Понятие, структура і методик побудови страхових тарифов

Московський міської інститут управления.

Уряди Москвы.

РЕФЕРАТ.

по дисциплине"Страхование".

на тему.

«Поняття, структура і методик побудови страхових тарифов».

студентки 3 групи IV курсу Евдокимовой Е.Д.

ВикладачБондарчук Н.В.

Москва.

Поняття і структура страхових тарифов…3.

Розрахунок тарифних ставок при страхуванні жизни…8.

Страхування на дожитие…11.

Страхування жизни…11.

Пенсійне страхование…12.

Розрахунок тарифних ставок ризикових видах страхования…14.

Список використаної литературы…16.

Поняття і структура страхових тарифов.

У країнах із ринковою економікою фізичні і юридичних осіб отримують певний комплекс гарантійщодо відшкодування збитків, отримання в окремих випадках деякою грошової суми тощо. Такі гарантії надаються і забезпечуються страхуванням. На його основі стає можливої захист громадських і приватних інтересів, котрі виникають під всіх сферах экономики.

Відповідно до Федеральним законом РФ «Про страхування», страхування є відносини з захисту майнових інтересів фізичних і юридичних в разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, формованих з сплачуваних ними страхових внесків (страхових премій). Дамо визначення основним страховим термінам, яке трапляється у цій работе.

Вочевидь, що страхування — це економічне ставлення, у якому беруть участь як дві боку. Один бікце страхова організація, яку називають страховиком. Страховик виробляє умови страхування й уряд пропонує їхня мати своїм клієнтам. Клієнти є інший бік страхових взаємин держави і називаються страховиками. Якщо цього влаштовують умови, запропоновані страховиком, всі вони підписують договір страхування встановленої форми і платять страховику страхові премії відповідно до договором. Страхова премія встановлюється під час підписання договору ЄС і залишається незмінною протягом всього терміну його дії. У договорі також вказується страхової тариф, що є ставку страхової премії з одиниці страхової суми або тільки об'єкта страхування в целом.

При виникненні страхової випадку й нанесенні у своїй шкоди страхувальникові страховик відповідно до умовами договору виплачує страхувальникові компенсацію, чи страхове возмещение.

Розмір страхових премій і страхове відшкодування розраховуються виходячи з страхової сумигрошової суми, певної договором чи законом, що є, у сенсі, вартістю застрахованої объекта.

Тобто страховик і страхувальник укладають між собою угоду: страхової компанії надасть певну послугу свого клієнта при виникненні страхової випадку, вказаної у договорі. Ціна цієї послуги виявляється у страхової премії, яку страхувальник сплачує страховику. Розмір премії залежить від кількох основних чинників. Вона має бути достатня, щоб: V відповісти за договору страхування у вигляді експонованих претензій; V створити страхові резерви; V покрити витрати страхової компанії; V забезпечити певний розмір прибыли.

Ціна страхової послуги, як і будь-яка ринкова ціна, коливається під впливом попиту й пропозиції. Її нижню межу дорівнює сумі виплат страхове відшкодування за договорами і витрат страхової компанії. За такої рівні ціни страховик не отримає ніякого прибутку. Верхня кордон ціни страхової послуги визначається розміром попиту неї. Якщо попит високий, то зростають ціни на страхові послуги, унаслідок чого страхової бізнес стає дуже прибутковий i з’являється безліч страхових фірмконкурентів; внаслідок конкурентної боротьби страхові тарифи выравниваются.

Ціна страхової послуги визначається також деякими внутрифирменными чинниками: фінансовим станом страхової компанії, управлінськими видатками, доходами, які страховик одержує вигоду від інвестицій тимчасово вільних засобів і т.д.

Страхова послуга, як і будь-яка товар, існує певна життєвий цикл, також впливає її ціну, цебто в величину страхової премии.

Розмір страхової премії визначається розміром тарифної ставки, має певну структуру, елементи якої мають забезпечувати достатнє фінансування страховика. Ця структура представлена на рисунке.

Рис. Структура тарифної ставки.

У деяких джерелах страхову надбавку, що гарантує виплату відшкодування при відхиленні кількості страхових випадків від норми, беруть у склад неттопремії. Але суті вона є додатковим платежем, тому швидше належить до нагрузке.

Нетто-ставка — переважна більшість страхового тарифу. Вона необхідна для здобуття права вчасно побачив і сповна розрахуватися з клієнтом, тобто відшкодувати його втрати після наступу страхового випадку. За підсумками даних про ущербах за минулі периоды[pic] розраховується частота наступу страхових випадків, до них що призвели, та його ймовірність, після чого визначається середня виплата за договором й відповідна середня страхова сума. Використовуючи ці дані, отримують такі формули до розрахунку неттоставки:

P= kB/ kd ;

K= [pic];

TH= P* K* 100, где:

Pможливість настання страхового випадку; kB — кількість страхових випадків у період; kd — кількість договорів, ув’язнених за период;

Kпоправочний коэффициент;

[pic]- середня виплата однією договор;

[pic]- середня страхова сума однією договор;

Tн — тарифна неттоставка.

Проте за практичне застосування такі розрахунки може стати помилковими. Навіть якби дуже хорошої поінформованості про ущербах в попередніх періодах реальних збитків часто перевершує розраховану середню величину. Отже, неттоставки бракує на виплату за договорами і страховим організаціям доводиться до неттоставками за ризиком додавати страхову надбавку. Вона необхідна, щоб фінансувати випадкові відхилення реального шкоди від очікуваних показателей.

Інші складові тарифної ставки ставляться до економіки страхової організації. Надбавка на покриття витрат дає змоги страховику уникнути збитків, а надбавка отримання прибуткусформувати прибуток. Розрахунки цих показників схожі з цими розрахунками за іншими організаціях. Для страховиків розрахунок неттоставки є найважливішою завданням. Определение-нетто ставкиоснова всієї діяльності страхової компанії, її величина впливає витрати, з прибутку й до рівня розвитку страховщика.

Розрахунок нетто-премии полягає у встановленні закономірностей в виникненні аналізованого шкоди, тобто у визначенні ймовірності його початку. І тому можна скористатися наведеної вище формулою. Для розрахунку необхідна статистична інформація у попередні періоди по подібним страхових випадках. Чим більший аналізований період, а, отже, що більше сукупність досліджуваних даних, тим точніше визначаються ймовірності та встановлюються закономірності рисков.

У страхуванні існують налагоджені методи розрахунку страхової премії, які покладаються на методи теорії ймовірностей і статистики. У цьому використовуються такі показники, як математичне очікування, дисперсія, коефіцієнт варіації, середня арифметична і другие.

При визначенні страхового тарифу необхідно враховувати, що страхова премія сплачується під час ув’язнення договору страхування, а страхова виплата — згодом (якщо відбудеться страховому випадку). Використовуючи час, страховик може інвестувати кошти, одержуючи від прийняття цього додатковий прибуток. Якщо ж страховому випадку не станеться, то сума страхових премій за такими договорами страхування в страховика. Ці кошти й формують основні доходи страхової компании.

Для розрахунку доходу, який від інвестування капіталу, використовується формула складного процента:

Kt= K* (1+n)t, где:

Kt — сума інвестованого страхового фонду до кінця t-го года;

Допочаткова сума інвестованого страхового фонду; nвідсоткову ставку в частках одиниці; tчисло лет.

Інвестування коштів дає змоги страховику отримати додатковий дохід, знизити тарифні ставки і цього більш конкурентоспособным.

Сума виплат за всіма договорами обмежена страховим фондом, який формується з страхових премій. Тому сума страхових премій варіюється у певній інтервалі, верхня межа якого дорівнює сумі всіх виплат по всіх договорах. І тут сума страхових премій, сплачених страхователем дорівнюватиме страхової виплаті. Через війну страхувальник, з урахуванням навантаження, муситиме сплачувати більше, ніж отримає в разі настання страхового випадку. Такі умови не прийме, отже, страховику доводиться ризикувати приєднатися до збитку, встановлюючи щодо низькі тарифні ставки.

Розглянуті принципів формування нетто-ставок є основою розрахунків у різних видах страхування. Кожен із видів має особливості, пов’язані з характером страхуемых подій та. Усі види страхування з погляду особливостей розрахунку нетто-ставок можна розділити на 2 категорії. V Страхування життя. Тут формування резерву внесків та економічні розрахунки тарифних ставок виробляються з допомогою актуарних методів з урахуванням таблиць смертності і норми дохідності інвестування тимчасово вільних резервів зі страхування життя. V Ризикові види страхування. Це види страхової діяльності, які від страхування життя. Їх можна умовно розділити на дві группы.

