1807.

Путешествие Йоріка Францією…, чч. 1—4, Москва, 1806.

Коран…, чч. 1—3, СПБ, 1809.

Тристрам Шэнди, вид. «Пантеон літератури», СПБ, 1892.

Сентиментальное подорож, СПБ, б. р.

то ж, 2 вид., СПБ, 1892.

то ж, предисл. П. До. Губера, П. — М., 1922.

Сентиментальное подорож, мемуари, обрані листи (Ред., вступ. ст. і коментар З. Р. Бабуха), М., 1935.

II. Traill H. D., L. Sterne (English men of letters), L., 1882 (перевиданий).

Stapfer P., L. Sterne (Sa personne et ses ouvrages), 2-me éd., P., 1882.

Thayer H. W., L. Sterne in Germany, N. Y., 1905.

Fitzgerald P. The life of L. Sterne, 3 ed., L., 1905.

Sichel W. Sterne, a study, L., 1910.

Barton F. B., Étude sur l’influence de L. Sterne en France au XVIII-e siècle, P., 1911.

Melville L., The life and letters of L. Sterne, 2 vls, L., 1911.

Rabizzani G., Sterne in Italia, Roma, 1920.

Curtis L. P., The Politics of L. Sterne, London, 1929.

Cross W. L., The life and times of L. Sterne, 3 ed., L., 1930.

Кожевников У. А., Філософія відчуття провини та віри у стосунках літератури і раціоналізму XVIII століття і до критичної філософії, год. I, М., 1897.

Веселовский Ал-ей, Західне вплив у нової російської літератури, 4 вид., М., 1910.

Стороженко М. І., Нарис історії західно-європейської літератури, 4 вид., М., 1916.

Маслов У. І., Інтерес Вільгельма до Стерну у російській літературі кінця XVIII і поч. ХІХ ст., в кн.: Історико-літературний рб., посвящ. У. І. Срезневскому, Л., 1924.

Шкловский У., Про теорії прози, (2 вид.), Москва, 1929 ст. «Пародійний роман». Окремо під заголовком «Тристрам Шэнди Стерна і теорія роману», П., 1921).

Для підготовки даної роботи було використані матеріали з сайту internet.