Орг вір деталі Кронштейн середній

ЗМІСТ.

|ВСТУП… |3 | |РОЗДІЛ І. РОЗРАХУНОК МАЛОГО ВИРОБНИЦТВА ВИРОБУ | | |1.1. Вивчення технології діючого виробництва виробу… |6 | |1.2. Здійснення синхронізації технологічних операцій проектованого |6 | |поточного виробництва… | | |1.3. Розрахунок виробничої потужності й параметрів поточної лінії на |7 | |проектованому виробництві даного виробу… | | |1.4. Розрахунок обладнання… |8 | |1.5. Розрахунок потреб у матеріалах… |10 | |1.6. Розрахунок потреб в інструменті, пристроях, устаткуванні… |10 | |1.7. Розрахунок кількості робітників… |11 | |1.8. Розрахунок фонду заробітної плати… |12 | |РОЗДІЛ II. РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ТА ЦІНИ ВИРОБУ | | |2.1. Калькулювання собівартості… |14 | |2.2. Визначення ціни… |15 | |РОЗДІЛ ІІІ. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ | | |3.1. Розрахунок річного економічного ефекту… |16 | |3.2. Розрахунок терміну окуповування… |16 | |IV. ВИСНОВКИ… |17 | |ЛІТЕРАТУРА… |18 | |ДОДАТКИ | |.

Вступ.

Економічність, ефективність виробництва, його технічний прогрес, якість продукції багато в чому залежать від випереджаючого розвитку нового обладнання, машин апаратів, впровадження методів техніко-економічного аналізу що забезпечує економічну ефективнiсть технологiчних і конструкторських розробок. Висвiтленню цих аспектiв в процесi навчання й підготовки молодих висококваліфікованих спеціалістів допомагає курсове проектування. Воно закрiплює, поглиблює і узагальнює знання, отриманi студентами пiд годину лекцiй і практичних занять.

Навчальний проект дещо вiдрiзняється вiд тихий якi виконуються на виробництвi. У навчальних цiлях виконується ряд робiт, переважно розрахункового характеру, котрі не завжди здiйснюються у виробничих умовах. Тім не менше навчальний проект винен, по можливостi, орiєнтуватись на методи проектування і оформлення що прийнятi на виробництвi.

Чернівецький машинобудівний завод заснований в 1945 році на базі «мостопоїзду». Значне його розширення відбулося в 60−80х роках. Завод розташований на территорії в 57га. У цехах заводу виготовляється продукція вагою до 100 тон, діаметром до 3,4 метри й довжиною до 400 м. Основна продукція заводу — це колони, теплообмінні апарати, ємкості, сепаратори, скрубери, фільтри, кулькові крани, устаткування для зливу та наливу нафтопродуктів, різні технологічні блоки, товари широкого вжитку та інше.

Завод укомплектований сучасним технологічним устаткуванням. Поставляє продукцію як на внутрішній ринок, то й на експорт. Його виробнича потужність може досягати до 100 000 000 гривень в рік. Раніше працювало до 5000 Чоловік, а зв’язку зі спадом виробництва тепер працює біля 2200 Чоловік (станом на 1996 рік). На данний годину ця цифра значно менша.

Таблиця 1. Основні техніко-економічні показники підприємства на 1996р.:

|Кількісні показникі |Якісні показникі | |№ |Назва | |№ |Назва | | |1 |Виробнича потужність |90млн. |1 |Номенклатура й | | | | |грн. | |асортимент: | | |2 |Обсяг реалізації |19 753тис. | |нафтоапаратура |27 142тис. | | |продукції |грн. | | |грн. | |3 |Вартість основних |66 275тис. | |товари широкого вжитку|1234тис. | | |фондів |грн. | | |грн. | |4 |Вартість оборотних |119 265тис.| |Інша |1615тис. | | |фондів |грн. | | |грн. | |5 |Чисельність |2200 чол. |2 |Коеф.використ. вір. |0,33% | | |працівників | | |потужн. | | |6 |Фонд заробітної плати|5016тис. |3 |Продуктивність роботи |13 632,3грн/| | | |грн. | | |чол | |7 |Обсяг незавершеного |4698тис. |4 |Собівартість продукції|15 900 тис. | | |вир-ва |грн. | | |грн. | |8 |Прибуток |4581тис. |5 |Рентабельність |15% | | | |грн. | | | | |9 |Обсяг виготовлленої |29 991тис. |6 |Фондовіддача та |0,45 та | | |продукції |грн. | |фондоємн. |2,22 |.

Структура підприємства.

Голова правління:

1. Головний інженер — 1 заступник голови правління a. заступник головного інженера по технічній підготовці.

. відділ головного конструктора.

. відділ головного технолога.

. відділ головного зварника.

— зварювальна лабораторія.

. відділ матеріальних нормативів.

. центрально-заводська лабораторія.

. відділ інструментального господарства.

— інструментальний цех.

. метрологічний відділ b. заступник головного інженера по устаткуванню.

. відділ головного енергетика.

— енергоцех.

. відділ головного механіка.

— ремонтно-механічний цех.

. відділ головного архітектора.

— ремонтно-будівельний цех.

. відділ промислової електроніки з. відділ автоматизованих систем управління d. відділ нової техніки та винахідництва 2. Заступник голови правління по виробництву a. виробничо-диспетчерський відділ.

. цех № 1.

. цех № 2.

. цех № 3.

. цех № 4.

. цех № 7.

. шефмонтаж 3. Заступник голови правління по маркетингу a. відділ маркетингу й зовнішньо-економічних зв’язків b. відділ збуту 4. Заступник голови правління по економіці a. головний бухгалтер

. бухгалтерія b. плановий відділ з. відділ роботи й заробітної роботи 5. Заступник голови правління по постачанню a. відділ постачання b. відділ комплектації з. адміністративно-господарський відділ d. склади 6. Помічник голови правління по соціальним питанням a. житлово-комунальний відділ b. соціальний відділ з. господарські дільниці 7. Спец. відділи a. відділ технічного контролю b. перший відділ та другий відділ з. відділ цивільної оборони.

Економічна модель підприємства наведена в додатку № 1.

Характеристика виробу:

Деталь «Кронштейн середній МПФ-4М 09.00.002» входити у склад механізму переключення ходу та нарощування плосков’язальній машині.

Кронштейн кріпиться до корпусу машини двома болтами за допомогою отворів (11мм. А допомогою отвору (12мм кріпиться до проміжної спрямовуючої, де базується за допомогою уступу, шириною 15 мм. Крізь відчини (12мм проходити вал, який фіксується болтами через різьбові відчини М6. На викисі знаходиться різьбовій отвір, який для кріплення лінійки. Біля отвору кріпиться гелікон за допомогою різьбових отворів М4. Інші відчини служать для кріплення електропровідки.

Деталь має велике значення у виробі. Вона являється однією із опорних частин механізму. Під тиском валу й всіх елементів, котрі знаходяться на валу, деталь сприймає вигинаючий момент.

Кронштейн виготовляється методом лиття з сірого чавуну СЧ-15 ГОСТ 1412- 85. Він не дифіцитний, має хорошу рідиннотекучість, малу усадку. Легко піддається обробці інструментами, маєє добрі антифрікційні властивості, а також має достатньо високу міцність. Всі ці властивості свідчать про вірна вибір матеріалу, із якого виготовляється деталь.

Ескіз деталі «Кронштейн середній» поданий в додатку № 2.

РОЗДІЛ 1. Розрахунок масового виробництва деталі.

1.1. Визначення технології поточного виробництва виробу.

На базовому підприємстві виробництво деталі «Кронштейн середній» здійснюється за допомогою наступних технологічних операцій:

1. Фрезерування базової площини, витримав розмір 20 мм; 2. Фрезерування уступу, витримав розмір 90 мм; 3. Свердління двох отворів (19,8 мм; 4. Зенкерування двох отворів (20мм; 5. Свердління 5-ох отворів (3,3 мм; 6. Нарізування різьби в 5-ох отворів М4−6Н; 7. Свердління двох отворів (11мм;

Всі технологічні операції та їхні тривалість зводимо в таблицю 2.

Таблиця 2. |№ |НАЗВА |ТРИВАЛІСТЬ | |1 |Фрезерна |1,01 | |2 |Фрезерна |0,93 | |3 |Свердлільна |0,98 | |4 |Зенкерувальна |1,09 | |5 |Свердлільна |1,03 | |6 |Нарізування різьби |1,06 | |7 |Свердлільна |0,98 |.

1.2. Здійснення синхронізації технологічних операцій проектованого поточного виробництва Під синхронізацією розуміють методи за допомогою які досягається рівність чи кратність тривалості години операцій такту чи ритму. Синхронізація може здійснюватись в 2-ох формах: грубій й точній. Груба може здійснюватись 3-ма способами: 1. Концентрація чи диференціація операцій; 2. Введення паралельних робочих місць; 3. Комбінування; Методи точної синхронізації: 1. Зміна режимів роботи обладнання; 2. Раціоналізація прийомів роботи; 3. Застосування інструментів, котрі скоротчують основний годину та спец. пристосувань, котрі скорочують додатковий годину; 4. Покращання організації робочих місць й інше. Для здійснення синхронізації ми плануємо технологічну лінію в послідовності технологічних операцій та визначаємо: — ведуче обладнання; - вузькі робочі місця; Ведучим називається виробниче обладнання, на якому виконується основна технологічна операція й яку займає найбільшу питому ваги у вартості основних фондів, що використовуються для виробництва даного виробу (втрати від недовантаження найбільш вартісного обладнання значно більші, ніж втрати від недовантаження дешевого обладнання). У нашому випадку ведучим обладнанням є свердлильний верстат на 3-тій операції. Втрати від простою цого верстату будуть найбільши, тому доцільно за такт лінії прийняти тривалість цієї операції r = 0,98. Такт лінії визначає тривалість години між виходом двох одиниць продукції. Вузьким робочим місцем називається виробнича ланка, потужність якої не відповідає потужності ведучого обладнання.

Таблиця 3. |№ |НАЗВА |Тривалість до |Тривалість после | | | |синхронізації |синхронізації | |1 |Фрезерна |1,01 |0,98 | |2 |Фрезерна |0,93 |0,98 | |3 |Свердлильна |0,98 |0,98 | |4 |Зенкерувальна |1,09 |0,98 | |5 |Свердлильна |1,03 |0,98 | |6 |Нарізування |1,06 |0,98 | | |різьби | | | |7 |Свердлильна |0,98 |0,98 |.

А, щоб оперативний годину дорівнював такту лінії, проведемо точну синхронізацію:

Операція № 1: застосування пневмопристосувань дасть змогу зменшити оперативний годину на 3 з; Операція № 2: для збільшення години на даній операції замінемо прогресивний метод закріплення деталі на менш простіший, що призведе до збільшення оперативного години п’ять з; Операція № 4: на даній операції зміну режимів різання (швидкість та подача) дасть змогу скоротити оперативний годину на 11 з; Операція № 5: на цій операції замінемо прості інструменти на комбінований, що скоротить оперативний годину п’ять з; Операція № 6: зміну ручного мітчика на машинний дасть можливість более швидкого його закріплення, що скоротить оперативний годину на 8 с.

Після проведення синхронізації, оперативний годину на обробку якщо дорівнювати такту випуску деталі.

1.3. Розрахунок виробничої потужності й параметрів поточної лінії Під виробничою потужністю розуміють максимальну кількість продукції, що відповідає якості й асортименту, якої підприємство спроможне виготовляти в одиницю години при повному використанні основних виробничих фондів в оптимальних умовах експлуатації.

Існує два підходи до визначення виробничої потужності й на її базі встановлення річного обсягу виробництва, а саме: — від потреби; - від можливості.

Застосовуємо другий підхід, який характеризує ініціативу знизу по організації виробництва й є притаманним ринковій економіці.

На основі такту лінії розраховується річна виробнича потужність лінії при режимі роботи до однієї зміну:

Vвп = ФПЧ * До / r, де: Vвп — обсяг випуску виробів (за рік); r — такт лінії; до — коефіцієнт використання робочого години ((0.95);

ФПЧ — плановий фонд робочого години роботи лінії на розрахунковий період (рік) в хв.

ФПЧ = (Д — Днероб)(8(1.

де: Д — загальна кількість днів у плановому році;

Днероб — кількість неробочих днів в плановому році.

ФПЧ = (365 — 109)(8(1 = 2040 рік (60 = 122 400 хв.

Vвп = 12 2400(0.95/ 0.98 = 118 653 шт.

Тип виробництва являє собою сукупність форм технологічних процесів, роботи та управління при даній спеціалізації та розміру виробництва. Тип виробництва характеризується рівнем спеціалізації робочих місць, який вимірюється за допомогою коефіцієнту закріплення операцій.

Кзо = Q / N, де: Q — кількість видів операцій на даному виробничому підрозділі протягом місяця;

N — кількість робочих місць на даному виробничому підрозділі (дільниці).

Кзо = 7/7 =1.

При Кзо = 1 -2 — тип виробництва вважається, як масовий.

1.4. Розрахунок та планування обладнання й площ.

Вибір обладнання визначається типом виробництва. При виборі обладнання користуємося такими критеріями:

1. відповідність розмірів обладнання до розмірів продукції, що обробляється;

2. відповідність продуктивності обладнання кількості деталей, котрі підлягають обробці;

3. найменьші витрати години на обробку;

4. найбільш економічна вартість обробки;

5. реальні можливості придбання того чи іншого обладнання;

6. менша вартість верстата.

Визначення потрібної кількості обладнання проводитися за формулою:

N = Tp (V / Фч (З, де: N — кількість одиниць обладнання;

Тр — трудомісткість одного виробу в нормогодинах;

Фч — дійсний (корисний) фонд години роботи обладнання за зміну в годинах;

З — кількість змін;

V — кількість виробів на річну програму в шт.

Фч = (Д — Днероб) (t (Kp, де: Д — кількість календарних днів на рік;

Днероб — кількість неробочих днів на рік; t — тривалість робочого дні, у годинах;

Кр — коефіцієнт, який враховує годину перебування обладнання в капітальному ремонті ((0.9 (0.96).

Фч = (365−110) * 8 * 0.96 = 1958.4 рік.(60 = 117 504 хв.

N = 7 (118 653 / 11 7504(1 = 7.07 (приймаємо 7).

Таблиця 4. Потреба у технологічному обладнанні. |Найменування |Тип, марка |Габарити |Кільк.|Вартість | |обладнання | | |Один. | | | | | | |Одиниці |загальна | |Фрезерний |6Р11 (5,5кВт) |1480(1990 |2 |8000 грн.|16 000 | | | | | | |грн. | |Свердлильний |2Н135 (4кВт) |1030(825 |2 |3000 грн.|6000 грн.| |Свердлильний |2М112 (0,6кВт)|770(370 |2 |600 грн. |1200 грн.| |Свердлильний |2Н125 (2,2кВт)|915(785 |1 |2000 грн.|2000 грн.| | Всього |7 | |25 200 | | | | |грн. |.

Вартість обладнання визначається двома діями: 1. Оптова ціна підприємства на дане обладнання (згідно даних базового підприємства); 1. Балансова вартість обладнання:

Вбал = Цо + Вдост + Вмонт, де: Цо — оптова ціна;

Вдост — 1512 грн. витрати на доставку обладнання (до 6% ціни);

Вмонт — 2520 грн. витрати на монтаж (5−15%).

Вбал = 25 200+ 1512+ 2520=29 232 грн. Для обчислення амортизаційних відрахувань на базовому підприємству застосовують рівномірний метод. Термін використання 10 років. Щорічна амортизація відрахувань становить 10% балансової вартості й дарівнює 2923,2 грн.

Планування площі: Планування обладнання проводитися у відповідності із технічними та організаційними умовами із врахуванням вимог охорони роботи та техніки безпеки. Технологічне обладнання, необхідне для забезпечення виробництва деталі займає загальну площу 8,9 м². Площа на коли б, проїзди врахована в коефіцієнті використання площі Квик, який на базовому підприємстві становить 0,62. Загальна площа основного приміщення цеху розраховується, як частка від ділення сумарної площі технологічного обладнання на коефіцієнт використання площі:

Sзаг=8,9/0,62=14,35 м² Площі допоміжних приміщень розраховуються згідно із нормативами базового підприємства: 1. Площа матеріальної комори:

Sмат.ком=14,35(0,15=2,15 м² 2. Площа комори готових виробів (10% верстатних площ):

Sгот=14,35(0,1=1,435 м².

