Способи відтворення внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній інтрагомодієгетичній оповіді

Французька мінімалістична проза як різновид постмодерністської літератури є неоднозначною й, відповідно, відкритою для нової інтерпретації: реципієнт (читач) виконує головну роль, бере активну участь у розгортанні оповіді. Із цією метою письменник-мінімаліст використовує прийоми, які забезпечують значну свободу створення образів, сприйняття ситуацій. Серед цих наратологічних прийомів значне місце посідає внутрішнє мовлення персонажів художнього твору.

У сучасному мовознавстві проблематику внутрішнього мовлення в оповідному просторі художніх творів активно розвивають такі вчені, як Н.Є. Буцикіна, Р.І. Савчук, С. РиеЛ, А. Rabatel [1; 3; 7; 8] та інші. Але досі нерозглянутими залишаються способи відтворення внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній прозі, що й зумовлює актуальність нашої розвідки.

Метою роботи є висвітлення особливостей способів відтворення внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній інтрагомодієгетичній оповіді. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

• — уточнити визначення інтрагомодієгетичної оповіді;
• — виділити різновиди внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній інтрагомодієгетичній оповіді;
• — установити способи відтворення внутрішнього мовлення персонажів.

Завдяки широкому спектру зображальних можливостей внутрішнє мовлення відтворює складні процеси мовомислення персонажів і віддзеркалює взаємодію суб'єктно-мовленнєвих планів оповідача й героя, що має місце в оповідному просторі художнього тексту. Для наративної манери французьких письменників-мінімалістів характерною є «гнучка» позиція гомо-/гетеродієгетичного оповідача, який, зливаючись із персонажем, перевтілюється в нього та формує єдину нероздільну мовну свідомість й особистість (інтрагомодієгетична оповідь). Інколи оповідач наближається до головного персонажа (екстрагомодієгетична оповідь); проникає в його свідомість і зливається з ним (інтрагетеродієгетична оповідь), а подекуди, навпаки, віддаляється (екстрагетеродієгетична оповідь) [6, с. 229].

Більшість французьких мінімалістичних художніх текстів є яскравим прикладом інтрагомодієгетичної оповіді, яка вводиться гомодієгетичним оповідачем, що міститься в дієгезисі та є в ньому головним наративним суб'єктом. Інтрагомодієгетична оповідь є концептуальним простором «я-оповіді», або особистісним модусом оповіді [4, с. 20], у якій функціонує наративний суб'єкт. Формування позиції оповідача як головного героя оповіді в його внутрішньому мовленні розглянемо на прикладі роману Ж.-Ф. Туссена «Fuir»: C’est lа que je fis la connaissance de Li Qi. Elle йtait assise par terre sur le sol en bйton, seul dans la piиce, adossйe au mur, longs cheveux noirs et veste en cuir crиme. J’avais tout de suite remarquй sa prйsence […]. Nous avions йtй nous asseoir sur un banc dans le terrain vague qui jouxtait la galerie avec deux bouteilles de Tsingtao, puis quatre, puis six, puis la nuit, doucement, йtait tombйe, et nous йtions toujours ensemble […]. Des essais de sonorisation avaient lieu dans le hangar, et de brusques bouffйes de metal rock chinois emplissaient soudain l’air calme de cette soirйe d’йtй en faisant vibrer les titres et sursauter les sauturelles dans la nuit tiиde. On ne s’entendait plus sur le banc et je m’approchai d’elle, mais, plutфt d’йlever la voix pour couvrir la musique, je continuais de lui parler, а voix basse en frфlant ses cheveux de mes lиvres, tout prиs de son oreille, je sentais l’odeur de sa peau, quasiment le contact de sa joue, mais elle se laissait faire, elle ne bougeait pas, elle n’avait rien entrepris pour soustraire, а ma prйsence — je voyais ses yeux dans le noir qui regardaient au loin en m’йcoutant — et je compris que quelque chose de tendre йtait en train de naоtre. Elle m’avait expliquй qu’elle devait se rendre, а Pйkin le lendemain pour son travail et m’avait proposй de l’accompagner […]. J’avais hйsitй, pas trиs longtemps, et je lui avais souri, je l’avais regardйe longuement dans les yeux en m’interrogeant sur la nature exacte de cette proposition et de ses йventuels, implicites et dйjа dйlicieux, sous-entendus amoureux [9, c. 20−22].

Експліцитним адресантом цього уривка є оповідач, внутрішнє мовлення якого відтворюється такими мовними засобами: особовим займенником je, придієслівним займенником me, вказівним (cette) та присвійними (mes, ma) прикметниками. Гомодієгетичний оповідач одночасно є головним героєм дії, про яку оповідається. Займенник je, що вживається з дієсловами в 1-й особі однини, свідчить про те, що позиція оповідача є інтрадієгетичною: je_ fis la connaissance, j’avais remarquй, je_ continuer, je_ sentais, je_ voyais, je_ compris, j’avais hйsitй, je_ lui avais souri, je_ l’avais regardйe, формуючи в такий спосіб суб'єктивний оповідний простір, оскільки в центрі оповіді маємо «я-об'єкт» дії та «я-суб'єкт» дії в одній особі. Часові форми дієслів в Imparfait виконують роль зв’язки минулого з теперішнім, Plus-que-parfait — указують на стан як результат завершення дії [2, с. 333], форми Passй Simple поміщають у центр оповіді окремі факти з минулого життя героя.

Свідченням того, що гомодієгетичний оповідач перебуває в дієгезисі, є його ідентифікація та локалізація — у внутрішньому мовлення щодо інших актантів оповіді: nous avions йtй nous asseoir sur un banc; nous йtions toujours ensemble; on ne s’entendait plus et je m’approchai d’elle; je voyais ses yeux dans le noir qui regardaient au loin en m’йcoutant; je lui avais souri, je l’avais regardйe longuement dans les yeux. Уживання займенника 1-ї особи множини nous і займенника 3-ї особи однини on уводить «я» гомодієгетичного оповідача як частину від цілого «ми», що міститься в дієгезисі. Формуючи суб'єктно-мовленнєвий план персонажа, внутрішнє мовлення представляє розповідь гомодієгетичного оповідача про себе й події, що мали місце в його житті як головного актанта оповіді. Воно звернене до уявного співбесідника, який не номінується у творі.

У наведеному уривку рух концептуальної інформації скеровується мовною свідомістю героя твору й вербалізується в його невербалізованому внутрішньому мовленні, яке представляє перцептивно-чуттєву площину головного актанта оповіді. Концептуальний простір інтрагомодієгетичної оповіді будується на зорових (Elle йtait assise par terre sur le sol en bйton, seul dans la piиce, adossйe au mur, longs cheveux noirs et veste en cuir crиme. J’avais tout de suite remarquй sa prйsence; je voyais ses yeux dans le noir qui regardaient au loin; je_ l’avais regardйe longuement dans les yeux), слухових (Des essais de sonorisation avaient lieu dans le hangar, et de brusques bou ffйes de metal rock chinois emplissaient soudain l’air calme; On ne s’entendait plus), тактильних (en frфlant ses cheveux de mes lиvres) й одоративних (je sentais l’odeur de sa peau) перцепціях та асоціаціях головного героя твору, який виконує також і роль оповідача. Інтрагомодієгетичну оповідь у невербалізованому внутрішньому мовленні персонажа організовує внутрішня фокалізація. Те, що бачить і чує герой, викликає в нього запитання про те, чому ж насправді дівчина пропонує йому спільну подорож, навіює припущення про її приємні наслідки (en m’interrogeant sur la nature exacte de cette proposition et de ses йventuels), що підсилюється відповідними епітетами (implicites et dйjа dйlicieux, sous-entendus amoureux). мінімалістичний проза наративний інтрагомодієгетичний Внутрішнє мовлення гомодієгетичного оповідача передає події, пов’язані з іншими персонажами, відтворюючи ставлення й почуття героя до цих персонажів. Семантичні одиниці: l’odeur de sa peau; ses yeux dans le noir qui regardaient au loin en m’йcoutant — формують суб'єктно-мовленнєвий план головного героя оповіді, хоча й характеризують безпосередньо іншого персонажа.

Прийшовши на виставку, герой одразу ж помітив дівчину (J'avais tout de suite remarquй sa prйsence). Спілкуючись, вони пили пиво, і дві пляшки непомітно перейшли в чотири, потім у шість, а потім настала ніч (avec deux bouteilles de Tsingtao, puis quatre, puis six, puis la nuit, doucement, йtait tombйe). Ефект неочікуваності забезпечується тут стилістичним прийомом субституції, коли слово замінюється зовсім іншим, ніби недоречним у цьому контексті [5, с. 88]. Повтори (puis) у складі цієї фігури виконують функцію експлікатора атмосфери, у якій відбувається знайомство молодих людей. Голос героя простежується через модальні маркери doucement; toujours ensemble; l’air calme de cette soirйe d’йtй; la nuit tiиde; tout prиs de son oreille; quelque chose de tendre; dйlicieux, sousentendus amoureux, які виконують роль емоційних підсилювачів, імплікуючи його приємні відчуття. Антитеза mais, plutфt d’йlever la voix pour couvrir la musique, je continuais de lui parler, а voix basse (замість того щоб підвищити голос, герой продовжував говорити з дівчиною тихим голосом) свідчить про зацікавленість і прагнення фізичного контакту, оскільки шепіт дає можливість наблизитися до об'єкта бажання (en frфlant ses cheveux de mes lиvres, tout prиs de son oreille, je sentais l’odeur de sa peau, quasiment le contact de sa joue). Гомодієгетичний оповідач, який формує суб'єктно-мовленнєвий план головного героя, представляє іншого персонажа крізь призму своєї свідомості та ставлення до нього.

