Кутузов – народний полководець

Кутузов — народний полководець.

Нет у російській літературі іншого твори, де були б із такий переконливістю і силою, як у романі «Війна і світ», передані могутність і вплив велич російського народу. Усім змістом роману-епопеї Левко Миколайович Толстой показав, що став саме народ, який став боротьбі за незалежність, вигнав французів і забезпечив перемогу. Єдність Кутузова з народом пояснюється лише тим «народним почуттям, що він носив у собі в усій чистоти й силі його». Завдяки цьому душевного якості, Кутузов і є «представником народної войны».

Впервые Толстой показує Кутузова у військовій кампанії 1805−1807 рр. на огляді в Браунау. Російський полководець не захотів дивитися парадну форму солдатів, а став оглядати полк у цьому стані, як він перебував, вказуючи австрійському генералу на розбиту солдатську взуття, з такою вираженням, що як не робив закидів у цьому нікого, але немог не бачити, як і погано. Л. Н. Толстой контрастно зображує огляд в Браунау і огляд під Ольмюцем. Солдати в сірих шинелях і розбитою взуття та «щегольски вичищені і прибрані війська», «ошатна кавалерія», солдати зі свежевыбритыми і вимитими особами та до останнього блиску вичищеної амуніцією. «У цьому контрасті Толстой вміло показує наскільки різні інтереси Кутузова й Олександра та його ставлення до солдатів, отже й народу. Якщо Кутузов «пройшов по рядах, зрідка зупиняючись і, власне за кількома ласкавих слів офіцерам, яких він знав по турецької війні, а часом і солдатам, то імператор Олександр, проїжджаючи конем, лише зупинявся іноді, щоб привітати будь-якої полк. Якщо в Кутузова огляд проходив просто, природно, по-домашньому, полководець розмовляв з солдатами, то Ольмюце «маси війська», «надсаживая свої грудях», «приєднувалися до ревінню всієї тієї лінії, якої вже проїжджав государ. «Тобто якщо це та сини любов солдатів до Кутузову, а дике захоплення натовпу, «маси людей». І тепер у цьому контрасті Толстой особливо яскраво показує єднання Кутузова з армією, батьківське ставлення до солдатів і бойовим командирам, природність і простота російського полководца.

В Бородінській битві проявилося велич Кутузова, що у цьому, що керував духом армії: «Довголітнім військовим досвідом він теж знав і старечим розумом розумів, що управляти сотнями тисяч жителів, борящихся із смертю не можна одній людині і знав, що вирішують доля бою не розпорядження головнокомандувача, нема місця, у якому стоять війська, а та невловима сила, звана духом війська, і він стежив цю силою і керував нею, наскільки це було його власти».

Л.Н.Толстой показує наскільки російський дух у цій народної війні перевершує холодну розважливість іноземних воєначальників. Так Кутузов посилає принца Витембургского «прийняти командування першої армією», але це, не доїжджаючи до армії, просить ще війська, і відразу полководець відкликає його й посилає русского-Дохтурова, знаючи, що вона стоятиме за Батьківщину до смерті. Письменник показує, що шляхетний Барклай де Толлі, бачачи всіх обставин, вирішив, що бій було програно, тоді як російські солдати стояли до смерті і стримували тиск французів. Ні, Барклай де Толлі непоганий полководець, але у ньому немає російського духу. А Кутузову близький народ і це народний дух, і полководець віддає наказ здогадалася про прихід, хоча армія у стані наступати не могла. Та цей наказ виходив «ні з хитрих міркувань, та якщо з почуття, яке лежало замкнене в кожного російського людини», і, почувши його виконали «змучені і коливні люди утішилися і ободрились».

Но Толстой-художник часто суперечить Толстому-философу, оскільки Кутузов керує справді боєм, проявляючи своєї волі. Толстой-философ заперечує активну роль полководця у цьому чи іншому бої, але у словах Болклнского: «Він щось придумає, щось зробить… але він увесь вислухає, все запам’ятає, все поставить на місце, нічого корисного на заваді і нічого шкідливого не дозволить». Визнання активної ролі Кутузова. З одного боку у Толстого Кутузов не робив «ніяких розпоряджень», з другого боку «погоджувався або погоджувався те що, що пропонували йому», «віддавав наказу», тобто все-таки керував ходом бою. У цьому полягають протиріччя Толстого, як митця, як і философа.

В романе-эпопее «Війна і світ» істинним носієм добра, вроди й правди у Толстого є народ, отже й народний полководець Кутузов. Великий Кутузов, бо «немає величі там, де немає простоти, добра і правды».