«Книга кожному за висвітлює наш особистий рух істини». М.Пришвін

«Книжка кожному за висвітлює наш особистий рух істини». М. Пришвін. (За одним із творів російської літератури.).

Роман «Майстер і Маргарита» — саме містичне твір М. А. Булгакова. Але він, хоч як дивно, не сприймається читачем як відірвана від реальності фантастика. Роман жизнеутверждающ, либонь у ньому порушуються питання, вічно хвилюючі людини: добро і зло, боягузливість і сміливість, віра і невіра, проблема творчості полягає і свободи, істина і брехня, любов і байдужість, проблема влади, теми долі й особистої ответственности.

У Булгакова немає абсолютно позитивних й цілком негативних героїв. Навіть Воланд перестав бути втіленням лише зла: він допомагає Маргариті знову знайти Майстра. Про це свідчить і епіграф до роману: «Я частина тієї сили, що вічно хоче зла, й постійно робить благо», і висячий на грудях диявола знак золотого жука, що символізує зло, породжує добро.

Таким чином Булгаков підводить читача висновку, що боротьба між добро і зло, світлом і темрявою закінчиться перемогою добра. Автор глибоко переконаний, що з будь-яких обставин, навіть найбільш важких, людина повинен залишатися людиною і прагне пізнання істини через добро. Побічно цю думку підтверджує оцінка Воланда: «Вони люди як. Люблять гроші, однак це завжди був… Ну, легковажні… Нічого не скажеш… і милосердя іноді стукає у тому серця… Звичайні люди… загалом, нагадують прежних…».

Неслучайны у романі Ершалаимские глави: не переказує Євангелія а, переосмислюючи біблійний сюжет, вносить з нею і вічні истины.

Через століття спочатку нашої ери в тридцятих років ХХ століття, проносяться окремі деталі фрази. Вічні символи природи: сонце, дощ, гроза, хмари, пітьма, місяць — є у описі Єршалаїма щодня страти Ієшуа останнього дня перебування Воланда. Цим підкреслюється зв’язок часів і вічна актуальність біблійних істин, забуття їх віддзеркалюється в моральному стані общества.

Мысль про співіснування у людині добра і зла, духовного і бездуховного підтверджується автором як протиставленням окремих героїв, а й колективним портретом натовпу щодня страти Ієшуа в Ершалаиме і поданні до вар'єте у Москві. Байдужого цікавість змінюється жахом, сочувствием.

В романі Булгакова кожна людина перебувають у очікуванні суду. За такого стану найяскравіше виявляється справжня сутність героя: одні пізнають істинні цінності (Майстер, Маргарита, Іван Бездомний), інші, які мають ще віри і честі, котяться до прірви (Берліоз, Алладий Могарыч).

Неслучайно головним героєм роману Майстра й Єршалаїмських глав є Понтій Пілат. З цією чином у твір вноситься тема свободи й особистої ответственности.

«Двенадцать тисяч місяців за місяць» віку розплати за духовну боягузливість, слабость.

Власть не приносить людині свободи. Могутня Понтій Пілат велить життями людей, але свобода їй немає відома. Він раб своєї кар'єри. Ієшуа, навпаки, повністю вільний. В нього немає, з матеріальних благ, але є своє уявлення про мир, своя совість, і вона сама господар своєї судьбы.

Тема творчості в Булгакова тісно пов’язана з темою свободи, руху істини. Попри те що, що Майстер вигнали з МАССОЛИТа і не містить підтримки, він залишається послідовним. У своєму романі він несе людям правду, свет.

Именно тому твір Майстра заслужило безсмертя: «Рукописи всі згаслі». Герою протиставляється ціла галерея письменників з МАССОЛИТа, котрі задля власного добробуту пишуть задля влади. Цим людям невідомі честь, совість, свобода. Їх прізвища свідчать самі за себе: Богохульский, Абабков, Павіанів. Герой не хоче ототожнювати себе з тими людьми: «Не письменник, а мастер».

Неслучайно Майстер завершує свій роман словами: «Свободи! Свободи», «відпускаючи» свого героя. Цю фразу відповідає спочатку задуманої, але нею підкреслюється головний зміст твори, і неї він був б незавершённым.

В Єршалаїмських розділах закладено поняття про не минаючих цінностях. Головна опора людини, його багатства і захист — віра у істину. У різних героїв різні поняття неї: тільки в віра у всемогутність грошей; віра у любов — сенс усього життя Маргарити; віра у доброту, віра у людини — головне, що б якість Ієшуа. Людина піддається покаранню, як Берліоз, за відсутність веры.

Потеря віри б'є по духовному образі людини. Майстер зневірився на свій творіння, а із нею втратив сон і бажання жить.

Тема любов у Булгакова значно ширшим, аніж взаємини чоловіків і жінок, Майстра й Маргариты.

Автор вважає, що любов — це обов’язково повагу один до другу, милосердя, підтримка, турбота. Любов до людей й уселяє віру у яких проповідує Ієшуа: «Усі люди добрые».

Любовь несе людині світло, добро. На думку Булгакова, кожен, хто їм є хоч частка людяності, гідний любові. Це підтверджує прощення Фріди і Понтія Пілата. Для Булгакова щастя полягала у свободі, творчості, любові, вірі в істину добра та справедливості яких. Створений письменником художній світ поєднує у собі переконливу реальність, і фантастику, побут і глибоку філософію жизни.

Силами, здатними врятувати світ, позбавити його від сірості і застою, Булгаков вважав любов, добро, справедливість, честь, творчество.

«Книга кожному за висвітлює наш особистий ставлення до істині», — хочеться сказати про роман Булгакова словами М.

Пришвина. І це.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.