Сутність глобальних проблем

Происхождение і сутність глобальних проблем.

К кінцю 1960;х років у наукових, організованих із власної ініціативи А. Печчеи в «Римський клуб», стала вимальовуватися загроза роду Homo sapiens щонайменше страшна ніж атомна. Вона пов’язані з характером яка розпочалася світі НТР і загрожує якісно змінити всю біосферу Землі, зробивши її непридатною існування людей.

Появившаяся в у вісімнадцятому сторіччі і швидко прогрессировавшая XIX століття в широчінь і глиб «машинна цивілізація» перевернула у IIой половині, але до кінця ХХ століття, в «постіндустріальної» фазі, весь спосіб життя в розвинених країн. Вона непомірно розширювала коло потреб людини, збагатила масою потрібних і непотрібних речей все населення. Та ж «машинна цивілізація» порушила органічну зв’язок людину з середовищем її проживання, завдала і завдає їй величезних збитків, забруднюючи суходіл і річки, моря, и океани, викликаючи небезпечні зміна клімату планети, истончения вищих шарів атмосфери, отруюючи хімічними відходами промислові зони, а поля — пестицидами.

Но серед безлічі інститутів, які присвятили себе аналізу Глобальних проблем, окреме місце посідає Римський клуб. Саме римському клубу ми маємо самим терміном «світова (глобальна) проблематика» і позначенням основних характеристик «світових труднощів». До таких характеристикам ставляться повсеместность, значущість майбутнього всього й водночас нерозв’язність у межах окремих держав чи регіонів.

Происхождение і сутність глобальних проблем.

В даний час більше філософів, соціологів, істориків схиляється до думки, що у сучасному розвитку людства формується єдина цивілізація на планеті. Прискорення цієї ідеї на науці, і суспільній думці сприяло усвідомлення глобалізації соціальних і культурних процесів в світі.

Что слід розуміти під терміном глобалізація соціальних і культурних процесів? Етимологічний термін «глобалізація» пов’язані з латинським терміном «глобус» — тобто Земля, Земний кулю та означає общепланетарный характер тих чи інших процесів. Проте глобалізація процесів — це їх повсеместность, як те, що охоплюють всю земну кулю. Глобалізація пов’язана, передусім, з інтернаціоналізацією всього суспільного діяльності Землі. Ця інтернаціоналізація означає, що у сучасну епоху все людство входить у єдину систему социально-культурных, економічних, політичних вимог і інших зв’язків, взаємодій і стосунків. Отже, до сучасного епоху, проти минулими історичними епохами, неизмерно зросла загальнопланетарне єдність людства, яке є принципово нову суперсистему, пов’язану загальної долею і загальної відповідальністю. Тому вчені України і філософи вважають правомірним говорити про становлення єдиної цивілізації і необхідності нового планетарного стилю мислення.

Такой глобалистический підхід яскраво знаходять у концепціях «посаду індустріального суспільства», «технологічної ери» американських соціологів Д. Белла, З. Бжезинського, А. Тоффлера та інших. Ці концепції наголошую увагу на тому, що кожен технологічний переворот призводить до глибокі зміни у продуктивних силах суспільства, а й в усьому спосіб життя людей. Особливістю ж сучасного технологічного перевороту, що з інформацією суспільства, у тому, що створює принципово нові передумови для універсалізації і глобалізації людського взаємодії. Завдяки широкому розвитку засобів і комунікацій, поглибленню поділу праці та спеціалізації, людство об'єднується на єдину соціокультурну цілісність. Існування такого єдності диктує свої вимоги людству, загалом, і до окремої особистості.

Чем вище рівень технічного виробництва та всієї людської діяльності, тим більша мусить бути ступінь розвитку самої людини, його з довкіллям, тому й нові вимоги до особистості: у ній повинні гармонійно поєднуватися високій кваліфікації, віртуозне оволодіння технікою, гранична компетенція у своїй спеціальності із соціальної відповідальністю і моральними загальнолюдськими цінностями.

Однако глобалізація соціальних, культурних, економічних і полі-тичних процесів в світі, поруч із позитивними сторонами, породила низку серйозних проблем, які дістали назву «глобальних проблем сучасності»:

Экологических, демографічних, політичних вимог і т.п. Всі ці важливі для сьогодення й людства. Конкретний аналіз кожної їх входить до компетенції спеціальних наук: соціології, демографії тощо. Філософи ж концентрують свою увагу світоглядних змістовних життєвих питаннях, розглядають ці проблеми під кутом зору можливостей та перспектив людства. І це аспекті на чільне місце виходить екологічна проблема.

