Альянс екології і технічного менеджменту

Альянс екології і менеджмента

Е.И. Xабарова Во взаємовідносинах чоловіки й природи існують два критичних рубежу. Перший— коли людина, дитя біосфери, вийшов із Природи і відчув себе Володарем, Покровителем, Перетворювачем, різко протиставивши своєї діяльності навколишнього його світу. І з і знаннями людини було створено штучні ландшафти і споруди, звірі й рослини, мінерали й гірські породи, і навіть подоби тварин і людини (комп'ютери і роботи). Другий— коли потужна технічна цивілізація трансформувала планету в цільну організовану структуру потоками товарів, людей, енергії та і початку впливати на навколоземній космос. Техніка— велике творіння людини— стала вирішальної силою в біосфері і її межами, перевершивши за своїми параметрами сукупну масу чуток і міць всіх живих організмів. У результаті заглибилися колишні і сформувалися нові, невідомі досі глобальні проблеми планети. Йдеться як про втрату більшу частину природних багатств, руйнуванні природи, а за нею— і здоров’я покупців, безліч соціального добробуту суспільства. Продовження виробництва та споживання вкоріненими методами має неминуче призвести до необоротною екологічної катастрофе.

Жесткая реальність виявила потреба у екологічну безпеку— нову сутнісну потреба як окремої людини, і суспільства взагалі. Її задоволення й забезпечення стали так само необхідні, як задоволення традиційних потреб шляхом розмаїття товарів хороших і услуг.

Право на соціально гарантований мінімум екобезпеки, універсальне і однакову усіх громадян, органічно увійшло мінімальний стандарт життєзабезпечення в суспільстві. І особливість екобезпеки у тому, що вона забезпечується колективним способом: на відміну благ, піддаються індивідуальному споживання, її досягнення виявляється доступним або всім, або нікому. Марно намагатися зменшити екологічну безпеку окремих індивідів, соціальних груп, територій держав, оскільки природа не знає соціальних, адміністративних та інших кордонів. Порушення вимог екологічну безпеку повертається до людства бумерангом екологічного кризиса.

Пришло час звернути увагу, що розмежування штучних природничих умов життя стало відносним, оскільки природні умови значною мірою перетворилися на результат людської діяльності. Природа стала виступати непросто як «комора ресурсів», бо як система, динамічну рівновагу і продуктивні здібності котрої почали дедалі більш залежати від суспільства і його продуктивних сил. Ще недавно біосфера самостійно справлялася з підтримкою властивого їй рівноваги і цілісності, нині це завдання майже повністю переадресована людського суспільства, стала щодо справи нової сферою його виробничої діяльності. Перед суспільством поставлено завдання перегляду системи громадських пріоритетів, цінностей і ідеалів і в відповідність запитам времени.

* * *

Между тим загальновизнано, що у ринкових умов в ключовою чинники успіху будь-який діяльності, зокрема виробничої, перетворюється є саме менеджментом— управлінська думка, потребує вміння жонглювати, балансувати, примиряти протилежні цінності й пріоритети залежно від поставлених цілей і стримуючих чинників. Будучи одночасно сферою роботи і областю знання, менеджмент посідає досить міцне місце у сучасної цивилизации.

Как в теоретичному, і у практичному плані для сучасної управлінської думки характерні три нові тенденції. По-перше, усе це більше звернення до здоровому глузду і простих істин. Ними ініціюється повсякденна творча мотивація не лише професійних менеджерів, а й рядових управлінців і навіть звичайних виконавців, утягнутих у керований процес. По-друге, це необхідний діяльність у складних системах відмови від звички почуватися стороннім спостерігачем стосовно зовнішнього світу, зокрема до навколишньому середовищі. Нарешті, по-третє, — інтернаціоналізація менеджменту, колективне осмислення нових реальностей відбитка глобалізації світової економіки. Можна припустити, що менеджменту як науці, і концепції раціонального управління у сучасних умовах уготоване значиме будущее.

