Розділ іі. Закономірності використання займенників у професійному мовленні

Особові займенники у фаховій мові

Використання чи невикористання займенників у професійному мовленні змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом’якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

Займенник я позначає особу мовця (людини чи персонiфiкованих iстоти, предмета). Займенник я при формах дiєслiв теперiшнього й майбутнього часу пропускають, що, наприклад, характерне для наукового стилю, в якому замiсть я вживають також т. зв. авторське ми. Але за протиставлення обов’язково наголошується займенник (у другiй частинi речення): Я прийшов, а ти ні.

Паралельне вживання займенникiв першої особи однини i дiєслiвних форм першої особи «акцентує увагу на iнформацiї про мовця, вирiзняє його в комунiкативному планi». Займенник я входить до складу фразеологiзованих сполучень, якi вживають з метою переконати когось у чомусь, передати ставлення (здебiльшого скептичне) до когось чи до чогось або як погрозу: Не я буду; Щоб я провалився [15, с. 180].

Займенник ми позначає групу мовця разом з iншими особами, а також може:

• ? набувати експресивного забарвлення, передавати поняття друзi (близькi, однодумцi) i протиставлятися ви (МИ i ви);
• ? набувати значення я, коли автор говорить вiд іменi колективу (авторське ми в публiцистичному й науковому стилях) (ми дослiдили);
• ? уживатися замiсть я в сполученнi з прийменником з О.в. iменника або займенника (ми з мамою, ми з тобою). Це є характерним для розмовного стилю;
• ? уживатися замiсть я в opaторів, учителiв, лекторiв, щоб уникнути повторення я (МИ розглянули тему);
• ? уживатися замiсть ти, ви для передавання спiвчуття, жартiвливостi, iронiчностi, глузування тощо (он ЯК МИ заговорили);
• ? уживатися замiсть я в офiцiйних звертаннях монархів для створення високої урочистостi.

Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенник ти може також набувати й iншого (здебiльшого узагальненого) значення: Кому ти потрiбен з такими знаннями?!

З цим значенням ти часто вживають у розмовних фразеологiзмах, а також у прокльонах: А щоб тобi … I що ти йому скажеш?! 3айменник ти може мати рiзноманiтне експресивне забарвлення, передаючи грубiсть, презирство, зневагу i нiжнiсть, iнтимнiсть, повагу тощо.

Усталеним прийомом (особливо в поетичнiй мовi) є звертання до визначних осiб не у формi пошанної множини, а у формi пошанної пафосної однини: Ти зiгрiвала Майдан! Займенник ви позначає групу осiб, до якої належить особа спiврозмовника разом з iншою особою (з iншими особами). Kpiм того: у сполученнi з прийменником з та О.в. iменника або займенника ви означає ти (або шанобливе ви) з ким-небудь (ви з нею пiдiть у лабораторiю); ви вживають замiсть ти для передавання ввiчливостi (пошанна множина) [15, с. 182].

Тут варто пам’ятати таке:

• ?слова весь, один, який, такий iз займенником ви узгоджуються в однинi, а вживання їх у множинi є просторiчним або експресивно забарвленим, передає улесливiсть, пiдлабузництво; прикметник у складі iменногo присудка також треба ставити в однинi (яка ви вродлива);
• ? при займеннику ви присудок, виражений коротким прикметником, не вживають. Тут можлива тiльки форма множини (ви згоднi, а не ви згоден);
• ? нестягненi форми повних прикметникiв (веселая, вeceлії) при ви не вживаються;
• ? здебiльшого прикметники при ви в ролi присудка можуть мати i форму однини, i форму множини (ви гарнiви гарна). При цьому виникають такі вiдтiнки: у множинi повнiше передається емоцiя ввiчливостi, в однинi — приязнь, iнтимнiсть, фамiльярнiсть.

Biн, вона, воно, вони замiнюють у мовленнi слова, що позначають не тiльки назви iстот, а й назви рiзних предметiв. Тому займенники третьої особи стоять здебiльшого пiсля iменникiв, указуючи на них. 3айменники третьої особи позначають також основні предмети мовлення, якi з тих чи iнших причин iменниками не називаються; цi предмети мовлення маскують, евфемiстично позначаючи займенником: Його проти ночi не згадуй! Займенник воно має особливо багато семантико-граматичних i стилiстичних модифiкацiй; він, крім основного, може мати значення вказiвностi, неозначеностi (Що воно таке?), значення частки (Оце воно тобi й є!).

Воно в значеннi частки входить до складу розмовних фразеологiзмiв: воно й видно, ось воно як. Форму Р-Зн.в. (його) вживають як частку, посилюючи питальнi займенники та займенниковi прислiвники: Що б його зробити? Куди б його пiти? Форма воно є також засобом експресивного забарвлення, передає зневагу, презирство, спiвчуття, жаль тощо: Воно ще зовсiм слабке. А воно ще й комизиться.

Вони замiсть він уживають для улесливого, пiдлабузницького позначання представникiв, якi займають вищу від мовця посаду, а також переважно в просторiччi для висловлювання поваги, пошани. Вживання заайменникiв він, вона на позначення присутньої пiд час розмови третьої особи має відтінок або неввiчливостi, або фамiльярностi, iнтимностi [15, с. 183].

Вживання особових займенників у документах:

• 1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).
• 2. У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную… Наказую…).
• 3. Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається, коли є потреба пом’якшити категоричність висловленого (…ми дійшли таких висновків).
• 4. Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку маютьні вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.
• 5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються безн-: завдяки їм, всупереч йому.
• 6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант — на ньому, а не (на нім).
• 7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесоності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з нею (?) не погодився.
• 8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.
• 9. Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації - пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо… Надсилаємо…). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить… Управління повідомляє…).
• 10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).
• 11. Для показу суворого об'єктивного викладу, катагоричної вимоги, займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення — надсилаємо для ознайомлення.
• 12. Для пом’якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з’явитися — пропоную Вам з’явитися.
• 13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено — я запровадив, нами запропоновано — ми запропонували, вами доведено — ви довели.
• 14. Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова.