Развитие термінового ринку на Росії на сучасному этапе

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Развитие термінового ринку на Росії на сучасному этапе (реферат, курсова, диплом, контрольна)

I Запровадження 1 II) Загальні проблеми російського ринку 21 2.1.) Проблема корпоративного управління й корпоративної законодавства 21 2.2) Проблема забезпечення прозорості 24 2.3.) Проблеми російської платёжной системи 25 2.4.) Проблеми правозастосування 26 2.5) Проблеми саморегулювання 27.

2.6) Проблема довіри населення Криму і культури заощаджень 29.

III) Основні проблеми розвитку термінового ринку на етапі 30 3.1) Основні ухвали і поняття 32 3.2) Основні класи серії опціонів над ринком 44 3.3)Взаимоотношение цін опціону і ф’ючерсу 46 IV Практичне застосування опціонних стратегій на опционном ринку 49 V Висновки та пропонування 63 VI Список літератури 65.

I Введение.

Основною проблемою сучасного російського ринку є його нездатність забезпечити потреби інвестицій фінансових ресурсів. Фінансовий ринок недостатньо ефективно опосередковує потоки, щоб їх економічний розвиток, не виконує функції трансформації заощаджень на інвестиції і переливу капитала.

Про це, зокрема, свідчить існуючий суттєвий розрив валовим заощадженням та подальшим накопиченням (див. графік 1).

Графік 1.

[pic].

Нездатність ринку забезпечити потреби в інвестиціях означають його недостатню ефективність у макроекономічному плані, т. до. саме тут полягає основна макроекономічна функція фінансового рынка.

Низька ефективність російського ринку проявляється у неповну відповідність його якісних характеристик ознаками ефективного ринку. Ефективний фінансовий ринок має вистачити ємним (у широкому сенсі), забезпечувати справедливе ціноутворення, забезпечувати вільний доступ інвесторам і надання їм інструментів із різним рівнем ризику, забезпечувати захист інтересів инвесторов.

Ємність ринку — необхідна передумова формування достатнього рівня ліквідності ринку України і достатнього рівня конкуренції між учасниками ринку, обслуговуючими інвесторів. Ємність ринку, понимаемая в широкому значенні, означає розмаїтість механізмів фінансування й інвестування і розмаїтість послуг, наданих учасниками ринку, тобто. розмаїття які й ризиків. У узагальнюючому сенсі ємність є здатністю ринку поглинати значні обсяги капіталу і значні обсяги інвестиційних ресурсів у реальний сектор экономики.

Свобода доступу ринку передбачає низькі бар'єри входу для інвесторів (вкладників). Свобода вибору ризику передбачає наявність на ринку достатньої кількості інструментів з різними рівнями ризику, серед яких немислимий будь-який інвестор (вкладник) може знайти інструмент, відповідний його уявленню про прийнятному риске.

Справедливість ціноутворення припускає можливість максимально адекватної вартісної оцінки всіх фінансових активів, найповніше врахування ризиків інструментів, і перспектив реципієнтів інвестицій, пропонують ці інструменти інвесторам. Справедливість ціноутворення означає неможливість застосування над ринком маніпулювання, використання інсайдерської інформації, від інших неринкових методи ведення конкуренции.

Російський фінансовий ринок перестав бути повною мірою ефективним. Низька ефективність російського ринку значною мірою обумовлена неефективністю здійснення окремих секторів ринку, що пов’язано, передусім, з рівнем державного регулювання у тих секторах фінансового рынка.

Сьогоднішня ситуація характеризується, з одного боку, надлишкової масою фінансових ресурсів, сконцентрованих на фінансовому ринку, і зростання невдоволеною потребою економіки інвестиційних ресурсах, з іншого боку. Про це свідчить такі дані. Обсяг російського ринку, включаючи ринкову капіталізацію, на цей час становить близько 370 млрд. доларів (див. таблицю 1).

Таблиця 1.

Обсяг російського ринку, включаючи ринкову капитализацию.

(млрд. доларів) |Інструменти |На 1 січня |На 1 січня |На 20 жовтня | |російського |2002 р. |2003 р. |2003 р. | |ринку | | | | |Усього |185.2 |240,5 |369,6 | |Кредитні інструменти| | | | |Банківські кредити | | | | | |49,3 |64,8 |86,0 | |Інструменти фондового| | | | |ринку — всього |85,3 |122,7 |227,6 | |До того ж: | | | | | Акції |81.4 |114.7 |213,0 | |Внутрішні | | | | |корпоративні |2,2 |3,4 |5.2 | |облігації | | | | |Корпоративні | | | | |єврооблігації |1,7 |4,6 |9,4 | |Інструменти | | | | |державного | | | | |боргу | | | | |ГКО-ОФЗ |5,3 |6,8 |9,8 | |Державні |35,3 |36,9 |37,2 | |єврооблігації | | | | |ОВГВЗ і ОГЗП |10,0 |9,3 |9,0 |.

Він подвоївся (доларовому вираженні) із початку 2002 р. по жовтень 2003 р. Такому динамічного зростання сприяли сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура. Вочевидь, що, попри кон’юнктурні коливання, цього зростання продолжится.

Зі збільшенням російського ринку збільшився і обсяг інвестиційних ресурсів, що надійшли до економіку. Проте обсяг цих ресурсів значно коротші - близько 100 млрд. доларів (див. таблицю 2).

Таблиця 2.

Обсяг інвестиційних ресурсів, залучених фінансовими организациями.

(млрд. дол.) |Ресурси, |На 1 січня |На 1 січня |На 1 жовтня | |залучені |2002 р. |2003 р. |2003 р. | |фінансовими | | | | |організаціями | | | | |Кошти, | | | | |привлечённые |51,3 |70,2 |97 | |банками[1] - всього | | | | |зокрема вклади | | | | |фізичних осіб |22,9 |32,9 |46,8 | |Пенсійні резерви |1,1 |1,6 |2,2 | |Страхові резерви |4,2 |6,3 |8,5 | |Кошти |0,4 |0,5 |2,1 | |інвестиційних | | | | |фондів | | | |.

Зіставлення обсягу російського ринку, включаючи ринкову капіталізацію, і обсягу інвестиційних ресурсів, що надійшли до економіку, свідчить про значний розрив голосів на обсягах ресурсів. Цей розрив, уперших, дозволяє говорити про наявність «міхура» на фінансовому ринку. Удругих, такий розрив дозволяє зробити висновок у тому, що фінансовим ринком, і реальним сектором російської економіки сформувався «бар'єр», що перешкоджає доступу підприємств реального сектора російської економіки до фінансових ресурсів. І це ставить на порядок денний запитання про рівень ефективності російського ринку — адже наявність відзначеного бар'єра свідчить про макроекономічної неефективності фінансового рынка.

Головним елементом, що становить цей «бар'єр», є високі транзакційні витрати. Транзакційні витрати — це категорія, що об'єднує всі види витрат, пов’язані із зверненням, включаючи й ті втрати, які можуть опинитися нести вони. Ці втрати безпосередньо пов’язані з реалізацією різноманітних ризиків, тому рівень транзакційних витрат безпосередньо пов’язані з рівнем риска.

У транзакційні витрати охоплюють усі витрати, з одного боку, підприємців, з другого, — інвесторів (вкладників), використовують можливості ринку, у цьому числе:

— високу вартість капіталу (високий рівень ефективних ставок по банківських кредитів — до 50%) при низькою (найчастіше негативною) реальної відсоткової ставке;

— високу вартість послуг інфраструктури фінансового рынка;

— витрати, пов’язані з ризиками неефективного функціонування платіжної системы;

— витрати, пов’язані з ризиками порушення прав інвесторів, впливу кризових явищ і т.д.;

— високі витрати, пов’язані з емісією цінних бумаг;

— високі витрати, супроводжують міжгалузевий перелив капиталов;

— витрати, пов’язані з ризиками маніпулювання і його використання інсайдерської информации;

— витрати, пов’язані з ризиками недостатня прозорість фінансового рынка;

Причинами формування «бар'єра» між фінансовим ринком, і реальним сектором російської економіки являются:

— високий рівень инфляции;

— відсутність реального стимулювання розвитку малого середнього предпринимательства;

— неефективність корпоративного управления;

— високий рівень олигополизации/монополизации экономики;

— адміністративні барьеры;

— слабке регулювання фінансового рынка.

Остання обставина заслуговує на окремий коментарю. Слабкість державного регулювання виражається, передусім, за відсутності значимих цілеспрямованих впливів на фінансовий ринок, які мають мета підвищення його ефективності. У багатьох секторах ринку регулювання не служить інтересам інвесторів, навпаки, створює невиправдано тепличні умови для фінансових організацій — учасників того чи іншого сектора рынка.

З іншого боку, регулювання на окремих секторах ринку нерідко створює надлишкові адміністративні бар'єри. Формуванню таких бар'єрів сприяють роздуті штати окремих регуляторів ринку. Так було в Росії на 1 банк доводиться 62 співробітника Банку Росії, тоді як і США — лише 3 співробітника. Така ситуація веде до зростання непотрібної звітності, яку банки направляють у регулюючий орган. За оцінкою Асоціації російських банків, обов’язкова звітність банків, яку направляють до Банку Росії, становить понад 1000 листів на місяць. Надлишкова звітність природним чином підвищує витрати банків — загалом 8% персоналу російських банків займаються упорядкуванням цієї отчетности.

Наслідком низької технологічної ефективності російського ринку є проблема фінансової стабільності, обумовлена трьома суттєвими диспропорціями цього ринку, а именно:

1) Розрив між обсягом ресурсів залучених російськими фінансовими інституціями та обсягом фінансових активів экономики.

2) Протиріччя між короткотерміновим характером ресурсів наданих фінансовим сектором і довгостроковим характером потреб на фінансування економічного роста.

3) Нерівномірність у розвитку окремих секторів фінансового рынка.

З іншого боку, існуючий фінансовий ринок не надає достатніх можливостей реалізації міжгалузевого переливу капіталу. Тим самим було зберігаються галузеві диспропорції російської економіки, і, відповідно, міжгалузеві диспропорції обсягом накопичених фінансових ресурсов.

1) Існує значний розрив обсягом ресурсів, залучених російськими фінансовими інститутами, і обсягом фінансових активів в економіці (порівн. таблиці 1 і 2). Більшість ресурсів надається російської економіці нефінансовими институтами. 2].

Ризик фінансової нестабільність у значною мірою пов’язаний із тим, що переважна більшість ресурсів надходить на фінансовий ринок із зовнішніх джерел, передусім російського походження, особливо чутливих до політичних ризикам. За оцінками Світового банку, відтік капіталу із Росії за 1991 — 2003 рр. становить близько 230 млрд. дол., значної частини якого є ресурси, одержані від експорту сировинних товарів. «Оффшорность» ресурсів, вступників на фінансовий ринок Росії, створює додаткові ризики фінансової нестабільності, невластиві іншим мерехтливим фінансовим рынкам.

Існуючий розрив свідчить у тому, що фінансові інститути не забезпечують перерозподіл ризиків, у результаті значна їх частка продовжує залишатися у реальному реальному секторі економіки, і обсяг таких ризиків возрастает.

Про активному самофінансуванні свідчить зростання фінансових вкладень, здійснюваних нефінансовими підприємствами і міжнародними організаціями. Нагромаджений обсяг цих вкладень протягом року збільшився на 1/3 і становив 1,8 трлн. рублів (див. графік 2).

Графік 2. [pic].

У 2003 р. обсяги здійснених підприємствами фінансових вкладень і наданих підприємствам банківських кредитів були приблизно однаковими — близько 1,8 трлн. рублів. Це означає, що банківське кредитування грає у розвитку підприємств невелику роль, ніж їх перехресне финансирование.

Ринок векселів також. Зокрема, обсяг векселів, врахованих банками, протягом року зріс майже 1,5 разу. Цивілізовані форми розрахунків поступово витісняють різноманітні сурогати. Так, розрахунки негрошовими засобами нині 14% всього обсягу розрахунків найбільших підприємств проти 17,3% торік (див. графік 3). У порядку взаємного заліку вимог проводиться 7% всіх розрахунків, а векселями — 4,5% (2002 р. було відповідно 7,6% і 6,3%).

Графік 3. [pic].

2) Існує протиріччя між короткотерміновим характером ресурсів, наданих фінансовими посередниками, і довгостроковим характером коштів, необхідні фінансування економічного розвитку і забезпечення фінансової стабильности.

Через війну виникла потреба рефінансування узятих підприємствами позик, що значно підвищує рівень кредитного ризику в умовах повної відсутності деривативів, хеджирующих відсоткові риски.

Сьогодні російська економіка відчуває гостру потребу в довгострокових фінансових ресурсів годі на модернізацію основних засобів. Проте фінансову систему надає переважно короткострокові ресурси (див. графік 4).

Графік 4. [pic].

Розширення масштабного довгострокового кредитування почасти стримується збереженням високих темпів інфляції. Однією з причин їхнього недостатнього обсягу довгострокових ресурсів, акумульованих банками, є негативні реальні відсоткові ставки за довгостроковими депозитах (див. графік 5).

Графік 5. [pic].

Проте головним причиною низькою частки довгострокових кредитів є системне заперечення банками своєю основною функції - управління кредитними ризиками. Через війну кредитні ризики залишаються поза банківського сектора.

Глибинна причина цього — у низький рівень капіталізації всього фінансового сектору економіки, та першої чергу, банківського сектора залежать. Рівень ринкової капіталізації фінансових посередників залишається катастрофічно низьким. Частка банків ринкової капіталізації не враховуючи Ощадбанку становить — 0,17%, і з урахуванням Ощадбанку — 2,95%. Порівняйте: в сумарною капіталізації 500 найбільших компаній США фінансові корпорації становлять 8%, у Великобританії - 16% (див. графік 6).

Графік 6.

[pic].

Ринкова капіталізація інших посередників ще менша. Проте задля операторів ринку (брокерів, дилерів, довірчих управляючих) капіталізація немає такого принципового значення, як для банківського чи страхового сектора, оскільки де вони приймають він ризики, пов’язані з виконанням зобов’язань перед вкладниками чи застрахованими особами. Проте розмір власного капіталу операторів ринку має бути адекватною їх операційним рискам.

Вочевидь, що необхідно проведення стимулюючої податкової політики, зокрема, надання податкових кредитів із єдиною метою стимулювання збільшення власного капіталу інститутів фінансового сектора. Це сприятиме, крім збільшення капіталізації інститутів фінансового ринку, ще й повнішої стерилізації грошової маси. З іншого боку, ми зможемо побачити реальну рентабельність фінансового сектора, скоротити сірий сектор экономики.

Одночасно слід усунути протилежну небезпека — небезпека фіктивного нарощування власного капіталу фінансових організацій. Вже існуючий «міхур» на фінансовому ринку свідчить про актуальність такий опасности.

Як визнають співробітники Банку Росії, з 180 перевірених ними банків 60 мають ознаки «надування» капіталів. На думку незалежних експертів (наприклад, партнера аудиторської компанії ФБК), від 20 до 60 відсотків банківського капіталу викликають фіктивні активи. У цій ситуації незрозуміло, як російські банки виконуватимуть нове Базельське угоду по достатності капиталов.

Стабільність банківської системи та фінансових ринків великою мірою залежить від цього, наскільки вимоги до капіталу банків адекватні ризикам, пов’язаним зі своїми діяльністю. Вимоги достатності капіталу банків повинні жорсткіше враховувати як структуру банківських активів, і характер операцій, проведених банками. Базельські принципи банківського нагляду містять у собі положення про те, що ефективна банківське регулювання повинна визначати процедури і нормативи оцінки капіталу адекватно й у залежність від профілю ризиків кожного банка.

Необхідність обліку ризиків операцій банків на фінансові ринки стала головна причина вдосконалення Базельських принципів. У кодексі угоді («Базель II») додатково забезпечувати кредитних ризиків формула розрахунку вимог до власного капіталу включає у собі забезпечення ринкових ризиків, які у своє чергу складаються з відсоткових ризиків по вкладенням в відсоткові цінних паперів, ризиків капіталовкладень у долевые інструменти, валютних рисков.

У результаті більш волатильной природи інструментів мінімальний рівень забезпечення відсоткових ризиків, ризиків капіталовкладень у долевые інструменти, валютних ризиків перевищує огляду на забезпеченість по ризикам корпоративним заемщикам.

Що Готуються до набранню чинності рекомендації Базельського комітету (т.зв. «Базель II») ще більше збільшують вимогами з забезпечення ризиків, що виникають внаслідок операцій банків на фінансовому ринку. Жорсткість цих вимог пов’язані з включенням операційних ризиків, що виникають у результаті діяльності банку на фінансовому ринку. Крім вищого рівня забезпечення ризиків по вкладенням в активи на фінансові ринки Базель II збільшує вимоги до власного капіталу універсальних банків за рахунок більш широкого спектра операційних ризиків таких банков.

Відповідно до рекомендаціями Базельського комітету вимоги до достатності власного капіталу повинні враховувати операційні ризики, що у ході діянь конкретних банків. Діяльність універсальних банків, здійснюють найширший спектр операцій, в тому числі на волатильных ринках, насамперед — ринку акцій, зв’язана з набагато високий рівень операційних ризиків, аніж його діяльність класичного комерційного банку. Відповідно, вимоги до власного капіталу універсального банку за інших рівних умов повинна перевищувати, ніж для комерційного банка.

Страховий ринок та ринок пенсійних накопичень, які мають служити джерелом довгострокових ресурсів, у Росії характеризується домінуючій часткою короткострокових страхових продуктів. У Росії її не отримали достатнього розвитку недержавні пенсійні фонди, частка участі інших інституціональних інвесторів мала тоді як іншими странами.

У країнах із розвиненим фінансовим ринком частка страхових компаній, котрі займаються страхуванням життя, у загальному обсягу основних видів фінансових активів значно вища. Так було в США їх у корпоративних облігаціях становить майже четверту частину (див. таблицю 3).

Таблиця 3.

Частка американських компаній із страхуванню життя жінок у загальному обсязі основних видів активів (%).

[pic].

3) Нерівномірність розвитку окремих секторів російського фінансового рынка.

Ця нерівномірність прямо пов’язані з різної ефективністю окремих секторів російського ринку. Якщо фондовий ринок далі інших просунувся дорогою до моделі ефективного ринку, то більшість інших секторів ринку відстають. Ця нерівномірність прямо пов’язані з різної ефективністю окремих секторів російського фінансового рынка.

Таблиця 4.

Структура російського фінансового рынка.

(в % від виробленого) |Інструменти |На 1 січня |На 1 січня |На 20 жовтня | |ринку |2002 р. |2003 р. |2003 р. | | | | |(оцінка) | |Кредитні | | | | |інструменти | | | | | Банківські |26.6 |26.9 |23.2 | |кредити | | | | |Інструменти | | | | |ринку — |46.1 |51 |61.5 | |всього | | | | | До того ж: | | | | | Акції |44.0 |47.7 |57.6 | | Внутрішні |1.2 |1.4 |1.4 | |корпоративні | | | | |облігації | | | | | Корпоративные|0.9 |1.9 |2.5 | |єврооблігації | | | | |Державний борг| | | | | ГКО-ОФЗ |2.9 |2.8 |2.6 | | |19.1 |15.3 |10.1 | |Державні | | | | |єврооблігації | | | | | ОВГВЗ і ОГЗП |5.4 |3.9 |2.4 |.

Наростання диспропорцій добре помітно впродовж останніх 2 років (див. графік 7). Темпи зростання кількості ринків акцій і корпоративних облігацій були помітно вище, ніж аналогічний показник по банківським кредитам.

Графік 7.

[pic].

Наявність диспропорцій демонструє особливості структури російського ринку, який відрізняється від фінансових ринків інших країн (див. графік 8):

— за співвідношенням обсягу банківських активів і ВВП Росія істотно (більш ніж 10 раз) відстає від розвинених фінансових рынков;

— за співвідношенням капіталізації ринку і ВВП Росія відрізняється з інших стран.

Внутрішній кредит приватного сектора у Росії за даними Standard & Poor’s становить лише 18% від ВВП. Це можна з Казахстаном (17%), Болгарією (20%) і країнами Балтії (23%), але значно менше більшості інших країнах: Польщі, Угорщини, Бразилії (30−38%), Єгипту (73%), Франції (85%), Німеччини (119%).

Графік 8.

[pic].

Невеликий питому вагу внутрішнього кредиту як і можна пояснити відсутністю Росії кредитних спілок — небанківських кредитних установ. У економіці США, де їх отримали велике поширення, їх функціонування призводить до здешевленню кредитів, з допомогою менших витрат при процесі кредитування. Така ситуація призводить до розширенню ринку кредитування, передусім з допомогою малого й середнього бізнесу, що особливо актуально для російської экономики.

Як свідчить досвід країн із що розвиваються фінансовими ринками, в перші 10 — 15 років розвитку ринкової економіки зовнішнє фінансування підприємств носить переважно боргової характер — через банківські кредити і облігаційний ринок, і лише після цього виникає часткове фінансування — через розміщення акций.

Збільшення числа підприємств, одержують часткове фінансування, залежить від ефективності системи боргового фінансування, й у першу чергу системи банківського кредитування. Тому відсутність ефективної системи банківського кредитування малого середнього бізнесу у Росії є одним із істотних проблем розвитку фінансових ринків загалом. Інакше кажучи, перехід до дольовій фінансуванню значною мірою стримується недостатньою ємністю боргових ринків — ринку банківського кредитування (внаслідок неефективності банківської системи) і облігаційного ринку (почав інтенсивна розбудова лише з 2001 года).

Розвитку ринку IPO також перешкоджають й ті негативні умови господарювання, насамперед, податкові, у яких містяться російські підприємства. Існуючий податковий режим, і навіть ризики незаконного вилучення власності призводять до того, що менеджеру і/або власнику вигідніше видобувати корпоративний дохід у вигляді відволікання частини фінансового потоку, ніж у формі дивідендів чи приросту курсової вартості акцій. Слід визнати, що недостатня захищеність прав власності вносить значний негативний внесок у формування такий механізм вилучення корпоративних доходів у російської экономике.

Нині у Росії, ринок акцій, більш волатильный зі своєї природі, становить серйознішу частку ринку. Це призводить до зростання волатильності всього російського ринку, який починає істотно змінюватися під впливом незначних колебаний.

Так, втрати інвесторів над ринком акцій у жовтні 2003 р. (період із 20 по 27 жовтня) склали 16,8% (доходність за індексу ВПС). Такий обсяг втрат, обумовлений волатильністю ринку, неприйнятний для цілого низки учасників фінансових організацій. Захопленість таких організацій операціями з акціями прямо сприяє зниження стійкості окремих секторів фінансового рынка.

Ризик фінансової нестабільності погіршується экспортно-сырьевой орієнтацією російської економіки. Для подолання негативним наслідкам, викликаних зростанням імпорту капіталу (т.зв. «голландська хвороба»), необхідно забезпечити ефективну переробку вступників фінансових ресурсів немає і напрями їх за ринковим каналам на що. Рівень ефективності російського ринку і не відповідає цим потребностям.

У цих цілях державна економічна політика повинна передбачати активне стимулювання інвестицій у підприємства малого середнього бізнесу. Сьогодні підприємства не одержують від ринку майже. Учитываемые статистикою незначні обсяги кредитування малого середнього бізнесу у більшу частину, за оцінкою Standard & Poor’s, ставляться до тих підприємствам, що входять у склад вертикальноінтегрованих ФПГ і реально малими підприємствами є, виконуючи спеціальні функції у межах своєї групи. Не що входять до склад ФПГ малі і середніх підприємств отримують мізерне фінансування — реально кредитуванням таких підприємств займаються лише 1 — 2 банки з 1300 существующих.

Слід враховувати обмежені можливості російських підприємств у залученні банківських кредитів. Відповідно до опитування Банку Росії, більшість російських підприємств готові залучати кредити за ставкою трохи більше 19% річних в рублях (що він відповідає 5,7% реальної дохідності) та дванадцяти% річних у доларах. Однак за умов, коли ставки по терміновим депозитах, до прикладу, в Ощадбанку РФ досягають 8% при 100% гарантії повернення із боку Банку Росії, а долар вихоплює 3% на рік, будь-який банк може зробити практично безрисковое вкладення, отримавши за долар США річну дохідність 11%, що робить йому безглуздим кредитування підприємств при непорівнянності рисков.

Особливої уваги для ефективного виконання фінансовим ринком функції переливу капіталу заслуговує формулювання державної політики. Федеральні органи виконавчої, відповідальні до її формулювання, зазвичай, орієнтуються не так на підприємців на фінансовому ринку, але в фінансових посередників. Це спричиняє істотним перекосів на користь фінансових посередників, великих ФПГ, і, посилення негативної дії олигополизации економіки на фінансовий рынок.

Підприємцем на фінансовому ринку є інвестор (вкладник). Якщо його правничий та інтереси ні захищені, то ринок та далі нічого очікувати забезпечувати виконання своєї ролі. Йдеться широке коло проблем. Так, сьогодні відсутня спеціальне регулювання «роздрібних» фінансових послуг: «роздрібних» банків, «роздрібних» фінансових брокерів. Не забезпечується жорстка ринкова дисциплина.

Державна політика має орієнтуватися право на захист інтересів інвесторів, а чи не ось на підтримку інтересів фінансово-банківських інститутів, забезпечуючи свободу руху капіталу самому фінансовому секторі під час першого чергу. Необхідність захисту національних інтересів інвесторів обумовлена принциповим збігом цих інтересів влади з інтересами суспільства взагалі, з завданнями економічного роста.

II Загальні проблеми російського фінансового рынка.

Як зазначалося, проблема фінансової стабільності стає головною проблемою, що з розвитком російського фінансового рынка.

З метою вироблення заходів для підвищення стійкості фінансових ринків міністрами країн Великий Сімки створили Форум фінансової стабільності. У цього Форуму було визначено стандарти фінансової стабільності, сконцентрировавшие світовий досвід щодо забезпечення умов фінансової стабильности.

Фінансова стабільність включає у собі низка чинників: корпоративне управління, стандарти регулювання ринку, стандарти прозорості, МСФО і аудиторську діяльність, стандарти платіжних систем, стандарти систем розрахунків з цінних паперів, і навіть стандарти регулювання банків та нагляду над ними.

Досягнення відповідності параметрів російського ринку стандартам фінансової стабільності прямо сприяти підвищення ефективності ринку России.

Усі сектора російського ринку над повною мірою відповідають зазначеним стандартам. До того ж, російському фінансовому ринку є проблеми правозастосування, саморегулювання, низького рівня культури заощаджень і координації зусиль регуляторів фінансового рынка.

2.1) Проблеми корпоративного управління й корпоративної законодательства.

Основне завдання корпоративного управління — забезпечення прозорості процесу управління компаніями та подальше зниження загальних системних фінансових рисков.

Рівень корпоративного управління у російські компанії всіх галузей, зокрема у посередниках, попри прорив останніх, залишається низьким (виняток становлять лише лише ряд компаній, які входять у список 200 найбільших), що означає збереження великий ризик порушення правий і законних інтересів акціонерів. Тому інвестування заощаджень в акції російських компаній пов’язано для інвестора із високим рівнем транзакційних витрат, необхідні забезпечення своїх интересов.

Серйозною проблемою є недостатнє корпоративного управління учасників російського ринку — фінансових посередників, інфраструктурних інститутів. Особливо це теж стосується банківської системи та сфери страхования.

Відповідно до Рекомендаціями Базельського комітету з питань банківському нагляду «Удосконалення корпоративного управління у кредитних організаціях» (1999 р.) орган банківського нагляду має забезпечити контролю над наявністю у банку належної системи корпоративного управління. При цьому органи регулювання ринку і фондові біржі повинні сприяти впровадження у банках належного корпоративного управління через вимогами з розкриття інформації та вимоги до листингу.

Проте практика показує, що банки, за рідкісним винятком, не дотримуються ні Рекомендації Базельського комітету, ні Кодекс корпоративного поведінки. Про це свідчить, зокрема, дослідження рейтингового агентства Standard&Poor «s.

До основних проблем корпоративного управління относятся:

— непрозора структура власності російських акціонерних товариств, т.к. інформація про їхнє акціонерів, зокрема бенефициарных власників, не раскрывается;

— недостатня кількість незалежних членів ради ніхто директоров;

— відсутність принципів визначення винагороди вищого менеджмента;

— відсутність комітетів рад директорів з аудиту британське, з кадрів і вознаграждениям;

— відсутність коштів та (чи) нерозкриття дивідендної политики;

— відсутність заходів для запобігання використання інсайдерської информации;

— неефективність процедур внутрішнього контролю над фінансовогосподарську діяльність, наслідком є проблема виведення активов.

Частина проблем корпоративного управління у Росії перебуває у сфері законодавчого регулювання, зокрема перехресне володіння акціями, недостатня захист прав власності вдатися до акцій, инсайдерские операції з цінними бумагами.

Необхідно прискорити прийняття Федерального закону, який встановлює кримінальну відповідальність порушення на фінансовому ринку, зокрема за використання інсайдерської інформації та маніпулювання, порушення при здійсненні обліку прав на цінні бумаги.

Однією з найсерйозніших проблем корпоративного управління відсутність належного законодавчого регулювання процедури поглинання. Передбачена російським законодавством процедура «поглинання» (придбання великих пакетів акцій) є недостатньо чіткої, поширюється на обмежене коло акціонерних товариств, який провокує нецивілізовані методи «поглинань». Це спричиняє порушення прав акціонерів і тим самим шкодить довірі до фондового ринку. Потрібна прийняття Федерального закону, забезпечує вдосконалення процедури поглинання акціонерних обществ.

