Своеобразие лірики Б. Пастернака

Своеобразие лірики Б. Пастернака

Поэтический світ Бориса Пастернака постає маємо в усій її багатстві — багатстві звуків і асоціацій, що відкривають нам давно знайомі предмети і явища з нової, часом із неочікуваного боку. Поезія Пастернака — це відбиток особистості поета, котрий виріс у ній відомого митця і талановитої піаністки. Відома любов Бориса Пастернака до музики — йому вдалося навіть ладили на композиторське майбутнє, але сенсом життя стала поезія.

Первые публікації його віршів ставляться до 1913 року. Наступного року виходить перший збірник поета «Близнюк в згущаються хмари». Пастернак входив у невелику групу поетів «Центрифуга», близьку до футуризму, але що під агресивний вплив символістів. До свого раннього творчості він ставився критично і потім ряд віршів грунтовно переробив.

Надо сказати, що Пастернаку загалом властиво ставлення до поезії як до напруженої роботи, що вимагає повної самовіддачі:

Не спи, не спи, працюй,.

Не переривай праці,.

Не спи, борися з дрімотою,.

Как льотчик, як зірка.

Не спи, не спи, художник,.

Не віддавайся сну.

Ты — часу заручник.

У вічності в полоні.

Уже у перших роки творчості в Пастернака виявляються ті особливості його таланту, які повністю розкрилися у майбутньому: поетизація «прози жизні», зовні неяскравих фактів, філософські роздуми про сенсі кохання, і творчості, життя і смерть:

Февраль. Дістати чорнила й почала плакати!

Писать про лютому вголос,.

Пока гуркітлива сльота.

Весною черною горить.

Борис Пастернак вводив до своєї вірші рідкісні слова висловлювання — що менше слово був у книжковому обороті, краще це були для поета. Тому нічого дивного у цьому, що ранні вірші Пастернака після першого прочитання можуть незрозумілими. Щоб зрозуміти суть образів, створених поетом, потрібно знати точне значення написаних ним слів. А до вибору Пастернак ставився з велику увагу. Він просто хотів уникнути штампів, його відштовхували «затерті» поетичні висловлювання. Тому в віршах ми часто можемо зустріти застарілі слова, рідкісні географічні назви, конкретних імен філософів, поетів, учених, літературних персонажів.

Своеобразие віршованого стилю Пастернака також у незвичному синтаксисі. Поет порушує звичні норми. Начебто звичайне слово, та їх розстановка в строфі незвичайна, і тому вірш жадає від нас уважного читання:

В посаді, куди жодна нога.

Не ступала, лише ворожки так хуртовини.

Ступала нога, в біснуватої окрузі,.

Где і те, як убиті, сплять снігу.

(«Метель»).

Но яку експресивність надає такій синтаксис поетичному тексту! У вірші «Заметіль» йдеться про подорожанині, заблудлому в посаді, про заметілі, усугубляющей безвихідь його від шляху. Душевне стан подорожнього передають звичайне слово, але саме відчуття тривожності, розгубленості достукується до тому незвичному ритмі вірші, який додає їй своєрідний синтаксис.

Оригинальны і асоціації Пастернака. Вони незвичні, але саме тому справді свіжі. Вони допомагають описуваному поетом образу розкритися у такий спосіб, як і його бачить. У вірші «Старий парк» сказано, що «караючих зграй дев’ятки розлітаються з дерев». А далі знаходимо такі рядки:

Зверской болю міцніють сутички,.

Крепнет вітер, озвіривши,.

И летять граків дев’ятки,.

Черные дев’ятки треф.

Образный ряд цього вірша глибше, ніж здається здавалося б. Поет використовує тут тричленне порівняння: граки — дев’ятки треф — літаки. Річ у тому, що вірш написаний 1941 року, під час, коли названі на ньому літаки літали девятками, та його лад нагадав поетові дев’ятки треф і граків. У складних асоціативних лавах — своєрідність поезії Пастернака.

М. Горький писав з цього приводу Пастернаку: «Багато вражаючого, але часто утрудняєшся зрозуміти зв’язку ваших образів і стомлює ваша боротьби з мовою, щодо слова». І ще: «Іноді я гірко відчуваю, що хаос світу долає сили вашої творчості полягає і відбивається у ньому саме як хаос, дисгармонійно». У відповідь Пастернак писав: «Я завжди жадав простоті і до неї прагнути не перестану». У зрілої ліриці поета дійсно є ще ясність висловлювання, поєднана зі глибиною думки:

Во всім мені хочеться дійти.

До суті.

В роботі, в пошуках шляху,.

В серцевої смуту.

До сутності минулих днів.

До їх причини,.

До підвалин, до коренів,.

До серцевини.

Произошедшая з поетом еволюція була природним шляхом художника, хоче в усьому дійти «до суті». Розуміння духовного світу людини, законів розвитку суспільства, природи є у творчості Бориса Пастернака. Багато його вірші є приводом для роздуми над питаннями життєвого устрою. Ось, до прикладу, уривок із листа вірші «Вокзал»:

Вокзал, неспалений ящик.

Разлук моїх, зустрічей, і розлук,.

Испытанный друг і вказує,.

Начать — не обчислити заслуг.

Бывало, вся життя моя — в шарфі,.

Лишь подано до посадці склад,.

И пашіють намордники гарпій,.

Парами очі нам застлав.

Бывало, лише поруч сяду —.

И кришка. Припав і отник.

Прощай ж, час, моя радість!

Я зстрибну зараз, провідник.

Живописная і звукова промовистість вірша, індивідуальна неповторність образною системи — такі характерні риси поезії Пастернака. Цей поет впізнаваний. Воно й талановитий художник, і розумний співрозмовник, і поет-громадянин. Відомо, що його шлях був нелегким його засуджували, трави (після написання роману «Доктор Живаго»). У дні Пастернак напише:

Я пропав, як звір занедбані.

Где-то люди, воля, світло,.

А за мною шум погоні,.

Мне назовні ходу немає.

Что саму зробив я за гидота,.

Я убивця і лиходій?

Я увесь світ змусив плакати.

Над вродою землі моєї.

Признанием великого літературного таланту Бориса Пастернака стала присуджена поетові в 1958 року Нобелівську премію «За видатні заслуги у сучасній ліричної поезії і традиційному терені великої російської прози». Тоді Пастернака змусили відмовитися від цього премії. У 1989 року його було повернуто поетові посмертно. Можна упевнено сказати, що літературне спадщина Бориса Пастернака має важливого значення у російської, а й у світову культуру.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.