Системна Енергетика

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

Системна енергетикадисципліна, вивчає загальні властивості систем енергетики, їх розвиток і управління умовах загального розвитку економічних взаємин у країні або окремих реґіонах. Дисципліна включено до програму навчання студентів за фахом 10.05-тепловые електричні станції Ученим радою ИрГТУ за поданням кафедри теплоенергетики. Дисципліна виходить з узагальненні дисциплін, досліджуваних по даного фаху, і навіть включає деякі додаткові знання взаємодії систем енергетики коїться з іншими сферами діяльності і довкілля. Слід зазначити, що це курс лекцій не претендує на повне вивчення систем енергетики. Тут розглядається тільки п’яту частину всіх негараздів розвитку енергетики, більшою мірою пов’язана з розвитком і експлуатацією теплоенергетичних установок. Найбільш повні системні дослідження енергетики проводять у Інституті систем енергетики їм. Л. А. Мелентьева ЗІ РАН, основа яким покладено академіком Л. А. Мелентьевым. Розвиток енергетики, основне джерело комфортного проживання людей і ефективність його роботи життєдіяльності, давно тривожить як науку, а й суспільство загалом. Швидкий приріст населення землі, інтенсивна розбудова всіх галузей енергетики, дедалі більшу вплив на довкілля, кінцівку більшості первинних енергоресурсів — ось не повним комплексом проблем, які необхідно розв’язувати як окремим країнам і регіонів, а й у світовому масштабі. Пророкування про кінцівки енергоресурсів, про світовому «енергетичному голод», про глобальному забруднення довкілля до «теплової смерті» Землі висловлювалися неодноразово зустрічався з початку ХХ-го століття. Хоча вони виявилися невтішними, але проблеми залишилися, тим більше негативні наслідки розвитку енергетики накопичуються, і більше виявляються, особливо у промислово розвинених країнах. На цей час опубліковано багато робіт, обгрунтовано які доводять, що визначних акторів і гаданих енергоресурсів достатньо забезпечення потреби у енергії остаточно ХХI-го століття. Та цього необхідно переглянути енергетичну політику, наголошуючи на зниження питомої енергоспоживання і заощадження довкілля. У зв’язку з цим, очевидно, у найближчі 50−60 років відбудуться корінні зміни у структурі енергобалансу, саме: -продовження зростання абсолютного споживання енергії, причому споживання первинних енерго ресурсів стабілізується лише на рівні, приблизно за порядок вище, ніж у тепер; - посилення ролі нових технологій енергії, які базуються на практично невичерпних первинних ресурсах; - збільшення витрат за розробку й часом з’являтимуться нові джерел енергії і нових технологій перетворення, транспорту, й використання; - освіту глобальних та Міжнародних систем енергетики на відміну переважно національних нині; - підвищення ефективності використання зі збільшенням частки електроенергії у енергобалансі світу. Часто виникає запитання — чи потрібно прогнозувати розвиток енергетики (і як енергетики) на 40−50 років вперед, коли прогнози не виправдовуються і ближчі перспективи. Так, необхідно, маю на увазі, основна мета прогнозних досліджень залежить від вивченні основних тенденцій і пропорцій у розвитку енергетики при деяких передумови умов розвитку енергетики в майбутній період, і виявлення можливих «вузьких місць». Це дозволяє наперед передбачити гнучкішу енергетичну політику. Тут головне не прогаяти «час» і приймати поспішних рішень після факту. Так, після енергетичної кризи 1973;1974гг., коли значно зросли ціни на всі рідке паливо, в нас у країні різко змінилася енергетична політика використання мазуту на ТЕС. Більше яскравий — нинішнє становище економіки і, енергетики. У результаті вивчення даної дисципліни вживаються поняття: «системна енергетика», «системний підхід», «система» тощо. Поняття «системи» частіше всього визначається конкретної областю науки (технічна, біологічна, економічна, політична й т.д.). Загалом вигляді поняття «система» можна навести такі визначення: 1. Система-это безліч елементів, що у таких відносинах і зв’язках між собою, що утворюють певну цілісність і єдність. 2. Система-это організоване безліч, який утворює цілісне єдність. 3. Система-есть безліч пов’язаних між собою компонентів тій чи іншій природи, що має цілком певними властивостями; це безліч характеризується єдністю, яке виявляється у інтегральних властивості і функціях безлічі. В усіх життєвих прикладах основою визначення «системи» є «безліч» і «єдність». Приклад цього поняття наведемо поняття «система енергетики». Система енергетики є чимало компонентів, об'єднаних єдністю мети — створення комфортних умов життєдіяльності людини у вигляді перетворення видів енергії. Дане визначення не претендує на повне точне визначення систем енергетики. Інше визначення: система енергетики — це виробнича система, створена людиною, тісно що з навколишнім середовищем від отримання первинної енергії до перетворення. Освіта та розвитку систем енергетики, взаємопов'язаної з усіма іншими виробничими, економічними, соціальними, біологічними системами, є об'єктивний формування та залежить від політичної (правлячої) системи, а результат економічного і технічного розвитку суспільства. Зрозуміло, політична владна структура впливає темпи розвитку, але не глобальному загальному напрямі її розвитку. Загальну, велику систему енергетики щодо можливості її аналізу та синтезу, поділяють на цілий ряд функціональних систем энергетики-компоненты системи: топливодобывающие, нафти — і газопостачальні, елекроенергетичні, ядерноенергетичні та інших. Основними цілями дослідження та управління системою енергетики незалежно від часу є: 1).определение оптимальних темпів і пропорцій у розвитку всіх компонентів системи енергетики; 2).своевременное виявлення елементів нової техніки, що потенційно можуть забезпечити рішення основних цілей науково-технічного прогресу, створення умов сучасної розробки та освоєння такий техніки; 3).обеспечение ефективнішого використання основних матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів. У цьому важливий чинник при управлінні системою енергетики є час — що більше час перспективного аналізу, тим більша невизначеність прийняття рішень. Тому перспективні дослідження необхідно розбивати за часом на цілий ряд етапів. Наприкінці кожного етапу проводиться аналіз минулих періодів, виявляються основні тенденції у розвитку енергетики, і з урахуванням цього намічаються ближні й великі коригувальні рішення. У кризові і перехідні періоди економіки та політики слід такий аналіз проводити якнайчастіше (щорічно). Енергетика нині перетворилася на складну сукупність процесів від отримання природних енергоресурсів та їхнє перетворення до кінцевих видів енергії в многофункциональном господарстві країни. Енергетика не відособлена межами однієї країни. Процеси, які у окремої країні, впливають в розвитку енергетики інших країнах та західних регіонах світу. Прикладів останнього навести багато. І це експорт енергоресурсів, міжрегіональні передавання електроенергії, те й явища енергетичних криз і на АЕС, перенесення викидів у повітря інших країнах від ТЕС. При дослідженні системи енергетики виділяють такі специфічні її властивості: 1).существование сукупності компонентів системи енергетики як єдиного матеріального цілого з матеріальність багатьох зв’язків — електричних, трубопровідних, транспортних, інформаційних, внутрішніх — при взаємозамінності продукції окремих підсистем і елементів; 2).универсальность і велика народно-господарська значимість продукції, особливо електроенергії та рідкого палива, отже, безліч зовнішніх економічних зв’язків; 3).активное впливом геть розвиток виробництва і розміщення виробничих сил; 4).сложность систем енергетики як лише на рівні країни, а й окремих регіонів і ЭЭС, що потребує відповідних методів управління; 5).работа основних підсистем енергетики на поєднану навантаження з нерозривність багатьох процесів виробництва та споживання енергії; 6).активная взаємозв'язок з довкіллям, включаючи людини. З огляду на властивості систем енергетики, для дослідження будь-яких її компонентів необхідний системний підхід, тобто. облік всієї сукупності зовнішніх і враження внутрішніх зв’язків. Зрозуміло, все врахувати під час вирішення конкретного завдання неможливо. Тому систему енергетики, як комплекс, поділяють на вертикальні і горизонтальні рівні із основних перетинів поміж ними, тобто. вибудовують ієрархію підсистем і зв’язків. Потім визначають місце у цій ієрархії розв’язуваної конкретного завдання, оцінюють значимість зовнішніх і внутрішніх зв’язків. І потім цього знаходять рішення чи іншого рішення конкретного завдання з наступним уточненням значимості зв’язків. Зазвичай рішення перебуває після кількох итерационных уточнень значимості і подробиці обліку зовнішніх й наявність внутрішніх зв’язків. Розглянемо з прикладу можливостей використання Ковыктинского родовища. Використання цього газу паливно-енергетичних балансах Іркутської області можливо по-різному. Варіант 1. У зв’язку з поганий економічної обстановкою з економіки та низькою ефективності природоохоронних заходів на малих та середніх котельних газ використовують як основне паливо цих установок. Варіант 2. З огляду на потужні зосереджені джерела забруднення довкілля та швидший окупність на великих ТЕЦ, газ використовують як основне паливо великих котельних і ТЕЦ великих міст. Варіант 3. З огляду на економічну обстановку у регіоні, Ковыктинский газ експортувати до інших країн — Монголію, Китай, Корею, Японію. Отриманий прибуток від експорту частково спрямовувати для підвищення якості природоохоронних заходів малих та великих джерел шкідливих викидів. Варіант 4. Комбінування трьох вищевикладених варіантів з різними пропорціями використання з економіки та експорту її межі. Варіант 5. Ресурси, вкладені у розробку ковыктинского газу, вкласти в модернізацію джерел теплової та електричної енергії на підвищення ефективності природоохоронних заходів. Варіантів використання ковыктинского газу може бути ще кілька, але вже настав видно, що ухвалено рішення завдання може мати кілька варіантів. До цього слід додати невизначеність інвестицій, у часі, окупності і інших чинниках, враховуючи нестабільність економіки та значиму невизначеність з перспективи 5−10−40 лет.

2. ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ СИСТЕМ ЭНЕРГЕТИКИ.

Система енергетики має загальними і індивідуальними властивостями, що відбивають особливості розвитку енергетики, як комплексу взаємозалежних систем — електроенергетичних, топливодобывающих, транспортних та інших. Знання загальних властивостей значно допомагає під час вирішення конкретних завдань на етапах проектування чи експлуатації. Можна виділити чотири основних групи властивостей систем енергетики: структурні, розвитку, функціонування та керованості. Група структурних властивостей системи відбиває єдність основних зв’язків та що у неї елементів (підсистем), тобто. ієрархічність систем. Структурні властивості розкривають сутність взаємозв'язків різних ієрархічних рівнів і включають: 1. Целостность окремих систем і підсистем, які входять у цю структуру, відбиває ступінь автономності і індивідуальності систем. 2. Уровень централізації управління — відбиває зовнішні зв’язку системи з іншими системами різного ієрархічного рівня. 3. Сложность структури визначається обсягом і значимістю зовнішніх і внутрішніх зв’язків системи. Група властивостей, характеризуючих розвиток системи, включає: стабільність, динамічність, інерційність і дискретність. Стабільність — здатність системи у розвитку зберігати своєї слабкості і економічність. Великі системи, до яких належать системи енергетики, в своєму розвитку змінюють зв’язку, елементи у досить малому обсязі. Так, введення нових потужностей чи будівництво додаткової ЛЕП незначно перебудовує внутрісистемні зв’язку, тобто. те, що діє, продовжує працювати. Властивість динамічності визначається розвитку системи як вплив справжнього стану у майбутнє, тобто. багато в чому визначається розвиток системи у майбутньому прийняттям поточних рішень. Властивість інерційності відбиває здатність системи протистояти зовнішнім та внутрішньою впливам. Кількісно інерційність системи можна виміряти періодом часу від рішення до його реалізації, які змінюють розвиток системи. Дискретність відбиває стрибкоподібні зміни у структурі та зв’язках при розвитку системи. Вона визначається будівництвом і пуском нових електростанцій, ЛЕП та, мають дискретну потужність. Наприклад, продуктивність ТЕЦ по пару змінюється дискретно в відповідність до числом працюючих котлів. Група властивостей, характеризуючих функціонування системи, визначається комплексними властивостями економічності і надёжности.

Економічність — властивість системи слід здійснювати своїх функцій з мінімумом овеществлённого і живого витрат за наявності певних обмежень. Це властивість віднесено до групи функціонування, бо вона більшою мірою проявляється у період эксплуатации.

Надійність — комплексне властивість системи виконувати задані функції при заданих умовах і обмеженнях функціонування. Докладніше про комплексі властивостей надёжности розглянуто у спеціальній разделе.

До групи властивостей, характеризуючих керованість системи, включені п’ять основних властивостей: неповнота інформації; адаптація; недостатність определённости оптимальних рішень; самоорганизованность; многокритериальность.

