Світлотінь

Светотень

Н. З. Арапова, кандидат філологічних наук Термин образотворчого мистецтва світлотінь ні, наскільки ми знаємо, об'єктом етимологічного дослідження. У авторефераті кандидатської дисертації її У. М. Сергєєва «Термінологія образотворчого мистецтва — у російській мові XIX— XX ст.» (Л., 1964) говориться про цього слова, морфологічній структурі та час його появи у російській мові (без дат і відсилань до конкретних пам’яткам). Проте, попри прозорість внутрішньої форми, термін світлотінь заслуговує на увагу этимолога. У історії формування цього терміна вигадливо переплітаються елементи калькирования, запозичення і словотвори.

Существительное світлотінь виникло передачі французького clair-obscur «світлотінь», буквально «светлый-темный», яке калькує італійське chiaroscuro «світлотінь», освічене складанням chiaro «світлий, ясний» і (o)scuro «темний, похмурий» (Dauzat-Dictionnaire étymologique de la langue française par Albert Dauzat. Libraire Larousse. Paris, 1938—1954). За даними Словника сучасного російської мови (М.—Л., 1948—1964), слово світлотінь вперше йдеться у Словнику Академії Російської (СПб., 1847). Проте російські живописці і, зацікавлені мистецтвом, був знайомий із цим поняттям ще у вісімнадцятому сторіччі: «Світлі й темні (світло та тінь) місця цей картині дуже добряче зроблено, помірковано поставлені» (Новий лексикон французькою, німецькому, латинському і російському мовами, перекладу асесора Сергія Волчкова. СПб., 1755—1764. Ч. I—II); термін світло та тінь знаходимо… у «Ґрунтовному і ясному наставлянні в мініатюрною живопису» (М., 1765); в «Історичному словнику Ладвоката» 1769 року читаємо: «…він мав досконале поняття про светло-темном (clair-obscur)». У разі маємо точну кальку французького терміна.

Однако словосполучення світло та тінь та складне прикметник светло-темное через свою громіздкість незручні (терміни завжди прагнуть відомої компактності). Тому на згадуваній межі XVIII—XIX століть з’являється запозичення клеробскюр: «Як дотримано клер-обскюр!» (Подорож дю-Пати до Італії 1785 року. Переклад з франц. СПб., 1800—1801. Т. 1—2); «Клеробскюр, світло та тінь у живопису» (Татищев І. І. Повний французско-российский словник. М., 1816. Т. I); «…клеробскюр, світлі місця та тіні до картини» (Саме там. Т. II).

Но галліцизм клеробскюр також втримався у російській. Паралельно йому існувало слово светлотень, який виник у кінці XVIII століття: «Clair-obscur. Светлотень, наука відповідно до розташовувати світло та тінь» (Татищев І. І. Повний французький і російський лексикон. Вид. 2-ге. СПб., 1798). Іменник светлотень — неточна калька французького clair-obscur: елемент світлоточно переводить французьке clair, але слово obscur немає французькій мові значення «тінь». Як прикметник obscur отже «темний, похмурий, похмурий», як іменник — «невідомий, безвісний людина». Однак у російській мові слова тінь і темрява досить близькі за значенням, щоб було вживати перше замість другого. Іменник светлотень тривалий час трималося у російській, до 30—40 років ХІХ століття: «…светлотень (hell-dunkel, clair-obscur), вища краса колориту…» (Бахман. Загальну накреслення теорії мистецтв. Переклад з ньому. М., 1832— 1833. Т. II).

Наряду щодо слова светлотень існувало синонимичное тьмосвет (Галич А. Досвід науки витонченого. СПб., 1825; Лангер У. Короткий керівництво пізнання образотворчих мистецтв, заснованих на виключно малюнку. СПб., 1841).

Принятый нині термін світлотінь за наявними у нашій розпорядженні даним вперше йдеться у журналі «Московський телеграф» (М., 1828. № XXII): «Сни Ж. Поля облачені какою-то таинственною свето-тенью (clair obscur)…»; ми бачимо її також в «Художньої газеті» (СПб., 1836). Отже, іменник світлотінь, як його остаточно «узаконив» Словник Академії Російської 1847 року, по крайнього заходу двадцять років існувало в російському літературному мові.

Слово світлотінь є старе термінологічне словосполучення світ і тінь «світлотінь», відоме з середини XVIII століття. Світло і і світлотінь є кальками французького clair-obscur, оскільки російському світло відповідає французьке lumiére чи jour, а слову тінь — французьке ombre. Російське світлотінь не вважається і калькою німецького Helldunkel «світлотінь». Німецький термін — точна калька французького clair-obscur (Der grosse Duden (in 9 Bänden). О 7-й. Etimologie. Mannheim (Wien) Zürich): hell «світлий», dunkel «темний» (світло німецькою Licht, Schein, тінь — Schatten). Але тоді як німецькою та французькою мовами слова зі значенням «світло» і «світлий» словообразовательно пов’язані між собою, в російській мові інша справа. Російське іменник світ і прикметник світлий пов’язані між собою словотворчими узами, а тінь, темний і сьогодні близькі за значенням (тінями у живопису і графік називаються більш темні фрагменти картина чи малюнка). Тому початковий переклад французького clair-obscur як вийшов і дуже точний і можна вважати семантичної калькою, тоді як термін светло-темное, зафіксований у «Історичному словнику», є словообразовательной калькою.

Интересно відзначити, що слов’янські мови передають поняття світлотінь як і, як і російський, т. е. світло + тінь: свiтлотiнь (укр.), светацень (блр.), ?wiat?ocie? (польск.), sv? tlostin (чешок.), светлосянка (болг.), тоді в інших європейських мовами переважає французско-итальянская модель, т. е. світле + тем-ное: claroscuro (испанск.), кларобскур (молд.), Helldunkel (ньому.), ?vesótamsa (літ.). 1994. № 6.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.