Законодавство, що регулює реорганізацію акціонерних товариств, також недосконале. Воно не створює механізмів ефективного переливу капіталу. Останні поправки в Федеральний закон «Про акціонерних товариствах» почасти розв’язали проблем реорганізації. Проект закону про реформування було розроблено й узгоджений практично всі зацікавленими міністерствами ще минулого року, проте до нашого часу не унесений до Уряд Російської Федерации.

Внаслідок цього процеси поглинань і реорганізацій пов’язані з великими ризиками і витратами, які перешкоджають оптимізації бизнеса.

2.2) Проблеми забезпечення прозрачности.

Прозорість є ключем до ефективної ринку одним із основних чинників фінансової стабільності. Прозорість є ключем до ефективному ринку одним із основних чинників фінансової стабільності. Російське законодавство дає широкі змогу приховування складу реальних власників компаній, і її діяльність. Недостатня прозорість істотно підвищує транзакційні витрати, пов’язані з контролювати компаніями із боку инвесторов.

Питання змісті раскрываемой інформації, її порівнянності з аналогічної інформацією щодо інших безпосередньо пов’язані з переходом компаній до застосування международно-признанных стандартів розкриття інформації, зокрема міжнародних стандартів фінансової звітності і аудита.

У той самий час, у зв’язку з відсутністю законодавстві конкретних вимог до уявленню фінансової звітності по МСФО, контролю над її якістю державному рівні стоїть. З іншого боку, висновок аудитора щодо фінансової звітності, складеної по МСФО, немає юридичної сили у РФ.

Що стосується розкриття інформації над ринком цінних паперів в повному обсязі реалізований принцип єдності стандартів розкриття інформації. Розкриття інформації кредитними організаціями ввозяться відповідність до інструкціями Банку Росії, що веде до множинності стандартів розкриття інформації, виникненню дуалізму систем розкриття інформації над ринком цінних паперів, як наслідок, підвищенню ризику прийняття некоректних інвестиційних рішень. Асиметрія раскрываемой з різних стандартам інформації як така є чинником, дестабілізуючим рынок.

2.3) Проблеми російської платёжной системы.

Сталий функціонування платіжної системи має найважливіше значення задля забезпечення фінансової стабильности.

Функціонування платіжної системи безпосередньо з кредитними ризиками та політичними ризиками ліквідності для економіки целом.

У більш як 40 країн світу діють платіжні системи, щоб забезпечити проходження платежів до режимі реального часу (див. таблицю 5). Російська платіжна система має не забезпечує цих условий.

Таблиця 5.

Джерело: Core principles for systemically important payment system. — Financial Stability Review. June 2000.

Однією з основних принципів стабільності платіжної системи є наявність пропрацьованої юридичної бази платіжної системи. Стандарти фінансової стабільності щодо платіжних систем звертають уваги на важливість законодавчого закріплення вимоги про імунітет засобів у розрахункової системі, зокрема у разі банкрутства учасників платіжної системи. У Росії її сьогодні немає законодавчої основи функціонування платіжної системи та відповідальності її учасників. Усі регулювання платіжної системи у Росії грунтується на нормативні акти Банку Росії, потім справедливо звертає уваги у Червону книгу по платіжної системі у Росії, підготовленої Банком міжнародних розрахунків що з Банком Росії. Відсутність положень законодавства, регулюючих основи функціонування російської платіжної системи, нині є найсуттєвіше ризиком платіжної системи. Недостатньо пророблена юридична база платіжної системи можуть призвести до виникненню чи збільшення кредитного ризику чи ризику ліквідності. Тож потрібно прийняття Федерального закону, який встановлює законодавчі основи функціонування платіжної системи Російської Федерации.

З іншого боку, необхідно встановити заходи, створені задля можливість забезпечення платежів до системи з боку оператора платіжної системи, і заходи майнової відповідальності. Це як системи валових розрахунків у режимі реального часу, і системи з обробкою платежів на клірингових засадах або. У разі існують додаткові юридичні проблеми, пов’язані з складністю визначення сторін із зобов’язанням під час здійснення багатостороннього клірингу, і навіть наслідків невиконання зобов’язання однією з учасників клиринга.

Низька ефективність російської платіжної системи приводить до підвищення рівня ризиків, відволіканню значних ресурсів з економіки, а, отже, до зростання транзакційних издержек.

2.4) Проблеми правоприменения.

Однією з основних проблем регулювання російського ринку залишається відсутність правозастосування, у результаті не забезпечується належна захист правий і інтересів инвесторов.

Російським законодавством не встановлено адекватні заходи адміністративної кримінальної відповідальності порушення на фінансовому рынке.

Практично відсутні заходи, створені задля запобігання використання інсайдерської інформації та інсайдерської торгівлі, внаслідок чого неможливо як виявити правопорушення, а й кваліфікувати його як таковое.

Недостатньо повно склала законодавстві поняття маніпулювання: воно визначено лише стосовно ринку цінних паперів. У цьому заборона маніпулювання ринком встановлено лише професійних учасників ринку цінних паперів, значно звужує коло осіб, котрі потенційно можуть бути суб'єктами подібних нарушений.

Усі викладене значною мірою належить валютного ринку, заснованого наближається, що такий фінансовий ринок існує для фінансових посередників. Цей підхід формулюваннях державної політики служить ключовим бар'єром задля забезпечення прориву щодо ефективності фінансових рынков.

2.5) Проблеми саморегулирования.

Однією з принципів забезпечення фінансової стабільності є ефективне регулювання ринку. Забезпечення такого регулювання — завдання держави. Саме держава має забезпечити справедливість, прозорість ринку, зниження системного ризику і захист інтересів інвесторів (вкладників), встановивши вимоги до діяльності фінансових установ та штрафні санкції порушення цих требований.

Ефективність саморегулювання безпосередньо залежить від правильності визначення його в усій системі регулювання. Саморегульовані організації можна лише доповнювати регулювання і навіть має перебувати при контролі з боку государства. 3].

Саморегулювання неспроможна замінити державного регулювання в силу наявності конфлікт інтересів, додаткових транзакційних витрат, що з діяльністю саморегульованих організацій, й у остаточному підсумку зниження рівня захищеності прав инвесторов. 4].

У фінансовому секторі це пов’язано з нерозумінням ролі й місця фінансового посередника на фінансовому ринку. Постійно робляться спроби захистити її інтереси на шкоду інтересам реальних підприємців на фінансовому ринку — інвесторів, вкладників, застрахованих осіб, що у ситуації неадекватного забезпечення прав інвесторів (вкладників, застрахованих осіб) саме собою негативно позначається на довіру до держави і фінансовому рынку.

Слід зазначити що відбувається сьогодні скорочення ролі саморегулювання на фінансові ринки там. Переосмислення значення саморегулювання відбувається у першу черга у тих секторах, де саморегулювання замінювало регулювання. У корпоративні скандали і скандал з Нью-Йоркської фондової біржею були розцінені як неспроможність ідеї саморегулювання. Ще раніше відхід принципів саморегулювання стався у Великобританії. Корпоративні скандали змусили Францію відмовитися встановлення правил бухгалтерського облік і звітність саморегулируемыми організаціями. Аналогічні процеси відбуваються та інших странах.

2.6) Проблема довіри населення і ще культури сбережений.

Нині все експертні організації відзначають, що відсутність серед населення культури заощаджень є одним із істотних проблем. Вона опосередковано пов’язана з відсутністю «довіри» до фінансового ринку, яка, в своє чергу, безпосередньо продиктована відсутністю будь-якого регулювання «роздрібних» фінансових установ. Так, сьогодні відсутня спеціальне регулювання «роздрібних» фінансових послуг: «роздрібних» банків, «роздрібних» фінансових брокеров.

Населення переважно більш-менш поінформоване про такі продуктах банківського сектора залежать, як вклади. Інші фінансові продукти (продукти інститутів колективного інвестування, пенсійні і страхові продукти) населенню практично незнайомі. Особливо це далося взнаки під час реалізації пенсійної реформы.

Досягнутого рівень присутності коштів населення в фінансовому ринку поки що недостатній. Так, за деякими оцінками, активними учасниками російського ринку є лише 10 — 15 тис. громадян. Це менш 0,1% населення Росії. Порівняйте: бегемотів у Південній Кореї частка інвесторів у цінні папери загальній чисельності населення становить 8,3%, у Японії - 26,6%, в Австралії - 36,5%. У лише акціями володіють 48,2% домохозяйств.

На недостатній культурі заощаджень свідчать опитування представників середнього класу, проведені компанією КОМКОН (дослідження Premier TGI, 2003). Вклади в американські банки здійснюють 66% від кількості опитаних, в валюту — 46%, на нерухомість — 34%, у земельних ділянки — 23%. Частка громадян, котрі вкладають кошти в підприємницькі активи, помітно менше: інвестиції на власне підприємство робили 4,8% відсотків опитаних; в акції тих підприємств, де працюють, — 5,3%, в акції інших підприємств — 5%, в фінансові компанії та ПИФы — 3,2%, саме ці активи є основою довгострокових инвестиций.

З огляду на це завдання залучення приватних інвесторів на фінансовий ринок, зокрема інформування можливості використання фінансового ринку здійснення заощаджень, залишається однією з основних завдань державної політики щодо розвитку ринку, однаково важливою для регуляторів всіх сегментів фінансового рынка.

III) Основні проблеми розвитку термінового ринку на сучасному этапе.

В усьому світі терміновий ринок є важливою складовою частиною ринку. Ринок ф’ючерсних і опціонних контрактів здобув популярність, із часу появу у 1973 г. 5], коли почалася торгівля біржовими опціонами і ф’ючерсами на Чиказької опционной біржі (Chicago Board Options Exchange (CBOE)), серед великим колом інвесторів завдяки широким можливостям зможе ефективно управляти капіталом при мінімальних витратах. Оборот термінового ринку на розвинених країнах у десятки разів перевищує обсяг торгів над ринком базового активу (СПОТ — рынке).

Розвиток ринку термінових інструментів у Росії значною мірою визначили події серпня 1998 р., коли діяльність учасників у тому сегменті була практично паралізована. Безупинне функціонування цій ситуації термінової секції Фондовій біржі «Санкт-Петербург «довело надійність використовуваних біржею технологій і системи гарантій, що було визначального чинника у виборі ВПС під час створення ринку ф’ючерсів і опционов.

У 2001 р. дві провідні торгові майданчики Росії - Фондова біржа ВПС і Фондова біржа «Санкт-Петербург «- об'єднали свої зусилля задля побудови якісно нового, надійнішого і ліквідного термінового ринку FORTS (Futures&Options on RTS).

FORTS — ринок ф’ючерсів і опціонів в ВПС — поєднує у собі розвинену інфраструктуру, надійність і гарантії Фондовій біржі ВПС і перевірені часом технології торгівлі на терміновому ринку Фондовій біржі «СанктПетербург ». Під час створення ринку ф’ючерсних і опціонних контрактів Фондова біржа ВПС крім завдання надання учасникам торгів додаткових інвестиційних можливостей та інструментів мала на меті зниження системних ризиків російського ринку загалом, з одного боку, за рахунок змогу учасників страхувати свої портфелі акцій, і з іншого боку, з допомогою усунення спекулятивної складової з рублевого ринку базового активу на терміновий ринок. Ні кому як відомо, що на даний час основний оборот російському рублевому ринку акцій носить виключно спекулятивний характер. Основними гравцями на рублевому сегменті ринку стали маржинальные брокери, запропонували своїм клієнтам після кризи 1998 року аналог ф’ючерсної торгівлі як торгівлі акціями «з плечем». Це спричиняє надзвичайно високої концентрації оборотів над ринком однієї цінних паперів, відсутності перерозподілу ризиків над ринком, де фактично спекулянти грають проти спекулянтів, що провокує різкі руху, і дестабілізацію всього ринку, якщо врахувати, що переважна більшість угод проводиться на позикові кошти зрушать з використанням маржинальных кредитов.

Відновлення термінового ринку на Росії є невід'ємною частиною нормально функціонувати вітчизняного ринку. Розвиток торгівлі стандартними інструментами сприятиме зниженню загального системного ризику у рублях сегменті російського ринку. Це з сама природа заклала ринку стандартних контрактів, бо тут присутні різні категорії в учасників, і ринок, врівноважуючи різні інтереси, розподіляє ризики між хеджерами і арбитражерами, з одного боку, і спекулянтами, з іншого. Розвиток ринку ф’ючерсів і опціонів в ВПС збіглося з цілу низку інших позитивних подій, які допомогли подолати негативне ставлення до терміновому ринку, яке склалося у російських фінансових колах. Серед таких подій можна назвать:

. вдосконалення законодавчої бази для терміново ринку, що надає правовий захист учасникам таких угод, і навіть значно підвищує вимоги до організаторів торгівлі, і кліринговим організаціям на терміновому рынке;

. підвищення контролем із боку регулюючих органів над діяльністю клірингових организаций;

. вдосконалення податкового законодавства для фізичних юридичних осіб, що дає сприятливий податковий режим як проведення спекулятивних операцій, так хеджування ризиків з допомогою термінових контрактов.

3.1) Основні ухвали і понятия.

Ф’ючерсний контракт — це стандартизованные контракти, потребують поставки певного кількості деякого товару (у разі акцій, чи готівки при індексному контракті) в певний майбутній момент.

Ф’ючерсний опціон — цього права купити чи продати певний ф’ючерсний контракт по певній ціною протягом обмеженого періоду часу. Аналізований ф’ючерс назвемо базовим активом. Колл — опціон дає його власнику (власникові) право купити базовий актив, а пут — опціон — право продати базовий актив. Ціна, через яку контракт то, можливо куплений чи продано, є ціною виконання; вона також називається страйком. Ф’ючерсний опціон надає цього права купити чи продати лише протягом деякого обмеженого періоду часу; це що означає, що опціон має дату закінчення срока.

Опис опционов.

Будь-який опціон однозначно визначається чотирма характеристиками:

1. типом (пут чи колл);

2. найменуванням базового актива;

3. датою закінчення срока.

4. страйком Коды термінових контрактів на ВПС складаються з таких частин: |Коди опціонів | |З |P |M |Y | |З |M |Y | | | | | |.

Кодирование ціни страйк для ф’ючерсів (полі «P »): Для опціонів на полі «ціна страйк «вказується ціна базового активу (ціна ф’ючерсного контракту). Натомість, ціна ф’ючерсного контракту — це ціна пакети акцій, які входять у один контракт.

Кодирование місяці виконання (полі «M ») Для ф’ючерсів: Для опціонів: |Місяць |Код ф’ючерсу | |Січень |F | |Лютий |G | |Березень |H | |Квітень |J | |Травень |K | |Червень |M | |Липень |N | |Август |Q | |Вересень |U | |Жовтень |V | |У листопаді |X | |Грудень |Z | |Місяць |Код опціону |Код опціону | | |КОЛЛ |ПРП | |Січень |A |M | |Лютий |B |N | |Березень |З |O | |Квітень |D |P | |Травень |E |Q | |Червень |F |R | |Липень |G |P.S | |Август |H |T | |Вересень |I |U | |Жовтень |J |V | |У листопаді |K |W | |Грудень |L |X |.

Кодирование року виконання (полі «Y ») Рік виконання ф’ючерсу і опціону кодується однієї цифрою від 0 до 9. Наприклад: 2 — 2002 год;

9 — 2009 год;

0 — 2010 год;

1 — 2011 год;

Наприклад, колл-опцион «EERU-6.04…CA…8000.00 «(таке позначення використовують і надалі, для простоти розуміння, замість ES8000F4) означає право купити (оскільки це — колл) 1 ф’ючерсний контракт на поставку 1000 звичайних акцій РАТ «ЄЕС «Росії з 8 рублів за акцію. Термін опціону спливає червні, 9 числа, оскільки термін дії опціону минає протягом двох торгових дні дня виконання базового ф’ючерсного контракту, лежачого основу опціону, має день виконання — 15 число місяця або наступний його торговий день. Тут інколи потрібен календар, аби точніше встановити день виконання, дивимося: 14 червня, вихідний, біржа закрита, 12 і 13 аналогічна ситуація. Отримуємо 10 і одинадцять червня останні двоє торгових дня, тому що в нас день попередній двом останнім торговим дням, знаходиться 9 червня. Котирування ціни ф’ючерсного опціону вони дають у розрахунку однією контракт, залежно від обсягу акцій які перебувають у ф’ючерсному контракті, придбаних по опціону. Так для РАТ це 1000, а, приміром, для Газпрому це 100 звичайних акцій. Тому його котирування виглядає «GAZR-6.04…CA…6000.00 », що означає право купити 1 ф’ючерсний контракт про поставки 100 акцій за ціною 60 рублів за акцію. У фьючерсе Лукойлу їх 10. На погляд, тут щось незручно, наглядней було б писати цінується страйка: ціну за ф’ючерс, оскільки проф. учасники чудово знають скільки перебувати звичайних акцій щодо одного контракті. Єдиний плюс у такому записи, відображення суми угоди ціні страйка. Тож якщо власник захоче скористатися своїм правом по купленого опціону, змушений буде заплатити саме ту суму, яка указанна в страйке помноживши її в кількість придбаних контрактів. Скористатися він може у будь-якої миті, так символ «A », означає, що опціон американський, тобто можуть затребувати власником будь-коли до закінчення термін дії опциона.

Вартість опционов.

Опціон є «истощимым «активом. Це означає, що він має лише початковій вартістю, яка зменшується («витрачається », «витрачається ») згодом. При закінченні терміну може нічого не коштувати. Зрозуміло, власник опціону може продати його за ринку до закінчення срока.

Опціон і саме собі є цінної папером, проте, похідною. Опціон прив’язаний до базового активу, її ціна флуктуирует у разі підвищення чи падінні ціни базового активу. Що стосується виплати дивідендів з акцій, власник опціону на ф’ючерсний контракт їх отримає, на ціну цей факт прямого впливу не оказывает.

Стандартизация.

Опціонні біржі стандартизируют умови випуску та звернення опціонних контрактів. Ці умови ставлять під назвою, у тому числі все чотири характеристики. Тип опціону (пут чи колл), базовий актив, крок зміни страйка і дату закінчення. Буде коректніше привести тут і стандартизацію ф’ючерсних контрактів, ніж зупинятися у цьому пізніше, коли мова піде звідси инструменте.

3.2) Основні класи серії опціонів на рынке.

Класи серії. Клас опціонів утворюють все пута і коллы однією і той ж базову акцію. Наприклад, все опціони вдатися до акцій LKOH, т. е. все пута і коллы щодо різноманітних страйков і лідери всіх місяців закінчення терміну, утворюють один клас. Серія є підмножиною класу; вона освічена усіма контрактами одного класу (наприклад, вдатися до акцій LKOH), мають однакові дати закінчення терміну і страйки.

Що Відкривали і які зачиняють операції. Відкриває операція є вихідної операцією як у купівлі, і продажу. Відкриває операція, що з купівлею, створює чи збільшує довгу позицію на счёте клієнта. У той самий час яка закриває операція зменшує довгу позицію клієнта. За открывающими покупками часто йдуть напівзачинені продажу. Аналогічно, що відкривали продажу часто передують угодам по що закриває покупкам.

Відкритий інтерес. Опціонні біржі старанно опікуються объёмами операцій відкриття і закриття з кожної опционной серії. Відкритий інтерес — загальна кількість нереалізованих довгих чи коротких позицій над ринком, але не сума тих і інших. Річ у тім, що обсяг відкритого інтересу дорівнює кількості контрактів. Контракт передбачає наявність покупця продавця. Отже, два учасника ринку — покупець і продавець — разом хіба що становлять один контракт. Його корисно знати визначення ліквідності аналізованих опціонів. Якщо відкритий інтерес значний, здійснення досить великі угод не становитиме проблем. Але якщо відкритий інтерес малий, підходящого вторинного ринку з відповідної опционной серії може і виявитися. На ринку ф’ючерсних контрактів це ще й найважливіший технічний індикатор дозволяє визначати майбутнє рух цін, як та приблизне співвідношення продавців — покупателей.