Основне властивість неповноти інформації у тому, що з детермінованою, значної частини інформації є вероятностной і невизначеної. Детермінована інформація належить до точної чи однозначної інформації. Наприклад, певний ТЕЦ встановлено стільки-то турбін. Імовірнісна інформація то, можливо представленій у вигляді функції розподілу одних параметрів стосовно іншим. Так, напрацювання на відмова труб поверхонь нагріву у часі описується нормальним законом розподілу з достатньої точністю. Неопределённая інформація зазвичай представляється як діапазону значень, у якому параметри не піддаються опису будь-яким законом. Наприклад, уявлення про зростання навантажень у найближчій перспективі через 20−40 років можуть визначити лише взагалі наближенні у досить великому діапазоні «від» і «до». Неповнота інформації велике значення має тут при управлінні розвитком системи та після ухвалення спрямованості розвитку системи на перспективу.

Властивість адаптації загальному разі характеризується як процес накопичення та ефективного використання інформації. Це властивість особливо має враховуватися й у значною мірою створюватися у разі планування розвитку систем. Розвиток систем необхідно планувати те щоб при змінених умовах система могла із малими витратами адаптуватися до нових условиям.

Свойство недостатності определённости оптимальних рішень про функціонуванні та розвитку систем формується внаслідок постійного зміни умов, зовнішніх й міністром внутрішніх. Це властивість пов’язаний із багатьма властивостями системи та у головному, воно відповідає становищу, що прийняте розв’язання має мати деяку область невизначеності, враховує невизначеність і неоднозначність наявну інформацію про систему. Так, оптимальна температура живильним води визначається вартістю палива, ККД казана, коефіцієнтом недовыработки електроенергії норм верхніх відборів, вартістю ПВД тощо. Але вартість палива змінюється, і навіть умови, як зниження потреби у електроенергії на невизначений термін, ставлять завдання оптимізації температури живильним води до розряду невизначеності зовнішніх умов. У цій ситуації традиційні економічні критерії безсилі. Властивість самоорганизованности залежить від здібності системи вибирати рішення і реалізовувати її задля збереження взаємодії із навколишньою середовищем. Це було пов’язано властивістю не цілісності системи. Многокритериальность передбачає властивість системи оптимально функціонувати за низкою спрямованих (чи умовно залежних) критеріїв. Частіше все оптимальне функціонування визначається економічними критеріями, і навіть економічність (економічність безпеку) виступають на ролі організацій розвитку системи. Перелічені властивості не охоплюють всіх властивостей системи, як-от енергетика, але дають загального уявлення складність взаємозв'язків як між елементами систем енергетики, і коїться з іншими технологічними, економічними, політичними та ін системами. За позитивного рішення завдань в енергетики необхідно враховувати властивості більшою чи меншою мірою в залежність від рівня задачи.

3.ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОГО ТОПЛИВНО ЕНЕРГЕТИЧНОГО БАЛАНСА.

Визначення потенційних енергоресурсів Землі дуже складне завдання, особливо з урахуванням можливих наукових відкриттів нових джерел енергії. З розвитком науку й техніки у сфері граничні енергоресурси землі постійно уточнюються. Так було в 50-ті роки запаси оцінювалися в 15 млрд. т., то кінці 1960;х років в 100 млрд. т. Нині потенційні запаси оцінюються приблизно вище в 2.5−3 разу. З іншого боку — межі зростання споживання енергії людством. Є кілька методик оцінки енергоспоживання однієї жителя чи все населення Землі. Та ж сама з теорій полягає в тому, що максимальне споживання становить 5% теплової енергії Сонця, сприймають Землею й культурними шарами атмосфери. Це відповідає приблизно 4000 млрд. т умовного палива. У 80-ті роки населення Землі використало близько 11−12 млрд. т, нині близько 18−20 млрд. т. При таких темпах споживання почуття «енергетичного голоду» настане до кінця ХХІ сторіччя. Зі збільшенням енергоспоживання з низки причин змінюється структура споживання энергоресурсов.

Структура споживання Таблиця 3.1 |Энергоресу|Потребление за літами, % | |рс | | | |1900 |1920 |1960 |1970 |1980 |2000 | |нафту |2 |7 |26 |39 |36 |31 | |природний |1 |11 |18 |22 |22 | |газ | | | | | | | |ядерна + | | | | | | | |гідро |50Гкал/ч (при терміні виплати за кредит в розмірі 5 років). Зблизька комбінованої схеми з DВС отримані економічні показники виявляються значно нижча, ніж для ГТУ. Так, при Qор=10Гкал/ч термін окупності капіталовкладень перевищує ста років, а при Qор=20Гкал/ч — близько 8 років. Це з тим, що удільні капіталовкладення для DВС істотно перевищують їх значення для ГТУ (приблизно за 30%) і досягають 1000−1100 дол/кВт при Qор=10−20Гкал/ч. При застосуванні ПГУ термін окупності капіталовкладень становить 4.5 року, а величина ВНD-11.5% при виплаті за кредит протягом п’яти років і 24% при терміні удесятеро лет.

Основні показники роздільної схеми енергопостачання з урахуванням в комбінованої схемою ПГУ — ТЭЦ Таблица 4.13.

|Показник |Теплова навантаження | |Річний відпустку тепла тыс. Гкал |260 | |Річний відпустку електроенергії т.Мвт.ч |446 | |Витрати виробництва теплової | | |енергії млн. дол |3,82 | |сумарні видатки | | |електроенергію млн. дол |25,42 | |щорічні витрати млн. дол |29,24 | |капіталовкладення до котельні млн. дол |15 |.

Основні показники комбінованої схеми електропостачання з ПГУ.

Таблиця 4.14.

|Показники |Теплова навантаження | | |100Гкал/ч | |Електрична потужність Мвт |81 | |Річний відпустку тепла тыс. Гкал |260 | |Річний відпустку електроенергії т.Мвт.ч |446 | |Річний витрати тыс. т у.п. |129 | |Витрати на паливо млн. дол |6,502 | |Відносна величина паливної | | |складової витрат % |50 | |Сумарні щорічні витрати млн. дол |13 | |Капіталовкладення ТЕЦ млн. дол |53,46 | |Капіталовкладення пікову котельну | | |млн.дол |6,9 | |Сумарні капіталовкладення млн. дол |60,36 | |Теж, з урахуванням динаміки млн. дол |74,2 | |Економія щорічних витрат у ТЕЦ по | | |порівнянню з роздільної схемою мл.дол. |16,24 | |Перевитрата капіталовкладень в ТЕЦ по | | |порівнянню з роздільної схемою м.дол. |59,2 | |Коефіцієнт ануїтету |0,274 | |Термін окупності капіталовкладень лет.|4,5 | | | | |Внутрішня норма дохідності при |11,5 | |виплаті за кредит протягом 5 років % |24 | |Теж, протягом десяти років % | |.

Вжиті розрахунки дозволили визначити склад основного устаткування для аналізованих міні ТЕЦ залежно від величини теплової нагрузки.

Склад основного устаткування міні ТЭЦ

Таблиця 4.15.

|ТИП |Теплова навантаження Гкал/ч | | |10 |20 |50 |100 | |ГТУ |2хГТА-1* |2хГТА-2.5 |2хГТА-8 |2хГТА-20 | | |тип ТВД-1500|тип ГТД-2500 |тип ГТД-8000 |тип АЛ-31 | | | | | |СТЭ | | |2хКУ-1.6 |2хКУ-4.1 |2хКУ-10 |2хКУ-24 | |DВС |2хDВС-1.5 |2хDВС-3.5 | | | | |2хУК-1.65 |2хУК-3.85 | | | |ПГУ | | | |3хГТА-20 | | | | | |3хТ-7−3.5 | | | | | |3хКУ-29−4 | | | | | |Q=3×18Гкал/ч|.

Примечание: КУказан утилізатор; КК — утилизационный контур; * - електрична потужність Мвт; ХХтеплова потужність Гкал/ч.