Дівчина поділяє відчуття героя й не чинить опору (mais elle se laissait faire, elle ne bougeait pas, elle n’avait rien entrepris pour soustraire, а ma prйsence). Чуттєвий аспект ситуації подано через внутрішню фокалізацію у внутрішніх рефлексіях інтрагомодієгетичного оповідача, що передано дієсловами мислення comprendre v.t. i s’interroger v.pr. Отже, у внутрішньому мовленні персонажа розгортається текстовий концепт ЦІКАВІСТЬ/INTЙRКT.

Наведена інтрагомодієгетична оповідь характеризується також чітко окресленою тенденцією до ретроспективності у внутрішньому мовленні оповідача. Він реконструює ті важливі моменти, які формують концептуальне поле твору. Персонаж не лише відтворює в пам’яті події - c’est lа que ^ je _ fis la connaissance de Li Qi; elle йtait assise par terre; nous avions йtй nous asseoir sur un banc; des essais de sonorisation avaient lieu dans le hangar; elle m’avait expliquй qu’elle devait se rendre, а Pйkin як гомодієгетичний оповідач, одночасно він відроджує свої відчуття, переживання, асоціації як основна дійова особа оповіді: je sentais l’odeur de sa peau; _ je compris que quelque chose de tendre йtait en train de naоtre; j’avais hйsitй pas trиs longtemps; je lui avais souri, je l’avais regardйe longuement dans les yeux en m’interrogeant sur la nature exacte de cette proposition et de ses йventuels, implicites et dйjа dйlicieux, sous-entendus amoureux, унаслідок чого особливої значущості набуває емоційний аспект модалізованої оповіді.

Отже, формування суб'єктно-мовленнєвого плану головного актанта інтрагомодієгетичної оповіді простежується в його внутрішньому монолозі, потоці свідомості й невербалізованому внутрішньому мовленні, поєднаному з внутрішніми рефлексіями. Мовними засобами відтворення невербалізованого внутрішнього мовлення є епітети, внутрішніх рефлексій — риторичні запитання та вказівні прикметники, внутрішнього монологу — субституції, повтори, антитези, наративний прийом ретроспекції, чергування займенників nous — on — je, парантези, потоку свідомості - хіазми, еліпсиси й парцеляції. Позиція гомодієгетичного оповідача знаходиться всередині романного світу твору, коли він є його головним наративним суб'єктом, формуючи особистісний модус оповіді. Внутрішнє мовлення в інтрагомодієгетичній оповіді французької мінімалістичної прози будується на перцепціях та асоціаціях головного героя твору й відзначається високим ступенем психологізації та суб'єктивізації, оскільки тут має місце повне злиття оповідача як суб'єкта оповіді й персонажа як її об'єкта в єдиний концептуальний простір.

У майбутньому видається необхідним дослідження способів відтворення внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній екстрагомодієгетичній оповіді.

Література

• 1. Буцикіна Н.Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф. Моріака): дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.05 / Н.Є. Буцикіна. — К., 2004. — 256 с.
• 2. Гак В. Г Теоретическая грамматика французского языка / В. Г Гак. — М.: Добросвет, 2000. — 832 с.
• 3. Савчук Р.І. Оповідний простір художньої прози Ф. Саган: лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти: дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.05 / РІ. Савчук. — К., 2009. — 295 с.
• 4. Barthes R. Introduction, а l’analyse structurale des rйcits / R. Barthes // Communications. — 1966. — № 8. — P. 1−27.
• 5. Beth A. Figures de style / Axelle Beth et Eisa Marpeau. — P.: Librio, 2005. — 93 p.
• 6. Genette G. Figures III / G. Genette. — P.: Seuil, Points, 1972. — 282 p.
• 7. Puech C. Language intйrieur et ontologie linguistique, а la fin du XIX siиcle / C. Puech // La parole intйrieure. Langue franзaise. — P.: Larousse. — 2001. — № 132. — P. 26−47.
• 8. Rabatel A. Les reprйsentations de la parole intйrieure: monologue intйrieur, discours direct et indirect libres, point de vue / A. Rabatel // La parole intйrieure. Langue franзaise. — 2001. — № 132. — P. 72−95.

Анотація

У статті розглянуто способи відтворення внутрішнього мовлення персонажів у французькій мінімалістичній інтрагомодієгетичній оповіді. Роботу виконано на матеріалі роману французького письменника-мінімаліста Жана-Філіппа Туссена «Fuir».

Ключові слова: внутрішнє мовлення, інтрагомодієгетична оповідь, французька мінімалістична проза.

В статье рассмотрены способы передачи внутренней речи персонажей во французском минималистическом интрагомодиегетическом повествовании. Работа выполнена на материале романа французского писателя-минималиста Жана-Филиппа Туссена «.Fuir «.

Ключевые слова: внутренняя речь, интрагомодиегетическое повествование, французская минималистическая проза.

The article focuses on investigating lingual, cognitive and narrative methods of inner speech reproduction in French minimalist fictional texts of the late XX — early XXI centuries. The research is conducted on the material of the French minimalist novel of Jean-Philippe Toussaint «Fuir».

Key words: French minimalist prose, inner speech, intrahomodiegetic novel.