Облік робочого години працівника

смотреть на реферати схожі на «Облік робочого години працівника «.

Зміст. |Вступ. |3 | |Розділ 1. ТЕХНІКО — ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА | | |ПІДПРИЄМСТВА. |5 | |Розділ 2. ОПИС ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ. |8 | |Розділ 3. ТЕОРІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО | | |ДНЯ, ХРОНОМЕТРАЖ І БСМ. |9 | |Розділ 4. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ | | |ПРАЦІ. |13 | |Розділ 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. |18 | |Висновки. |21 | |Література. |22 | |Додатки. |23 | | | |.

Вступ.

На даному етапі розвитку економіки, в зв’язку із переходом підприємств на повний господарський розрахунок та самофінансування, всю систему обліку також перебудувалась.

У цих умовах зусилля трудових колективів направлене на всебічне збільшення прибутку підприємства, прискорення темпів зростанню продуктивності роботи, введення нових та єфективне використання наявних потужностей, на збільшення випуску та покращання якості продукції при одночасному зниженні матеріальних та трудових витрат.

До найбільш важливих відноситься показник раціонального використання робочої сили. Сьогодні є дуже великі резерви зниження трудоємкості завдяки досягненням науки та техніки, покращенню використання робочого годині на результаті поліпшення організації роботи та виробництва.

Облік дозволяє виявити залишки нераціонально витраченої праці.

Облік роботи й заробітної плати при самофінансуванні має свої особливості. Це пояснюється декількома причинами: 1. трудові колективи зацікавлені в пошуку внутрішньовиробничих резервів єфективної та високопродуктивної роботи, оскільки прибуток трудових колективів стає головним джерелом технічного та соціального розвитку підприємства, посилюється взаємозв'язок оплати роботи та кінцевих результатів, 2. ведеться облік єфективної організації роботи на кожному робочому місцю, так як розміри доплат за более інтенсивну працю обмежуються рамками єкономії фонду заробітної плати (по тарифним ставками та окладів) вивільнених працівників, 3. сам ж трудові колективи заробляють кошти для збільшення оплати роботи, крім цого їм надається можливість на свій розсуд використовувати кошти котрі знаходяться в їхнього розпорядженні.

Облік роботи й заробітної плати винен бути комплексним й забезпечувати глибоке та всебічне вивчення всіх факторів котрі сприяють чи перешкоджають збільшенню прибутку.

При цьому основну увагу слід приділяти: обгрунтованості планових завдань по роботи та заробітній платі, виконання плану по роботи в всіх підрозділах, визначення значимості пріорітетних факторів, єфективності міроприємств по введенні нової техніки та прогресивної технології, виявлення невикористаних можливостей покращання трудових показників й єфективності використання цих резервів, аналізу варіантів плану для вибору найкращого із них дозволяючого виконати планове заподіяння із найменшими витратами.

Задачі та принципи організації заробітної плати.

Оплата роботи відіграє двояку функцію: із одного боці, вон є головним джерелом прибутків працівників, із іншого боці - основою матеріального стимулювання зростанню й підвищення єфективності виробництва.

Складний механізм організації заробітної плати функціонує на основі використання ряду принципів: 1. розподіл згідно із результатами роботи, його кількістю й якістю, 2. матеріальна заінтерисованість в високих кінцевих результатах роботи й необмеженість заробітної плати, 3. збіг індивідуальних інтересів із колективними, 4. систематичне збільшення заробітної плати рабітникам та службовцям.

5. випередження темпів зростанню продуктивності роботи по зрівнянню із зростанням його оплати, 6. простота та наглядність cистеми оплати праці.

Цілям посилення матеріальної заінтерисованості працівників слугує диференціація заробітної праці.

Диференціація заробітної роботи в залежності від складності роботи, досвіду та кваліфікації робітників здійснюється на основі тарифної системи, Яка включає у собі тарифно-кваліфікаційний довідник, тарифні сітки (для робітників) та схеми посадових окладів для керівників, спеціалістів, службовців, тарифні ставки та районі коефіцієнти до заробітної плати.

Удосконалення оплати роботи передбачає необхідність более точного обліку кількісних та якісних витрат роботи та покращання використання фонду зарплатню в цілях стимулювання зростанню продуктивності роботи та підвищенню ефективності виробництва вцілому.

Посилення зв’язку оплати роботи із кінцевими результатами винне статі основним направленням перебудови в області оплати роботи. Важливо, щоб фактично зарплатню шкірного робітника був поставлено чітку залежність від його особистого трудового внеску в кінцевий результат й не обмежується границями.

Розділ 1. ТЕХНІКО — ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

ПІДПРИЄМСТВА.

Триліський спиртовий завод випускає такі види продукції: етиловий спирт, дріжжі, вуглекислий газ.

Спирт виробляється із зерна чи меляси. Він розділяється також за ступенем очищення. У апаратному цеху відразу знаходяться дві браго-ректифікаційні установки. Одна є основною, котра номінально вважається зерновою, але й при відсутності цієї сировини може перероблювати мелясу. Друга працює виключно на мелясній сировині. На протязі останніх років, як правило, завод працював переважно із однією основною БРУ, а друга працювала дуже рідко.

За минулий рік підприємство стабільно працювало. Деякі техніко — економічні характеристики наведені в табл.1.

Таблиця 1 |Показник |Од.виміру |Кількість | | |І |ІІ |ІІІ | | |1.Обсяг виробництва продукції в | | | | |оптових цінах підприємства |тис.грн. |12 699 | | |2.Виробництво спирту |тис.дал. |1405 | | |з меляси |тис.дал. |777 | | |з зерна |тис.дал. |628 | | | виробництво дріжжів |тон |2152 | | | виробництво СО2 |тон |2323 | | |3.Тривалість роботи | | | | |зерновий спирт |днів |313,5 | | |мелясний спирт |днів |287,5 | | |дріжжі |днів |313,5 | | |діоксид вуглецю |змін |884 | | |4.Середня продуктивність | | | | |зерновий спирт |дал./добу |2,0 | | |мелясний спирт |дал./добу |2,702 | | |дріжжі |т./добу |6,86 | | |діоксид вуглецю |т./зміну |2,628 | | |5.Вихід спирту | | | | |із зерна |% |65,09 | | |із меляси |% |66,62 | | |І |ІІ |ІІІ | | |6.Витрати електроенергії на | | | | |нормоване споживання |Гкал |89 493 | | |виробниче споживання |т./(кВт (год) |6436 | | |7.Трати спирту при ректифікації |% |0,78 | | |8.Середньорічна чисельність | | | | |всього |чол. |218 | | |зокрема. пром.вироб. персон. |чол. |171 | | |9.Фонд оплати роботи |тис.грн. |1796,8 | | |зокрема. пром.вироб. персон. |тис.грн. |1514,28 | | |10.Середньомісячна з/плата |грн. |686,86 | | |11.Продуктивність роботи |грн./чол. |74 263 | | |12.Собівартість | | | | |всієї продукції |тис.грн. |8854 | | |1дал. спирту |грн. |7,85 | | |1т. сухих дріжжів |грн. |440,98 | | |1т. СО2 |грн. |54,33 | | |13.Оптова ціна |грн./дал |13,80 | | |14.Балансовий прибуток |тис.грн. |5411 | | |15.Рентабельність | | | | |спирт етиловий |% |75,2 | | |дріжжі |% |22,2 | | |СО2 |% |30,2 | |.

Фінансовий стан підприємства нормальний.

До підприємства протягом останніх десяти років не пред’являлись арбітражні кликни, штрафи не оплачувались.

Підприємство працює стабільно, своєчасно перераховує кошти до місцевого та обласного бюджетів. Постійно приймає доля в благодійних акціях району, надає допомогу громадським організаціям.

