Значение знання спадковості людини. 
Залучення його до здорового образу жизни

Часто характеризуючи особливості генетики та її місце серед інших наук, кажуть, що у біології на неї припадає центрально місце. Перебільшення в як і оцінці немає. Річ у тім, що став саме генетика виступає у ролі своєрідного перекладача «мови» всіх наук про живому. Це відповідальне лідерство належить їй у сучасному природознавстві з права, оскільки завдяки своїм концепціям і методам вона дає надійні і раціональні пояснення дозволяють осмислити і злити воєдино найрізноманітніші біологічні явища. Оскільки ж до до їх числа належить і хвороби людини, генетика з права стає однією з наріжних опор фундаменту сучасної медицины.

Годі пояснювати, як гостро сучасне охорону здоров’я потребує в ефективних методах профілактики, діагностику і лікування спадкових хвороб. Тут йдеться про мутаціях, які у популяціях людини у результаті тривалої еволюції і виникаючих знову вже у наші дні. Спадкові аномалії простежуються уже багато поколінь, і навіть століть. Так було в кістках знайдених під час розкопок виявляють спадкові аномалії, подібні до тими, що спостерігаються в сучасної людини. До їх числу, наприклад, ставляться зрощення кісток пальців, передававшееся у нащадків знаменитого полководця Джона Табольта протягом 14 поколений.

То що ж і що конкретно може допомогти генетика, людям, страждає спадковими захворюваннями? Дуже багатьом: передусім вона може попередити великий «вантаж» цих хвороб. Тут просто незамінні і медикогенетичні поради у разі планування дітородіння і рання дородовая діагностика, і хірургічна корекція, і дієтотерапія, і ще багато чого, багато іншого. Вже сьогодні дітей із врождённой патологією оперують відразу після народження. Розробляються методи внутрішньоутробного лікування, зокрема хірургічним шляхом. Понад те, вже чиняться спроби запровадження синтезованих генів у клітини людини. Вантаж мутацій в найбільшому обсязі проявляється у ембріональному періоді. Ось чому понад половину оплодотворённых яйцеклітин (50−70%) не імплантується, тобто гине. Більшість вчених вважає, що таке сувора «вибракування» обумовлена переважно мутаціями. Шкідливі мутації мабуть о пів випадків винні ще й тому, що під час вагітності гине близько 15% ембріонів і плодів. Отже, навіть аналізуючи всіх ефектів вантажу мутацій, можна упевниться наскільки вона справді «важкий». Будь-яке збільшення його з рахунок нових мутацій порушить усталене рівновагу в популяціях людини. І останньої «краплею», перевешивающей чашу терезів убік порушення рівноваги, може стати мутагенних чинники довкілля. Існує більше трьох десятків лікарських засобів, здатних викликати дію мутантного гена. Прикладами таких мутацій служать руйнація еритроцитів, алергія, гипертермические реакції. Так само важливо знати патологічні реакцію атмосферні забруднення. Це і забруднення атмосфери вихлопними газами, численними заводами і фабриками у містах — це серйозна гігієнічна проблема глобального масштабу. До того самі погіршують і так досить драматичну ситуацію ще й курінням, а силу професійної специфічності змушені працювати за умов підвищеної запылённости (в шахтах, борошномельної, деревообробної промисловості). Приклад: при докладному вивченні хворих на ранньої емфізему легких помічено, що вони мешкали, або довгий час працювали у умовах підвищеного запылённости. Але головна складова їх крові виявлено недостатність однієї з білків. Саме з цієї спадкової особливістю пов’язана хвороблива реакція, яка веде до розширенню альвеол легких, истончению і відтак загибелі судин у них, що саме по собі загрожує поступовим зниженням газообменной функції. Медицині відомий і дуже курьёзные випадки екогенетичних реакцій, наприклад, на речовини, які в більшості людей з позитивними емоціями. В окремих людей (усі вони носії мутацій) шоколад і певні сорти сиру викликають найтяжку мігрень. Що ж до куріння, необхідно ще згадати у тому, що є спадкові розбіжності у обміні чи перетворення нікотину, які, як виявилося, реалізуються як раку сечового міхура. Отже, узагальнюючи все раніше сказане, — слід зазначити, що дуже важливо знати про спадковість людини. Знаючи свою спадковість, кожен людина знатиме що він шкідливе й що корисно. Конче важливо вести здоровий спосіб життя: вдача, спорт, відмовитися від шкідливих звичок; особливо людей із спадковими хворобами — саме ними більшою мірою негативно впливають забруднення довкілля і різні аллергены.

ВВЕДЕНИЕ

Здоровье — безцінне надбання як кожної людини, а й усього суспільства. Під час зустрічей, розставання з близькими і дорогими людьми хочемо їм доброго і міцного здоров’я, оскільки це — основну умову і бачить запоруку повноцінної щасливою життя. Здоров’я допомагає нам виконувати наші плани, успіш-но розв’язувати життєві основні завдання, долати труднощі, і якщо доведеться, те й значні перевантаження. Добра здоров’я, розумно сохраняемое і укрепляемое самим людиною, забезпечує йому тривале й активне життя. Наукові дані свідчать, що більшість у дотриманні ними гігієнічних правил є можливість жити до 100 років і більш. На жаль, багато людей не дотримуються найпростіших, обгрунтованих наукою норм здорового життя. Одні стають жертвами малорухомості (гіподинамії), викликає передчасне старіння, інші излишествуют в їжі з майже неминучим у випадках розвитком ожиріння, склерозу судин, а й у деяких — цукрового діабету, треті не вміють відпочивати, відволікатися від виробничих та побутових турбот, вічно неспокійні, нервові, страждають безсонням що в результаті призводить до численним захворювань внутрішніх органів. Деякі люди, піддаючись згубної звичці до куріння і алкоголю, активно вкорочують свою жизнь.

РЕЖИМ ПРАЦІ І ОТДЫХА Труд — істинний стрижень і основа режиму здорового життя людини. Існує неправильне думка про шкідливому дії праці яскравому нібито «знос «організму, надмірний витрата зусиль і ресурсів, передчасне старіння. Праця як фізичний, і розумовий як зашкодить, але, навпаки, систематичний, посильний, і добре організований трудовий процес надзвичайно дуже впливає на нервову систему, серце й судини, костно-мышечный апарат — все організм людини. Постійна тренування у процесі праці зміцнює наше тіло. Довго живе той, хто багато і добре працює у протягом усього життя, навпаки, неробство призводить до млявості мускулатури, порушення обміну речовин, ожиріння і передчасному одряхлению. У наблюдающихся випадках перенапруги і перевтоми людини винен не саму працю, а неправильний режим праці. Потрібно правильно й уміло розподіляти сили під час виконання роботи, як фізичної, і розумової. Рівномірна, ритмічна робота продуктивніше і корисніше здоров’ю працюючих, ніж зміна періодів простою періодами напруженої, нагальної роботи. Цікава й улюблена робота виконується легко, напруження, не викликає втоми і втоми. Важливий правильний вибір професії в відповідність до індивідуальними здібностями і схильностями людини. Для працівника важлива зручна робоча форма, повинен бути добре проінструктований з питань техніки безпеки; безпосередньо до роботи важливо організувати своє робоче місце: прибрати все зайве, найбільш раціонально розмістити всіх інструментів тощо. п. Висвітлення робочого місця має бути достатнім і рівномірним. Краще локальний джерело світла, наприклад, настільна лампа. Виконання роботи краще розпочинати з найскладнішого. Це тренує і зміцнює волю. Не дозволяє відкладати важкі справи вранці на вечір, з вечора ранок, з сьогодні наступного дня і загалом у довгу шухляду. Необхідною умовою збереження здоров’я у процесі праці є чергування роботи і відпочинку. Відпочинок після праці зовсім значить стану повного спокою. Лише за дуже великому стомленні може про пасивному відпочинку. Бажано, щоб характер відпочинку був протилежний характеру роботи людини («контрастний «принцип побудови відпочинку) .Людям фізичного праці треба відпочити, не пов’язані з додатковими фізичними навантаженнями, а працівникам розумової праці необхідна під час дозвілля певна фізична робота. Таке чергування фізичних і розумових навантажень корисно здоров’ю. Людина, чимало часу проводить у приміщенні, має б частина часу відпочинку проводитися свіжому повітрі .Міським жителям бажано відпочивати поза помешканнямина прогулянках містом і поза містом, стадіонах, на стадіонах, в турпоходах на екскурсіях, над роботою на садових ділянках тощо. п.

РЕЖИМ СНА Для збереження нормальної діяльності нервової системи та всього організму велике значення має тут повноцінний сон. Великий російський фізіолог І. П. Павлов вказував, що сонце свого роду гальмування, яке охороняє нервову систему від надмірного напруження і втоми. Сон має бути досить тривалим і дуже. Якщо людина мало спить, то він постає вранці роздратованим, розбитим, інколи ж з головний біль. Визначити час, необхідне сну, всім без винятку людям не можна. Потреба в сні в різних людей неоднакова. У середньому цю норму становить близько 8 годин. На жаль, декого розглядають сон як, із якого запозичати час до виконання розв’язання тих чи інших справ. Систематичне недосипання призводить до порушення нервової діяльності, зниження працездатності, підвищену стомлюваність, дратівливості. Щоб створити умови для для нормального, міцного і спокійного сну необхідно за 1−1,5ч. до сну припинити напружену розумову роботу. Вечеряти не треба пізніше, як 2−2,5ч. До сну. Це важливо задля повноцінного перетравлення їжі. Спати рухається у добре проветренном приміщенні, непогано привчити себе спати при відкритої кватирці, а тепле сезон з відкритою вікном. У приміщенні потрібно вимкнути світ і настала тиша. Нічне білизну має вільною, не ускладнює кровообіг. не можна спати у верхній одязі. категорично не рекомендується закриватися ковдрою з головою, спати долілиць: це перешкоджає нормальному подиху. Бажано лягати спати за одну і той час — це сприяє швидкому засипанню. Нехтування цими найпростішими правилами гігієни сну викликає негативні явища. Сон стає неглибоким і неспокійним, внаслідок чого, зазвичай, згодом розвивається безсоння, ті чи інші розлади у діяльності нервової системы.

ФІЗИЧНА НАГРУЗКА Для робітників розумової праці систематичне заняття фізкультурою і спортом набуває виняткового значення. Відомо, що навіть в здорового і нестарого людини, якщо він тренований, веде сидячий спосіб життя не займається фізкультурою, за невеликих фізичних навантаженнях частішає подих, з’являється серцебиття. Навпаки, тренований людина легко впорався зі значними фізичними навантаженнями. Сила і працездатність серцевого м’яза, головного двигуна кровообігу, перебуває у прямої залежності від сили та розвитку всієї мускулатури. Тому фізична тренування, розвиваючи мускулатуру тіла, до того ж час зміцнює серцевий м’яз. Люди з нерозвиненою мускулатурою м’яз серця слабка, що виявляється за будь-якої фізичної роботі. Фізкультура і спорт дуже потрібні і приватним особам фізичного праці, бо їх робота нерідко пов’язані з навантаженням будь-якої окремої групи м’язів, а чи не всієї мускулатури загалом. Фізична тренування зміцнює і розвиває скелетную мускулатуру, серцевий м’яз, судини, дихальну систему і багатьох інших органи, що полегшує роботу апарату кровообігу, дуже впливає на нервову систему. Щоденна ранкова гімнастика — обов’язковий мінімум фізичної тренування. Вона має стати всіх той самий звичкою, як умивання по ранкам. Фізичні вправи треба виконувати на добре проветренном приміщенні чи свіжому повітрі. Для людей, провідних, сидячий, спосіб життя, особливо важливими фізичні вправи надворі (ходьба, прогулянка). Корисно вирушати вранці працювати пішки і гуляти ввечері після роботи. Систематична ходьба дуже впливає на людини, покращує самопочуття, підвищує працездатність. Ходьба є сложнокоординированным руховим актом, керованим нервової системою, вона здійснюється за участі практично всього м’язового апарату нашого тіла. Її як навантаження не складно дозувати і поступово, планомірно нарощувати за темпом й обсягом За відсутності інших фізичні навантаження щоденна мінімальна норма навантаження лише ходьбою у житті чоловіка становить 15 км., менша навантаження пов’язані з розвитком гіподинамії. Отже, щоденне перебування на свіжому повітрі протягом 1−1,5 години одна із важливих компонентів здорового життя. Працюючи в закритому приміщенні дуже багато важить прогулянка у вечірній час, перед сном. Така прогулянка як частину необхідної денний тренування корисна всім. Вона знімає напруга трудового дня, заспокоює порушені нервові центри, регулює подих. Прогулянки краще виконувати за принципом кроссовой ходьби: 0,5 -1 км повільним прогулянковим кроком, потім стільки ж — швидким спортивним кроком, і т.д.

РОЗПОРЯДОК ДНЯ Особое місце у режимі здорового життя належить розпорядком дня, певному ритму життя та зовнішньоекономічної діяльності людини. Режим кожної людини має передбачати певний час до роботи, відпочинку, приймання їжі, сну. Розпорядок дні в різні люди може і бути різним залежно від характеру роботи, побутових умов, звичок і схильностей, але й тут має існувати певний добовий ритму і розпорядок дня. Необхідно передбачити тривалий час для сну, відпочинку. Перерви між прийомами їжі нічого не винні перевищувати 5−6 годин. Дуже важливо було, щоб людина спав, і приймав їжу завжди у один і той водночас .Отже виробляються умовні рефлекси. Людина, обідаючий у суворо певний час добре знає, що до цього у нього з’являється апетит, який змінюється відчуттям сильного голоду, якщо обід запізнюється. Безладдя як дня руйнує які утворилися умовні рефлекси. Ведучи мову про розпорядку дня не маю на увазі суворі графіки з щохвилини розрахованим бюджетом часу кожному за справи на день. Не треба доводити зайвим педантизмом режим до карикатури. Проте саме розпорядок є своєрідною стрижнем, у якому має базуватися проведення як буденних, і вихідних днів .

ЗАКАЛИВАНИЕ Важной профілактичної мірою проти простудних захворювань є систематичне загартовування організму .До нього найкраще приступити з дитинства. Найпростіший спосіб загартовування — повітряні ванни. Важливе значення у системі загартовування мають також водні процедури. вони зміцнюють нервову систему, надають сприятливий впливом геть серце й судини, нормализуя артеріальний тиск, покращують обмін речовин. Спочатку рекомендується протягом днів розтирати оголене тіло сухим рушником, потім переходити до вологим обтираниям. Після вологого обтирання необхідно енергійно розтерти тіло сухим рушником. Починати обтиратися слід теплою водою (35−36 З), поступово переходячи до прохолодною воді, а потім до обливаниям. Влітку водні процедури краще проводитися свіжому повітрі після ранкової зарядки. Корисно якнайбільше бувати на свіжому повітрі, загоряти, купатися. Фізично дужим і загартованим людям за дотримання певних умов робити водні процедури поза помешканнями й узимку. Люди харчуються по-різному, проте існує низка вимог які мають враховуватися усіма. Насамперед їжа мусить бути різноманітною та повноцінної, тобто. утримувати потрібній кількості й у певних співвідношеннях все основні живильні речовини. Не можна дозволяти переїдання :воно веде до ожиріння. Дуже шкідливе здоров’я дитини і харчування з систематичним запровадженням непомірних кількостей будь-якого жодного продукту чи харчових речовин одного класу (наприклад, рясне запровадження жирів чи вуглеводів, підвищену споживання кухонної солі). Проміжки між прийомами їжі нічого не винні бути надто великими (трохи більше 5- 6 год.). Шкідливо їсти лише 2 десь у день, але надмірними порціями, т.к. це дає надто велику навантаження для кровообігу. Здоровому людині краще харчуватися 3−4 десь у добу. При трехразовом харчуванні самим ситним може бути обід, а найлегшим — вечерю. Шкідливо під час їжі читати, вирішувати складні та відповідальні завдання. Не можна поспішати, є, обпікаючи холодної їжею, ковтати великі шматки їжі, не пережовуючи. Погано впливає організм систематична їжа всухом’ятку. без гарячих страв. Необхідно дотримуватися правил особистої гігієни і санітарії .Людині, що нехтує режимом харчування, згодом загрожує розвиток таких важких хвороб травлення, як, наприклад, виразка шлунку та інших. Ретельне пережовування, здрібнення їжі певною мірою охороняє слизову оболонку травних органів від механічних ушкоджень, подряпин і, ще, сприяє швидкому проникненню соків вглиб харчової маси. Потрібно постійно ознайомитися з станом зубів і ротовій полости.

Итак, кожна людина має великі змогу зміцнення й підтримки здоров’я, задля збереження працездатності, фізичної активності і бадьорості до глибокої старости.

Генні болезни.