3. Площа інструментально-роздавальної комори (0,5 м² на 1 обладнання).

Sінстр=0,5(7=3,5 м².

4. Площа контрольних та побутових приміщень (30% верстатних площ).

Sконтр=14,35(0,3=4,305 м².

Загальна площа дільниці: 26 м².

План дільниці поданий в додатку № 3.

|1 — Фрезерний верстат 6Р11; |5 — Площа матеріальної комори; | |2 — Свердлильний верстат 2Н135; |6 — Площа інструментально-роздавальної | | |комори | |3 — Свердлильний верстат 2М112;|7 — Площа комори готових виробів | |4 — Свердлильний верстат 2Н125 |8 — Площа контрольних та побутових | | |приміщень |.

1.5. Розрахунок потреб у матеріалі.

Всі матеріали для виготовлення виробу поділяються на дві основні класифікаційні групи: 1. Основні; 1. Допоміжні.

Таблиця № 5. Потреба в основних матеріалах.

| |Потреба на |Потреба на |Ціна за 1 кг |Загальна | |Назва |1шт. |програму | |вартість | |Чавун |7,5 кг |889 897,5 кг |0,45 грн. |400 453,88 грн.|.

Таблиця № 6. Потреба в допоміжних матеріалах.

|№ |Назва |Потреба на 1шт. |Ціна за 1 кг |Загальна вартість | |1 |Ветош |50 кг |0,20 грн |10 грн | |2 |Олія |50 л |2 грн |100 грн | |3 |Охолоджувальна |200 л |1 грн |200 грн | | |рідина | | | | |Всього |310 грн |.

Загальна вартість необходимых матеріалів для виготовлення запланованої кількості становить:

400 453,88 + 310 = 400 763,88 грн.

1.6. Розрахунок потреби в інструментах та пристосувань.

Розрахунок проводитися окремо виду інструменту за формулою:

N = V (tm / t (1-K), де: N — річна потреба в інструменті;

V — річна програма в кількості деталей; tm — машинний годину роботи даним інструментом при обробці однієї деталі в хв.; t — годину роботи інструменту до повного зношування, в хв.;

До — коефіцієнт випадкового збитку ((0.2). Час роботи інструменту до повного зношування розраховується за формулою: t = tc ((1+а/L), де: а — величина припустимого зношування, мм.;

L — зміну довжини інструменту при одній заточці, мм.; tc — стійкість інструменту (період роботи між двома заточками), рік. Для приклада розрахуємо торцеву фрезу діаметром 100мм: а= 20 мм.; L = 1.2 мм.; tc = 180 рік; tm = 0.3 хв.

t = 180((20/0.85 + 1) = 4415 хв.

N = 11 8653(0.3 / 4415((1−0.2) = 10,08 прим. (приймаємо 10 шт).

Так, як фреза застосовується на двох операціях (годину приблизно однаковий), то загальну кількість фрез приймаємо 20 прим. Розрахунак свердл здійснюємо в такій ж послідовності.

Таблиця № 7. Потреба в інструментах та пристосуваннях.

|№ |Наіменування |Кількість |Ціна одиниці |Загальна вартість | | | |(прим) |(грн) |(грн) | |1 |Фреза торцева (100мм |20 |47 |940 | |2 |Свердло (14,8 мм |9 |1,5 |13,5 | |3 |Свердло (19,8 мм |10 |1,7 |17 | |4 |Зенкер (19,8 мм |7 |8 |56 | |5 |Свердло (3,3 мм |5 |0,2 |1 | |6 |Мітчик М4−6Н |5 |0,5 |2,5 | |7 |Свердло (11мм |6 |1,2 |7,2 | |8 |Лещата пневматичні |6 |200 |1200 | |9 |Кондуктор |1 |50 |50 | |Всього |2287,2 |.

1.7. Розрахунок кількості робітників.

Кількість основних робітників для виробництва даного виробу:

Чроб = [pic](Tpпр/Фч.роб), де: n — число професійних видів робіт;

Фч.роб — реальний фонд години одного робітника за рік;

Трпр — трудомісткість програми відповідного виду робіт в нормогодинах за рік.

Розрахунок річної трудомісткості програми визначається за формулою:

Трпр = Трод * V,.

де: Трод — трудомісткість одиниці продукції (виробу) в нормогодинах;

V — об'єм виробничної програми в шт.

Трпр = 11 8653(7 = 830 571 н/хв.

Розрахунок реального фонду робочого години одного робітника за рік:

Фч.роб = t * (Дкал — Днероб)*(1 — К1 — К2),.

де: Дкал — кількість календарних днів у даному році;

Днероб — кількість неробочих днів у році; t — тривалість робочого дні, у годинах;

К1 — коефіцієнт втрат години на повноденні невиходи ((0.05);

К2 — коефіцієнт втрат години на пільгові години ((0.03).

Фч.роб = 8((365 — 110)((1 — 0.05 — 0.03) = 1877 год (60= 112 620 хв.

Розрахунок (конкретний) чисельності основних робітників проводитися для відрядників за фрмулою:

Чроб = Трпр / Фч. роб*Квн,.

де: Квн — коефіцієнт виконання норм, створений за даною професією на базовому підприємстві ((0.97).

Чроб = 830 571 / 112 620*0.97 = 7,15 чол. (приймаємо 7).

Допоміжні робітники у масовому виробництві складають 30 — 40% від числа основних робітників. Отже,.

Чд = Чроб * (0.3 (0.4) (2 чол.

Додатково треба 2 слюсарів — електриків про ремонт обладнання.

1.8. Розрахунок фонду заробітної плати.

Розрахунок ФЗП проводитися за окремими категоріями працівників, робітників та службовців. Для нашого випадку розрахунок містить в собі: 1. Розрахунок відрядної зарплати робітників; 1. Додаткову зарплату основних та допоміжних робітників; 2. Відрахування.

Розрахунок прямої відрядної зарплати робітників проводимо за трудомісткістю програми та середнім тарифним коефіцієнтом.

ФЗПпр.відр = Тр * ТСmin * Ктар, де: Тр — трудомісткість програми даного виду робіт (в н/год);

ТСmin — тарифна годинна ставка відрядників 1-го розряду;

Ктар — середньо зважений тарифний коефіцієнт даного виду відрядних робіт:

Ктар = (К1 * Ч1 + … + Кn * Чn) / Чзаг, де: К1 … Кn — тарифні коефіцієнти відповідних розрядів;

Ч1 … Чn — чисельність робітників даного розряду;

Чзаг — загальна чисельність робітників.

Результати розрахунку зводимо в таблицю № 8.

Таблиця № 8. Фонд заробітної плати основних та допоміжних робітників.

|№ |Розряд |Тарифний|Годинна |Відпрацьован|З/плата |Кіл-т|Всього | | | |коефіціє|тарифна |про часів |1 |т | | | | |нт |ставка | |робітник| | | | | | | | |а | | | |ОСНОВНІ РОБІТНИКИ | |1 |ІІ |1,05 |0,72 |1877 |1419,01 |2 |2838,02 | |2 |ІІІ |1,23 |0,80 |1877 |1846,97 |1 |1846,97 | |3 |ІV |1,38 |0,90 |1877 |2331,23 |3 |6993,7 | |4 |V |1,57 |1,04 |1877 |3064,77 |1 |3064,77 | |ДОПОМІЖНІ РОБІТНИКИ | |5 |ІV |1,35 |0,89 |1877 |2255,22 |2 |4510,44 | |ВСЬОГО |19 253,9 |.

Доплати, виплати, надбавки визначаються згідно із трудовим законодавством із врахуванням специфіки виробництва. Їх розмір визначається за даними базового підприємства за формулою:

ФЗПдод = ФЗПосн * Кдод, де: ФЗПдод — додатковий фонд зарплати основних та допоміжних робітників;

ФЗПосн — основний фонд зарплати;

Кдод — коефіцієнт додаткової зарплати на базовому підприємсті ((0.13).

ФЗПдод = 19 253,9(0.13 (2503 грн.

Преміальний фонд оплати роботи робітників беремо за середніми даними базового підприємства:

ФЗПпр = Кпр * (ФЗПосн + ФЗПдод),.

де: Кпр — коефіцієнт преміальної оплати роботи ((0.1).

ФЗПпр = 0.1 ((19 253,9 + 2503) = 2175,69 грн.

Майстер, згідно штатного розкладу отримує оклад в розмірі 180 грн. Тоді річний фонд — 180 (12 = 2160 грн.

Загальний фонд оплати роботи визначається як сума вищенаведених фондів:

ФЗПзаг = 19 253,9 + 2503 + 2175,69 + 2160 = 26 092,59 грн.

Відрахування до пайового фонду соціального страхування та пенсійний фонд, котрі є обов’зковими для підприємства чи якої форми власності, вираховуються на основі фонду заробітної плати:

Ввідр= 26 092,59 (0,37 = 9654,26 грн.

РОЗДІЛ 2. Розрахунок собівартості та ціни виробу.

2.1. Калькулювання собівартості.

Під калькуляцією собівартості виробу розуміють розрахунок собівартості у грошовому виразі на одиницю продукції.

Розрахунок повної собівартості виробу за статтям витрат згідно із формулою:

С/В = (Ст/V,.

де: (У розділі ст — сума калькуляційних статей витрат, в грн.;

V — обсяг виробництва, в шт.

Cт = Ст1 — Ст2 +Ст3 +Ст4 +Ст5 +Ст6 +Ст7 +Ст8 +Ст9 +Ст10 +Ст11.

Ст1 — витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати (в грн.).

Розраховано в пункті 1.5. й дорівнює 400 763,88 грн.

Ст2 — вартість реалізованих зворотніх відходів, матеріалів (в грн.).

відходів дуже мало, тому їхнього можна не враховувати Ст3 — витрати на паливо та енергію для технологічної мети, на виготовлення виробу.

На базовому підприємстві: 1,07 грн. на 1 прим. Всього 126 958,71 грн.

Ст4 й Ст5 — витрати на зарплату робітників — основну та додаткову (в грн.).

ФЗПзаг =26 092,59 грн. На 1 деталь: 0,22 грн.

Ст6 — відрахування на соціальне та медичне страхування (37%).

Ввідр= 26 092,59 (0,37 = 9654,26 грн.

Ст7 — витрати на підготовку та освоєння виробництва (враховується у Ст10).

Ст8 — витрати на утримання та експлуатацію обладнання, включаючи:

— зарплату робітників обслуговуючого обладнання;

— обслуговування обладнання;

— поточний ремонт обладнання;

— транспортні витрати;

— амортизацію основних фондів (обладнання).

Всього: 15 120 грн.

Ст9 — цехові витрати, включаючи:

— утримання цехового персоналу;

— утримання та поточний ремонт приміщення цеху;

— амортизацію приміщення цеху;

— витрати на раціоналізацію та інше.

Всього: 16 100 грн.

Ст10 — загальнозаводські витрати, включаючи:

— адміністративно — керівні витрати;

— загальногосподарські витрати;

— утримання вищестоячих організацій.

Всього: 29 270 грн.

Ст11 — позавиробничі витрати, включаючи:

— витрати на реалізацію продукції;

— витрати по гарантійному обслуговуванню;

— витрати на підготовку кадрів, наукові дослідження;

— витрати на рекламу;

— відрахування в централізований фонд по впровадженню нової техніки.

Всього: 5420 грн.

Таким чином, У розділі ст = 629 379,44 грн. Тоді:

С/В = 629 379,44/118 653 = 5,3 грн.

2.2 Визначення ціни виробу Оптова ціна підприємства на виріб визначається за формулою:

Цо = С/В + Пнорм, де: Цо — оптова ціна підприємства;

С/В — повна собівартість;

Пнорм — нормативний прибуток (на одиницю виробу).