Масові ризикові види страхування. Вони охоплюють дуже багато суб'єктів страхування і страхових ризиків, що характеризуються однорідність об'єктів страхування і незначним розкидом у розмірі страхових сум. Наявність значної частини застрахованих об'єктів передбачає, що у зазначеним ризикам існує достатній обсяг статистичних даних, на основі яких можна описати всю сукупність страхових випадків. У цьому, враховуючи однорідність застрахованих об'єктів, можна стверджувати, що середні значення характеризуватимуть всю сукупність з достатньої точностью.

Страхування рідкісних подій і значних ризиків. У разі йдеться про ризики, що з низькою частотою наступу страхового події та високої вартістю шкоди. Кількість об'єктів, що можна застрахувати, обмежена, а розкид страхових сум значний. Для страхування рідкісних подій і значних ризиків є певні особливості розрахунку неттоставок, зумовлені специфікою страхуемых ризиків та: при розрахунку тарифів необхідно спиратися на дані кілька років; слід використовувати реальну вартість ризику, а чи не середню, на відміну від страхування масових ризиків, оскільки сукупність ризиків неоднорідна; необхідно розширити базі даних межі власної інформації та використовувати дані інших страхових компаний.

Розрахунок тарифних ставок при страхуванні жизни.

Виділимо основні особливості страхових договорів, укладених на страхування життя. V Об'єктом договору з даному виду страхування є життя, здоров’я та працездатність громадян. Кількісні показники, що характеризують тривалість життя й дитяча смертність серед населення централізовано збираються і якнайретельніше обробляються в федеральних і регіональних органах статистики. З подібних даних складаються таблиці смертності, що використовуються страховиками при розрахунку нетто-ставок зі страхування життя. V Договори страхування життя, зазвичай, полягають на термін. Протягом цієї терміну з допомогою інфляції і чистого прибутку, одержуваної від інвестування тимчасово вільних коштів, вартість страхових внесків змінюється. Щоб врахувати ці зміни, застосовується дисконтирование.

У страхуванні життя невизначеність пов’язана з випадковим характером тривалості людського життя. Тому страховики повинні розташовувати для розрахунку ймовірностей дожития до певного віку осіб різної статі. Джерелом таких даних є таблиці смертності, составляемые з урахуванням переписом населення. У цих таблицях вказується число осіб, доживающих до певного віку, число осіб, смертей на такому віці, середня тривалість життя й різні розрахункові статистичні показатели.

З таблиць смертності з допомогою актуарних розрахунків обчислюються необхідні показники. Актуарні розрахунки — це система математичних і статистичних прийомів, дозволяють встановити обгрунтовані витрати й витрати, пов’язані з страхуванням тієї чи іншої об'єкта, визначити собівартість і ціну страхової послуги. Страхові можуть не проводити актуарні розрахунки самостійно, а використовувати готові тарифні ставки, які діють відповідних страхових рынках.

За підсумками актуарних розрахунків у страхуванні життя розраховуються показники, пов’язані з визначенням ануїтету. аннуитетом (страхової рентою) в фінансової математиці називається потік платежів, тобто здійснення виплат, а вони часто й сплата страхових премій. Вартість страхового ануїтету, власне, є відправним моментом в актуарной математиці. Є різноманітні види аннуитетов.

V Ануїтет довічний, негайний — особі, починаючи з укладення договору довічно щорічно виплачується по 1 рублю.

V Ануїтет відкладений кілька років, довічний — сплачується по.

1 рубаю на рік довічно через встановлений кількість років по його підписання договора.

V Ануїтет негайний, обмежений — щорічно виплачується по 1 рубаю протягом певного обмеженого періоду починаючи з підписання договора.

V Ануїтет відкладений кілька років, обмежений — особі щорічно виплачується по 1 рубаю починаючи з обумовленого віку протягом обмеженого периода.

Сформулюємо загальні принципи визначення нетто-ставок у власному страховании.

У страхуванні життя, як і у будь-якому з видів страхування, має дотримуватися умова перевищення суми страхових премій над страховими виплатами. Розмір виплат є випадкової величиною, і не можна заздалегідь передбачити його точну суму. за рахунок значної частини застрахованих статистичні дані однорідні й володіють належної ступенем надійності. Тож у актуарних розрахунках прийнято використовувати імовірнісного оцінку величини виплат і сум нетто-премий.