Власники й продавці. Той, які у ролі що відкриває операції використовує купівлю опціону (відкриває купівля), називається власником, чи власником опціону. З іншого боку, той, які у ролі вихідної угоди використовує продаж опціону (відкриває продаж), називається продавцем, чи передплатником опціону. Зазвичай про продавці опціону кажуть, що він перебувати у короткій позиції щодо опционному контракту. На ВПС емітентом всіх опціонів є Кліринговий центр, пильно стежить за рівнем варіаційної маржі - це кошти, що перебувають у счёте клієнта, після кожного торгового дня, котрий іноді у процесі торгів Кліринговий центр, списує гроші з однієї рахунку і нараховує їх у інший рахунок. При недостатності рівня маржі, Кліринговий центр просить клієнта йому внести грошей власний рахунок. Крім цього є Додатковий фонд (в разі недостатності і Страховий фонд), який покликаний донарахувати грошей рахунки учасників ринку, коли з яким — то причин одне з Расчётных (зареєстрований проф. учасник) фірм окремо не змогла заплатити по своїх зобов’язань. Расчётной фірмі запропонують в 3-х денний термін перевести цю суму в Додатковий і Страховий фонд, у протилежному разі вона видалена з ринку. У кожному разі клієнт отримає свої гроші. Кліринговий центр, відповідно стежить і поза передачею вимог по опціону. Клієнт спрямовує заяву на экспирацию опціону до відділу Клірингу, відділ гаразд певному біржею вибирає передплатника опціону і предаёт вимога. Трохи згодом, я приділю бо «льшее увага фахівців і передачі правий і про саму роботу Клірингового відділу, коли мова піде про зупинку торгів по фьючерсам і що з цим стратегії купівлею/продажем синтетичних фьючерсов.

3.3)Взаимоотношение цін опціону і фьючерса.

Опціони «гроші «і «безкоштовно ». Деякі терміни характеризують співвідношення між ціною ф’ючерсу і страйком опціону. Колл — опціон називається опціоном «безкоштовно », якщо ф’ючерс продається за ціною нижчою страйка опціону. Для пут — опціону це коли страйк опціону нижче ціни котирування ф’ючерсу. Колл — опціон називається «гроші «, якщо контракт продається за ціною вище страйка опціону. Також вірно, для пут — опціону, коли страйк ціну виконання ф’ючерсного контракту. (Для пут — опціону використовується зворотна термінологія, для зручності пропоную казати про чимось одному, т. е. говоримо про коллах, отже, по вмовчанням приймаємо для пута навпаки. Якщо тут інше буде оговорка).

Приклад. Червневий ф’ючерс «LKOH-6.04 «стоїть 7976 крб. І тут колл — опціон «LKOH-6.04…CA…8000.00 «є програшним, втім, як і колл — опціони «LKOH-6.04…CA…8500.00 «і «LKOH-6.04…CA…10 000.00 ». Проте колл — опціон «LKOH-6.04…CA…7000.00 «і пут — опціон «LKOH- 6.04…PA…9000.00 «є опціонами в «грошах » .

Внутрішньої вартістю опціону «гроші «вважають величину перевищення ціни акції над страйком опціону. Якщо колл — опціон «безкоштовно », його внутрішня вартість дорівнює нулю. Саму ціну, через яку продається опціон, зазвичай називають премією. Премію слід відрізняти від премії тимчасової вартості (званої для стислості просто тимчасової вартістю чи тимчасової премією). Тимчасова вартість — це величина перевищення премії самого опціону нал його внутрішньої вартістю. Тимчасова вартість для опціону «гроші «обчислюється за такою формуле:

Тимчасова вартість колл/пут — опціону = ціна колл/пут-опциона + страйк — ціна фьючерса.

Приклад. Ф’ючерсний контракт «GAZR-6.04 «стоїть 5595 крб., а колл «GAZR- 6.04…CA…5000.00 «- 620 крб. Це означає, що премія (загальна ціна) опціону становить 620 крб. За ціни ф’ючерсу 5595 і страйке опціону 5000 виграш опціону (внутрішня вартість) становить 595 пунктів (5595 — 5000), а тимчасова вартість — 25 пунктів (620 — 595).

Якщо колл «безкоштовно », загальна премія і тимчасова вартість совпадают.

Приклад. Якщо «GAZR-6.04 «стоїть 5595 крб., а колл «GAZR- 6.04…CA…6000.00 «- 7 пунктів, те й премія, і тимчасова вартість опціону рівні 7 пунктах. У колла відсутня внутрішня вартість, коли ціна базисного контракту нижче його страйка.

Зазвичай тимчасова вартість опціону найбільша, коли ф’ючерсу збігається з страйком. Коли ж опціон перебувати значно «гроші «чи значно «безкоштовно », т. е. відмінність між страйком опціону й поточної ціною на базовий актив стає значної, тимчасова вартість істотно зменшується. Ілюстрація цього ефекту представленій у табл. 1- 1. Зверніть увагу, як зростає тимчасова вартість принаймні наближення ціни контракту до страйку (5500), та був зменшується за мері видалення від него.

Таблиця 1−1. Тимчасова вартість. |Ціна GAZR-6.04 |Ціна |Внутрішня |Тимчасова | | |GAZR-6.04…CA…5|стоимость |вартість | | |500.00 | | | |5319 |99 |0 |99 | |5347 |100 |0 |100 | |5400 |111 |0 |111 | |5500 |120 |0 |120 | |5542 |135 |42 |93 | |5580 |150 |80 |70 | |5640 |190 |140 |50 |.

Можно це теж уявити й у вигляді графіки 1−1.

График 1−1 до Таб. 1−1. [pic].

IV Практичне застосування опціонних стратегій на опционном рынке.

У світовій практиці позиції щодо терміновим контрактами становлять значну частину інвестиційних портфелів як професійних управляючих активами, і приватних інвесторів. Це пов’язано з безліччю можливостей, що відкриває перед інвесторами ринок похідних інструментів. Вони далеко ще не обмежуються спекулятивної складової, властивою терміновому ринку. Унікальність цього сегмента ринку у тому, що з виключно сприятливими можливостями для спекулятивних операцій терміновий ринок цікавить категорій інвесторів, не схильних до ризику, які з допомогою ф’ючерсів і опціонів страхують свої вкладення на фінансовому ринку проводять операції з невеличкий нормою прибутку, але й обмеженими рисками.

Ф’ючерси і опціони є одночасно простими й складними фінансовими інструментами. З одного боку, цілком успішні спекулятивні операції з ними проводитися основі ж умінь і навиків, які застосовуються на ринках базисних активів (акцій, валюти, і т. п.). З іншого боку, діапазон застосувань даних інструментів набагато ширші. Використання ф’ючерсів і опціонів в FORTS надає російському інвестору такі возможности:

. проведення високодохідних (спекулятивних) операций;

. страхування ризиків над ринком цінних паперів (хеджування), зокрема валютної вартості акцій;. арбітражні операции;

. ефективне керівництво портфелем акцій з допомогою ф’ючерсів на інвестиційний індекс S&P/RUIX;. побудова різних стратегій з допомогою ф’ючерсів і опционов.

Які категорії в учасників працюють у FORTS:

Професійні біржові гравці - спекулянти. Можливості щодо високодохідних спекуляцій на терміновому ринку значно переважають альтернативні можливості інших ринків, у цьому однині і спот-рынка акций.

Переваги спекулятивних операцій на FORTS:

1. Операції з ф’ючерсами в FORTS загалом набагато дешевше аналогічних операцій на спот-рынке акцій, оскільки у FORTS: o нижчі біржові збори (у середньому 2 рази менше, ніж рублевому спот-рынке) o відсутні додаткові непрямі витрати (депозитарні збори збори за розрахункове обслуговування) o не потрібно передплачувати надання «плеча », як із здійсненні маржинальных операций.

2. Термінове ринок дає можливість торгувати з использованием.

" ефекту плеча ", яке сприймається цьому ринку безкоштовно й становить 1:5−1:6.

Приклад. Використання ф’ючерсних контрактів на терміновому ринку FORTS (Ф'ючерси і Опціони в ВПС) дає змогу провадити операції із високим дохідністю, низькими витратами і мінімальними вкладеннями коштів. Ці властивості роблять термінові контракти значно більше привабливими по порівнянню з альтернативними інструментами інвестування коштів. У зв’язку з тим, що з укладанні ф’ючерсного контракту необхідна внести тільки п’яту частину вартості базового активу (10−20%), до роботи на терміновому ринку FORTS потрібно значно менше, ніж ринку акций.

Припустимо, Ви володієте сумою коштів у розмірі 11 000 крб. Аналізуючи ринок акцій РАТ «ЄЕС Росії «, Ви доходите висновку, що коїлося після значного підвищення у липні - серпні на акції у вересні почнуть падати. За такого стану над ринком акцій Ви дістанете прибуток (зіграти на падінні цін), які мають акцій (або Вам доведеться «займати «їх в брокера, що пов’язаний із значними витратами). Провести високоприбуткову спекулятивну операцію у разі Ви зможете над ринком FORTS. І тому Вам варто спочатку укласти контракт продаж ф’ючерсів на курс акцій РАТ «ЄЕС Росії «, а коли, як і прогнозувалося, впадуть, Ви зможете «купити «ці самі ф’ючерси набагато дешевше отже отримати прибыль.

[pic].

Чтобы провести описану операцію, 9 вересня Ви укладаєте 20 контрактів продаж ф’ючерсів на курс акцій РАТ «ЄЕС Росії «по 4 640 крб. за контракт (1 контракт = 1000 акцій). Як гарантії виконання зобов’язань по за ф’ючерсними контрактами Вам знадобиться внести гарантійне забезпечення, з встановленого Біржею розміру на 500 гривень крб. за 1 контракт. Отже, для укладання 20 контрактів обсяг необхідного гарантійного забезпечення становитиме 10 000 крб. Ваші дії і рух коштів під час проведення описаної операції відбиті в таблице:

[pic].

