Страховий фонд

Филиал Міжнародного Славянского.

Інституту юридичний факультет.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА по предмету:

«страхове право».

ВИКОНАВ: Тетко Є.В. гр.7225.

тема: Страховий фонд;

Страховик, страхователь;

Страхування ответственности;

БІШКЕК 2000 г.

CТРАХОВАНИЕ.

Роль і значення страхування. Життя, особливо у наш час, сповнена несподіванок. Людина може бути жертвою катастрофи чи пограбування, раптово занедужати, через зміну ринкової кон’юнктури можуть виправдатися розрахунки підприємця отримання прибутку. У цих та багато інших випадків виникла потреба заздалегідь убезпечити себе від своїх шкідливих наслідків або звести до мінімуму. Чимало людей постійно перебуває у зоні підвищений ризик. Це пожежні, працівники охоронних служб, рятувальники, інкасатори, представники цілої низки інших професій. По прибутті їх на чи заклику на службу від відповідних міністерств, відомства й інші організації приймають на себе зобов’язання в страхуванню життя і здоров’я зазначених осіб у разі смерті чи стійкою втрати працездатності. Багато громадян напередодні старість і пов’язаної з нею зниження працездатності хочуть забезпечити хоча б прожиткового мінімуму, навіщо вдаються до послуг спеціалізованих організацій, які, приймаючи від громадян одноразово чи періодично певні внески, гарантують їм під час наступі обумовленого події (наприклад, при дожитии до обумовленого віку) виплату відповідних сум, переважаючих, зазвичай, ці внески. У всіх зазначених випадках ідеться страхування, у якому спеціалізовані організації — страховики збирають внески з громадян, і організацій (страхувальників), які уклали із нею договори страхування. За рахунок тих внесків (страхових премій) у страховика утворюється особливий страхової фонд, з яких в разі настання був у договорі випадку — страхового випадку (смерті, втрати працездатності, знищення майна, неотримання прибутків і т. буд.) страховик сплачує страхувальникові чи іншій особі зумовлену грошову сумму.

Вважають, що початок страховому справі було покладено У XVII в. в лондонській кофеїні Едварда Ллойда. У кофеїні зустрілися купці, частина з яких понесли чималих збитків внаслідок які у плавання і не повернулися кораблів. Нерідко кораблі та його команди ставали, та й тепер стають, жертвами морських піратів. Купці вирішили у разі загибелі і пропажі кораблів не залишати у скруті того, хто спорядив корабель в експедицію, а розподіляти понесений збитки між всіма. І тому домовилися виробляти відрахування з вартості що у експедиціях майна, з допомогою яких створити особливий фонд. На цьому фонду, й опинялася допомогу купцю, який потрапив у біду. Саме так зародилося страхування його сучасному розумінні, хоча потреба в взаємодопомоги відчувалася людьми издревле.

Страхувальники прагнуть отриманню грошову компенсацію шкоди, заподіяної особистості або майну внаслідок випадкових обставин, причому розмір цієї компенсації має бути як можна вищою, і вже у всякому разі більше од суми сплаченої страхової премії. Страхова виплата часом виступає для страхувальника єдиний засіб покриття збитків. У деяких видах страхування (наприклад, нагромаджувальному) метою страхувальника може статися частини доходу вкладення сум сплачених їм премій у ті чи інші ринкові активи (інвестиційний дохід). Нарешті, не можна забувати тому почутті «захищеності», яке має страхувальник, заключивший договір з надійної страхової компанией.

Страховик, своєю чергою, має на меті отримати страхову премію, вкласти їх у ті чи інші активи і витягти інвестиційний дохід. Укладання договорів страхування йому — вид підприємницької діяльності, імовірний оскільки далеко ще не в кожному договору настає страховому випадку. Страхові ж премії приєднуються з кожного з договорів, що дозволяє створити фонди для виплат. На поповнення таких фондів йдуть і від розміщення премий.

Наступ страхових випадків підпорядковане законам ймовірності. Можливість розраховується математично, шляхом аналізу безлічі подій, і використовується щодо величини страхової премії. Що ширшим це безліч, то ближче до оптимальному розмір премії. Відповідно, ніж більше договорів укладе страховик (що ширша його страхове полі), тим сталіший його бізнес (якщо, звісно, правильно розрахована ймовірність). Подейкують страховики, немає поганих ризиків, є маленькі премии.

Найхарактернішою рисою страхування є освіту СТРАХОВОГО ФОНДУ відособленого майнового фонду з допомогою децентралізованих джерел — внесків страхувальників. Цей фонд перебуває у розпорядженні самостійної юридичної особи — страхової організації, якій видано ліцензія (дозвіл) на право займатися страхової діяльністю. На цьому фонду в разі настання страхового випадку і виготовляють виплати або самому страхувальникові, або іншому зазначеному у законі чи договорі лицу.

Зрозуміло, наївно представляти діяльність із надання страхових послуг як альтруїстичну, як безкорисливе служіння спільному добру. Як і підприємницька діяльність, його ведуть передусім заради систематичного одержання прибутку, причому страхової бізнес досить доходен. Страхові компанії, зосереджуючи серйозні за величиною капітали, пускають в оборот, вкладаючи в найприбутковіші сфери бізнесу. У результаті на страховий ринок йде жорстка конкурентна боротьба. У той самий час без страхування, який усе широке коло страхових ризиків, сучасне суспільство немислимо. Підприємництво неминуче ризикованим, без страхування якого стався спад активності фінансово-промислових кіл. І це, своєю чергою, привела би до до згортання виробництва, скорочення робочих місць, зниження купівельної здібності населення і ще багатьох інших украй небажаним соціальноекономічним і політичною последствиям.

Не слід забувати про те, що окремий страховик може перекласти частину свого ризику інших страховиків шляхом застосування механізмів сострахования й перестрахування. Непрямо в несенні тяганини конкретного страхового випадку беруть участь й інші учасники громадянського обороту, однак втягнуті в надання страхових услуг.

Отже, страхування — це таке вид необхідної суспільно корисною діяльності, коли він громадяни та молодіжні організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх потребує матеріальних та особистих нематеріальних благ шляхом внесення внесків у особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а цю організацію в разі настання зазначених наслідків виплачує рахунок коштів цього фонду страхувальникові чи іншій особі зумовлену сумму.

Сторони договору страхования:

За договором страхування один бік (страхувальник) вносить боці (страховику) зумовлену договором плату (страхову премію), а страховик зобов’язується в разі настання передбаченого договором події (страхового випадку) виплатити страхувальникові чи іншій особі, на користь якого укладено договори страхування, страхового відшкодування чи страхову сумму.

Сторони договору страхування — страхувальник і страховщик.

Страхувальник — та людина, заключающее договір страхування. У ролі страхувальника, за загальним правилом, може бути будь-яка особа. У деяких видах страхування страхователем може бути спеціальний суб'єкт, проте це буде розглянутий позднее.

Страхувальник, зазвичай, сплачує страхову премію. Однак у консенсуальном договорі страхування обов’язок зі сплати страхової премії може лягти і третя особа — выгодоприобретателя.

З нашого боку страхувальника, окрім неї самого, можуть одночасно виступати треті особи — выгодоприобретатели.

Вигодонабувач — та людина, на користь якого страхувальник уклав договір страхування. Така конструкція одна із прикладів договору користь третього лица.

Вигодонабувач набуває правничий та обов’язки за договором страхування лише за наявності його згодою цього. Якщо вона хоче бути пов’язаним договором страхування, може його проігнорувати. Проте щойно вигодонабувач висловить своєї волі купівля що випливають із договору страхування прав, він автоматично стає суб'єктом що з ними обязанностей.

Відповідно до п. 2 ст. 952 ДК КР страховик вправі вимагати від вигодонабувача продовжувати виконувати обов’язки за договором страхування, включаючи обов’язки, що лежать на страхователе, але з виконані ним, за умови пред’явлення выгодоприобретателем вимоги про страхової виплаті. Ризик наслідків невиконання або несвоєчасного продовжувати виконувати обов’язки, які мають бути виконані раніше, несе вигодонабувач. Заявляючи про страхової виплаті (здійснюючи своїх прав), вигодонабувач цим погоджується те що, щоб у нього було покладено і з цими правами обязанности.

Укладання договору страхування на користь вигодонабувача не звільняє страхувальника від продовжувати виконувати обов’язки за цим договором, за умови що договором не передбачено інше, або обов’язки страхувальника виконані обличчям, на користь якого укладено договори (п. 1 ст. 952 ДК КР).

Вигодонабувач повинен мати страхової інтерес (якщо відсутня у страхувальника) і може бути призначений за договором як особистого, і майнового страхования.

Страхувальник вправі замінити вигодонабувача, назване на договорі страхування, іншою особою, письмово повідомивши звідси страховика. Заміна вигодонабувача за договором особистого страхування, призначеного з згоди застрахованої особи, допускається лише з дозволу цього лица.

