Лопе де Вега. 
Собака на сіні

Лопе де Вега. Собака на сене

Диана, графиня де Бельфор, пізнього вечора зайшовши у залі свого неаполітанського палацу, захоплює там двох закутаних в плащі чоловіків, які за її появу поспішно ховаються. Заінтригований і розгнівана, Діана велить покликати дворецького, але той виправдовує свою непоінформованість тим, що раніше ліг спати. Тут повертається одне із слуг, Фабьо, якого Діана посилала навздогін за винуватцями переполоху, і каже, що однієї з незваних гостей, коли той, збігаючи сходами, запустив в світильник капелюхом. Діана підозрює, що то був одним із її залишених шанувальників, який підкупив прислугу, та побоюючись розголосу, яка, відповідно до нравам XVII в., викликала на її будинок лихої слави, велить негайно розбудити і надіслати до неї усіх своїх жінок. Після суворого допиту, учиненого камеристкам, вкрай незадоволеним що відбувається, але приховує свої почуття, графині вдається з’ясувати, що таємничий відвідувач — її секретар Теодоро, закоханий у камеристку Марселу і приходивший до неї на побачення. Хоча Марсела і побоюється гніву господині, вона визнається, що він любить Теодоро, й під тиском графині переказує що з компліментів, якими її дарує коханий. Дізнавшись, що Марсела і Теодоро хотів би одружитися, Діана пропонує допомогти молоді, оскільки до Марселі вона дуже прив’язана, а Теодоро виріс у домі графині і її про неї найвищого думки. Проте, залишившись одна, Діана змушена зізнатися сама собі, що краса є, розум і увічливість Теодоро їй небайдужі і, він був шляхетного роду, вона не встояла перед достоїнствами молодої людини. Діана намагається придушити у собі недобрі заздрісні почуття, проте мрії про Теодоро вже оселилися у її сердце.

Тем часом Теодоро та її вірний слуга Трістан обговорюють події минулої ночі. Переляканий секретар боїться бути вигнаним з дому на власний роман з камеристкою, і Трістан подає йому мудру пораду забути кохану: ділячись власним життєвим досвідом, він пропонує хазяїну частіше думати скоріш про її недоліках. Проте Теодоро геть немає бачить у Марселі будь-яких вад. У народних обранців входить Діана й поводиться до Теодоро з проханням скласти чернетка листи одній її подруги, пропонуючи за зразок кілька рядків, накреслених самої графинею. Сенс послання полягає у роздумах у тому, можна чи / «запалитися пристрастю, / бачачи пристрасть чужу, / і ревнувати, / ще покохавши». Графиня розповідає Теодоро історію взаємин своєї подруги з ним, у якій легко вгадуються її відносини з своїм секретарем.

Пока Теодоро пише свій варіант листи, Діана намагається вивідати у Трістана, як проводить вільний час його господар, хто, і наскільки той захоплений. Розмова цей перериває прихід маркіза Рікардо, давнього закоханого графині, марно котра домагається її руки. Але й цього разу чарівна графиня спритно йде від прямої відповіді, пославшись на затруднительность вибору між маркізом Рікардо і графом Федеріко, іншим своїх вірних шанувальником. Тим часом Теодоро склав любовне послання для вигаданій подруги графині, яке, з погляду Діани, набагато ліпше її власного варіанта. Порівнюючи їх, графиня виявляє невластиву їй палкість, і це наводить Теодоро на думку, що Діана закохана до нього. Залишившись сам, він кілька днів мучиться сумнівами, але поступово переймається упевненістю у цьому, що предметом пристрасті своєї господині, і готовий вирішити неї, але з’являється Марсела, радісно повідомляючи своєму коханому, що графиня обіцяла їх одружити. Ілюзії Теодоро миттєво розсипаються. Несподівано ввійшла Діана захоплює Марселу і Теодоро в обіймах одне одного, але у у відповідь подяку молодої людини за великодушне рішення назустріч почуттю двох закоханих графиня роздратовано наказує камеристці побути за гратами, ніж подавати поганого прикладу іншим служницям. Залишившись віч-на-віч із Теодоро, Діана запитує свого секретаря, справді він має намір женитися, і, почувши, що нього — догоджати бажанням графині що він цілком міг би уникнути Марселы, чітко дає зрозуміти Теодоро, що вона любить вухами й що лише станові забобони заважають з'єднанню їх судеб.

Мечты заносять Теодоро високо: вона вже бачить себе чоловіком графині, і любовна записка Марселы непросто залишає його байдужим, а дратує. Особливо зачіпає молодої людини, що недавня кохана звертається до нього «своїм чоловіком». Це роздратування обрушується на саму Марселу, якій вдалося залишити її імпровізовану темницю. Між недавніми закоханими відбувається бурхливе пояснення, котрого супроводжує повний розрив — зайве говорити, що його ініціатором стає Теодоро. За це уражена Марсела починає залицятися до Фабьо, всіляко ганьблячи у своїй Теодоро.