Розділ 2. ОПИС ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ.

У даній курсовій роботі досліджується виробничий процес пакування дріжжів в короби в дріжжебродильному цеху Триліського спиртового заводу. Цей процес складається із машинно-ручних операцій, котрі вважаються технологічними (основними). Завдання працівника упаковувати дріжжі, що надходять із фасувального апарату до дерев (яних коробів. Місткість такої тари дванадцять пачок. Вага однієї пачки розфасованих дріжжів складає 1 кілограм.

Від фасувального апарату за допомогою транспортеру пересуваються запаковані пачки дріжжів. Працівник винен піднести до свого робочого місця ящик, заповнити його дріжжами й поставити на транспортер, який Веде складу. Цей транспортер знаходиться в декількох кроках від нього й вимагає додаткових рухів.

Операцію формування виконують в зміні чотири працівника, котрі розташовані поруч.

Так як підприємство вцілому, та дріжжебродильний цех, зокрема, працюють цілодобово, то відповідно й пакування виконується всю добу. Тому на заводі використовується трьохзмінний режим роботи. Це потрібно враховувати при визначені заробітної плати, оскільки за роботу в вечірні та нічні часи нараховуються різні доплати.

Приблизна схема робочого місця показано на рис. 1.

[pic].

Ми маємо допоміжну операцію, котра не вносити змін в об (єкт обробки, але й застосовується для забезпечення нормальної ходи виробничого процесу. Ця операція також є переміщуючою, так як предмет роботи (дріжжі) змінюють своє місце. З точки зору типу виробництва, це масовий тип виробництва. Виробничий процес безперервної дії.

Праця проходити при температурі 12−16 оС, освітлення денне (люмінісцентне), згідно нормам.

Розділ 3. ТЕОРІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО.

ДНЯ,.

ХРОНОМЕТРАЖ І БСМ.

Індивідуальна фотографія робочого дня.

Найбільш розповсюдженим виглядом фотографії робочого дня є індивідуальна.

Індивідуальною фотографією робочого дня називається спостереження всіх витрат робочого години протягом періоду спостереження та заміри години по ним.

У залежності від кількості об’ктів спостереження й техніки виконання розрізняють індивідуальну, групову, бригадну, маршрутну, самофотографію робочого дня та фотографію виробничого прцесу.

Перед проведенням фотографії робочого дня необхідно ознайомитися із техніко-організаційними умовами робочого місця, тобто із послідовністю роботи виконавця, постачання робочого місця сировиною, матеріалами й т.п., встановити в які одиницях виміру й яким шляхом проводитися облік випущеної продукції, розповісти робітникові цілі та задачі проведення фотографії.

Спостереження записують в спе-ціальну картку, Яка складається із титульної частини, аркуша спостережень, результатів спостережень та висновків.

Титульну частину карти заповнюють до початку спостереження. У ній знаходяться дані, котрі характеризують сировину чи напівфабрикати, роботу та навколишні умови, дані про робітника, обладнання та пристрої.

У листі спостережень карти фотографії робочого дня записують усі витрати часу.

Витрати години фіксують в годинах та хвилинах із точністю до ½ хвилини.

Для замірів години використовують годинник із секундною стрілкою. Після запису години початку спостереження слідкують за змінами на робочому місці, причомув момент зміни роблять запис в графі «Найменування явищ», а при закінченні зміни записують одну годину на графу «Плинний час».

По закінченню спостереження вираховують тривалість шкірного запису (операції) шляхом віднімання поточного години наступного заміру від попереднього години заміру. Отримана різниця відображає тривалість поточного запису.

Далі проводять обробку одержаних даних, аналіз результатів спостереження й проектування раціонального режиму робочого дня. У ньому показують фактичні втрати робочого години й заподій цих втрат.

Хронометраж.

Хронометраж — це вивчення структури операції за її складовими елементами та визначення розмір витрат години на них.

За допомогою хронометражу вивчається лише годину основної роботи, який повторюється із кожною одиницею продукції.

Основні задачі хронометражу: встановлення нормальної тривалості витрат оперативного години (для технічних норм), розробка нових та перевірка діючих нормативів години на ручні та машинноручні прийоми та комплекси прийомів оперативного години, вивчення прийомів роботи передових працівників із цілью поширення та узагальнення цого досвіду, встановлення раціонального складу операції. Етапи проведення хронометражу: підготовка до хронометрування, спостереження й заміри тривалості окремих елементів операції, обробка матеріалів спостережень по кожному прийому, аналіз одержаних даних, висновки.

Підготовка до спостереження складається в детальному вивченні операцій запису даних про неї (сировина, матеріали, інструмент, обладнання та пристрої) та про робітника (прізвище, професія, стаж, розряд). Підготовка до спостереження закінчується роз’сненням робітнику цілей та завдань хронометражу.

При проведенні хронометражу важливо правильно підібрати годину для його проведення. Не рекомендується проводити хронометраж на початку чи в кінці зміни. Краще всього прволити спостереження в період так званого темпу роботи, який встановився, приблизно 1,5−2 рік после початку зміни.

Хронометраж проводять при допомозі секундомірів.

(однострілкових чи двухстрілкових).

Час при хронометражу вимірюють двума способами по плинному часі (неперервний спосіб) та окремими відліками (збиральний спосіб).

У даній курсовій роботі застосовуємо заміри по плинному години, при цьому реєструються витрати години на усі елементи операції.

Плинний годину записують по вертикалі зверху вниз по закінченні виконання всіх прийомів операції виконують повторний запис, починаючи із Першого прийому.

Слідуючий етап хронометражу — обробка та аналіз отриманих матеріалів. Обробку матеріалів починають із обчислення тривалості елемента операції прийому. Шляхом віднімання із послідуючого запису попередній, знаходять тривалість прийому.

Ряд значень тривалості прийому складає хронометражний ряд (хроноряд).

При проведенні хронометражу можуть бути допущені неточності в записах, відхилення нормальних умів виконання прийому.

Заміри по яким є зауваження в листі спостережень, повинні бути виключені з хроноряду.

А, щоб встановити правильність проведених спостережень чи так звану ступінь розсієння хронометражного ряду, визначають фактичний коефіцієнт стійкості по кожному хроноряду, тобто ставлення максимальної тривалості елементу до мінімальної, й порівнюють його із нормальними (допустимими) коефіцієнтами.

Якщо фактичний коефіцієнт стійкості хроноряду менше нормального чи йому рівний, то хроноряд потрібно рахувати стійким, якщо фактичний коефіцієнт стійкості перевищує допустимий (нормальний), то хроноряд вважається нестійким.

Метод мікроелементного нормування Для визначення раціональної тривалості ручних операцій та прийомів використовують метод мікроелементного нормування.

При цьому дії та рухи розчленовують на мікроелементи, що виконуються робітниками у робочому процесі як технологічні (основні) й переміщувальні. Кожен елемент ручної операції поділений на мікроелементи (взяти, перемістити чи розумової дії). Кожен мікроелемент зкладаеться із окремих мікродій котрі можуть бути за тривалістю виконання рішучі чи пристосовні.

Розчленовуючи прийом на мікроелементи й використовуючи ними розроблені нормативи години, можна сконструювати норму години на прийом не спостерігаючи за робітником у робочому процесі. Норми години на мікроелементи встановлені у тисячних частках хвилини.

Розділ 4. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ.

Відповідно до описаних вище способів аналізу використання робочого години досліджуємо вибране робоче місце. Спочатку проведемо фотографію робочого дня (додаток 1).

ІФРД.