В ніж сутність екологічної проблеми? Узагальнено кажучи, сутність екологічної проблеми полягає у чітко обнаружившемся і углубляющемся протиріччі між продуктивної діяльності людства і стабільністю природного довкілля її проживання. Як зазначив засновник міжнародного дослідницького центру «Римського клубу», вивчає перспективи людства перед сучасних глобальних проблем, А. Печчеи: «Справжня проблема людського виду на даної щаблі його еволюції у тому, що що вона не повністю здатним в культурному відношенні у ногу й цілком пристосуватися до тих змін, які сам вніс у той інший світ».

Эти зміни є плодом всієї культурно-преобразовательной і, продуктивної діяльності. Розрахунки вчених довели, що техномасса, вироблена людством протягом року, становить -, а біомаса, вироблена суші . З положень цих розрахунків слід, що сьогодні людство створило штучне середовище, що у в десять разів продуктивніша природною середовища. Штучна середовище які і неминуче настає на природну і поглинає її й це з найважливіших чинників, який зумовлює постановку перед людством, екологічної проблеми.

В цьому разі особливої гостроти для таких людей набуває проблема бути широко розповсюдженим у навколишньому середовищі виробництв і продукций, насамперед, радіаційних і токсичних видів. У рік кожного жителя Землі припадає понад 20 тонн промислових та інших відходів. У атмосферу потрапляє більш 200 мільйонів тонн окислів сірки й азоту мільйони тонн вуглекислого газу, выбрасываемого у повітря. І це вже найближчому майбутньому може викликати підвищення атмосфери, а за цим, підвищення рівня морів, і затоплення значних ділянок суші. Через війну сотні мільйонів людей ризикують перетворитися на «екологічних біженців».

Глобальные проблеми сучасності і, різке загострення екологічної проблеми, поставило перед людством завдання пошуку нових шляхів розвитку, перебудови своїх стосунків з довкіллям.

Глобальные проблеми.

Из всіх глобальних проблем проблема війни і миру донедавна представлялася самої пекучої проблемою сучасності. За деякими підрахунками протягом останніх 55 століть сталося 14,5 тис. війн, у яких загинуло 3,6 млрд. людина. За 50 з лишком повоєнних років сталося 250 війн, у яких брало участь 90 держав, чиї загальні втрати перевищили 35 млн. людина. Це свідчить про тому, що світова спільнота ще дозріло до повного запобігання війнам, хоча об'єктивні умови настійно вимагають такий зрілості. Проте зусилля народів та держав мають бути спрямовані, передусім, подолання причин, що породжують війни. І тому потрібно обмежити, та був і припинити гонку озброєнь — своєрідну ракову пухлина людства. Мілітаризація стала нестерпним тягарем всім держав, оскільки позбавляє їх ресурсів, необхідні подолання відсталості і принизливих злиднів.

Проблема роззброєння, припинення війн не нова. Вона здавна хвилювала мислителів і гуманістів різних країн. У офіційному порядку вона вперше обговорювалася на Гаазьких мирних конференціях 1899 і 1907 років, на багатьох конгресах II інтернаціоналу, в Лізі Нації (створена 1919 року). За сучасних умов в ООН (створене 1945 року), на численних міжнародних регіональних конференціях громадськості. На межі 80−90 років досягнуто певні результати у сфері практичного роззброєння, про що свідчить советско-американский Договір ліквідації ракет меншою і середній дальності (Вашингтон 1987 рік), Договір про звичайні Збройні сили у Європі (Париж 1990 рік), рішення міжнародної конференцією про зброю (Париж 1989 рік), Договір між Росією та по СНО-2 з подальшого скорочення стратегічних наступальних озброєнь (Москва 1993 рік).

Однако по дорозі роззброєння стоять ще численні труднощі й перешкоди: величезна інерційність гонки озброєнь, т.к. створено потужну база військово-промислового комплексу з десятками мільйонів працівників; високий рівень військових витрат; великі масштаби міжнародної торгівлі зброєю; невирішеність багатьох соціальних проблем, особливо в країнах; суттєві геополітичні амбіції, територіальних суперечок тощо.

