Обломов і обломовщина як російського життя

Обломов і обломовщина як російської жизни

Роман І. А. Гончарова «Обломов» побачив світ в 1859 року, на той час, коли у країні надзвичайно гостро постало питання скасування кріпацтва, коли російське суспільство вже у повною мірою усвідомило згубність існуючих порядків. Глибоке знання життя і точність соціального аналізу характерів дозволили письменнику знайти дивовижно правильне визначення укладу російського життя на той час — «обломовщина».

Главная завдання автора у романі — показати, як поступово помер у людині людина, наскільки не пристосована до життя поміщик, не звикнувши щось робити. Головні якості доброго, милого Іллі Ілліча Обломова — його інертність, апатія, відразу будь-якої діяльності. Вірний традиціям реалізму, І. А. Гончаров показує, що цих рис з’явилися результатом виховання Обломова, вони народжені упевненістю у цьому, що будь-який бажання її буде виконано і цього зайве докладати жодних зусиль. Обломов — дворянин, йому треба трудитися заради шматка Хліба — нею трудяться сотні кріпаків Захаров у маєтку і повністю забезпечують його існування. Отже, може цілими днями лежати канапі, не оскільки втомився, тому, «що було його нормальним станом». Він майже злився зі своїми м’яким зручним халатом та довгими широкими черевиками, у яких віртуозно потрапляв з першого разу, щойно звішував ноги з дивана.

В молодості Обломов «був практично повний будь-яких прагнень, надій, чекав багато очікувати від долі й самого себе, все готували до якомусь поприщу, до якоїсь ролі». Але час йшло, а Ілля Ілліч все збирався, готувався розпочати нове життя, але з просунувся і крок до жодного мети. У самій Москві він отримав хорошу освіту, але голова його «була начебто бібліотека, що складається з одних розрізнених частинами знань». Надходячи на службу, що раніше представлялася то вигляді якогось сімейного заняття, і гадки не мав, що таке життя відразу розділиться йому на дві половини, одній із яких складатиметься з праці та нудьги, що з нього були синонімами, іншу — з спокою й мирної веселощів. Він зрозумів, що «потрібно бути по крайнього заходу землетрусу, ніж прийти здоровому людині на службу», а тому, він невдовзі подав у відставку, потім припинив виїзди друком й цілком зачинився у кімнаті. Якщо Обломов і визнає якийсь працю, лише працю душі, оскільки десятки поколінь його предків «зносили працю як, накладене поки що не праотців наших, але любити було неможливо, і був випадок, завжди від цього зцілилися, знаходячи це можливо і належним».

В життя Обломова бували хвилини, що він замислював причинах, що спонукали його вести таке життя, що він ставив собі запитання: «Чому такий?» У кульмінаційній главі роману «Сон Обломова» письменник відповідає це питання. Він створить картину провінційного поміщицького побуту і, як лінива сплячка поступово стає нормальним станом людини.

Во сні Обломов переноситься маєток своїх Обломовку, «в благословенного куточка землі», де немає «моря, немає високих гір, скель, прірв, ні дрімучих лісів — нічого немає грандіозного, дикого і похмурого». Перед нами постає ідилічна картина, ряд прекрасних пейзажів. «Правильно і незворушно відбувається там річний коло. Глибока тиша лежить на жіночих полях. Тиша та життєве спокій панують й у моралі людей тому краю», — пише І. А. Гончаров. Обломов бачить себе маленьким хлопчиком, хто прагне зазирнути у невідоме, поставити більше запитань і дістати них відповіді. Але як турбота про їжі стає першою і головною життєвою турботою в Обломовке. Решта ж час займає «якийсь.

всепоглощающий, нічим не победимый сон", який І. А. Гончаров робить символом, що характеризує людей типу Обломова, і який називає «істинним подобою смерті». Змалку Ілля був привчений до того що, що ні повинен нічого, що з будь-який роботи «Васька, Ванька, Захарка», та й сам якогось моменту зрозумів, що це «покойнее набагато». Тож усе «які шукають прояви сили» в Ілюші «зверталися всередину і никнули, увядая». Таке життя позбавила героя роману будь-якої ініціативи й поступово перетворила їх у раба свого становища, своїх звичок і навіть раба свого слуги Захара.

В своїй статті «Що таке обломовщина?» М. А. Добролюбов писав «Обломов — не тупа апатичною постать без прагнень і механізм почуттів, а людина, теж чогось шукає у житті, про чимось з головою». Він наділений багатьма позитивними якостями, та й дурний. У його судженнях є сумна щоправда — також слідство російського життя. До чого прагнуть всі ці Судьбинские, Волкины, Пенковы? Справді, варто вставати з дивана заради тієї дріб'язкової суєти, якої зайняті колишні товариші?

В дусі традиції, створеної російськими письменниками, І. А. Гончаров піддає свого героя найбільшому випробуванню — випробуванню любов’ю. Відчуття до Ольги Іллінській, дівчині величезної душевної сили, міг би воскресити Обломова. Але І. А. Гончаров — реаліст, і вона може показати щасливий фінал роману. «Чому загинуло все? Хто прокляв тебе, Ілля? Що занапастило тебе?» — із жалем намагається зрозуміти Ольга. І письменник відповідає ці запитання, достеменно визначивши ім'я цього зла — обломовщина. Не один Ілля Ілліч почав її жертвою. «Наше ім'я легіон!» — каже він Штольцу. І це дійсно, вражені «обломовщиной», стали її жертвами майже все герої роману: і Захар, і Агафія Пшеницына, і Штольц, і Ольга.

Величайшая заслуга І. А. Гончарова у тому, що він дивовижно точно зобразив хвороба, вразила російське суспільство середини ХІХ століття, яку М. А. Добролюбов охарактеризував як «нездатність діяльно захотіти чогось», і зазначив соціальні причини цього явища.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.