Тем часом граф Федеріко, далекий родич Діани, домагається її прихильності з наполегливістю неменшою, ніж маркіз Рікардо. Зустрівшись у входу до храму, куди ввійшла Діана, обидва закоханого вирішують навпростець запитати прекрасну графиню, когось з них двох вона воліє бачити своїм чоловіком. Проте графиня спритно йде від відповіді, знову залишаючи своїх шанувальників в невизначеності. Втім, вона звертається до Теодоро по пораду, когось з двох їй треба віддати перевагу. Насправді це, звісно, лише викрут, з допомогою якої Діана, не пов’язуючи себе конкретними словами й обіцянками, хоче вкотре дати зрозуміти молодій людині, як палко він нею любимо. Роздратована шанобливістю свого секретаря, не решающегося бути із нею повністю відвертим і страшащегося відкрити їй свої почуття, Діана наказує оголосити, що виходить заміж за маркіза Рікардо. Теодоро, почувши звідси, відразу робить спробу помиритися з Марселой. Але образа дівчини завеликою, і Марсела неспроможна вибачити колишнього коханого, хоча продовжує кохати її. Втручання Трістана, слуги і повіреного Теодоро, допомагає подолати цю перепону — молодики миряться. Цьому чимало сприяє те з який поривністю відкидає Теодоро все ревниві обвинувачення Марселя як і нешанобливо відгукується він про графині Діані, яка, ніким не помічена, безмовно присутній нині сцені. Обурена віроломством Теодоро, графиня, відійшовши від свого укриття, диктує секретарю лист, зміст якої цілком прозорий: це різкий закид простій людині, заслужившему любов знатної дами та котрий зумів її оцінити. Це недвозначне послання знову дає Теодоро привід відмовитися від любові Марселы: він у ходу вигадує, «що графиня вирішила видати свою камеристку за Фабьо. І хоча образі Марселы немає меж, тямуща дівчина розуміє, що події — слідство змін у настроях графині, що й сама не вирішується насолодитися любов’ю Теодоро, оскільки він простий, а вона знатна дама, не хоче поступитися його Марселі. Тим часом з’являється маркіз Рікардо, щасливий тим, невдовзі зможе назвати Діану своєю дружиною, проте графиня відразу відповідає захоплення палкого нареченого, пояснюючи, що сталося непорозуміння: слуги просто не так витлумачили її тепле слово на адресу маркіза. І знову, вкотре, між Діаною і її секретарем відбувається повне недомовок пояснення, під час якого графиня різко вказує своєму секретарю на відділяють їх прірву. Тоді Теодоро каже, що обожнює Марселу, внаслідок чого тугий ж отримує пощечину.

Случайным свідком цієї сцени стає граф Федеріко, який через люттю Діани вгадує зовсім інше почуття. Граф присвячує на свій відкриття маркіза Рікардо, і вони замысливают знайти найманого вбивцю, щоб позбутися Теодоро. Вибір їх вихоплює Трістана, слугу Теодоро, який через велике винагороду обіцяє позбавити графа і маркіза від щасливого суперника. Дізнавшись про таке задумі, Теодоро вирішує виїхати до Іспанію, аби врятувати своє життя й вдалині вилікуватися любові до Діані. Графиня схвалює це рішення, проклинаючи зі сльозами станові предрассудки,.которые заважають їй з'єднати життя з «любим человеком.

Выход з цього становища знаходить Трістан. Дізнавшись, що в жодного з знатних людей міста, графа Лудовико, двадцять років як розв’язано пропав син під назвою Теодоро — він прийшов на Мальту, але у полоні маврів, — спритний слуга вирішує видати свого хазяїна за зниклого сина графа Лудовико. Перевдягнувшись греком, він проникає у вигляді купця до будинку графа — щастю престарілого Лудовико немає меж. Він тут впадає до будинку графині Діани, щоб обійняти Теодоро, у якому без будь-яких коливань відразу визнає тато свого сина; Діана ж щаслива всім оголосити про своє любові. І хоча Теодоро чесно визнається графині, що своєю несподіваною вивищенням він спритності Трістана, Діана відмовляється скористатися шляхетністю Теодоро і тверда у своєму намірі стати його дружиною. Щастю графа Лудовико немає меж: не лише знайшов сина, але знайшов і дочка. Марсела отримує хороше посаг, її видають за Фабьо. Не залишається забутим і Трістан: Діана обіцяє йому своєї слабкості і заступництво, коли він збереже таємницю вивищення Теодоро, сама вона більше ніколи собакою на сене.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.