Разоружение — це гостра потреба, але ці не одномоментне акт, а важкий і тривалий процес, де незастосовно вимога «усі поголовно чи нічого». Вирішення проблеми би мало бути присвячені наростаючі зусилля народів та держав.

Экологическая проблема. У її сучасному вигляді виникла 60-ті роки нинішнього століття. З на той час почали виявлятися і посилюватися симптоми екологічної кризи, у яких в наші дні характерний практично всім континентів Землі, усіх держав. Екологічну кризу — цю різку погіршення стану природною довкілля людини (біосфери) внаслідок наростаючого отруєння і забруднення землі, води, атмосфери. Один з проявів системної кризи сучасної цивілізації.

Составные елементи екологічної кризи: руйнація природного балансу газового складу атмосфери.

Наблюдается стійка тенденція підвищення частки вуглекислого газу () у атмосфері планети. З 1860 року, тобто. за 130 років, частка у атмосфері зросла на 30%, причому особливо все швидше вона зростає у останні десятиліття. Наслідки порушення газової оболонки Землі спроможні бути катастрофічними у зв’язку з так званим «парниковим ефектом» і зумовленим їм потеплінням клімату Землі. Вважається, що через 50 років середня температура планети може підвищитися на 1,5 — 4,5 , що сприятиме таненню льодовиків, айсбергів, гірських шапок, спричиняє порушення геологічних структур вічної мерзлоти. Рівень Світового океану (70% земної поверхні) може піднятись ще на 1,5 метри, станеться затоплення величезних територій, зокрема. великих багатомільйонних міст. Буде завдано величезних збитків промисловості, с/г, рибного і лісового господарства, природним екосистемам загалом.

Разрушение озонового шару атмосфери озону () охороняє живе планети від згубного ультрафіолетового проміння сонця. Руйнування цього рівносильне загибелі людства, тварини рослинного світу. За даними Інституту вивчення політики у сфері довкілля (США) скорочення щільності шару озону на 20% і більше можна порівняти тільки з прогнозованими наслідками загальної ядерної війни.

Исследования показують, що з 1977;1987 рр. у світі шар озону став тоншим приблизно 3%. Є припущення, що 2000 року то, можливо знищено 16% озонового покриву Землі.

Мировое співтовариство, заклопотане даної проблемою, розпочало розробку заходів для її спільному вирішенню. У 1985 року підписано Віденська конвенція про охорону озонового шару, 1987 року — Монреальський протокол по речовин, руйнуючий озоновий шар.

Состояние живої та неживої природи. Воно дуже негармонійно і вселяє серйозні побоювання через несприятливих тенденцій подальшої еволюції. Голова президії Сибірського відділення РАН, нині покійного академік В. А. Коптюг (одне із авторів про концепцію сталого розвитку) зазначає, це щороку виводиться з шеренги й перетворюється на безплідну пустелю 6 млн. га родючих земель.

Сейчас придбала вибухонебезпечний характер демографічна ситуація Землі. У XIX — XX століть населення подвоювалося за 75 років і зросла із першого до 2 млрд. Третій млрд. додався до початку 1960;х років — за половину цього часу. До 1975 року — вже 13 років населення планети зросла до запланованих 4 млрд. Нині, збільшуючись щодесятиліття на млрд., населення перевищила цифру 5,5 млрд. і погрожує за три-чотири десятиліття дістатися 8−10−12 (підрахунки відрізняються млрд. людина).

При цьому вкрай несприятливим чинником і те, зростання населення спостерігається насамперед у країнах, де живе до 80% жителів планети, а уславили чимало держав взагалі мають коштів підтримки прожитковий рівень своїх громадян. Для характеристики того розриву бідності та багатства, що існує між різними регіонами Землі, екологи наводять такі дані: кожен дитина, що у країні розвиненою частини світу, споживає в 20−30 разів більше ресурсів планети, ніж дитина країни «третього світу».

Гуманизм як ціннісна основа розв’язання глобальних проблем сучасності.

Решение глобальних проблем сучасності - загальна справа людства. Людство повинна визначити ефективні форми співробітництва, які дозволило б всі країни діяти спільно, відмінності соціально — політичних, релігійних, перебігу етнічних та інших світоглядних орієнтацій. Тому він повинен спиратися визначені базисні ціннісні орієнтації. Багато сучасні філософи вважають, що такими засадничими орієнтаціями може бути цінності гуманізму.

Гуманизм як певна система ціннісними орієнтаціями й установки, доведення до кінця, отримує значення загального ідеалу. За такого підходу людину розглядають як вища мета у суспільному розвиткові, де забезпечується створення необхідних умов повної реалізації усіх її потенцій, досягнення гармонії у соціально-економічній і приклад духовної сфери життя, найвищого розквіту конкретної людської особистості. Інакше кажучи, вища мета людства полягає, очевидним, що досягненні повного здійснення принципів гуманізму як торжества людського початку. Гуманізм у сенсі годі було розуміти однобічно, лише як повну реалізацію людського запрацювала в духовній сфері, моральних відносинах. Гуманістичне початок тісно пов’язане з усіма сферами життя людей тому однині і із суспільною виробництвом, і і системи виробничих відносин, оскільки без задоволення матеріальних потреб суспільства і людини, про будь-яке духовно-моральному розвитку особистості може бути мови.

Наряду з тими підходами, у сучасній філософської літературі найчастіше підкреслюється, що реалізація принципів гуманізму означає прояв загальнолюдського початку. Гуманізм, відповідно до таким підходом, окреслюється система ідей цінностей, які підтверджують універсальну значимість людського буття загалом і окремої особистості частковості. Загальнолюдське у тому підході сприймається як щось значиме задля якогось обмежене коло людей, а якось, що є значення для людства. Це може бути ті чи інші конкретні цінності й матеріальні об'єкти, від достатньої кількості, що залежить існування людства. Або, навпаки, надлишок таких об'єктів, відсутність посадового контролю за ними становлять загрозу людству. Отже, глобальні проблеми сучасності - усвідомлення трагічних перспектив людства перед ядерної загрози, загрози голодної смерті" й екологічній катастрофі - змушують людство долати вузький обрій локальних, партикулярних, відносних цінностей і звернутися для пошуку цінностей загальнолюдських. До цього людство спонукає як прагнення до виживання, інстинкт самозбереження, а й глибока потребу людини в органічної зв’язки з іншими людьми, який став нині більше усвідомленою і нагальнішою, виражену у тому, ще мало дослідженому явище як зростання планетарного свідомості. На незмінно рівні, за збереження багатства індивідуального самовираження, людство хіба що звертається до часу, як у індивіді бачили як представника роду, племені, громади, а представника всього роду людського. Цей коло її загальнолюдських цінностей є наслідком історичної необхідності, він має приземлённый характері і сприяє лише зовнішньому об'єднанню людей боротьбі виживання. Проте із даним значенням термін «загальнолюдські цінності» має як широкий характер.

Заключение

.

Каждая із багатьох країн боролася з своїми труднощами, не усвідомлюючи той факт, що вступив у смугу гігантського загальної кризи, вийти з яких взагалі не можна, не зрозумівши глобального характеру небезпеки, не мобілізувавши людей Землі подолання її «труднощів». Тільки якісного зрушення в усьому людському мисленні й поведінці міг би розірвати ганебного кола проблем.

Так чи залишиться в людини хоч проблиск сподівання, що його коли-небудь розпрощається з Глобальними проблемами?

Представитель «Римського клубу» А. Печчеи ще 70-ті роки сподівався на якусь «людську революцію», яка б прилучити всіх людей Землі до глобальному баченню проблем, мобілізувати їх сили боротьбі за своє «виживання». Та чи можна прогнозувати таку просвітницьку утопію у світі, де налічується понад 1 млрд. неписьменних і голодуючих, де політики, стурбовані збереженням власної вертикалі влади, не слухають учених, а «маси» зайняті своїми турботами?

Таким чином, глобальні проблеми сучасності є комплексними і всеосяжними. Вони тісно переплетені між собою, з регіональними і національно-державними проблемами. У тому основі - протиріччя глобального масштабу, які заторкують основи існування сучасної цивілізації. Загострення цих суперечностей у одній ланці веде до деструктивним процесів у цілому, породжує нові проблеми. Дозвіл глобальних проблем ускладнюється такою, що поки що низький рівень управління глобальними процесами із боку відділу міжнародних організацій, їх усвідомлення та фінансування із боку держав. Стратегія виживання особи на одне його основі глобальних проблем сучасності повинна вивести народи налаштувалася на нові рубежі цивілізованого розвитку.