Це група хвороб, основу розвитку яких вмостилися порушення числа чи структури хромосом, що у гаметах батьків або на ранніх стадіях роздрібнення зиготи. Історія вивчення Х.б. бере початок із кинических досліджень, проведені набагато раніше описи хромосом чоловіки й відкриття хромосомних аномалій. Х.б. — хворобу дауна (трисомия 21), синдроми: Тернера (трисомия 18), Клайнфелтера, Патау (трисомия 13), Эдвардса.

З розробкою методу авторадиографии стало можливим ідентифікація деяких індивідуальних хромосом, що викликало відкриттю групи Х.б., пов’язаних із структурними перебудовами хромосом. Інтенсивне розвиток вчення про Х.б. почалося 70-х роках 20 в. після розробки методів диференціального фарбування хромосом.

Класифікація Х.б. полягає в типах мутацій утягнутих у них хромосом. Мутації в статевих клітинах призводять до розвитку повних форм Х.б., за яких усі клітини організму мають те ж хромосомну аномалию.

У наст. Час описано 2 варіанта порушень числа хромосомних наборів — тетраплоидия і триплодия. Другу групу синдромів обумовлена порушеннями числа окремих хромосом — трисомиями (коли є додаткова хромосома в диплоидном наборі) чи моносомия (одне з хромосом отсутствует).Моносомии аутосом несумісними з життям. Трисомии — більш часто яка трапляється паталогия в людини. Ряд хромосомних хвороб пов’язаний з порушенням числа статевих хромосом.

Найбільша і найчисельніша група Х.б.- це синдроми, обуслов ленні структурними перебудовами хромосом. Вирізняють кульгавосомные синдроми про часткових моносомий (збільшення чи зменшення кількості окремих хромосом не так на цілу хромосому, але в її часть).

У зв’язку з тим, що переважна більшість хромосомних аномалій належить до категорії летальних мутацій, для характеристики їх кількісних параметрів використовуються 2 показника — частота распространениея і частота возникновения.

З’ясовано, що майже 170 з 1000 ембріонів і плодів гинуть до народження, їх близько сорока% - внаслідок впливу хромосомних порушень. Тим щонайменше, значної частини мутантів (носіїв хромосомної аномалії) мине дію внутрішньоутробного відбору. Але з них гинуть в ранньому дитинстві. Хворі з аномаліями статевих хромосом з — за порушень статевого розвитку, зазвичай, позбавляють потомства. Звідси випливає - все аномалії можна зарахувати до мутацій. Показано, що загалом разі хромосомні мутації майже зовсім изчезают з популяції через 15 — 17 поколінь .

Всім форм Х.б. загальним знаком є множинність порушень (уроджені вади розвитку). Спільними проявами Х.б. є: затримка фізичного і психомоторного розвитку, розумова відсталість, костно-мышечные аномалії, пороки сердечно — судинної, сечостатевої, нервової та інших. систем, відхилення в гормональному, біохімічному і иммунологическом статусу й др.

Ступінь поразки органів при Х.б. залежить від багатьох чинників — типу хромосомної аномалії, відсутнього або надлишкового матеріалу індивідуальної хромосоми, генотипу організму, умов середовища, у якому розвивається организм.

Этиологическое лікування Х.б. нині не разработано.

Розробка методів пренатальної діагностики робить цей підхід ефективним у боротьбі лише з хромосомними, але й ін. спадковими болезнями.

;

На цей час на хромосомах людини картировано близько 800 генів, мутації яких призводять до різним спадковим захворюванням. Кількість моногенных захворювань, котрим відома локалізація контролюючого гена, ще більше й наближається до 950 з допомогою існування аллельных серій, тобто груп хвороб, клінічно сильно відмінних друг від друга, але обумовлених мутаціями щодо одного й тому самому гені. Всім цих захворювань принципово можлива пренатальна діагностика з використанням непрямих методів молекулярного аналізу .

Більше половини картированных генів клонировано і охарактеризоване методами молекулярного аналізу. До кожного з цих генів описані мутантні варіанти серед відповідних груп хворих, причому кількість ідентифікованих алелів у різних генах може коливатися від однієї до кілька сотень (см.ниже). Молекулярне генотипирование мутації дозволяє встановлювати прямий пренатальную діагностику відповідного спадкового захворювання на сім'ях високого риска.

Інше становище, яке варто згадати в ввідна частину цієї глави стосується специфічності мутаційних ушкоджень кожного структурного гена. Попри наявність загальних закономірностей в мутаційних процесах, спектр мутацій кожному за гена, як і самі структурні гени —унікальні. Причини цієї унікальності криються у особливостях первинної структури ДНК кожного гена, зокрема, обогащенности CG нуклеотидами, його розмірах, наявності прямих і звернених повторів, присутності всередині гена ДНК послідовностей, гомологичных внегенным ділянкам, що нафта може приводть до порушень процесів рекомбінації в мейозе тощо. До кожного ідентифіковану гена, мутації якого призводять до спадковим захворювань, розроблено ефективні методи молекулярної діагностики, як правило, створені задля генотипирование найчастіших мутацій цього гена. Рідше тих ж цілей використовується непрямий метод діагностики з допомогою молекулярних маркеров.

Приклади болезней.

Адрено-генитальный синдром.

Адрено-генитальный синдром —(вроджений дефіцит 21-гидроксилазы) —досить поширене аутосомно-рецессивное захворювання. Частота «классических"форм 1:10 000 новоржденных, «неклассической"—около 1% в популяції. Залежно від характеру порушення функції гена і, відповідно клінічних проявів «класична форма"подразделляется на два варіанта: 1. летальна сольтеряющая форма; 2. нелетальная —вирилизирующая форма, пов’язана з надлишком андрогенів (Morel, Miller, 1991).

У локусі 6р21.3, всередині складного супергенетического комплексу HLA ідентифіковані два тандемно розташованих 21-гидроксилазных гена —функціонально активний CYP21B і псвдоген —CYP21А, неактивний внаслідок делеции 3-му экзоне, инсерции зі зсувом рамки зчитування в 7-му экзоне і нонсенс мутацій —в 8-му экзоне. Ген і псевдоген розділені значеннєвий послідовністю гена С4 В, яка кодує 4-й чинник комплементу. Обидва гена складаються з десяти экзонов, мають довжину 3,4 кб і вирізняються лише з 87 нуклеотидам. Високий рівень гомології і тандемное розташування указвают на спільність еволюційного походження цих генів. Цікаво зазначити, що таку ж тандемно розташовані гени 21-гидроксилазы (звані також Р450с21) виявлено й інших ссавців, причому у мишей, на відміну людини, активний лише ген CYP21A, але з CYP21B, тоді як в великого рогатого худоби функціонально активні обидва гена.

Білок- 21-гидроксилаза (Р450с21- микросомальный цитохром 450) забезпечує перетворення 17-гидроксипрогестерона в 11-дезоксикортизол і прогестерону —в дезоксикортикостерон. У першому випадку виникає дефіцит глюкокортикоидов і, кортизола, що у своє чергу стимулює синтез АКТГ, і до гіперплазії кори надниркових залоз (вирилирующая форма). Порушення перетворення прогестерону в дезоксипрогестерон веде до дефіциту альдостерона, що у своє чергу порушує здатність нирок утримувати іони натрію і призводить до швидкої втрати солі плазмою крові (сіль втрачає форма).

Як і разі гемофілії А, наявність поруч із кодирующим геном гомологичной ДНК послідовності найчастіше веде щодо порушень спарювання в мейозе як наслідок цього, до конверсії генів (переміщення фрагмента активного гена на псевдоген), або до делеции частини смислового гена. У обох випадках функція активного гена порушується. Перед делеций припадає близько 40% мутацій, частку конверсій —20% і становлять приблизно 25% становлять точкові мутації. Відповідно до вітчизняним даним у разі найбільш важкої сольтеряющей форми АГС, частку конверсій припадає понад 20% мутантних хромосом, частку делеций —близько 20% (Evgrafov et al., 1995).

Непряма діагностика АГС можлива з допомогою типування тісно зчеплених з геном CYP21B алелів HLA A і HLA B генів, і навіть алелей гена HLA DQA1. Пряма ДНК діагностика АГС полягає в амплификакции з допомогою ПЛР окремих фрагментів генів CYP21B і CYP21A, їх рестрикції эндонуклеазами HaeIII чи RsaI і аналізі отриманих фрагментів після електрофорезу (Evgrafov et al., 1995).

10.4.10 Спінальна м’язова атрофия.