Из даних видно, що одинична потужність паровий турбіни для ПГУ сягає 7 Мвт, а продуктивність КУ — від 1.6 до 20 Гкал/ч. У цьому використовують як суднові (ГТD), і авіаційні (ТВD, АЛ) газові турбіни. Для ТЕЦ із DВС одинична потужність дизельгенераторів становить 1.5 — 3.5 Мвт у зоні теплових навантажень 10−20 Гкал/ч. Дане устаткування випускається вітчизняними заводами військового виробництва та можна використовувати із незначною реконструкцією для потреб малої енергетики. Величина расчётного коефіцієнта теплофикации змінюється від 0.32 до 0.48 для ГТУ, від 0.33 до 0.38 для DВС і як 0.54 для ПТУ, що де лежить в зоні, близька до континуму. Електричний ККД для ГТУ немає чітко виражені тенденції до підвищення зі зростанням одиничної потужності газових турбін: 28,5% на тлі приросту 2.5Мвт і 35.5% - при 20Мвт. До цього значенням наближається і ККД дизельгенераторів 35−37%, а ККД ТЕЦ під час роботи по конденсационному режиму сягає 50%. Питома витрати міні ТЕЦ із ГТУ лежать у діапазоні 156−222 р у. т/(кВт.ч), з ДВС -153−222 р у. т/(кВт.ч), і з ПГУ становить 182−201 р у. т/(кВт.ч). Наведені вище порівняння систем енергопостачання споживачів (і лише) за умов не зміниться політика фіксування зажадали та інших змін і під час технико — економічних ростов. Розглянемо окремі щодо міні ТЕЦ. Зазвичай при зіставленні роздільної і комбінованої схем енергопостачання електрична потужність ТЕЦ, визначається по тепловим навантажень, порівнювалася з КЭС і котельної. КЭС у разі приймалася як «замещаемая потужність». Але міні ТЕЦ за проектною потужністю незрівнянно малі із будь-якими КЭС, які працюють у енергосистемах. Якщо брати як замещающей потужності КЭС той самий потужності, як і міні ТЕЦ, то дана КЭС буде оптимальної з погляду енергосистеми загалом. Дане умова призведе до некорректному приведення варіантів до рівного енергетичному ефекту. Якщо залишити в технико — економічних расчётах прийняті раніше умови рівного енергетичного ефекту, то мало можливо, обгрунтувати доцільність споруд міні ТЕЦ. Не залежно від потужності ТЕЦ, досі залишається спірним питання розподілі експлуатаційних витрат. Останніми роками цього питання приділяється підвищену увагу. Причина і сутність дискусії з цьому питання ось у чому: 1. Певна умовність прийнятого фізичного методу рознесення затрат.

ТЕЦ між електричної й теплової енергією, оскільки вся від комбінованого виробництва стосується лише електроенергії. І тут видатки теплову енергію наближаються чи рівні поточним затратам під час вироблення районними котельнями. При формуванні тарифів на теплотакож електроенергію, що відпускається з ТЕЦ, це може відчутно вплинути і призвести до випадку, коли споживачеві вигідніше купувати від районних котельних та інших джерел теплоти. 2. Надмірна концентрація потужностей на ТЕЦ й необхідність екологічними обмеженням її споруду на частки від міської забудови сприяли різкого зростання витрат за транспорт теплоти від ТЕЦ, що викликало істотне зростання вартості теплової енергії. 3. Розвиток ринкових взаємин у енергетиці призвело до нової політики ціноутворення на енергію. За збереження фізичного методу витрат на.

ТЕЦ посилиться тенденція на повільність і масштабів розвитку теплофикации країни, що з народногосподарської позиції негативно, оскільки призведе до суттєвого перевитрати палива на масштабах країни. Противники фізичного методу наполягають на застосуванні эксергетического способу, який виходить з термодинамической оцінки ефективності застосування різних теплоносіїв з урахуванням якості кожного. У цьому вся методі тепло оцінюється за кількістю роботи, що може бути отримано в ідеальному циклі Карно при спрацьовуванні енергії теплоносія до параметрів довкілля. Що стосується застосування эксергетического методу відпустку електроенергії від ТЕЦ менш ефективний, ніж від КЭС, оскільки кінцеві параметри пара турбін П значно вища конденсаційного циклу (для ПТ і Т порівняння виробляється при суто теплофикационном циклі). У цій енергосистеми відмовляться від ТЕЦ, як джерел електричної енергії. Інакше кажучи — фізичний метод підвищує ефективність вироблення електричної енергії на ТЕЦ, а эксергетический — підвищення ефективності відпустки теплової енергії за більш низьких початкових параметрах ТЕЦ. Можливо компромісне рішення, заснований на проведенні технико — економічних розрахунків методом аналогів, коли розподіл експлуатаційних витрат на ТЕЦ здійснюється пропорційно відповідним видатках при окремому способі виробництва заданих обсягів теплової та електричної енергії. У цьому удільні витрати палива розвиток теплової енергії будуть нижчими, ніж котельних, але в вироблення електричної енергії - вище, ніж ТЕЦ при фізичному методі, і від, ніж на КЭС. Такий підхід по рознесенню експлуатаційних витрат за ТЕЦ вплине формування тарифів на теплову енергію при комбінованому виробництві. У цьому має бути передбачений механізм у встановленні тарифів для комунального і промислового секторів споживання теплової енергії, і навіть установка контрольно вимірювальної і регулюючої апаратури в кожного споживача. Це дозволить споживачеві оплачувати не було за відпущену, а й за використану теплову енергію задля забезпечення комфортних умов із бажанню споживача, тобто. застосування, з так званого, абонентського тарифу. Важливим моментом під час введення абонентського тарифу є зацікавленість споживача в енергозбереженні. Розвиток малої енергетики вимагає нормативно правове забезпечення усім рівнях влади — від федерального до місцевого чи суб'єктів федерації. З ініціативи РАН розроблено основні тези проекту закону про малої енергетики, де відзначаються: 1. З метою розвитку ринкових взаємин у енергетики, забезпечення енергобезпеки країни, ефективності і надёжности енергопостачання надається право юридичним і фізичних осіб вводити на дію установки малої потужності погоджуючи таке рішення з регіональною енергетичної комісією. 2. Незалежні виробники електричної й теплової енергії в субъектах.

