Жажда світла творах М. З. Лєскова (за оповіданням «Овцебык»)

Жажда світла у творах М. З. Лєскова (за оповіданням «Овцебык»)

Лесков… — чарівник слова, але писав не пластично, а — розповідав й у мистецтві немає рівного себе.

М. Горький В 60-ті роки минулого століття російської літератури, хіба що окремо, існувало творчість чудового російського писателя-рассказчика Миколи Семеновича Лєскова. Окремо оскільки не прийняв душею устремління сучасної йому літератури, позначеної нігілістичними, революційними настроями. Він був проти нігілізму. Виступав із критикою роману Чернишевського «Що робити?». Лєсков негаразд оцінював героїв цього роману, як, наприклад, революційні демократи. Він вважає їх «безневинними і аполітичними, котрі несуть ні вогню, ні меча».

Таким чином, за умов тодішньої боротьби за ідеали революційних демократів Лєсков не спирався з їхньої ідеї, й на будь-які ідеї взагалі. Унікальний випадок! Що це? Чистий художник? Нерозуміння сподівань суспільства? Гадаю, що економічні причини були значно складніше. Письменник як і, як і всі прогресивне суспільство, жадав вирішенню хворобливих проблем дійсності, але робив це по-своєму. Природно, нелюбов до політиканству позначалася з його творчестве.

Уже в ранньому оповіданні «Овцебык» проявилися сильні й слабкі боку творчості письменника. Герой оповідання Василь Богословський вперто шукає шляху зміну дійсності. Мені спочатку здалося, що він є щось від «нових людей» типу тургеневского Базарова. Він такий ж, як «нові люди», чесний, ненавидить дворян-тунеядцев, наполегливо агітує народ проти багатіїв і захищає бедняков.

Но лесковский герой тим щонайменше далекий до Базарова, образ якого Тургенєв зобразив типові настрої епохи. Овцебык, мабуть, заслуговує лише жалості через наївності і непослідовності своїх і ідей. У житті, безсумнівно, таких досить багато. Певне, Лєсков виходив із міркувань саме максимального наближення героя до реальності. Через війну художня сторона творів посилювалася, але ідейна ослаблялась.

Вернемся до Овцебыку. Вичерпавши всі можливості та кошти прилучення до життя, він вийшов із неї. Хоча розповідь зовсім не від зводиться до полеміки з революційними демократами, в ньому проглядали думку про напрасности боротьби «нових людей» з несправедливостями життя. Власне — це ідея навіть Лєскова. Вона живе відтоді, коли людське суспільство почало себе усвідомлювати соціально разграниченным.

Овцебык наділений рисами саме «лесковского» героя, людини своєрідного, чимось привабливого, приймаючої страждання народу, одночасно симпатичного самому автора і віддаленого від цього, що розширює художні можливості писателя.

Заслуга Лєскова у процесі революційних змін у цьому, що він, хоч би як ставився до ідеям революційних демократів, об'єктивно показує метання людей, ще готові до сприйняттю прогресивних ідей. Він також зобразив самовідданість цих героїв, яка сягнула самозречення, жертовність представників нового покоління, яким, на його думку, «нікуди идти».

Оценивая своє минуле, Лєсков напише: «Я блукав і повернувся, і стала сама собою — тим, що єсмь. Багато чого мною написане мені дійсно неприємно, але брехні немає ніде, — щоразу і був прямий і щирий… Просто помилявся — не розумів, іноді підпорядковувався влиянию…».

Свою помилку Лєсков бачив у тому, що «зупинити бурхливий порив», що йому, навченому досвідом, вже видасться «природним явлением».

Я, добре знаючи твори Лєскова, анітрохи переконаний, що, попри всі його промахи й помилкові погляди, гуманізм і внутрішній стихійний демократизм, «жага світла» завжди були прекрасними якостями цього художника.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали з сайту internet.