Висновки. 
Фольклорна традиція у п'єсі "97" Миколи Куліша

Отже, твір письменника-початківця має низку ознак, які вказують на його міфічно-фольклорну природу:

• — персонажі розведені у два антагоністичні табори, означені у списку дійових осіб як «незаможні» та «багатії», що відповідає домінуючій моделі традиційної української драматургії («свої - чужі»);
• — простір твору ділиться на сакральний і профанний. При тім, те що для представників одного табору виступає сакральним, для інших не є таким;
• — простір п'єси складається з низки самостійних локусів, об'єднаних постаттю головного персонажа, присутнього в них безпосередньо чи опосередковано;
• — важливим у п'єсі є мотив випробування особи: задля підтвердження легітимності посідання вищого статусу герой має відмовитися від себе колишнього, від застарілої моделі поведінки, проходячи етапи ритуалу ініціації;
• — протагоніста твору можна потрактувати як дивака, котрий, повіривши у свою обраність, у різних ситуаціях, в які потрапляє, демонструє відданість ідеї, що її він сповідує. Поведінку персонажа можемо розглядати у плані героїчного;
• — у п'єсі задіяна казкова ситуація відсилки героя у чужий локус за чимось, у даному випадку — за хлібом;
• — деякі герої і сцени, в яких вони задіяні, подані в інтермедійному плані.

Таким чином, можемо зазначити, що при домінуванні у п'єсі поетики фольклорної казки, у ній наявні й елементи народної драми, хоча й менш представлені.