З наведеного прикладу видно, що така операція по «продажу «і наступної «купівлі «ф'ючерсів на терміновому ринку FORTS дозволила отримати прибутку 29 340 крб., що становить понад 2 500% річних. Сукупна вартість пакета з 20-ти 000 акцій РАТ «ЄЕС Росії «становила на час проведення операції 91 940 крб. (еквівалент 20 ф’ючерсних контрактів). У той самий час щодо операції у терміновому ринку FORTS Вам вистачило 10 000 крб., а видатки проведення операції (біржовий збір) склали 20 рублів, або 0.02% (комісія брокера не враховується).. щодо операцій продажу на терміновому ринку FORTS не потрібно мати акції - можна спочатку укласти контракт продаж ф’ючерсу, а коли ціни впадуть, «купити «його, отримавши в такий спосіб прибуток (операції «продаж без покриття »);. операції у терміновому ринку FORTS доступні й ефективніші як інвесторів з гаком обсягом коштів, так великих учасників ринку;. на відміну ринку на терміновому ринку не потрібно користуватися платними позиковими засобами брокера (проводити маржинальные операції), бо підписання контракту достатньо лиш мати 15% вартості базового активу (на терміновому ринку Ви отримуєте «безплатне плече », завдяки чому значно зростає виграш);. витрати під час проведення операцій на терміновому ринку FORTS значно нижчі від, ніж ринку акцій (відсутні депозитарні витрати, розмір біржового збору нижче);. обсяг проведених операцій залежить виключно від Ваших коштів, а чи не від ресурсів Вашого брокера;. на терміновому ринку FORTS допускається внесення як частину гарантійного забезпечення найліквідніших акцій, що підвищує ефективність операций.

Ризики під час проведення високодохідних спекулятивних операцій Слід враховувати, проведення високодохідних спекулятивних операцій пов’язане з певним ризиком, що з необхідністю підтримки необхідного обсягу коштів для утримання ф’ючерсної позиції. Біржа може зажадати внесення додаткових коштів у щодо короткий проміжок часу у наступних случаях:

. на своєму шляху ринкової ціни ф’ючерсу ціну укладання угоди (с.

Вашого рахунки буде (щодня) списуватися вариационная маржа);

. зі збільшенням волатильності над ринком (Біржа у порядку може збільшити вимогами з гарантійному забезпечення контрактов).

3. Термінове ринок надає кращі можливості вигідніші умови щодо «продажів без покриття «оскільки ціна ф’ючерсу протягом терміну звернення (крім останніх днів перед поставкою) зазвичай вищі ціни акций.

4. Операції зі терміновими контрактами на інвестиційний індекс S&P/RUIX дають можливість торгувати «всім ринком », тобто. під час проведення операцій поступово переорієнтовуватися під рух ринку загалом, не побоюючись впливу негативних корпоративних подій окремих компаний.

5. На відміну від маржинальної торгівлі можливість відкриття позицій залежить немає від ресурсів обслуговуючого інвестора брокера, лише засоби самого инвестора.

6. Прийом цінних паперів як частину гарантійного забезпечення позицій в FORTS підвищує ефективність у ньому операций.

Папери приймаються лише про тих емітентів, чиї контракти торгуються на терміновому ринку, оцінюються паперу на 30% своєї стоимости.

Наданих паперів може бути понад 50 відсотків% від усієї частини гарантованого обеспечения.

7. Доступ на FORTS простіше й пов’язані з меншою кількістю витрат і організаційних проблем (не потрібно відкривати і обслуговувати рахунки розрахункових і депозитарних організаціях, доступ брокера до неї ВПС чи ФБ СПб дозволяє здійснити підключення до FORTS без організації додаткового каналу связи).

Хеджеры.

На одній із основ термінового ринку становлять учасники, на які припадає в FORTS позиції для хеджування (страхування) своїх ризиків над ринком базисного активу. Такі компанії під час роботи на терміновому ринку прагнуть убезпечити себе від несприятливого зміни над ринком акцій. При цьому, переслідуючи вищевказану мета, страхующие свої ризики гравці готові нести певні збитки на терміновому ринку за сприятливого їм русі ціни ринку базового активу. Саме хеджеры створюють основу для отримання прибутку спекулянтами.

Хеджер над ринком FORTS має такі змогу страхування рисков:

. засіб для страхування як падінням, і від підвищення ціни акции;

. можливість застрахувати навіть ті акції, якими не звертаються фьючерсы;

. можливість страхування портфеля акций;

Приклад. Припустимо, що великий взаємний фонд діє відповідно до принципу, що іноземний інвестор неспроможна перевершувати результати зростаючого бичачого ринку, тому найкращою стратегією для інвестора, що грає на підвищення, буде просто «купівля ринку ». Інакше кажучи, взаємний фонд фактично купує найліквідніші акції, що утворюють індекс ВПС і тримає их.

Якщо думка про тенденції ринку в трейдера фонду змінилося на протилежне, і він ставати «ведмедем », він спробує закрити свою позицію. Проте комісійні видатки ліквідацію всього портфеля будуть великими. До того ж сам собою факт продажу такого значної кількості акцій надасть депресивний вплив ринку, знецінюючи тим самим останніх його портфеля доти, як і встигне їх продати. Замість продавати акції, менеджер міг би звернутися до продажу свого портфеля ф’ючерсу на індекс S&P/RUIX (на жаль все індекс ВПС ф’ючерсів немає). Ціна такого ф’ючерсного контракту змінюватиметься вгору чи вниз узгоджується з змінами індексу S&P/RUIX. Припустимо, що він продав достатнє кількість ф’ючерсів, щоб хеджирувати повну доларову вартість свого фондового портфеля. Тоді, якщо фондовий ринок упаде, його ф’ючерсний контракт також упаде цінується й теоретично перешкодить виникненню збитку. Зрозуміло, не зможе багато виграти при підйомі ринку, бо за цьому за фьючерсу він втратить гроші. Підсумовуючи операції, можна сказати, що трейдору вдається в такий спосіб продати свій портфель акцій, незважаючи на він комісійних витрат з продажу акцій (ф'ючерсні комісійні дуже малы).

Якщо в нього коли — або після знову з’явитися настрій «бика », він зможе викупити ф’ючерс і подати своїм освободившимся акціям можливість витягти прибуток на можливий підйомі ринку. Заодно він знову не виплачує комісійних за акції. Не проходить процедуру оформлення наказів придбання акцій, він видає наказ для придбання ф’ючерсу на индекс.

Ф’ючерсний контракти часто торгуються з премією до базового товару зза те, що інвестор, купує ф’ючерс, ні витрачати грошей, які довелося йому витрачати, якщо він купував все акції. Отже, не несе витрат підтримки позиції, а й цурається всіх дивідендів. Дія цих факторів б'є по ринку в такий спосіб, що ціні ф’ючерсу додається премия.

. можливість застрахувати валютну вартість контракта.

Приклад. Припустимо, бізнесмен із Росії уклав дуже важливий контракт щодо постачання свого товару до Китаю, китайська сторона виявила оплатити поставлений товар через 6 місяців, і неодмінно у доларах. Норма прибутку російського бізнесмена невелика і вона може ми собі дозволити втратити гроші у разі падіння долара. Але він дорожить стосунки з китайської стороною, і приймають рішення провести угоду. У цій ситуації, найкращим виходом до нашого бізнесмена, було б продаж ф’ючерсу про поставки безготівкового долара через шість місяців, оскільки він у своєму фактичному контракту перебувати у «довгою «позиції. Як він продає ф’ючерс, він фіксує прибуток незалежно від цього, що произойдёт.

Прибуток чи збиток по фьючерсу вимірюється в рублях. Якщо долар США через 6 місяців долар стане сильніше, він втратить гроші з продажу ф’ючерсу, але отримає більше рублів від продажу свого товару. Навпаки, якщо долар США стане слабше, він обов’язково дістане менше рублів від китайського промисловця, але продаж ф’ючерсного контракту принесе йому прибуток. У будь-якому разі ф’ючерсний контракт дозволяє йому фіксувати майбутню ціну, а її сьогодні йому прибыль.

Слід зазначити, що Хеджер суд має приймати до уваги ряд певних чинників. Такі як відсоткові ставки, що впливають витрати з підтримці позиції, і пояснюються деякі, інші можуть у тому, що ф’ючерсами на долар США торгувати з премією чи дисконтом до готівкової ціні. Тому співвідношенню одне одного між ф’ючерсної і готівкової ціною неповинно виконуватися непременно.

І було б ще краще, якби ММВБ чи ВПС запровадили опціони на валютні ф’ючерси. Тоді наш бізнесмен значно розсунув свою хеджинговую стратегію. Мета використання опціонів полягає у фіксації (в протилежність ф’ючерсної ціні) ціни найгіршого випадку. Російський бізнесмен міг би для хеджування свого одностороннього ризику звернутися до купівлі ф’ючерсного пут — опціону на долар США, залишаючи у своїй можливість одержання прибутку за сприятливого русі валютного рынка.

Арбитражеры.

Ще однією категорією учасників FORTS є арбитражеры — гравці, які прагнуть отримати дохід рахунок різниці ціни ринках. Вони, як і і хеджеры, не керуються метою витягти прибуток саме на терміновому ринку, їх цікавить загальний фінансовий результат одночасно по всім рынкам.

Переваги проведення арбітражних операций:

. можливість проведення операцій із гарантованим рівнем дохода.

(придбання акцій — продаж фьючерса);

. можливість вільно використовувати терміновий ринок для тимчасового залучення средств;

. розмаїття інструментів надає полі для кола арбітражних операцій, як між терміновим ринком, і ринком акцій, але й використанням інструментів ринків відсоткові ставки і валюты;

. можливість побудови календарних спредів, і навіть спредів між різними ф’ючерсними і/або опціонними контрактами.

Приклад. Арбитражёры звичайно є трейдери і фірми, є членами біржі і які оперують цінними паперами, обращающимися в цій біржі. Саме тому їх операційні витрати минимальны.

Задано такі цены:

Ф’ючерс GAZR-9.04 — 5500.

GAZR-9.04…CA…5000.00 — 700.

GAZR-9.04…PA…5000.00 — 100.

GAZR-9.04…CA…6000.00 — 200.

GAZR-9.04…PA…6000.00 — 550.

