Висновки. 
Явище омонімії в японській мові

У японській мові проблема омонімії дійсно існує. Головна причина полягає в структурі складу японської мови. Спочатку йде одна приголосна, а потім голосна КА, СА, ПА, ДЗЯ. Складів зі зворотною структурою або з комбінацією приголосних (більш двох) у японській мові просто не існує - неможливі АК, АС, ДІЙСТВ, КРУПН і т. п.

Для розв’язання проблеми омонімії в японській мові є дуже гарний і зручний засіб — це а) ієрогліфи б) фонетичний або інтонаційний контур слова в) дистрибуція або оточення конкретного слова в реченні. а) 'g‚(c)‚ў і ‰· ‚(c)‚ў ваш приклад. Щораз слід звертати увагу на відмінність у значеннях. Просто так надмірність НІКОЛИ не виникає. Розберемо два приклади. Ці два ієрогліфи мають трохи різну сферу вживання. Якщо ви говорите про теплі рідини, то перший ієрогліф ви використовувати не можете. Із простої причини — ключ «вода» -МІДЗУ. Про те ж фуро сказати 'g‚(c)‚ў не можна, а от про теплу весну тільки 'g‚(c)‚ў.

Ієрогліфів із читанням АТАТАКАЙ більше ніж два. Їхній мінімум чотири. 'g‚(c)‚ў ‰· ‚(c)‚ў ќх‚(c)‚ў аљ‚(c)‚ў И кожний зі своїм узусом або сферою вживання, а також частотою зустрічальності.

Складів у ланцюжку АТАТАКАЙ — 5. Це слово зі споконвічної лексики ВАГО. А якщо ми подивимося на односкладові-китаїзми або двоскладовіяпонізми — там можна виявити безліч подібних збігів. Але що важливо далеко не завжди їх інтонаційне оформлення однакове.

Що таке різний інтонаційний контур слова. ХАна й хана, КУмо й куМО — отут прикладів напевно можна ціле море знайти.

Лінгвстично слід визначати де омонімії (однакове звучання слів), а де полісемія — різні значення одного слова, які недалеко друг від друга «пішли». Поли- «багато», а — семія — від кореневого слова СЕМА «значення» Інакше, БАГАТОЗНАЧНІСТЬ. Є чудова формула = рамкою слова є омонім. Тобто, різні але близькі значення якщо, що зводиться до одному кореню — це полісемія в рамках і кордонах одного слова. Якщо ж значення розходяться занадто далеко виникає омонімії й ми маємо перехід до іншого слова.