Вигодонабувач може бути замінено іншою обличчям по тому, як і виконав жодну з обов’язків за договором страхування чи пред’явив страховику вимога про страхової выплате.

Застраховану обличчя — це фізична особа, життя чи на здоров’я якого застраховані за договором особистого страхування чи страхування відповідальності. Застраховану обличчя має страхової інтерес. У його ролі можуть виступати як страхувальник, і вигодонабувач. Тоді застрахована особа просто несе правничий та обов’язки страхувальника (вигодонабувача) і спеціально не виділяється тоді, коли страхувальник, ні вигодонабувач немає страхового інтересу й до того ж час беруть участь у договоре.

Якщо застрахована особа не збігається з страхователем (выгодоприобретателем), договір особистого страхування то, можливо укладено тільки з письмової згоди застрахованої особи. Заміна страхователем застрахованої обличчя на період дії договору особистого страхування можлива лише з дозволу найбільш застрахованого в обличчя і страховщика.

У той самий час за договором страхування ризику відповідальності за заподіяння шкоди страхувальник, не співпадаючий з застрахованим обличчям, вправі, якщо інше не передбачено договором, у час до страхового випадку замінити та людина іншим, письмово повідомивши звідси страховика. Вочевидь ні потребі - і отриманні згоди застрахованої особи на висновок такого договору страхування ответственности.

Страховик — це юридична особа, що має дозвіл (ліцензію) на здійснення страхування відповідного виду (ст. 931 ДК КР).

Вимоги, яких мають відповідати страхові організації, порядок ліцензування своєї діяльності і державного нагляду над цієї діяльністю визначаються законами про страховании.

Ліцензування страховиків і подальший нагляд їхньої діяльності виробляються спеціально створеними органами. Метою ліцензування є забезпечення відповідності страховиків вимогам стійкості й платоспроможності, необхідним їм реалізації своєї роботи і цим — задля забезпечення інтересів страхователей.

У процесі своєї діяльності страховики повинні дотримуватися встановлені їм показники стійкості й платоспроможності. Зокрема, вони зобов’язані створювати резерви для виплат, забезпечувати виконання нормативів співвідношень між своїми активами і зобов’язаннями, виконувати інші показники й підвищити вимоги. За виконанням всіх таких показників (вимог) стежить спеціальний орган з нагляду за страхової деятельностью.

У ролі страховиків можуть виступати як різні комерційні, і некомерційні организации.

Правоздатність страховиків, є комерційними організаціями, носить обмежений характер. Вони мають право вести, зазвичай, лише страхову чи пов’язану із нею діяльність. Їм заборонена виробнича, торгово-посередницька і банківська діяльність. Щоправда, страхування не визнано винятковим виглядом діяльності страховиків. Тому і правоздатність (крім правоздатності страховиків, є некомерційними організаціями) може бути визнана специальной.

Законодавчими актами може бути встановлюватися обмеження щодо участі у створенні страхових організацій іноземних фізичних юридичних осіб. Такий захід може бути впроваджена у тому, аби знизити конкуренцію на страховий ринок і тим самим підтримати вітчизняних страховиків, досвід минулого і капітали яких невелики.

Страховики, які стосуються комерційним організаціям, страхують чужі ризики, а зібрані ними премії завжди включають «дохідної частини», яка є підставою для вилучення прибыли.

За загальним правилом, страхування здійснюють комерційні організації, оскільки він належить до підприємницької діяльності. Однак у випадках, передбачені законами, у ролі страховиків можуть виступатимуть і проти некомерційні організації, наприклад, суспільства взаємного страхования.

Суспільство взаємного страхування — це організація, що об'єднує кошти громадян, і юридичних, бажаючих на взаємної основі застрахувати своє майно чи інші майнові інтереси (ст. 967 ДК КР).

Особливості правового становища товариств взаємного страхування й умови їхньої діяльності мають визначатися відповідно до ДК законом про взаємній страхуванні. Нині його відсутня. Тому правової базою своєї діяльності служать нині лише норми ДК і закону про страховании.

На взаємної основі може здійснювати аж добровільне майнове страхування. Обов’язкове страхування на взаємної основі допускається лише випадках, передбачені законами про взаємній страхуванні (п. 4 ст. 967 ДК КР). Такі випадки вже законом доки предусмотрены.

