Рецензия на повість Ф. А. Абрамова «Алька»

Рецензия на повість Ф. А. Абрамова «Алька».

С давніх-давен існує два способу відновлення і зміни життя. Один — реформи і революції, другий — шлях морального вдосконалення, самовиховання особистості кожної людини.

Ф. Абрамов.

На уроках літератури ми познайомились із багатьма авторами та його творами. І кожен твір відповідало своїй часу. Зміни, що відбувалися в шестидесятых—семидесятых роках, в першу чергу позначилися у творах про село з її побутовими, моральними проблемами. У повісті «Алька» Федір Абрамов розкрив суттєві проблеми, які хвилюють героя, його почуття, думки. Він майстерно намалював образи знає своїх героїв, і тому бачимо, які зміни у суспільстві. Ми відчуваємо переживання автора — він пропускає всі події через серце. Важко передбачити й нам залишатися байдужими. Абрамов розумів роль «сільської прози», моральні початку цінностей, накопичених багатостолітнім духовним досвідом народу. Невипадково Федір Абрамов вибрав героїнею Альку — звичайну сільську дівчину, яка поїхала до міста.

В творах на сільську тему гостро оголюються життєві протиріччя. Абрамов прагне ліпленні характерів, а чи не до гострим сюжетним положенням. Він багато уваги приділяє етичним проблемам, формуванню моральних переконань, заснованих на виключно уявленнях про призначення людини, своєї справи й поведінці. У повісті «Алька» — проблема вибору героєм вірного шляху, свого місця у життя. Алька шукає свого «я». Природно, що її свідомості відбуваються зміни. І щоб посилити значимість цих змін, Абрамов малює образи селян. Не сприймають нову Альку. Автор прагне з'єднати глибоку правдивість життя зі створенням образів самобутніх героїв. Головною героїні Абрамов протиставляє її колишніх подруг і друзів, тітку Онисію, сільських бабусь.

Знакомство з Алькой відбувається у селі, коли він приїжджає назад із міста відвідати тітку Онисію і побувати на тамтешніх могилі матері. З перших рядків автор хіба що виділяє Альку із загальної сільській натовпу. Сільська душею, зовні вона здається як житель: червоні шовкові штани, біла кофтинка з глибоким вирізом на грудях, модні туфлі широкому підборах, чорна сумочка на ремінці через плече. Алька хоче себе показати, найчастіше перебільшуючи істинні значення. У повісті розкривається конфліктна ситуація, в якої проявляється сила моральних переконань і висота свідомості героя. Порив почуттів Алі непередбачуваний. Коли сама вона перебувають у домі батьків, її переповнюють емоції, і згадки матері. Алька вирішує залишитися у селі, але, приїхавши місто по речі, втрачає рішучість. Вона хоче працювати стюардесою, побачити світ, але й вона хоче піти стопами матері, бути схожій неї. Я думала, що Алька все-таки залишиться у селі, там її коріння, та її потягло у місто. Можливо, вона думала, що у місті життя її складеться, збудуться її мрії. У селі до неї ставилися як до чужого. Це, напевно, і переважило її вирішити поїхати.

Жизнь у селі вся відкриті. Тому хоча й сором перед селянами був великий, і започаткував традицію шанування старшим, праці, порядку були міцніше. Люди шанували совість, сором і честь. Алька показала відсутність сорому перед селянами, коли скинула із себе одяг і пішла купатися голяка, зневага традиціями шанування старшим (розмова з бабами), скромності, коли Алька виду в всіх у клубі танцює з усіма робітниками поспіль. Усе це призводить до того, що від нього відвертаються. Ось така поняття про норму моральності в односельчан.

Абрамов — майстер слова! З якою достовірністю він зображує побутові деталі, обставини, колоритність мови персонажів. Звертаючись до початків народного світовідчуття, автор використовує фольклор. Абрамов створив цілу галерею образів. Автор з тонким гумором створює образи. І і ми уявляємо їх. Федір Абрамов допомагає осмислити глибинні основи характерів (як позитивних, і негативних). Він використовує внутрішній монолог героїні, щоб яскравіше показати образ Альки, сломившейся під вагою обставин, яка виявилася при владі хибних міщанських прагнень. Життєві протиріччя є засобом розкриття характеру.

Наследуя традиції М. Горького, А. Толстого, М. Шолохова, До. Федіна, Федір Абрамов розвиває тему «сільської прози» і наступність моральних почав. У цьому повісті поєднуються міркування прекрасних поривах і даремно розтрачених силах, міркування місці людини у життя. Життя у селі нелегка і він. Люди немає культурних розваг. Важка роботу і пияцтво обіймають усі час сільських жителів. А Аля — людина, шукає високі етичні цінності. Вона неспроможна сидіти дома і чекати, коли настане її годину. Алька наближає його самотужки. Вона самовпевнена й багата сил. Мені здається, що Аля все-таки доможеться своєї мети, знайде свій шлях в жизни.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.