Спінальна м’язова атрофія (СМА) — аутосомно-рецессивное захворювання, характеризується поразкою моторних нейронів передніх рогів спинного мозку, у результаті розвиваються симетричні паралічі кінцівок і м’язів тулуба. Це —другий після муковісцидозу найбільш часте летальное моногенне захворювання (частота 1: 6 000 новорожденных).

СМА підрозділяється втричі клінічні форми. Тип I. Гостра форма (хвороба Верднига-Гоффмана), проявляється у перші 6 місяців життя і призводить до смерті вже у роки; Тип II. Середня (проміжна) форма, пацієнти що неспроможні стояти, але живуть понад 4-х років; Тип III. Ювенильная форма (хвороба Кугельберга-Веландера) —прогресуюча м’язова слабкість після 2-х років. Усі три форми є аллельные варіанти мутацій одного гена SMN (survival motor neurons), картированного в локусі D5S125 (5q13) і ідентифіковану методом позиційного клонування (см. Главу III) в 1995 р (Lefebvre et al. 1995). У цьому поки единственой роботі показано, що ген SMN розміром всього 20 000 п.о.состоит з 8 экзонов. мРНК цього гена містить 1 700 п.о. і кодує раніше невідомий білок з 294 амінокислотних залишків з молекулярным вагою 32 КилоДальтона.

Ген дуплицирован. Його копія (можливо варіант псевдогена) розташовується кілька ближчі один до центромере і від гена SMN наявністю 5-и точкових мутацій, дозволяють відрізнити обидва гена шляхом амплификации экзонов 7 і побачили 8-го і їх дослідженням методом SSCP аналізу (см. Главу IV). Ген названо сBCD541, по аналогії з початковою варіантом назви для теломерной копії, тобто гена SMN, tBCD541. Ген cBCD541 экспрессируется, та на відміну від гена SMN його сДНК піддається альтернативного сплайсингу із втратою экзона 7. Відсутність гена SMN (tBCD541) у 93% хворих (213 з 229), його розірвана (interrupted) структура у 13 обстежених пацієнтів (5.6%) та наявність серйозних мутацій у 3-х хворих дають підстави саме цю теломерную копію гена вважати відповідальної за захворювання. Істотно відзначити, що центромерная копія гена виявлено у 95.5% хворих, тоді як відсутня вона тільки в 4,4% пациентов.

У безпосередній близькості до теломерного кінця гена SMN ідентифікований іще одна ген —ген белка-ингибитора запрогаммированной загибелі нейронів (neuronal apoptosis inhibitory proteinNAIP). При важких клінічних формах СМА (Тип I), обумовлених делециями, очевидно, нерідко трапляється втрата гена NAIP.

Відповідно до гіпотезі авторів СМА виникає при гомозиготном стані мутацій (обычно-делеций) в гені SMN, у своїй різницю між формами СМА визначаються двома основними чинниками: 1. числом копій гена cBCD541 (дві —у разі Типу I і чотири (що виникають унаслідок конверсії між SMN і cBCD541) — у разі Типу III), 2. наявністю чи відсутністю гена NAIP. Среди всіх обстежених СМА-больных не виявлено випадки одночасної делеции обох гомологичных генів — SMN (tBCD541) і сBCD541, что вказує, на думку авторов, на те, що така аберація повинна виявлятися як домінантна леталь ще эмбриогенезе.

Деякі становища цієї, безумовно, основної роботи французьких авторів, очевидно, ще вимагають уточнення, проте, вже нині вона уможливила пряму молекулярну діагностику СМА у 98,6% хворих. Для цього він проводиться ампліфікація экзона 7, який відсутня у основної маси хворих. Нормальний экзон 7 (ген SMN) диференціюють від мутантного варіанта (ген cBCD541) з допомогою SSCP аналізу. За необхідності можлива непряма діагностика —ПЛР аналіз динуклеотидных (CA) повторів ДНК локусів D5S125; D5S112; D5S127; ПДРФ-анализ з фланкирующими ДНК-зондами MU, 105—RA; 153— GT.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: М. Бочков «Гени й долі». Л. А. Лещинський «Бережіть здоров’я «Р. І. Куценко, Ю. В. Новиков «Книжка про здоровий спосіб життя «У. І. Воробйов «Складові здоров’я «М. Б. Коростелев «Від До Я «І. П. Березін, Ю. У. Дергачов «Школа здоров’я «.

((.