У цьому прикладі арбитражёр може організувати спред «коробка », здійснюючи такі операції: Купівля колл-спрэд «бика » :

Купівля колла GAZR-9.04…CA…5000.00 — 700 (дебет).

Продаж колла GAZR-9.04…CA…6000.00 — 200 (кредит).

Чисті видатки коллы 500 (дебет) Покупка пут-спрэда «ведмедя » :

Купівля пута GAZR-9.04…PA…6000.00 — 550 (дебет).

Продаж пута GAZR-9.04…PA…5000.00 — 100 (кредит).

Чисті видатки пута 450 (дебет) Загальні позиційні витрати 950 (дебет).

Незалежно від цього, яким буде ціна ф’ючерсу Газпрому при січневому закінченні терміну, позиція коштуватиме 1000 пунктів. Арбитражер зафіксував безрисковую прибуток у 50 пунктів, оскільки він «купив «спред «коробка «за 950 пункту, і може «продати «його за закінченні терміну за 1000 пунктів. Для перевірки цього оцінимо позицію в закінченні терміну спочатку при ціні ф’ючерсу вище 6000, та був за ціни між 5000 і 6000 і, нарешті, при ціні нижче 5000. Якщо ціну ф’ючерсу при закінченні терміну виявиться вище 6000, то пут у своїй щось коштуватиме і колл-спрэд «бика «принесе максимальну прибуток у 1000 пунктів — різницю між зграйками. Таким чином, за ціни контракту вище 6000 при закінченні терміну позиція може бути ліквідована за 1000 пунктів. Тепер припустимо, що ціна ф’ючерсу при закінченні терміну опиниться між 5000 і 6000. І тут продані опціони «безкоштовно «- колл «вересень, 6000 «і пут «вересень, 5000 «- знеціняться. Залишається довга комбінація опціонів «гроші «, що складається з колла «вересень, 5000 «і пута «вересень, 6000 ». Ці дві опціону за ціни контракту між 5000 і 6000 при закінченні терміну повинен мати загальну вартість 1000 пунктів (наприклад, арбитражер міг би виконати свій колл, купуючи ф’ючерс по 5000, виконати свій пут, продаючи ф’ючерс по 6000). Нарешті, припустимо, що ціна контракту при закінченні терміну менше 5 000. Тоді коллы щось коштуватимуть, але що залишається пут-спрэд — спред «ведмедя «з урахуванням путов — даватиме максимальну прибуток у 1000 пунктів. І знову спред «коробка «то, можливо ліквідований за 1000 пунктов.

Управляючі портфелями акций.

Інший категорією учасників термінового ринку, що її зароджується у Росії, однак усім представлена західних ринках, є управляючі портфелями цінних паперів. Найбільш зможе ефективно управляти портфелем акцій можливо з допомогою операцій із ф’ючерсами на інвестиційний індекс S&P/RUIX. Такі операції значно скорочують витрати, спрощують кількість і складність транзакций.

Окремо хотілося б виділити переваги, які мають операції у ринку опціонів — новому і, то, можливо, трохи навіть екзотичній для російських учасників. Проте переконаний, що переваги опціонів по порівнянню коїться з іншими фінансовими інструментами настільки очевидні, що у найближчим часом вони займуть своє достойне місце на рынке.

Переваги операцій із опционами:

. можливість отримання необмеженого доходу при обмеженому риске.

(купівля опционов);

. застосування ефективніших схем хеджування з допомогою зниження витрат й отримання прибутку за сприятливого русі рынка;

. побудова синтетичних позицій із наперед заданими параметрами «ризикдохідність » ;

. одержання прибутку з зміни волатильності над ринком, а чи не з урахуванням прогнозу руху цін якусь сторону;

. можливість оптимізувати видатки для операцій зі терміновими контрактами.

З сказаного вище видно, що терміновий ринок надзвичайно сповнений багатоманітністю. Почавши з простих операцій, поступово удосконалюючись, збагнути його ази і навчитися мати дуже ефективні і що особливо цінно, індивідуальні стратегії з велику кількість інструментів залежно від уявлень про співвідношенні «риск/доходность » .

Досвід західних ринків показує, що побудова з допомогою ф’ючерсів і опціонів різних стратегій, покликаних оптимізувати доходи й ризики, є свого роду «знаком якості «, свідченням високої кваліфікації брокера чи инвестора.

V Висновки і предложения.

Не дивлячись на очевидну привабливість термінового ринку всіх видів інвесторів ринок FORTS поки повною мірою неспроможна вирішити головне для проблему російського ринку, саме, усунення її спекулятивної складової. Останні події вкотре довели, що наша ринок хоч і привабливий (через свою недооціненість) значних гравців. Не квапляться вкладати гроші на довгостроковий період, воліючи фіксувати прибуток, утворену за стислий період часу. Вузькість нашого ринку Демшевського не дозволяє інвестору реструктуризувати ризики свого портфеля, оскільки основну частину його складають «блакитні фішки «(акції одного десятка емітентів). Оскільки всі вони грають на експортно — орієнтованих галузях, і енергетики, акції цих компаній стають сильно переоціненими (виключаючи Ощадбанк і «Газпром ») у період менше року, що ускладнює подальшу купівлю. У слідстві чого, відбувається повальна фіксація прибутку, що зумовлює різких коливань ринку. Поки російський фондовий ринок використовується більшістю іноземних фондів, і навіть російськими учасниками як «американські гірки », на яких можна збільшити свої інвестиції на сотні, або навіть в тисячі разів, відповідно стільки і потерять.

Для наступної глибшу інтеграцію світовий ринок капіталу, необхідно, підвищення оцінки ринку другого, третього ешелону. Цей процес тільки розпочинається. У найближчими роками, швидше за все, станеться сильне рух ринку з допомогою недооцінених активів (повторюся, акції першого ешелону виглядають вже сильно переоціненими), тому терміновому ринку необхідний ширший набір інструментів. Поява біржових опціонів на поставку акцій. Збільшення числа інструментів сьогоднішнього термінового ринку, оскільки обсяги неспроможні навіть перевершувати спотовий ринок. Обсяги опціонного ринку мізерно малі, що заважає використовувати більшість вигідних опціонних стратегій через побоювання втратити спред (з допомогою недостатньою ліквідності). Навіть якщо взяти великий фонд захотів б захеджироваться падінням з допомогою інструментів термінового ринку, обсяги привнесених коштів сильно віддзеркалилися на цінах ф’ючерсних контрактах, премії опціонів (зокрема і з — право їх малої кількості), наводячи до різким коливань термінового ринку, що веде до зупинки торгів Кліринговим центрам по Умовам біржі. Для наступної інтеграції на світові ринки необхідно, навчати, готувати фахівців, оскільки більшість учасників спотового ринку із недовірою належить до опционной торгівлі, щоб уникнути визнавати свою некомпетентність із цього питання. Опціонний ринок вимагає досить специфічних знань, не від перетинання з класичними уявленнями більшості наших спекулянтів про ринок. Без великої участі російських фахівців терміновий ринок і залишиться у межах коливань обсягу класичного ринку. Коли як у розвинених ринках він у десятки раз перевершує спот-рынок.

1. Опціони як стратегічне інвестування. Видавництво будинок «ЄВРО » .

Москва 2003 г./Лоуренс г. Макмиллан/.

2. Технічний аналіз ф’ючерсних рынков: теория і практика.

Москва, Диаграмма, 2002г/Джон Дж. Мэрфи/.

3. Доповідь «Про заходи для розвитку фінансових ринків Російській Федерації «до засідання Уряди РФ від 11.11.2003 г.

4. Секрети біржовий торгівлі. Альпина Бізнес Букс. Москва, 2004 г.

5. Як відігравати й вигравати біржі, д-р Олександр Элдер, Диаграмма,.

Москва 2003 г.

6. Щоденна ділова газета «Відомості «.

7. Федеральний закон «Про ринок цінних паперів «від 22.41 996.

8. rts.ru ———————————- [1] Кошти організацій, вклади фізичних осіб, у банках, які звертаються боргові зобов’язання банків [2] Аналіз фінансових ринків нині серйозно утруднений недоліком статистики. Це тим, у Росії досі не складаються таблиці фінансового рахунки і баланс активів і пасивів національного рахівництва, передбачені Системою національних рахунків ООН.

Баланс активів і пасивів показує кожному за сектору економіки обсяг всіх типів активів та зобов’язання, і навіть їх розміщення за всі інших секторів економіки. Фінансовий рахунок відбиває взаємні зміни активів і пасивів секторів, тобто за суті - величини перетоків капитала.

Якби фінансовий рахунок складався, то ми не представляло б складності виявити причини розриву між активами економіки та ресурсами, залучуваними фінансовим сектором. Поки ж, аналізуючи поточну ситуацію, змушені спиратися на фрагментарну і часто безсистемну информацию.

З огляду на значимість цієї проблеми для регулювання ринків, доцільно прискорити роботу з формування системи фінансових показників національного рахівництва, поліпшивши координацію взаємодії між Банком Росії, Мінфіном же Росії та Держкомстатом Росії. Потрібна внесення змін — у фінансову звітність підприємств із огляду на вимоги міжнародних стандартів, і навіть розширення спектра сводно-статистических робіт і показників. [3] З цього приводу принципи державного регулювання ринку цінних паперів, прийняті IOSCO, передбачають, що перш ніж дати саморегульованій організації дозволу здійснення своїх повноважень, регулятор повинен вимагати наявності відповідних стандартів. Цей підхід повністю справедливий й у інших секторів ринку. [4] Так, принципи IOSCO передбачають «необхідність збереження за урядовим регулятором повноважень із розгляду питань, що стосуються інвесторів ринку незалежно від масштабу саморегулювання». [5] З’явилися call — опціони, put — опціони вперше уведено підрозділи до 1977 р. там же.

———————————- Внутрішня вартість залишається нульової до переходу ціни ф’ючерсу через страйк Наиболь шиї значення внутрен-ней стоимости Кривая ціни колл-опциона Заштрихованная область представляє тимчасову вартість опциона.

4000 4500 5000.

5500 6000.

Ціна ф’ючерсу 06.04.04.

Ціна опциона.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою