Образ Ольги Іллінській у романі І.А. Гончарова Обломов

Образ Ольги Іллінській у романі І.А. Гончарова «Обломов «

«Разбирать жіночі образи, створені І. А. Гончаровим, отже пред’являти претензію бути великим знавцем віденського серця», — зауважив одне з найбільш проникливих російських критиків — М. А. Добролюбов. Справді, образ Ольги Іллінській можна назвати безсумнівною удачею Гончарова-психолога. У ньому втілилися як кращі риси російської жінки, але й краще, що письменник у російському людині взагалі.

«Ольга в суворому сенсі була красуня, тобто було ні білизни у ній, ні яскравого колориту щік і вуст, й очі не горіли променями внутрішнього вогню… Але якби її перетворити на статую, було б статуя грації і гармонії» — у такий спосіб, лише у кількох деталях дає І. А. Гончаров портрет своєї героїні. І вже у ній ми бачимо ті риси, що завжди залучали російських письменників у будь-якій женщи-не: відсутність штучності, красу не застиглу, а живу. «Мало в якій дівиці, — підкреслює автор, — зустрінеш таку простоту і нормальну свободу погляду, слова, вчинку… Ні манірності, ні кокетства, ніякої брехні, ніякої мішури, ні наміру».

Ольга чужа в середовищі. Але вона жертва, оскільки у ній є розум, і рішучість, щоб відстоювати декларація про свою життєву позицію, на поведінка, не орієнтоване на узвичаєні норми. Невипадково Обломов сприйняв Ольгу як втілення того ідеалу, якого він марив. Щойно Ольга проспівала «Casta diva», вона відразу «дізнався» її. Часом не тільки Обломов «дізнався» Ольгу*, але вона його. Любов для Ольги стає як випробуванням. «Де вона брала уроки життя?» — із захопленням думає про неї Штольц, який любить Ольгу саме такий, трансформована любов’ю.

Именно стосунки головного героя роману з Ольгою дозволяють нам глибше зрозуміти характер Іллі Обломова. Саме Ольжин погляд на свого коханого допомагає читачеві нього оскільки того хотів автор.

Что ж бачить Ольга в Обломові? Розум, простоту, довірливість, відсутність всіх світських умовностей, які теж чужі їй. Вона відчуває, що у Іллі немає цинізму, але є постійне прагнення сумніву і співчуття. Але Ользі і Обломова не судилося бути щасливими.

Обломов передчуває, що із Ольгою відносини що неспроможні завжди бути їх особистою справою; вони неодмінно обернуться безліччю умовностей, обов’язків. Буде потреба «відповідати», займатися справами, до членства в нашого суспільства та головою сім'ї і таке інше. Штольц і Ольга дорікають Обломова в бездіяльності, і у відповідь лише дає незбутні обіцянки, або усміхається «якось шкода, болезненно-стыдливо, як жебрак, якого дорікнули його наготою».

Ольга постійно розмірковує як про своє почутті, а й вплив Обломова, про своє «місії»: «І весь цей диво зробить вона, така боязка, мовчазна, до цих пір хто б слухався, котра ще не початку жити!» І тоді любов стає для Ольги боргом, тож вона може бути безоглядної, стихійної. Понад те, Ольга неготовим пожертвувати для любові всім. «Тобі хотілося б упізнати, пожертвувала б я тобі своїм спокоєм, пішла б з тобою у цій шляху?.. Ніколи, нізащо!» — рішуче відповідає вона Обломова.

Обломов і Ольга чекають друг від друга неможливого. Вона від цього — діяльності, волі, енергії; в її поданні має стати схожим на Штольца, але зберігши при цьому краще, що є у його душі. Він від нього — безоглядної, самовідданої любові. І вони обманюються, переконуючи себе, що може бути, тому неминучий їхньому любові. Ольга любить ту Обломова, якого створила саму себе у своїй уяві, яку вона щиро хотіла створити у життя. «Я думала, що оживлю тебе, що ти можеш іще довго житиме мені, — а ти вже давно помер», — з працею вимовляє Ольга суворий вирок і задає гіркий питання: «Хто прокляв тебе, Ілля? Що ти від зробив? Що занапастило тебе? Ні імені цьому злу…» «Є, — відповідає Ілля. — Обломовщина!» Трагедія Ольги і Обломова стає остаточним вироком тому явища, яку змалював Гончаров.

Ольга виходить заміж за Штольца. Саме він зумів домогтися, що у душі Ольги здоровий сенс, розум остаточно перемогли терзавшее її почуття. Її життя можна назвати щасливою. Вона у свого чоловіка, тому любить його. Але Ольга починає відчувати незрозумілу тугу. Механічна, діяльна життя Штольца це не дає тих можливостей для руху душі, що у її почутті до Обломова. І дуже навіть Штольц вгадує: «Дізнавшись разів його розлюбити неможливо». З любові до Обломова вмирає частина душі Ольги, вона назавжди залишається жертвою.

«Ольга, зі свого розвитку, представляє вищий ідеал, який тільки що тепер російський художник викликати з нинішньої російського життя, живе обличчя, лише таке, яких ми ще зустрічали», — писав Добролюбов. Ми можемо впевнено сказати, що Ольга Іллінська продовжує ту галерею прекрасних жіночих типів, яку відкрила Тетяна Ларіна і якими буде захоплюватися не одне покоління читачів.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.