Шарлотта Бронте. 
Джейн Ейр

Шарлотта Бронте. Джейн Эйр

Джейн Ейр рано втратила батьків і тепер жила біля свого тітки, місіс Рід. Життя її була цукор. Річ у тім, що місіс Рід була їй не рідний тіткою, а лише вдовою брата матері. Про батьків дівчинки вона трималася самого невисокого думки, як і ж інакше, адже мати Джейн, що походить з гарної сім'ї, подолало священика, яка має бо й шеляга за душею. З батьковій боку, говорили Джейн, родичів в неї не залишилося, і якщо й залишилися, це були джентльмени — бідні й погано виховані, тож і них не стоило.

Домашние — сама місіс Рід, її діти Джон, Еліза і Джорджиана і навіть обслуга — все щогодини давали зрозуміти сироті, що вона така, й усе, що тримають її тут лише з великої милості. Одностайно всі чиновники вважали Джейн злий, брехливою, зіпсованою дівчинкою, було чиста неправдою. Навпаки, злими і брехливими були юні Риды, які (особливо Джон) любили переводити Джейн, затівати із нею сварки, і потім виставляти її в усьому виноватой.

Как-то раз після одній з таких сварок, закінченню бійкою з Джоном, Джейн на кару замкнули у Червоній кімнаті, самої таємничої і страшної в Гейтсхэд-холле — у ній випустив свою останню подих містер Рід. Від страху побачити його привид бідна дівчинка знепритомніла, а потім з ній стала гарячка, від якої вона так важко могла оправиться.

Не мав бажання морочитися з болючої і таку невдалу дівчинкою, місіс Рід вирішила, що час визначити Джейн в школу.

Школа, на багато років стала для Джейн рідною домівкою, іменувалася Ловуд і було місцем малоприємним, а при докладнішому вивченні виявилася сирітським притулком. Але в Джейн й не залишалося у минулому теплого оселі, і тому вона занадто переживала, опинившись у цьому похмурому і холодному місці. Дівчатка тут ходили в однакових сукнях і з зачісками, усе робилося за дзвінком, їжа була препогана і убога, вчительки грубі і бездушні, вихованки забиті, сумні і озлобленные.

Среди учительок виняток було директриса міс Темпль: у душі її було досить тепла, щоб обділяти їм знедолених дівчаток. Між вихованками теж знайшлася одна не схожа інших, і Джейн із нею міцно здружилася. Звали цю дівчинку Елен Берні. За місяці дружби з Елен Джейн дуже багато впізнала і зрозуміла, і, що Бог — не грізний наглядач за дурними дітьми, а люблячий Батько небесный.

Джейн Ейр провела в Ловуде вісім років надійшло: шість як вихованка, два — учительницей.

В одного чудового дня вісімнадцятирічна Джейн раптом всім істотою своїм зрозуміла, і що може більше залишатися у Ловуде. Вона не бачила єдиний спосіб вирватися зі школи — знайти місце гувернантки, Джейн дала оголошення газету та деяка час через отримала привабливе запрошення до маєтку Торнфилд.

В Торнфилде її зустріла що займає виду літня дама — домоправителька місіс Фэйрфакс, объяснившая Джейн, що ученицею її стане міс Адель, підопічна власника садиби містера Едварда Рочестера (як пізніше дізналася Джейн, дочка коханки Рочестера, французької певички, яка кинула спочатку коханця, і потім і Адель). Сам містер Рочестера бував у Торнфилде лише рідкісними раптовими наїздами, більшу частину часу проводячи десь на континенте.

Атмосфера Торнфилда й у порівняння не йшла з тим, як і Джейн провела попередні вісім років. Усе обіцяло їй приємну безбурную життя, як і раніше що у домі, очевидно, ховалася якась таємниця: іноді ночами відбувалися дивні речі, вчувався нелюдський регіт… І все-таки часом дівчину долало почуття туги й самітності. Нарешті, як відомо несподівано, в Торнфилде об’явився містер Рочестера. Міцно збитий, широкоплечий, смаглявий, з суворими, неправильними рисами особи, він ні красенем, яке обставина у душі потішило Джейн, впевнену, що жодного красень ніколи не удостоїв її, сіру мишку, і дещицею уваги. Між Джейн і Рочестером майже відразу ж потрапляє зародилася глибока взаємна симпатія, яку обидва старанно приховали. вона — за прохолодною шанобливістю, він — за грубовато-добродушной насмішкуватістю тона.

Джейн довелося зазнати борошна ревнощів, хоча само собою воно собі у цьому і зізнавалася, коли Рочестера із усіх гостювали в Торнфилде світських дам почав віддавати підкреслена перевагу певної міс Бланш, красуні, неприродною, на думку Джейн, справжня. Пішли навіть чутки про швидкої свадьбе.

Джейн було зосереджено на сумних роздумах у тому, куди їй податися, коли Рочестера приведе у будинок молоду дружину, а Адель буде відправлено на школу. Однак неждано-негадано Едвард Рочестера відкрив свої відчуття провини і запропонував одружитися не Бланш, що їй, Джейн. Джейн радісно відповіла згодою, подякувавши Бога, бо давно вже всією душею любила Едварда. Весілля вирішили зіграти через месяц.

За приємними клопотами місяць цей пролетів одностайно день. І тепер Джейн Ейр і Едвард Рочестера стоять перед вівтарем. Священик і взагалі було зібрався оголосити їх чоловіком і дружиною, аж тут на середину церкви виступив якийсь чоловік і Ющенко заявив, що шлюб може бути укладено, тому що в Рочестера вже сьогодні є дружина. Убитий дома, не став сперечатися. Усе сум’ятті залишили церковь.

