Стихотворение А.А. Блоку «На залізниці»

Стихотворение А. А. Блоку «На залізниці»

(Восприятие, тлумачення, оцінка.)

А.А. Блок, по свідоцтву котрі знали його людей, надавав на оточуючих колосальне моральне вплив. «Ви більше чоловіки й більше поета, ви несете не свою, людську тяжкість», — писала йому Є. Караваєва. М. Цвєтаєва присвятила Блоку понад двадцять віршів, називала його «суцільний совістю». У цих двох оцінках, то, можливо, укладено головна складова Блока як личности.

А. Блок завжди дуже тонко відчував биття пульсу своєї країни, над народом, близько до серцю приймав всі зміни у суспільства. Після ліричного щоденника, наверненого до про Прекрасну Даму, в поетичний світ поета входять нові теми, нові образи. Змінюється пейзаж: замість гірських висот, і променистих горизонтів — болотна в’язь чи місто з його страшними виразками. Коли раніше блоком існували тільки його власні переживання та її Небесна Діва, нині він бачить із собою людей, замучений нуждою, загублених в лабіринті кам’яного міста, задавлених безпросвітністю і безвихіддю злиднів і бесправия.

Одно одним з’являються вірші, у яких поет висловлює співчуття пригнобленим і засуджує байдужість «ситих». У 1910 року він пише знамените вірш «На залізної дороге».

Когда читаєш цей вірш, одразу ж згадуються некрасовские рядки про нестерпно важкої долі російської жінки. Особливо близька тема і в ідеї вірші «Трійка». Мені здається, що сюжети і навіть композиційна організація цих творів перегукуються. Олександр Блок хіба що підхоплює тему, глибоко й всебічно досліджену Миколою Некрасовим понад півсторіччя тому, і показує, що мало змінилося долі російської жінки. Вона продовжує безправна і пригнічена, самотня і нещаслива. Вона не має майбутнього. Юність проходить, в «порожніх мріях знемагав». У мріях про життя, про правильному і уважному одному, про щасливій сім'ї, про спокої та достатку. Але жінку з народу не вирватися з залізних лап потреби і непосильним работы.

Сравним у Некрасова:

И чого ти біжиш торопливо За промчавшейся трійкою вослед?

На тебе, взявшись у боки красиво, Загляделся проїжджий корнет.

А в Блока:

Лишь раз гусар, рукою небрежною Облокотясь на оксамит алый, Скользнул по ній усмішкою нежною…

Скользнул — і поїзд вдалину умчало.

Блоковское вірш більш трагічно: дівчина кинулася під колеса паровоза, доведена «тугою дорожньої, залізної» до отчаяния:

Под насипом, у рву некошеном, Лежит і дивиться, як живая, В кольоровому хустці, на коси брошенном, Красивая і молодая…

Самое страшне, що ніхто з навколишніх не додав події особливого значення. «Вагони йшли звичної лінією», нещасну «обводили рівним поглядом» і, гадаю, через кілька хвилин забували про побачене. Байдужість, бездушність вразили суспільство. Це суспільство боляче, боляче морально. Вірш буквально кричить про этом:

Не підходьте до неї з вопросами, Вам однаково, що їй — довольно:

Любовью, смутком чи колесами Она розчавлена — все больно.

Стихотворение написаний реалістичних традиціях. Крізь усі твір проходить наскрізний образ дороги. Залізниця не просто символом важкої дороги, а й безвиході, «чугунности» існування й омертвляння душі. Тема «загибелі на шляху» з’являється у вірші з першого строфи і геть за рамки произведения.

Пятистопный ямб чергується з чотиристопним, створюючи якийсь монотонно-заунывный ритм, поступово що у одноманітний стукіт коліс. Поїзд у темряві перетворюється в страшне трехглазое чудовисько (уособлення). Поет майстерно використовує синекдоху: «мовчали жовті і сині, у зелених плакали і». По кольору вагонів ми дізнаємося про їхнє пасажирів. У жовтих і синіх їхала багата публіка, а зелених — простий народ.

Эпитеты відповідають настрою автора («бляклі кущі», «звична» лінія, рука «недбала»). Яскраві метафори вражають влучністю і своєрідністю («пустельні очі вагонів», «залізна» туга). Блок малює у тому вірші і узагальненим образом самодержавної Росії. Це жандарм, бовдуром стоїть жертву, лежачої у рву.

После створення вірші «На залізниці» Блок дедалі більше пише вірші, які мають собою сюжетні сцени про долю людей, загублених, замучених, задавлених обставинами, суворої дійсністю. Усі вдається у творчості поета розрив мрією і дійсністю, дедалі більше тісною кільцем оточує його похмура проза життя. Поета важко позбутися передчуття насування катастрофи, відчуття неминучої загибелі Старого Світу. Однією з головних тим, у ліриці Блоку робиться тема відплати — відплати суспільству, яке скувало, заморозив, зневолило людини, яке кидало під колеса свого залізного байдужості юних, молодих, сильних людей. Після вірші «На залізниці» він напишет:

Век дев’ятнадцяте, железный, Воистину жорстокий век!

Тобою в морок нічний беззвездный.

Беспечный кинутий человек!

****.

Двадцатый век… еще бездомней, Еще страшніше життя мгла.

(Еще чорніша і огромней Тень Люциферова крила) (З поеми «Возмездие»).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.