Обробку результатів, одержаних при дослідженні методом індивідуальної фотографії робочого дня, будемо проводити за таким алгоритмом:

Визначаємо тривалість кожної операції, шляхом віднімання поточного години наступної операції від поточного години попередньої операції. Розрахований годину заносимо в колонку «Тривалість». Виконуємо індексацію витрат робочого години. Індекси записуємо в графу «Аналітична характеристика витраченого години». Виконуємо зведення результатів спостереження (стор.4). Визначаємо аналітичні коефіцієнти, що характеризують використання робочого години виконавця.

— Питома ваги оперативного години у тривалості спостереження, що характеризується коефіцієнтом К1.

[pic].

— Питома ваги зупинок із причин залежних від робітника. Для цого потрібно знаті нормативний годину регламентованих перерв, який визначається як 5% від загального години зміни (Тр.п.н.= 480 (0,05.

= 24 хв.). Тоді К2 якщо :

[pic].

— Питома ваги втрат робочого години незалежних від працівника характеризується коефіцієнтом К3 :

[pic] Визначаємо можливе зростання продуктивності роботи за рахунок усунення втрат робочого часу:

— залежних від працівника:

[pic].

— незалежних від працівника:

[pic].

— загальна зміна:

(ПП = (ПП1 + (ПП2 = 0,9 + 0,44 = 1,34%. Визначаємо проектований раціональний оперативний час:

Тр.= Топ + (Тр.п.ф.-Тр.п.н.) + Твза + Твн = 446 + (17−24) + 11 + 2 = 452 хв. Визначаємо проектовану норму виробітку:

[pic] Коефіцієнт завантаженості робіт:

[pic].

З огляду на усі отримані показники робимо висновки:

I. Найбільшою можливістю підвищити продуктивність роботи є вивільнення одного працівника для забезпечення інших тарою. Тоді б значно скоротилася б допоміжна операція.

II. Службову розмову потрібно проводити на початку зміни, для уникнення втрат робочого години із причин, не залежних від працівника.

Хронометраж (додаток 2).

Обробку будемо проводити в такій послідовності: Визначаємо тривалість прийомів шляхом віднімання поточного години наступної операції від поточного години попередньої операції. Результати записуємо в графу «Тривалість». Перевіряємо отримані хронометричні виряджай на збіжність. Вона визначається як ставлення максимального та мінімального значення відповідного ряду.

[pic].

[pic].

[pic].

Всі виряджай збіжні, оскільки їхні значення менші критичних, котрі визначаються за таблицями, в залежності від середньої тривалості процесу. Тому не потрібно коригувати жоден із хронометричних рядів.

У висновках записуємо знайдені суму ряду, максимальне та мінімальне значення, а також моду середня значення ряду.

Визначаємо тривалість операції (То.р.+ Тд.р.). У розрахунок приймаємо моду чи середнє значення із шкірного ряду. Ті із них яку меньше.

Т = 10((+54((+15((= 1(19((.

Визначаємо ТОНР:

[pic].

Раціональна НЧ — сума мінімальної тривалості операції розраховується як сума манамальних тривалостей окремих прийомів.

НЧрац.= 8((+54((+15((=77((.

Зміна продуктивності роботи при можливій нормі години, котра дорівнює раціональній.

[pic].

ТОНР при цьому буде:

[pic].

Після обробки даних хронометражу робим висновки: 1. в результаті проведеного дослідження стало видно, що при виконанні робітником лише своєї основної роботи (без допоміжних робіт по доставленню ящиків до місця розфасування) технічно обгрунтована норма виробітку може збільшитися до 343 ящиків за зміну (при раціональній нормі години 352 ящики за зміну). Направду ми формується лише 209 ящиків за зміну (при нормі, розрахованій в обробці ІФРД, 212 ящ./ зміну). Коли в півтора рази менше. 1. щодо даних отриманих при вивченні хронометражу, то останні дві операцій робітник виконує майже ідеально, оскільки мода серед дорівнює мінімальному значенню, отже робітник здебільшого раціонально виконує ці операції. Перша ж операція не достатньо відпрацьована, оскільки мінімум й мода доволі сильно відрізняються (8((й 10((відповідно). Тому тут є резерв для підвищення продуктивності роботи, зокрема її можна підняти на.

2,5%.

БСМ.

Метод базової системи мікроелементів передбачає розбиття робочой операції на складові частини та визначення із таблиць їхнього тривалостей. Вибираємо для дослідження першу операцію із тихий, що є в хронометражі. А саме, перенесення ящика із підлоги на стіл для наповнення його дріжжами.

Розбиваємо цю операцію (див. табл.2).

Таблиця 2 |(п/п |Назва підоперації |Тривалість, тис. долі | | | |хвилини | |1. |Повернути корпус на 90(. |15 | |2. |Зробити крок. |20 | |3. |Нахилитися. |15 | |4. |Витягнути руки. |7 | |5. |Взяти ящик. |10 | |6. |Випростуватися. |15 | |7. |Повернути корпус на 90(. |15 | |8. |Зробити крок із ящиком. |20 | |9. |Поставити ящик на стіл. |10 | | |ВСЬОГО |127 |.

З даних таблиці 2 визначимо норму часу:

[pic].

Порівнявши отриманий результат із даними, що були отримані в хронометржі видно: мінімальна тривалість операції при замірах був 8 сік., що майже дорівнює розрахованій методом БСМ. але й так швидко був виконана операція лише одного разу, здебільшого тривалість дорівнювала 10 з., й середнє значення було б 10,1 з. Це викликане тім, що ящики досить габаритні, й відстань перед тим від столу не завжди дорівнює одному крокові.

Хронометраж наведень в додатку 2. Так саме там зроблені усі обчислювальні операції та сформульовані, відповідно до результатів, одержаних под годину дослідження, висновки.

Розділ 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

Основою організації заробітної плати є тарифна система, котра складається з трьох основних елементів: тарифна ставка, Яка характкризує рівень оплати робітників за годину чи усунь, тарифна сітка, котра слугує для визначення співвідношення заробітної плати окремих робітників та робіт. Тарифна сітка складається з розрядів й порозрядних (тарифних) коефіцієнтів, котрі показують у стільки разів ставка того чи іншого розряду вище ставки Першого розряду. тарифно-кваліфікаційний довідник, в якому вказується тарифікація робіт (тобто по ньому встановлюють до якого розряду можна віднести ту чи іншу роботу), також в ньому знаходяться інструкції про ті що може та що винен знаті робітник шкірного розряду чи категорії.

Фонд, який використовується для заробітної платні називається Фондом споживання підприємством. Він розподіляється між працівниками в залежності від кваліфікації чи посади, перевищення цого фонду не допускається.

У конкретному випадку при визначенні фонду споживання на плановий рік обов’язково враховуються співвідношення між ррівнем оплати роботи та обсягом реалізації продукції в плановому році порівняно з звітним.

ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ.

Основними формами оплати роботи на підприємстві є: відрядна, при якій ЗП визначають по розцінкам за фактично виготовлену продукцію, погодинна, при якій ЗП визначають в залежності від відпрацьованого години по тарифній ставці.

Відрядна система оплати роботи буває: пряма відрядна, відрядно — преміальна, відрядно — прогресивна, непряма — відрядна, акордна.

При відрядно-прогресивнй формі оплата роботи відбувається за одній прямій розцінці, а, по декільком прогресивно наростаючим в залежності від перевиконання норми розцінкам.

При відрядно-преміальній оплаті роботи — оплата відбувається по прямим відрядним розцінкам із преміюванням за досягнення окремих якісних, а вдеяких випадках кількісних показників.

Погодинна система оплати роботи буває: пряма погодинна, погодинно-преміальна,.

Погодинну оплату, як правило, застосовують на роботів, котрі не піддаються точному обліку чи нормуванню.

При погодинно-преміальній оплаті роботи ЗП складається із тарифної ставки та преміальної доплати. Причому доплата може змінюватися в залежності від виконня показників преміювання чи її зовсім може не бути при невиконанні цих показників.

На даному підприємстві застосовується погодинно-преміальна та відряднопреміальна форми оплати праці.

На досліджуваному робочому місці застосовується погодинно-преміальна форма оплати праці.

При цьому виді оплати роботи ЗП робітник отримує заробітну плату відповідно до відробленого години. Вона обчислюється відповідно до тарифної сітки. Для нашого працівника вон складає 50 копійок за годину. Крім того, так як підприємство працює цілодобово, то існують надбавки за працю в вечірні та нічні години. На досліджуваному підприємстві смердоті складають 20 й 40 відсотків відповідно. За роботу в вихідні та святкові дні виплачується подвійний тариф. У зв (язку із тім, що підприємство працює тривалий годину із прибутком, воно та може Дозволити собі виплачувати своїм працівникам премію в розмірі 100%. За останній місяць працівник відпрацював 22 зміни. З них 7 у нічній зміні, 6 — у вечірній та 9 у денній. З них 6 змін припало на вихідні дні. Таким чином заробітна плата склала: 1. за тарифом:

ЗП1=0,5(22(8=88 грн. 2. за роботу в вечірні зміни: ЗП2=0,5(6(8(0,2=4,8 грн. 3. за роботу в нічні зміни: ЗП3=0,5(7(8(0,4=11,2 грн. 4. за роботу в вихідні дні: ЗП4=0,5(6(8=24 грн.

Загальна сума склала:

ЗП= 88+4,8+11,2+24=128 грн.

З урахування премії працівник за цей місяць заробив 256 грн.

ВИСНОВКИ.

У результаті проведених досліджень та обробки отриманих даних ми вивчили процес розфасування дріжжів в дріжжеростильному цеху Триліського спиртового заводу Фастівського району Київської області. Об (єктом дослідження виступала робітниця цого заводу. Вивчення резервів підвищення продуктивності роботи проводилося трьома методами: методом індивідуальної фотографії робочого години, методом хронометражу та методом базової системи мікроелементів. У цілому щодо роботи працівника зауважень майже немає, й в цьому напрямі резерви винайти не можна. Алі значні можливості для підвишення продуктивності роботи є в організаційному плані. Ос-кільки значна частина робочого години робітниці йде на виконання допоміжних операцій. Якщо надати їй можливість виконувати лише свою основну роботу, то можна досягти збільшення ПП майже на 50%. Тому основною пропозицією после виконання даного курсового проекту є виділення одного додаткового працівника для виконання допоміжних функцій інших працівників зміни. Цю роботу можна виконувати почергово, що дасть можливість ще і дещо змінювати монотонну роботу, якою являється фасування ящиків.

Література. В. М. Набатников. Наукова організація та нормування праці харчової промышлености.-М.: Легка і харчова промышленость, 1982.-320с. Удосконалення господарського механізму./ А. И. Горанин, Л. А. Лобан, В. С. Маврищев та інших./ під ред. А. И. Горанина, Л.А.ЛобанМн.:Выш.шк., 1989, -214с. Закон України про підприємства. Кодекс законів про працю України. Ужгород, Крапати, 1993р. Богиня Д. П. Резерви підвищення продуктивності праці.-К.:О-во «Знання УРСР», 1987.-48с. Мельников М. А., Серб П. Ф. Наукова організація роботи на робочому місці.-М.:Економіка, 1966.-187с. Набатников В. М. Нормування роботи робочих підприємств харчової промисловості.-М.: Колос, 1992.-191с. Поляков І.А., Релізов К.С. Довідник економіста по праці.-М.: Економіка, 1981.-408с. Тенета Б.І. Культура і НЗП робочому месте.-М.: Машинобудування, 1968. 157с. Смирнов Л.Є. Довідкове посібник по НЗП. .-М.: Економіка, 1986.-447с. Черевань В. П. Сбалансированость робочих місць і трудовіх ресурсів. -М.: Економіка, 1988.-197с.