Амфітріон (Amphitruo)

Амфитрион (Amphitruo)

Тит Макций Плавт (Titus Maccius Plautus) прибл. 250−184 до зв. е.

Комедия. Антична література. Рим.

М. Л. і У. М. Гаспаровы

Самым улюбленим героєм грецьких міфів був Геракл, могутній трудівник, врятував богів від загибелі, а людей — від страшних чудовиськ, але з котра нажила самої себе ні царства, ні щастя. Греки складали про неї спочатку пісні, потім трагедії, потім комедії. Один із таких комедій й дійшла до нашій латинської переробці Плавта.

Собственно, самого Геракла тут не ще немає. Йдеться поки що лише про його народженні. Зачати її має сам бог Зевс від смертної жінки Алкмены. Щоб герой-спаситель став потужним з могутніх, потрібна довга робота — тому Зевс наказує Сонцю не сходити дні, щоб її розпорядженні була потрійна ніч. Зевсу не вперше сходити з любов’ю земним жінкам, але тут випадок особливий. У Алкмены є чоловік, полководець Амфітріон. Вона жінка як прекрасна, а й цнотлива: чоловіку вона внаслідок чого не змінить. Отже, Зевс має постати до неї, прийнявши образ її законного чоловіка. Амфітріона. Аби цього завадив справжній Амфітріон, Зевс нападає з собою хитрого бога Гермеса, вісника богів, котрий за цього разу приймає образ Амфитрионова раба під назвою Сосия. П'єса Плавта — латинська, тому міфологічні герої перейменовано на римський лад: Зевс — це Юпітер, Гермес — це Меркурій, Геракл — це Геркулес.

Пьеса починається прологом: на Майдані сцену виходить Меркурій. «Я — Меркурій, ми з Юпітером прийшли показати вам трагедію. Не хочете трагедію? Нічого, ж бог — перетворю їх у комедію! Тут, на сцені, — місто Фивы, цар Амфітріон пішов у похід, а дружину залишив вдома. Ось Юпітер до неї і навідався, а я за нього — в обороні: він у вигляді Амфітріона, я — як раба. Але саме нині повертаються з походу і реальний Амфітріон і реальний раб — треба бути насторожі. Аж ось раб!».

Входит Сосия з ліхтарем до рук. Він веселий — скінчилася війна, здобуто перемога, захоплена видобуток. Тільки ніч колом якась дивна: місяць і зірки не сходять, не заходять, а стоять дома. І царським домом стоїть хтось дивний. «Ти хто такий?» — «Я — Сосия, раб Амфітріона!» — «Брешеш, це — Сосия, раб Амфітріона!» — «Присягаюся Юпітером, Сосия — це!» — «Присягаюся Меркурієм, не повірить тобі Юпітер!» Слово за слово, доходить до бійки, у Меркурія кулаки важче, Сосия видаляється, ламаючи голову: «Я це частина або не я?» І вчасно: з хати саме виходить Юпітер образ Амфітріона, і з нею Алкмена. Він прощається, вона утримує; він каже: «Час мені до війську, я адже, тільки однією ніч таємно прийшов додому, щоб мене першого ти почула про нашу перемозі. На тобі прощання золота чаша з нашого видобутку, і чекай мене, я скоро повернуся!» «І справді скоріше, ніж ти думаєш!» — помічає подумки Меркурій.

Ночь закінчується, сходить сонце, і справжній Амфітріон зі справжнім Сосией. Сосия втовкмачує йому, що в ній у домі сидить другої такої ж Сосия, разом з ним саме сповідував і навіть бився; Амфітріон щось розуміє і лається: «П'яний ти був, і з боку в тебе двоїлося, ось і всі!» У порога сидить Алкмена й сумно співає про розлуці і тузі за чоловіком. Як, ось і чоловік? «Як я зрозумів рада, що вельми швидко повернувся!» — «Чому скоро? похід був тривалий, я кілька місяців тебе бачив!» — «Що ти від кажеш! не ти чи хіба що була в мене і хіба що пішов?» Починається суперечка: хто їх бреше чи кому хто їх із розуму зійшов? І закликають в свідки горезвісного Сосию, в якої голова йде колом. «Ось золота чаша із видобутку, ти сам мені хіба що її подарував!» — «Не то, можливо, це хтось її в мене вкрав!» — «Отож Європа?» — «Так твій коханець, розпусниця!» — свариться Амфітріон. Він загрожує дружині розлученням і геть за свідками, яка має підтвердити: вночі він не була вдома, а при війську.

Юпитер стежить за цими сварками з його неба — з другого ярусу театральної будівлі. Йому шкода Алкмену, він спускається — звісно, знов-таки у формі Амфітріона, — заспокоює її: «Усе це була жарт». Як лише вона погоджується пробачити йому, одразу на порозі з’являється справжній Амфітріон зі свідком. Спочатку його відганяє Меркурий-Сосия, і Амфітріон просто у нестямі: як, раб не пускає до будинку власного пана? Потім виходить сам Юпітер — як у початку комедії зіштовхувалися два Сосии, то тепер зіштовхуються два Амфітріона, осипаючи одне одного лайкою і звинувачуючи у прелюбодействе. Нарешті Юпітер зникає з громом і блискавкою, Амфітріон падає непритомний, а й у Алкмены у домі починаються пологи.

Все закінчується благополучно. До знедолений Амфітріону вибігає добра служниця — єдина, хто довідається і визнає його. «Дива! — розповідає ця комісія їй. — Пологи були зволікається без жодної болю, народилася відразу двійня, один — хлопчик як хлопчик, а інший — такий і важкий, ледь у колиску поклали. Тут звідкись з’являються дві величезні змії, повзуть до колиски, всі у жаху; а великий хлопчик, дарма що новонароджений, постає їм назустріч, вистачає за горлянки і душить до смерті». «Справді диво!» — дивується який опритомнів після Амфітріон. І тоді з нього в висоті є Юпітер, нарешті у теперішньому своєму божественному вигляді. «Оце ділив з тобою ложе Алкмены, — звертається вона до Амфітріону, — старшого із близнюків — мій, молодший — твій, а дружина твоя чиста, вона думала, що — це ти. Цей син мій, а твій пасинок буде найбільшим героєм у світі — радій!» «Радію», — відповідає Амфітріон і звертається до публіки: «Поаплодуємо Юпітеру!».

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.