Товариства взаємного страхування здійснюють страхування своїх членів (п. 2 ст. 967 ДК). Взаємність подібного страхування у тому, що страхові премії збираються серед обмежене коло осіб — членів товариства — і витрачаються на страхові виплати ним. Підставою виникнення зобов’язання в страхуванню виступає сам собою факт членством суспільстві взаємного страхування, якщо установчими документами суспільства не передбачено укладання таких випадках договорів страхования.

Загальні правила про договори страхування застосовуються до взаємин по страхуванню між суспільством взаємного страхування та її Членами, якщо інше не в законі передбачено про взаємній страхуванні, установчими документами відповідного суспільства, чи Встановленими їм правилами страхування (п. 3 ст. 967 ГК).

Товариства взаємного страхування, страхующие лише власних членів, за загальним правилу, є некомерційними організаціями. Вони може бути утворені у вигляді будь-який некомерційної організації. Некомерційний характер діяльності товариств взаємного страхування у разі у тому, що зібрані ними премії витрачаються лише з страхові виплати і покриття необхідних затрат.

Страхування цивільну відповідальність підрозділяється на дві різновиду — страхування відповідальності за заподіяння шкоди чи внедоговорной відповідальності що є й у КР (ст. 925) й у РФ (ст. 931 ДК) страхування відповідальності за договором чи договірної відповідальності що існує лише у РФ (ст. 932 ГК).

За договором страхування ризику відповідальності за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життя, здоров’ю чи майну інших, страхується ризик відповідальності самого страхувальника чи іншого особи, яким така відповідальність то, можливо возложена.

Закон допускає страхування ризику внедоговорной громадянської відповідальності, виникає по будь-яким підставах. Страхування ризику адміністративної чи кримінальною відповідальності неможливо з п. 1 ст. 922 ДК КР.

Обличчя, ризик відповідальності якого за десятилітній заподіяння шкоди застрахований, має бути названо у договорі страхування. Якщо та людина у договорі не названо, вважається застрахованим ризик відповідальності самого страхувальника (п. 2 ст. 925 ДК КР, 931 ДК РФ). Отже, при страхуванні внедоговорной відповідальності у відносинах можуть брати участь відразу чотири різних учасника — страхувальник, страховик, обличчя, відповідальність якого застрахована, і. нарешті, выгодоприобретатель.

Договір страхування ризику відповідальності за заподіяння шкоди вважається укладеної користь осіб, котрим може бути буде завдано шкоди (выгодоприобретателей), навіть якщо договір полягає у користь страхувальника чи іншої особи, відповідальних за заподіяння шкоди, або у договорі не сказано, на чию користь укладений (п. 3 ст. 925 ДК КР, 931 ДК РФ). Отже, договір страхування внедоговорной відповідальності завжди залежить від користь третя особа (вигодонабувача), будь-коли збігається з страхователем.

Що стосується, коли страхування відповідальності за заподіяння шкоди обов’язково, соціальній та інших випадках, передбачені законами чи договором страхування такий відповідальності, обличчя, на користь якого вважається ув’язненим договір страхування, вправі пред’явити безпосередньо до страховику вимога про відшкодування шкоди не більше страхової суммы.

У інших випадках вигодонабувач може пред’явити вимога про відшкодування шкоди лише у страхувальникові (особі, відповідальність якого застрахована), останній ж вправі (але з зобов’язаний) залучити до участі у справі страховщика.

Страхування ризику відповідальності порушення договору допускається лише у разі, передбачені законами. До до їх числа належить, наприклад, страхування відповідальності позичальника за непогашення кредита.

За договором страхування ризику відповідальності порушення договору може бути застрахований ризик відповідальності лише страхувальника, але ще не третіх осіб. Договір страхування, який відповідає цієї вимоги, мізерний (п. 2 ст. 932 ГК).

Настільки жорсткі вимоги до страхування договірної відповідальності обумовлені, очевидно, фіскальними міркуваннями. Адже порушення договору значному числі випадків — результат вольових дій зобов’язаного особи. Тому дозвіл страхувати відповідальність (зокрема чужу) з кожного договору дозволило б безконтрольно «перекачувати» кошти, не турбуючись подысканием підхожих підстав. До того ж порушення договору звичайно має властивих страховому випадку ознак випадковості і вероятности.

Ризик відповідальності порушення договору вважається застрахованим в користь боку, перед якій із умовам цього договору страхувальник повинен відповідати, — вигодонабувача, навіть якщо договір страхування полягає у користь іншої особи або у ньому сказано, на чию користь укладений. Отже, та установчий договір страхування договірної відповідальності завжди залежить від користь третього лица.