Ватикан

У, а т і до, а н.

Державний герб Державний флаг.

(офиц. Stato della Citta del Vaticano) Площа: 0,44 км²; Довжина кордонів: 2,6 км; Населення: близько 1 тисяч чоловік; Мова документів: латинський; Грошова одиниця: італійська ліра; Форма правління: теократична монархія; Глава держави: Папа римський (глава католицької церкви).

o Державний строй:

Ватикан — папське государство-город, резиденція глави католицької церкви. Лежить за західній частині Риму — столиці Італії, на пагорбі МонтеВатикано. Було створено з урахуванням виданого Папою, як главою католицької церкви Конституції від 1 червня 1929 р. Майже з усіх сторін обнесений кам’яною стеной;

Глава держави — Папа — обирається довічно таємним голосуванням дорадчого органу — колегією кардиналів, призначуваних татом довічно (на 1970 р. — 136 чел.).

Папі належить верховна законодавча і виконавча власть.

Функції прем'єр-міністра виконує госсекретарь.

Адміністративне управління територією Ватикану здійснює спеціальна Папська комісія у складі 5 кардиналів і підлеглий їй губернатор. У 1968 з метою управління було створено консульта — дорадчий орган у складі, якого входить 30 людина мирян (24 їх проживають у Римі, а 6 почесні члени — иностранцы).

Охорона Ватикану і церемоніальні функції покладено на швейцарську гвардию.

o Историко-экономическая справка:

Назва Ватикан походить від назви однойменного пагорба березі Тибра, яким у період раннього середньовіччя побудували палац, який з кінця 14 століття постійної резиденцією глави католицькій Церкві. Після об'єднання Італії та приєднання до неї Риму (1870) було покладено кінець світської влади римського тата. Папа не визнав об'єднаного італійського держави оголосив себе «ватиканським в’язнем». Конфлікт між «святим престолом» і урядом Італії було ліквідовано у 1929 року Латеранскими угодами. Відповідно до цих угодам, була створена держава Ватикан, визначено його нинішні межі і поза «святим престолом» зізнавався явний суверенітет України в міжнародній области.

Економічною підвалиною держави є прибутки від капіталовкладень і пожертвувань. Ватикан — одна з найбільших капиталовладельцев, тісно пов’язані з італійськими банками (Банк Риму, Комерційний банк Італії, Банк «Святого Духа» і багатьма іншими) і міжнародними банками (банк Ротшильда, Моргана, «Креді Сюис» і др.).

Капітали Ватикану переважно зосереджено Італії. Ватикан є учасником низки концернів (у сфері виробництва електрики, гумової, хімічної промисловості та інших галузей в промисловості й т. п.) Ватикан має капіталовкладеннями у крупних міжнародних монополіях, соціальній та США, Швейцарії Великобританії, Франції, Іспанії, у низці Латиноамериканських країн. Ватикан є, також, великим земельним власником Італії, Іспанії, ФРН та інших країнах (що сплачується з орендованих земель десятина є джерелом величезної прибутку). У Ватикан стікаються також значні (переважна більшість — США) кошти на вигляді надходжень від віруючих, зборів з податків на церква Косьми і т. п.

Для координації фінансової складової діяльності Ватикану створена (1968 р.) спеціальна Префектура з економічних справам. Значний дохід Ватикан одержує вигоду від закордонного туризму, випуску поштових знаків. Залізнична станція Ватикан (відкрита 1932 р.) пов’язана залізничної гілкою (700 м) з мережею італійських залізних дорог.

o Печатка, радіомовлення, телевидение.

Офіційні видання Ватикану.: — «Акта апостолице седис» («Acta Apostolicae Sedis») — бюлетень латинською мові, публікує папські законодавчі акти, в сучасному вигляді існує з 1909; - «Аннуарио понтифичо» («Annuario pontificio») — щорічне довідкове видання італійською мовою, публикующее інформацію про службах Ватикану та католицькою церкви, і навіть про відомих церковних діячів, грунтується в.

1860.