От слова «екологія» у російській може бути утворені три прикметників: екологічний, экологизированный і экологичный. Відповідно може бути сконструйовані три словосполучення: менеджмент екологічний, менеджмент экологизированный і менеджмент экологичный. У світі використовується лише одне термін— Environmental Management and Audit System, замінюваний як «екологічний менеджмент». Однак не закріплювати у російській промови обмеженість англомовного терміна, коли всі відзначені російськими словосполученнями явища є у російської действительности.

* * *

Менеджмент экологизированный— варіант класичного менеджменту, управління об'єктом економіки шляхом пристосування всіх виробничих функцій, факторів, і інфраструктури виробництва до вимог екологічну безпеку (програма-мінімум у сфері вирішення екологічних проблеми з огляду на вимоги національних героїв і міжнародних нормативно-правових актів у сфері ресурсозбереження і раціонального природопользования).

Его основні принципи: розробка екологічної політики України з урахуванням особливостей вже наявної технології; прийняття екологічно орієнтованих рішень; організація контролю над усіма етапами технологічного процесу моніторинг стану навколишнього природного довкілля у районі розташування объекта.

Его першочергові завдання: економія сировини й енергії; мінімізація відходів та забруднень; забезпечення безпечних умов праці персоналу; оцінка ступеня екологічного ризику і наступного фінансування створення «зеленого» іміджу компанії та підвищення екологічної відповідальності працівників; інформування громадськості й поклали населення про характер виробничої роботи і стан навколишнього природного середовища у районі розміщення производства.

Очевидно, що ступінь экологизированности може варіювати в межах: від незначних зусиль з скорочення відходів та зниження енерговитрат до «управління продукцією», що з повний цикл існування продукту. Корпорації США, наприклад, протягом останніх 20 років витратили 850 млрд дол. на ліквідацію наслідків забруднення середовища. Баланс між бізнесом й екологічної відповідальністю змістився убік останньої: підприємці почали осягати, що «попередження хвороби дешевший, ніж її». Деякі діячі охорони навколишнього середовища порівнюють попередження її забруднення спрограммами що поліпшення добробуту, заявляючи, запропоновані заходи лише морально і етично правильні, а й подають сприятливе вплив на экономику.

На зміну ініціативам менеджменту «без зростання», выдвигавшимся в 70-х роках, прийшли заклики до «завбачливому (із турботою про майбутнє) розвитку», у якому економічного зростання вимірюється не тільки з поняттями кількості, а й якості. Будь-які Витрати солідні екологічні програми стали сприйматися як вкладення добробут світу у целом.

* * *

менеджмент екологічний — управління, завчасно що передбачає формування екологічно безпечного виробничо-територіального комплексу, й що забезпечує оптимальне співвідношення між екологічними і економічними показниками протягом усього життєвого циклу як найбільш цього технологічного комплексу, і виробленої їм продукції (програма-максимум чи орієнтир успішного элиминирования впливу ризикових природних і антропогенних ситуацій для всьому человечеству).

Его основні принципи: опора економічний мотивування; своєчасне розв’язання проблеми; відповідальність за екологічні наслідки, що у результаті ухвалення управлінські рішення рівня; пріоритетність вирішення екологічних проблем.

Его основні завдання: налагодження екологічно безпечних виробничих процесів; забезпечення екологічної сумісності всіх виробництв компанії; досягнення оптимальних еколого-економічних співвідношень (максимум результату при мінімальному збитки для довкілля); попередження негативного антропогенного на природу у процесі виробництва, споживання чи утилізації своєї продукції; перетворення екологічними обмеженнями на нові можливості зростання виробничої діяльності; відновлення продукції з соціальної відповідальності споживачам й створення «зеленого» іміджу очах світової громадськості; стимулювання природоохоронних ініціатив, знижують витрати чи сприяють зростанню доходов.

