Понятие й необхідність клірингу і обгрунтованість розрахунків

Понятие й необхідність клірингу і расчетов.

Необхідність клірингу і обгрунтованість розрахунків випливає із сучасної організації ринкових угод. Операції клірингу і обгрунтованість розрахунків починаються після підписання біржовий угоди та включають проходження низки етапів (процесів), у яких беруть участь як члени фондової біржі і їхні клієнти, а й багато інші організації — розрахунково-клірингових, банківських, депозитарних тощо. д.

Процесс клірингу дуже важливий у розвиток біржовий діяльності. Що ступінь організації ринку, тим важливіше роль клірингових систем щодо його участника.

Процесс клірингу важливе тим, що він забезпечує як розрахунки між учасниками клірингу, але і у собі механізм гарантії виконання зобов’язань сторін на біржовому ринку, цим покращує якість ринку, підвищило б його ліквідність і зберігає цілісність. Клірингова палата виступає гарантом виконання зобов’язань за угодами. Контрактні зобов’язання полягають з клірингової палатою, а чи не друг з одним. Це видатки укладання угод і дозволяє ринків ефективно действовать.

Процес клірингу забезпечують клірингові палати, які можна зорганізовані у структурі самої біржі чи як окремі організації. Статус клірингової палати залежить від того, які функції вона выполнять.

Розвиток біржовий діяльність у Росії вимагає створення клірингових установ.

Клиринговая система є невід'ємною частиною фондового ринку. Від клірингової організації, як та інших інститутів ринку, залежить ефективність, привабливість і надійність того ринку, де здійснює своєї діяльності дана организация.

Клірингова діяльність — діяльність із визначенню взаємних зобов’язань (збір, звіряння, коригування інформації з угодах із цінними паперами і підготовка бухгалтерських документів із них) і заліку на поставки цінних паперів і розрахунках по ним. 1].

У світовій практиці розрізняють міжбанківський клірінг, клірінг валютний і клірінг товарный.

Міжбанківський клірінг має місце практично у будь-якій в країні з розвиненою банківської інфраструктурою і становить систему безготівкових розрахунків між банками, здійснюваних через єдині розрахункові центри. Взаєморозрахунки банки можуть й без клірингової системи, відкривши кореспондентські рахунки друг у друга. Насправді це може бути так: Банк, А відкриває у банку Б кореспондентський рахунок і депонує у ньому певну суму. Банк Б за дорученням банку Чи, можливо виконувати розрахунки не більше цієї суми. Така система розрахунків між банками придатна лише тим країн, потреби яких (з їх економіко-географічних умов) можуть задовольняти небагато банків при незначних обсягах що пропливали неї платежах. У країнах, де існує широка банківська мережу з більшими на обсягами пересування капіталу між банками, розглянута вище схема стає неефективною. Зокрема, якщо банк, А відкриває взаємні кореспондентські рахунки десяти, ста банках, то обсяг коштів, які для цього потрібно иммобилизовать, зростає пропорційно кількості банків-партнерів і може бути гальмом для всієї системы расчетов. Практика відкриття взаємних кореспондентських рахунків існує у світі, але ці, скоріш, виключення з правила, чинного у сфері банківських расчетов.

Клірингова система виходить з тому, що це банки виконують приблизно одні й самі функції, мають приблизно однакову організацію бухгалтерського обліку, виражену в однотипному потоці документов.

У країнах із розвиненою банківської інфраструктурою можна назвати три основних способи організації міжбанківських розрахунків. Наприклад, у Франції й Великобританії взаємні розрахунки між банками здійснюються центральним банком країни чи, як, його расчетно-кассовыми центрами на місцях. У багатьох країн діють кілька автоматизованих розрахункових систем, які організовані великими банками зі своїми філіями. Яскравим прикладом Німеччина, де одночасно функціонують розрахункові системи Коммерцбанка, Дойчебанку, Берлинербанка, Дрезденбанка, Дойчебундесбанка та інших. Кожна розрахункова система враховує інтересів даної кредитно-фінансовій організації, її функціональні мети. У будь-яку такої системи може включитися будь-який банк, будь-яке кредитне товариство тощо. Кожна організація, якщо вона створює власної клірингової системи, вибирає підходящу собі. У дивовижній країні то, можливо кілька таких систем. Наприклад, Сполучених Штатів Америки їх понад тридцять. Усі регіональні клірингові системи об'єднуються двома загальнонаціональними:

— федеральної (Fedwire).

— для внутрішніх платежів та «міжнародної (CHIPS).

Найбільш поширені Заході, особливо у невеликих країнах (Австрії, Швейцарії, Угорщини та ін.) звані GIRO — системи. Вони створюються комерційними банками зазвичай, у формі акціонерного товариства відкритого типу шляхом поєднання технічних коштів, технологій, організаційних заходів і, фінансових ресурсів. Системи обеспечивают.

GIRO — розрахунки між учасниками і акумулюють кошти для этих розрахунків. Центральний банк країни є, зазвичай, однією з засновників клірингової системы.

Кліринг валютний застосовується при міждержавних розрахунках з урахуванням угоди урядів цих держав. Відносини сторін будуються на взаємній заліку зустрічних вимог, і зобов’язань, випливаюче з вартісного рівності товарних постачання і надання послуг. Валютний клірінг включає набір обов’язкових елементів, як-от: систему клірингових рахунків, обсяг клірингу (все платежі по товарообігу або тільки частина їх підлягає обліку), валюту клірингу, обсяг технічного кредиту (гранично дозволене сальдо заборгованості одного боку інший, рассчитываемое як відсоток обороту або у вигляді абсолютної величини), систему вирівнювання платежів, схему остаточного вирівнювання сальдо після закінчення дії міжурядового соглашения.

Під товарним клірингом розуміють систему розрахунків між учасниками біржового ринку, що включає як організацію заліку їх вимог, і зобов’язань друг до другу у тому чи іншого формі, і організацію безпосередньо самих розрахунків з-поміж них. У цьому системі присутній третій бік з кожної яка є угоді, а саме Клірингова (розрахункова) палата, забезпечує її жизнедеятельность.

Визначення того, вони повинні отримати й що поставить/выплатить щодня виконання боку угоди є саме системи клірингу. Розрахунки зобов’язань сторін, складові сутність процесу клірингу, дозволяють точно і ефективно здійснювати обмін фінансових инструментов.

Кліринг на біржовому ринку має специфіку, пов’язану з типом самої біржі і проведеними у ньому операціями. Поруч із що існували товарними і фондовими біржами, з’явилися ф’ючерсні біржі, у яких ведеться торгівля фінансовими інструментами і охоплює як фондові, і товарні рынки.

З цього точки зору підхід до організації систем клірингу на ринках реальних товарів хороших і цінних паперів, та ринок ф’ючерсних операцій має певні розбіжності й, до того ж час, однакову сущность.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.

[1] Постанова ФКЦБ від 23 листопада 1998 року № 51.