Офіціозні видання Ватикану (на італійському мові): — щоденна газета «Оссерваторе романо» («L «Osservatore romano»), з 1861, тираж 70 тис. примірників (1968), [недільний номер «Оссерваторе делла доменіка» («Osservatore della domenica»)]; - французькою, англійському, іспанською мовами виходять щотижневі видання цієї газети під тією самою назвою; журнал «Чивильта каттолика» («Сiviltб.

Cattolica") з 1850 виходить двічі на месяц.

Ватикан має радіостанцією (з 1931), яка веде передачі на 45 мовами (1970). З 1949 працює телецентр Ватикана.

o Ватикан — міжнародний центр католицької церкви.

Позиції Ватикану та її роль визначаються тим впливом, яке надає католицька церква на маси віруючих, і тих контролем, який Ватикан здійснює над клерикальными силами. По офіційним католицьким джерелам, в 1969 у світі нараховувалося 613 760 тис. католиків. Їх обслуговувало 433,2 тис. священиків 200 тис. приходов.

Під контролем Ватикану перебувають масові католицькі організації. Більшість їх входить до системи «Католицького дії» — комплексу організацій, що охоплюють різні верстви і групи населення. Існує (1970 р.) близько сорока міжнародних католицьких организаций.

Найбільші: — Світовий союз жіночих католицьких організацій (36 млн. чоловік у 61 країні); - Світову федерацію католицької молоді (10 млн. чол. в 81 країні) і др.

Вплив на робітничий клас ввозяться основному через Всесвітню конфедерацію праці (до 1968 — Міжнародна конфедерація християнських профспілок; 12,5 млн. чол. в 75 країнах). Ватикан спирається у своїй діяльності на клерикальні політичні партії (понад 30 1968;го); дехто з тих партій знаходяться саме в власти.

Ватикан — найбільший религиозно-идеологический центр католицизму. Під його контролем перебувають численні католицькі навчальними закладами, католицька печатку, радіо, кіно, телевидение.

У центрі - собор та Європейська площа св. Петра.

Пропагандистські сили Ватикану активно виступають проти комунізму. Соціальна доктрина Ватикану захист приватної власності, класового розподілу суспільства, класового нерівності тощо. Основні ідеологічні і практичні рекомендації викладаються виступи тата і в энцикликах — посланнях тата до духівництва і віруючим, а окремих випадках — до «людям доброї воли».

Історія зовнішньої політики України Ватикану свідчить про її зв’язках із політикою найбільших імперіалістичних держав. Протягом років, попередні 2- і світової війни, Ватикан співпрацював із фашистськими державами. У 1929 він підписав конкордат з Італією, в 1933 — з Німеччиною, 1940;го — з Португалією. У разі агресії фашистських держав проти республіканської Іспанії (1936—39), Чехословаччини (1938— 1939), Албанії (1939), Польщі (1939) Ватикан не підняв голоси протесту проти злочинів фашизму і буде потурав їм. У цей час основою політики Ватикан стає войовничий антикомунізм (спроба організації хрестового походу проти СРСР 1930, антикомуністична энциклика «Divini Re-demptoris» в 1937 і т.д.). Під час 2-ї Першої світової 1939—45 У. був однією з центрів переговорів про сепаратний мир між представниками фашистської Німеччині, й Італії та представниками навіть Англії. Після закінчення і розгрому фашистських держав У. заявив невизнання повоєнної кордону Німеччини по Одеру — Нейсе (послання Пія XII німецькому епископату в 1948).

Ворожнеча до комунізму зробила Ватикан після 2-ї Першої світової союзником найбільш агресивних імперіалістичних кіл навіть ін. капіталістичних країн їх до боротьби проти сил демократії та соціалізму. Ватикан привітав плани освіти агресивного військовим блоком НАТО (апостолическое послання Пія XII у лютому 1949) й військової Західноєвропейського союзу (заяву Пія XII від 3 жовтня 1953). У 1949 опубліковано декрет, яким відлучали від церкви комуністи і ті, хто співробітничає з ними чи читає комуністичну печатку. Ватикан та її клерикальна агентура намагалися перешкоджати розвиткові соціалістичних революцій у країнах народної демократії. Керівники Ватикану виступили проти тих заходів народнодемократичної влади, які завдавали удару економічним позиціям католицькій Церкві (наприклад, протест Ватикану в 1947 чехословацькому уряду щодо секуляризації церковних в Чехословаччини, репресивні відлучення багатьох осіб від церкви у Румунії 1951;го, у Польщі — в 1953). У Польщі, Чехословаччини та інших. країнах Ватикан прагнув активізувати діяльність сил політичного клерикалізму — католицьких політичних і громадських світських організацій. У 1949 було видано декрет, засудив патриотически-настроенных священиків і мирян-активистов Чехословаччини, отказывавшихся слідувати про империалистическому курсу Ватикану. Ватикан підтримував контрреволюційний заколот в Угорщини у 1956, однією з активних учасників якого було кардинал Міндсенті. Після 2-ї Першої світової Ватикан розгорнув наклепницьку кампанію проти Радянського держави; у західних районах СРСР агенти Ватикану з середовища реакційного католицького духівництва і зрадників Батьківщини намагалися завадити відновленню народного господарства. У найбільш чіткої формі антирадянська позиція Ватикану, характерна 50-х рр., було викладено в «Апостолическом посланні народам Росії» Пія XII (7 липня 1952).

Розвиток світового революційного процесу призвело до у себе всебічне ослаблення позицій У., зниження впливу католицькій Церкві на маси (в буллі «Humanae salutis», 1962, Іоанн XXIII порівнював сучасний етап існування католицькій Церкві «із найбільш трагічними часом її історії»). У зв’язку з цим керівники Ватикану змушені були переглянути політичну лінію Ватикану, намагаючись пристосувати її до зміненим умовам у світі. Еволюція соціальну доктрину католицькій Церкві знайшла свій відбиток у энциклике «Mater et Magistra» («Мати і наставниця», 1961), в якої містяться елементи буржуазного реформізму. Проявом нової тенденції Ватикану стосовно питанням війни і миру з’явилися виступи Іоанна XXIII в 60-х рр. на захист миру і поза рішення спірних міжнародних питань шляхом переговорів. Основні засади політики клерикального пацифізму сформульовані в энциклике «Pacem in terris» («Світ землі», 1963), соціальній та пастирської конституції «Про церкву годі в світі», виробленої на Вселенському соборі 1962—65 гг.

Принаймні зміцнення соціалістичного ладу країнах Центральної і Східної Європи став поступово намічатися більш реалістичний підхід Ватикану до країнам соціалізму. У 60-х роках рр. вперше у міжнародній практиці ввійшли обмін посланнями і зустрічі між деякими керівниками соціалістичних держав і Папою Римським. Розвиток взаємин Ватикану з соціалістичними країнами знайшло відображення у підписанні: 1) в 1964 угоди між Ватиканом й Угорщиною, регулюючого деякі практичних запитань, пов’язані з діяльністю католицькій Церкві в.

Угорщини; 2) в 1966 р. протоколу нормализующего відносини між Ватиканом и.

Югославией.

Ватикан підтримує офіційні дипломатичних відносин з Республікою Куба, і з серпня 1970 і з Югославией.

Велику увагу Ватикан приділяє діяльності з зміцненню позицій католицькій Церкві у що розвиваються. З 50-х рр., за умов краху колоніальних режимів в Азії, і Африці, Ватикан зробив активні заходи зі створення місцевих кадрів вищого католицького духівництва: в 1952 було призначено єпископами місцеві католицьких священиків в Руанді, Басутоленде, Танганьике, Сенегалі; в 1953 — в Нігерії; 1954;го — в Бірмі і Південній Африці й т.д. 28 березня 1960 римський тато вперше возвёл африканця в сан кардинала (Л. Ругамбву). У ці ж роки особливу увагу приділялося освіті місцевих католицьких церков: в 1950 — в Британської Західної Африці, в 1953 — в Британської Східної Африці, в 1955 — в Бірмі, Південної Родезії, Малайі, Марокко, на Мадагаскарі тощо. Було встановлено дипломатичних відносин із молодими державами Африки й Азії. Переказ основ політики клерикального неоколоніалізму католицькій Церкві в країнах дається в энциклике «Populorum progressio» («Прогрес народів», 1967). У 1970 У. був представлений у Азії 14 дипломатичними представництвами, у країнах Африки — 16. Загалом у 1970 р. у Ватикану було 64 закордонних дипломатичних представництва (у цьому числі 14 у Європі, 19 в Латинської Америки). З іншого боку, Ватикан має 15 апостолических делегацій (не які мають дипломатичного характеру), у цьому числі у навіть Великобританії. Ватикан має постійних спостерігачів при ООН, ЮНЕСКО, Міжнародної організації праці та деяких ін. міжнародних організаціях. У 1971 Ватикан заявив про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної оружия.

Нові явища у діяльності Ватикану не означають відмовитися від традиційного антикомуністичного курсу в ідеології. Свідченням служать виступи деяких керівників Ватикану, випади проти «атеїстичного комунізму» в энциклике Павла VI (тато з 1963) «Ecclesiam suam» (1964), заяву кардинала Оттавиани в 1965 про збереження у силі антикомуністичного декрету 1949 і пр.

Навколо питань, що з певними аспектами сучасного курсу Ватикану, зокрема питанням збереження світу землі та політики щодо соціалістичних країн, йде гостра боротьба різних тенденцій в католицькому русі багатьох країн, зокрема у самому Ватикані, між так званими обновленцами і консерваторами.

o Архитектура.

Ватикан є грандіозний архітектурний комплекс, де культові, палацеві і кріпаки споруди поєднуються твори садово-паркового мистецтва. Архітектурне історія Ватикану перегукується з 4—5 ст. Урочистим входом до Ватикану служить обрамлена колонадами овальна площа св. Петра (1657—63, архітектор Л. Берніні). Колонади ведуть до найбільшому католицькому храму світу — собору св. Петра (площа 15 160 м, висота 132,5 м, побудований у 1506—1614, архітектор Браманте, Мікеланджело, Дж. делла Порта, Виньола, До. Мадерна та інших.; в інтер'єрі — мармурову «Оплакування Христа» Мікеланджело, бронзовий балдахін, кафедра й надгробка роботи Берніні тощо.). До З. собору — великий (55 тис. м2) дворцовый ансамбль, побудований основному 15—16 ст.: капела Миколи V (з фресками Беато Анджелико), апартаменти Борджа (з фресками Пинтуриккьо), Сикстинська капела (з фресками Мікеланджело, Перуджино, Боттічеллі, Гірландайо), капела Паолина (з фресками Мікеланджело); Лоджії і Станцы (зали), розписані Рафаелем та її учнями; величні двори — Бельведера і Сан-Дамазо, побудовані між 1503—45 у проекті Браманте; парадний вхід у палац — Королівська драбина (Скала Реджа; 1663—66, архітектор Л. Берніні). Двори Бельведера і Пинии.

У палацах — Ватиканська бібліотека (з унікальним зборами рукописів), музеї античної скульптури (Пио-Клементино, Кьярамонти і Новий корпус), Грегорианские єгипетський і етруська музеї та ін. У садах Ватикану — Казино Пія IV (1558, архітектор П. Лигорио), будинок Ватиканської пінакотеки (збори італійського живопису до 17 в.) та інших. На території Ватикану перебувають покої тата, радіостанція, друкарня, поштамт тощо. Власністю Ватикану є також раннехристианская базиліки 4 в. — Сан-Джованни ін Латерано, Санта-Марія Маджоре і Сан-Паоло фуори ле Мура, — Латеранский палац (16 в.) та інших. будівлі у Римі, літня резиденція тата в Кастель-Гандольфо (17 в.).