Всевозрастающее число компаній Західної Європи, Японії Америки дійшли висновку, що, з погляду здоровим глуздом, розробки корпоративної стратегії необхідно одночасно враховувати інтереси своїх як людей, і планети, вигоду споживачів, співробітників і постачальників, і навіть потреби інших зацікавлених сторін перебуває. Комплексні дослідження та аналіз екологічної безпеки й соціальної відповідальності компаній пропонує Рада з питань економічним пріоритетам, який володів поточними даними по 700 компаніям і випускаючий журнал «Shopping For A Better World» («За купівлею для кращого світу»). Понад те, сьогодні безліч доказів позитивного співвідношення соціальної відповідальності, з результатами фінансової діяльності. У на її користь затвердження свідчить зростання вартості звичайних акцій 400 компаній, що з 1990 р. проходять з позитивними результатами соціальну і екологічну експертизу, так званий соціальний індекс Домини-400 (DSI). Ці компанії лідирують за такими показниками, як зростання продажів, балансову вартість, окупність капіталовкладень і доходы.

Создающаяся концепція взаємозв'язку економічних пріоритетів і екологічних інтересів влади з одночасним примусом ринкової системи на роботу для суспільства на планетарному масштабі передбачає виявлення таких цінових інструментів, як податки за захистом довкілля. Деякі компанії, у цьому сенсі змушені переглядати методологію бухгалтерського обліку. Захисники екологічної бухгалтерії наполягають у тому, щоб вартість відшкодування природних ресурсів немає і соціальних витрат, що з споживанням (тютюнових виробів, наприклад), включалася в ціну товара.

В Росії екологічний менеджмент також набирає сили. Останнім часом ідеальну змога збору інформації та дослідження ринку є міжнародні і регіональні екологічні виставки. * * *.

Менеджмент экологичный— це діяльність у сфері менеджменту, организуемая з урахуванням особливостей екологію людини, дотриманням стосовно менеджерам вимог екобезпеки, гігієни праці та сприятливою виробничої среды.

Его основні принципи: гарантії забезпечення екологічну безпеку весь період «життєвого циклу» менеджера; об'єктивна інформацію про технічні можливості нової оргтехніки і його відповідність екологічним стандартам; сприяння співробітництва у сфері охорони праці підприємців та персоналу усім рівнях управления.

Его вихідні завдання: поліпшення умов праці; проведення науково-дослідницьких робіт і науково-технічних і медико-біологічних досліджень з проблемам умов праці та охорони праці; обмін досвідом (у цьому числі міжнародним) з питань охорони труда.

* * *

Разумеется, прогресивний менеджер як переконує керівництво в стратегічної вигідності заходів, які враховують екологічні чинники, але водночас, керуючись традиційними принципами менеджменту, прагне досягти максимальної комерційної вигоди. І тут просто необхідні знання на області екологічного бізнесу, тобто. підприємницької діяльність у сфері екологічного рынка.

Менеджмент в екологічному підприємництво— управління діяльністю в розвитку підприємств, котрі розробляють і развертывающих природовосстановительные процеси і технології (а перспективі— й покращують якість довкілля), створюють майбутні технологічні комплекси управління середовищем проживання. Сьогодні це виробництво стало зростаючим промисловим сектором ринку, який в 200 млрд дол. Темпи зростання кількості світового фінансового ринку екологічних товарів та послуг прогнозуються в 5,5% щорічно до 2001 р. Можна констатувати, що стає дедалі більше доказів те, що екологічна і соціальний відповідальність відшкодовується і з погляду здоровим глуздом, і з погляду бізнесу. Кредо екологічної безпеки й соціальної відповідальності визначає основні цінності й мети, далеко котрі виступають поза рамки простого «продукування грошей». Сподіватимемося, що така прогресивний погляд на навколишній світ допоможе людству справитися з викликом, який кидає йому будущее.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.