В виправдання собі Едвард розкрив невдалої місіс Рочестера так старанно плекану таємницю своєї жизни.

В молодості він у дуже скрутному матеріальне становище від того, що батько, щоб уникнути подрібнення володінь, все заповідав його старшого брата. Аби не допустити, проте, залишати молодшого сина жебракам, він посватав Едвардом, тоді ще безвусому недосвідченому молодику, багату наречену з Вест-Індії. У цьому від Едварда сховали, що у роду у Берти були божевільні і запойные п’яниці. Після весілля погана спадковість не забарилася у ній; дуже швидко вона повністю втратила людську подобу, перетворившись на бездушне люте тварина. Йому вже залишалося нічого, інакше як сховати Берту під надійним наглядом у своїй родовому гнізді — і її батько і брат Едварда на той час померли, — а самому зажити життям молодого заможного холостяка. Це сміх його дружини лунав ночами в Торнфилде, це вона, вирватися з затвора, якось мало не спалила сплячих мешканців будинку, а ніч перед весіллям Джейн і Едварда страшним приводом стала до спальні молодої та розірвала фату.

Пусть Джейн же не бути його дружиною, але Рочестера благав її залишитися з нею, якщо вони любили одне одного… Джейн наполягала на своєму: якомога швидше йому слід було залишити Торнфилд, щоб не піддатися соблазну.

Рано вранці, зовсім безкоштовно і багажу, вона сіла б у диліжанс, який іде на північному напрямі, і поїхала, сама не знаючи куди. Два дні кучер висадив Джейн якомусь перехресті серед безкраїх порожнин, оскільки, щоб їхати далі, в неї був денег.

Бедняжка дивом живе з голоду та холоду, поневіряючись по незнайомим диким місцях. Вона трималася з усіх сил, коли вони її залишили, в безпам’ятстві впала на дверях вдома, куди її пустила обережна служанка.

Джейн підібрав місцевий священик Сент-Джон Риверс, котрий у цьому будинку разом із двома своїми сестрами, Діаною і Мері. Це був добрі, гарні, освічених людей. Вони відразу сподобалися Джейн, а вона — їм, проте з обережності дівчина назвалася не справжньої, а вигаданій прізвищем і стала розповідати про своє прошлом.

Обликом Сент-Джон являв повну протилежність Рочестеру: це був високий блондин з особою особою Аполлона; у власних очах його світилися надзвичайне наснагу і рішучість. У Сент-Джона була Розамунда, красуня дочка найбагатшого в окрузі людини. Він також відчував до ній сильне почуття, яке, проте, всіляко гнав від, вважаючи низьким і недостойним свого високого призначення — нести світло Євангелія який животіє у темряві язичникам. Сент-Джон збирався вирушити місіонером до Індії, але, перш він мав обзавестися супутницею і помічницею в життєвому подвиг. Джейн, з його взгляд, как не можна краще підходила з цього роль, і Сент-Джон попросив її стати його дружиною. Про кохання, який її знала і розуміла Джейн, не летів, і промови, і тому вона рішуче відмовила молодому священику, висловивши до того ж час готовність поїхати з ним як сестра і помічниця. Такий варіант неприйнятний для духовного лица.

Джейн з великою задоволенням віддавала всі свої сили викладання сільської школи, відкритої з допомогою Сент-Джона за власний кошт місцевих заможних людей. Одного чудового дня священик зайшов до неї після уроків і почав викладати історію… її власного життя! Велике було подив Джейн, проте наступну далі розповідь розставив усі клопоти з своїм, несподіваним, місцях. Випадково дізнавшись справжню прізвище Джейн, Сент-Джон щось запідозрив: ще б, вона ж збігалася із прізвищем його покійної матері. Він перевірив і переконався у цьому, що батько Джейн припадав рідним братом його з Мері і Діаною матері, що має був ще другий брат, Джон Ейр, що розбагатів на Мадейрі і кілька років тому безуспішно намагався розшукати племінницю, Джейн Ейр. Померши, саме їй заповідав все свій стан — цілих двадцять тисяч фунтів. Так було в відразу, Джейн стала багатою і набрав двох милих кузин і кузена. З власного великодушності вона порушила волю покійного дядечка і наполягла у тому, щоб надзвичайне спадщину була розділена порівну між племянниками.

Как ні добре жилося її з новообретенными родичами, як не любила вона свою школу, одна людина володів її думами, і тому, як розпочати нову пору життя, Джейн не могла не відвідати Торнфилд. Які ж вражена була вона, коли замість величного вдома її погляду постали обгорілі руїни. Джейн звернувся розпитуваннями до сільському трактирнику, і той розповів, що винуватицею пожежі жахлива дружина Рочестера, що й загинула у полум'ї. Рочестера спробував врятувати її, та його самого придушило зруйнованої дахом; в результаті він позбувся пензля правої руками і геть осліпнув. Тепер власник Торнфилда жив у іншому своєму маєтку неподалік. Туди, не зволікаючи, і поспішила Джейн.

Физически Едвард нітрохи не здав протягом року, що минув від дня зникнення Джейн, але особі його лежав глибокий відбиток перенесених страждань. Джейн з радістю стала очима і руками найдорожчого їй людини, з яким відтепер була неразлучна.

Прошло небагато часу, й ніжні друзі вирішили стати чоловіком і дружиною. Два роки після одруження до Едвардом Рочестеру стало повертатися зір; це лише додало щастя так щасливою парі. Діана і Мері теж щасливо вийшли заміж, і лише Сент-Джону судилося суворого самотині вершити подвиг духовного освіти язычников.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.