Р.Ф. наділяються правами володіння приватної і акціонерної власністю на введённые ними установки малої енергетики, визначають безперебійне енергозабезпечення підключених споживачів і виконує із споживачами розрахунки за що їх теплову і електричну енергію на договірних засадах. 3. Незалежним виробникам електричної й теплової енергії надається декларація про відпустку енергії у мережі територіальних енергопостачальних підприємств у якостях і рамках, узгоджених з енергопостачальної організацією і учасникам регіональної енергетичної комісією по договірну ціну, відповідної середньої собівартості, і енергопостачальним організаціям ставиться за провину обов’язок купувати надлишкову електроенергію незалежних виробників. 4. Установки малої енергетики за своїми енергетичним й фактично економічним характеристикам повинні відповідати системі державні стандарти. 5. Виробники устаткування малої енергетики, відповідального державним стандартам, оподатковуються на додану вартість на 50% нижчими від встановлених ставок у цій своєї продукції 5 років виробництва такого устаткування. 6. Споживачам, що забезпечує введення на дію установок малої енергетики, які відповідають державним стандартам, надається декларація про отримання пільгових кредитів терміном погашення 10−15 років. 7. Урядом Р. Ф. розробляється система економічних заходів для розвитку машинобудівної бази й широкому застосуванню установок малої енергетики, включаючи їх чи постачання російської та виділення фінансових коштів на випуску головних зразків перспективного устаткування, залучення оборонних галузей промисловості, а як і комплекс стимулів споживачам малої енергетики. 8. Задля більшої контролю над ходом розвитку малої енергетики виробляти статистичні спостереження регіонах й готувати статистичну звітність з малої енергетики, зокрема про обсягах виробництва устаткування, котрий використовує використовуваного для нетрадиційних не відновлювальних джерел енергії, про обсягах заміщення органічного палива рахунок застосування такого устаткування. З вище викладеного можна сформулювати такі висновки: 1. У разі переходу економіки до ринкових відносин теплофикация становить свої переваги перед роздільним способом виробництва електричної й теплової енергії, але в силу відсутності централізованого фінансування змушена повинна розвиватися у основному для базі споруди ТЕЦ середній і малої потужності. 2. Найважливішим технічним напрямом, що його підвищення ефективності теплофикации, є застосування парогазового циклу як нових так реконструйованих ТЕЦ, працівників природному газе.

Електрична потужність ПГУ з метою теплопостачання може сягнути близько 20−25 млн. кВт. До 2010 року. 3. На підвищення конкурентоспроможності теплофикации в ринкових умов слід удосконалювати методи технико — економічних розрахунків. Однією з рішень може бути метод, дозволяє врахувати ефект від участі комбінованого виробництва обох видів енергії, що існує особливо важливо на формування тарифу на тепло, отпускаемое на ТЕЦ. 4. Нормативно — правове забезпечення малої енергетики має сприяти її розвитку і включатимуть як економічні стимули, і регулятори відносин між незалежними виробниками електричної й теплової енергії та місцевими електричними системами.