Пнорм = (С/В /100) (Rнорм, де: Rнорм — нормативна рентабельність (15%).

Пнорм = 5,3 (15 / 100 = 0,80 грн.

Цо = 5,3 + 0,80 = 6,1 грн.

Приймемо Цо = 7,00 грн., інакше підприємство якщо дуже нерентабельним.

Отже, усі вироби на суму: 7.00 (118 653 = 830 571 грн.

РОЗДІЛ 3. Розрахунок економічної ефективності.

3.1. Розрахунок річного економічного ефекту.

Економічним ефектом називається сумарна економія виробництва внаслідок впровадження оргтехзаходів НТП й організації нового виробництва. Всі витрати на організацію виробництва повинні бути економічно обгрунтовані, тобто визначена їхні економчна ефективність. Абсолютною економічною ефективністю називається ставлення економічного ефекту (Еф, в грн.) до витрат (У, в грн.), котрі зумовили утворення ефекту, тобто це є коефіцієнт.

Еабс = Еф / В.

За допомогою нормативного коефіцієнту економічної ефективності Єн, який є оберненою величиною нормативного терміну окуповування Тм ((0,15).

Кпр = К/Тм = ЕнК, де: До — капітальні витрати. До капітальних витрат відносяться: — вартість обладнання (балансова) — 29 232 грн. — вартість інвентаря — 2287,2 грн. — орендна плата — 8500 грн.

Отже,.

До = 29 232 + 2287,2 + 8500 = 40 019,2 грн.

Кпр = 0.15 / 40 019,2 = 266 794,67 грн.

Звідси знайдемо загальні приведені витрати за формулою: ПВ=С/В+Кпр;

ПВ = 629 379,44 + 6002,88 = 896 174 грн.

Розрахуємо річний економічний ефект Еф через прибуток. Для визначення залишкового прибутку будемо використовувати спрощену економічну модель підприємства.

Базова формула: Еф=Пзал — Кпр, де: Пзал — залишковий прибуток (на базовому підприємстві 2 521 900грн.);

Кпр — приведені капітальні витрати.

Еф = 2 521 900 — 266 794,67= 2 255 105,33 грн.

Знайдемо економічну ефективність.

Еабс = Еф/ПВ;

Еабс = 2 255 105,33 / 896 174 = 2,51.

3.2 Розрахунок терміну окуповування.

Показником економічної ефективності є термін окуповування (Струм), який являє собою зворотню величину економічної ефективності.

Струм = В/Еф = 1/Еабс, де: У — сума всіх витрат на захід НТП;

Еф — річний економічний ефект від впровадження заходженню НТП.

Струм = 1/3,95= 0,4 роки.

IV. ВИСНОВКИ.

Курсова робота був виконана на основі курсової роботи із технології машинобудування. У цей годину усі підприємства знаходяться в тяжкої становищі. Щоб вийти із цого стану, необхідно домагатися зниження собівартості продукції, що є важливим чинником збільшення прибутка. Нижча ціна готового виробу дає змогу підвищити конкурентоспроможність вітчизняного виробника на світовому ринку.

У даній курсовій роботі ми зменшили витрати матеріалів на заготівлю, що призвело до зменьшення вартості заготівлі. Застосування раціонального підбору обладнання та пристосувань дало змогу зменшити амортизаційні витрати.

Науковий підхід до організації роботи дозволяє зменьшити кількість допоміжних робітників у порівнянні із базовим підприємством, збільшити продуктивність роботи та знизити собівартість виробу.

Розрахунок даної роботи показавши, що поточні капітальні витрати окупляться уже через 5 місяців.

Для подальшого вдосконалення слід стежити за новими науковими розробками в кожній галузі, що дозволити зробити виробництво ще более ефективним.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Організація у планування, управління діяльністю промислового підприємства. Під ред. Бухала С. М. До.: Вища школа, 1989 р.

1. Методичні вказівки до виконання курсових робіт із предмета «Організація виробництва». Кафедра ЕОУВ, ЧДУ, 1994 р.

2. Конспект лекцій із предмета «Організація, планування та управління виробництвом».

3. Данні із підприємства «Чернівецький машинабудівний завод».