На момент здійснення виплат страховик повинен мати фондом, рівним імовірною вартості виплат. Отже, він повинен визначити майбутню вартість виплат і величину необхідного страхового фонду. І тому потрібно дисконтувати наявні суми з урахуванням темпу інфляції, ставок податків та незначною сумою доходів, отриманих від инвестиций.

У страхуванні життя нетто-премии іноді сплачуються не однієї сумою, а серією платежів, тобто у розстрочку. Для їхнього суворого обліку страховику доводиться як нетто-премии, і страхові виплати призводити до одного моменту часу, інакше страховик недоотримає частина належних йому премий.

Звідси випливають такі принципи розрахунку тарифних ставок: V Сума нетто-премий з урахуванням доходу, від інвестицій повинна перевищувати суму виплат. V Сума виплат — величина випадкова, в актуарних розрахунках застосовують її найбільш ймовірне значення. V Порівняння імовірною вартості виплат відбувається з реальними сумами нетто-премий, і з найбільш імовірним значенням. V Обов’язково використовується принцип дисконтування, тобто внески і наводяться одного моменту времени.

При визначенні тарифних ставок і страхових резервів у страхуванні життю зручності розрахунків користуються коммутационными числами, рассчитываемыми з урахуванням таблиць смертності. Формули до розрахунку наведено ниже.

DX= LX*VX;

CX= DX* VX+1;

NX= [pic];

MX= [pic], где:

Xвозраст;

DX — величина страхового внеску для віку Х;

LXчисло осіб, доживающих до віку Х;

VXдисконтирующий множник; V= (1+ i)-1, де іставка дисконту, що залежить від норми дохідності, темпу інфляції і місцевих податкових ставок;

CXстрахові виплати для віку Х;

VX+1- дисконтирующий множитель;

NXвеличина фонду страхових внесків; wграничний вік за таблицею смертности;

MXрозмір фонду страхового запаса.

Отримані комутаційні числа DX, CX, NX, MX використовують у формулах розрахунку тарифних ставок при страхуванні жизни.

Страхування на дожитие.

За такої вигляді страхування страхувальник і страховик укладають договір у тому, що другий виплатить першому страхову суму, коли він доживе до певного віку. Натомість, страхувальник платить страховику страхову премію. Вона може сплачуватися як одноразово, і у розстрочку (зазвичай, щорічно), що веде до різноманітної методиці расчета.

Нетто-премия сплачується одноразово. І тут страхувальник обов’язково її заплатить, інакше договір нічого очікувати укладено. Страхова виплата залежить від цього, доживе чи страхуемый до обумовленого віку чи ні. Страхова виплата можливе лише кілька років після підписання договору, тому її треба призвести до моменту сплати премії, використовуючи метод дисконтування. Формула розрахунку неттоставки цьому випадку виглядає наступним образом:

TtHх= DX+t/ DX, где:

TtHхнеттоставка на дожитие до віку X+t у віці Х;

DX+t, DXкомутаційні числа.

Нетто-премия сплачується на виплату. Вона є потік платежів від страхувальника страховику. Якщо людина помре раніше часу, він не отримає страхову суму, а й у страховика залишиться частина нетто-премий, що він нікому ні. Річна тарифна ставка на дожитие розраховується за наведеної нижче формуле:

Тг= Tb/ a, где:

Тгрічна тарифна ставка на дожитие;

Tbодноразова тарифна ставка; акоефіцієнт розстрочкирозраховується з урахуванням таблиць смертності і дисконтирующих множників і наводиться у спеціальних таблицах.

Страхування жизни.

Цей вид страхування називають також страхуванням у разі смерті. Страхова сума виплачується разі смерті застрахованої. Тут також слід подивитися на два случая.

Нетто-премия сплачується одноразово. При розрахунках слід розрізняти страхування визначений термін і довічне страхування. У першому випадку розрахунок неттоставки здійснюється за наступній формуле:

TtHх= (MXMX+t)/ DX, где:

TtHходноразова неттоставка страхування життя; tтермін страхования;

Хвік страхователя;

MX, MX+t, DXкомутаційні числа.

Що стосується довічного страхування ця формула кілька изменяется:

THх= MX/ DX, тобто з розрахунків виключаються величини, пов’язані з наявністю обмеженого періоду времени.

Нетто-премия вносять у розстрочку. У разі вона становить собою потік платежів, обмежений певним періодом. Наступ кожного наступного платежу не визначено, оскільки невідомо, настане чи страховому випадку. Страховик має враховувати, що коли станеться, то він втратить як суму страхової виплати, а й премії. При розрахунках в розглянуті вище формули вводяться коефіцієнти розстрочки, як й у тарифних ставках на дожитие.

Пенсійне страхование.

Власне, пенсійне страхування одна із видів страхування на дожитие. Якби пенсія виплачувалася разової виплатою, то ці дві виду страхування було б повністю одинаковыми.

З економічного погляду забезпечення пенсіями від старості з урахуванням недержавних пенсійних фондів — це довгостроковий інвестиційний процес, першому етапі якого здійснюються вкладення (пенсійні внески) і послідовне нарощення вкладених сум з допомогою інвестицій вільних коштів, другою — отримання віддачі накопичень в вигляді періодичних пенсий.

Пенсійне страхування ділиться на два виду. V Нефондируемое- виплата пенсій здійснюється з поточних надходжень. І тут страхові тарифи не розраховуються. V Накопичувальне — з виплати пенсій створюються спеціалізовані фонды.

Вони своє чергу діляться втричі виду схем страхових выплат.

Ощадні - під час використання цієї схеми до уваги береться ймовірність дожития кожного учасника фонду віку до пенсійного віку, передбачається успадкування накопичень, відсутня солідарність учасників у забезпеченні виплат (при смерті однієї з учасників його внесок не йде виплату пенсій), обмовляється конкретний термін выплат.

Страхові- учасники солідарні між собою, враховується ймовірність дожития застрахованих віку до пенсійного віку, немає наслідування накоплений.

Змішані сберегательно-страховые — тут передбачається послідовне використання описаних вище схем, тобто, наприклад, в період первинного накопичення застосовується ощадну схема, а період виплат — страховая.

При застосуванні кожній із пенсійних схем з допомогою спеціалізованого фонду потрібно вирішити дві завдання: V Визначення розміру пенсії за величиною встановлених внесків (чи розрахунок величини внесків по заданим розмірам пенсії) V Розрахунок страхових резервов.

Розглянемо механізм розрахунку прикладі ощадних схем, які є найменш складними. У разі страхувальник має тільки ту суму, що він вніс у ролі страхових премій, з урахуванням дохідності на вкладені кошти. Розраховувати пенсії у своїй можна двома методами. V Внески сплачуються одноразово. Після сплати до пайового фонду початкової суми, вона накопичується з роками пропорційно нормі дохідності досі початку виплат пенсій. Після цього накопичені у фонді кошти поступово витрачаються, до того часу, доки скінчаться зовсім. Розмір внеску суму пенсії можна розрахувати по наведеної далі формуле:

[pic]Е*(1+i)n= R*(1- vt)/ і, где:

Єрозмір одноразового внеску; норма дохідності; nперіод із внесення внеску на початок виплати пенсии;

Rрічна сума пенсії; vtкоефіцієнт дисконтування; tперіод із початку виплати пенсій до израсходования накопичених коштів. V Премія сплачується на виплату. І тут розділені на однакові частини премії є потік платежів, тому накопичення відбувається повільніше, порівняно з першим разі, за інших рівних умов, хоча здебільшого б ці схеми схожі. Математично цю схему можна відобразити наступним выражением:

Егод* ((1+i)n- 1)/ і= R* (1- vt)/ і, где:

Егодщорічний взнос.

Перетворюючи наведені вище формули, не буде важко з’ясувати, як розмір необхідної пенсії, і величину премії, яку страхувальник повинен доповнити пенсійний фонд щоб одержати заданої пенсії. З іншого боку, можна визначити термін, куди необхідно ухвалити платіж, задля забезпечення заданої величини пенсії, чи термін, протягом якого «буде виплачуватися нагромаджена пенсия.

Розрахунок тарифних ставок ризикових видах страхования.

У кожній страхової компанії згодом накопичується досвід, який дозволяє сформувати тарифікаційну систему. Страховик становить схеми ризиків (на кшталт таблиць смертності), якими можна визначити можливість настання страхового випадку за видами страхування, якими займається страхової компанії. При нестачі такого досвіду покладаються на систему експертні оцінки ймовірності наступу страхового случая.

Тарификационная система є якусь взаємозв'язок даних із ризиковим видам страхування. Вона має так. Усі страхуемые об'єкти діляться сталася на кілька великих категорій, кожної у тому числі розраховується базова тарифна ставка. З іншого боку, страховик описує чинники ризику, що він враховує під час складання договору страхування. Ними можуть бути різні показники, що впливають наступ страхового випадку. Наприклад, якщо страховому випадку — аварія, то чинники ризику — водійський стаж, фізичне стан водія, сезон тощо. Кожен чинник ризику входить у розрахунок тарифної ставки вигляді поправкового коэффициента.

Під час укладання договору страхування, передусім, визначається приналежність страхуемого об'єкта до тарифікаційної групі, виходячи з визначається базова тарифна ставка. Потім аналізуються чинники ризику, властиві даному договору страхування, і розраховуються поправочні коефіцієнти, які можна особливими кожному за договора.

Розрахунок тарифних ставок необхідний розрахунку оптимальної величини страхового фонду, достатньої аби відповісти за всіма договорами страхування. Тобто розмір страхового фонду визначається розміром страхового тарифу, особливо нетто-ставки. Для її перебування потрібно спочатку визначити бажаний розмір страхового фонду. Основне умова платоспроможності страховика — розмір фонду повинна перевищувати розмір виплат. Страхова компанія задає собі ймовірність такого перевищення, свого роду гарантію безпеки. За підсумками цієї розміру й будуються всі розрахунки, пов’язані з визначенням тарифних ставок по ризиковим видам страхування. При цьому застосовуються такі припущення: V наступ одного події залежить від наступу іншого, всі події які ведуть страховим виплатах (збитків) — події незалежні; V в масових ризикових видах страхування збитки по ризикам теж не надто відрізняються одна від друга, тому треба припустити, що розсіювання виплат по ущербам нічого очікувати велике, отже, найімовірніші розміри виплат ні не надто відрізнятиметься друг від друга.

Базуючись цих припущеннях, страховик визначає ймовірність наступу страхового випадку, найімовірніший розмір виплат й інші пов’язані із нею показники. Цей розрахунок здійснюється із застосуванням вищої математики, статисти та теорії ймовірностей і є досить складним. Тож багато хто страхові компанії, особливо невеликі, використовують готові усереднені показники, а чи не проводять власні расчеты.

Отримавши результаті мінімальне значення розміру страхового фонду, можна визначити мінімальну нетто-ставку, чи страхової тариф.

Через війну подальших розрахунків страховик отримує кожної тарифікаційної групи базову тарифну ставку, звану також бруттоставкою. Формула розрахунку брутто-ставки такова:

ТБ= ТН/ (100- f)* 100%, где:

ТБбруттоставка;

ТН — нетто-ставка; f — частка навантаження в брутто — ставке.

Частка навантаження приймається однаковою всім тарифікаційних груп у однієї страхового продукта.

Розрахунок тарифних ставок ризикових видах страхування передбачає безліч допущень, отже, неточностей. Цей розрахунок можна вважати типовим, але його використання у кожному окремому вигляді страхування вимагає його корректировки.

***.

Розрахунок тарифних ставок страхуванні може бути самостійної наукою. Є кілька видів таких розрахунків, здійснювані з застосуванням вищої математики теорії статистики. Ці розрахунки досить складні, і може бути незрозумілі неспеціалісту. Тож у цій роботі були відбиті лише основи обчислення страхових тарифів без заглиблення у розрахунки. Наведених формул предосить, аби зрозуміти принципи і логіку розрахунку тарифних ставок страховании.

Список використаної литературы.

Федеральний закон РФ «Про страхування» № 4015−1 від 27.11.1992.

Балабанов І.Т., Балабанов А.І. Страхування.- СПб: Пітер, 2002.

Басаков М. И. Страховое залежить від запитання й відповіді.- Ростов н/Д: Фенікс, 1999.

Основи страхування. Під ред.А. А. Гвозденко.-М.:Финансы і статистика, 2000.

Страхування. Під ред. В. В. Шахова. — М.: ЮНИТИ, 2000.

———————————;

Тарифна ставка.

Неттоставка.

Нагрузка.

Страхова надбавка.

Надбавка на покриття расходов.

Надбавка отримання прибыли.