Буряти

Буряты

Самоназвание бурятів — буряяд, буряят. Росіяни називали бурятів братніми людьми. Буряти — корінне населення Республіки Бурятія, Усть-Ординського Бурятської автономного округу Іркутської області й Агинского Бурятської автономного округу Читинської обл. Буряти мешкають в Монголії (34,7 тис. чол., 1989 р.), Казахстані (1,2 тис., 1989 р.), інших країнах СНД (2,5 тис., 1989 г.).

Численность Російській Федерації: 1989 р. — 417,4 тис. чол., зокрема: Бурятія — 249,5 тис., Іркутської області - 77,3 тис., їх 49,3 тис. в Усть-Ордынском Бурятском автономному окрузі, Читинської області - 66,6 тис., їх у Агинском Бурятском автономному окрузі - 42,3 тис. чол., за іншими районах РФ — 24 тис., в тому числі у Москві - 1,5 тис., Санкт-Петербурзі - 1,0 тис. людина.

Среди бурятів вирізняються такі етнічні групи: булагаты (Усть-Ордынский Бурятський автономний округ), эхириты (Баргузинский, Баяндаевский, Кударинский райони Бурятії, Усть-Ордынский Бурятський автономний округ), хонгодоры (буряти Іркутської області поза Усть-Ординського Бурятської автономного округу), хоринцы (Агинский автономний округ Читинської області, Хоринский та інші райони Бурятії), буряти північних районів (Баунтского та інших.) Бурятії (значною частини — асимільовані евенки) і селенгинские буряти (центральні і південні райони Бурятії); в 1897 р. хоринцы становили 36% чисельності російських бурятів, булгаты — 28%, эхириты — 10%, хонгодоры — 6%, селенгинские буряти — 20%.

Антропологически буряти — типові представники центрально-азіатського типу монголоидов, у бурятів північних районів Бурятії помітна домішка байкальської типу сибірської, чи североазиатской, монголоїдній раси.

Бурятский мову належить до монгольської групі алтайської мовної сім'ї. Крім бурятської серед бурятів поширений також монгольський мову. Бурятський мову підрозділяється на 15 діалектів. Бурятський мову вважає рідною 86,6% російських бурятів (1989 р.).

Большая частина бурятів (забайкальські) до 1930 р. користувалася старомонгольской писемністю. У 1931 р. з урахуванням хоринского діалекту було створено писемність спочатку на базі латинської, та був (з 1939 р.) — російської графіки.

По офіційними даними, в дореволюційний період західні буряти переважно сповідували православ’я, східні були прихильниками ламаїзму, одній з форм буддистського віровчення. Попри християнізацію західних бурятів, у тому числі стійко зберігалися традиційні вірування, шаманізм. Віруючі буряти в Забайкаллі - буддисти.

В період появи перших російських переселенців в Прибайкалля переважну роль економіці бурятських племен відігравало кочове скотарство. Буряти розводили овець, велика рогата худоба, кіз, коней і верблюдів (перераховані за значенням в спадному порядку). Сім'ї скотарів переміщалися за чередами. Додатковими видами господарську діяльність були полювання, землеробство і рибальство, розвиненіші в західних бурятів; узбережжя Байкалу існував промисел нерпы.

В протягом ХVШ-ХIХ ст. під впливом російського населення економіці бурятів сталися зміни. Суто скотарське господарство збереглася лише у бурятів, жили по річці Онону на південному сході Бурятії. За інших районах Забайкалля склалося комплексне скотоводческо-земледельческое господарство, у якому лише багаті скотарі продовжували кочувати цілий рік, скотарі середнього достатку і власники нечисленних стад перейшли до часткової чи повної осілості і вони займатися землеробством. У Предбайкалье, де землеробство як підсобній галузі практикувалося й раніше, склався земледельческо-скотоводческий комплекс.

Бурное розвиток капіталізму у Росії у другій половині ХІХ ст. торкнулося і територію Бурятії. Проведення Сибірській залізниці та розвитку промисловості, у Південної Сибіру дало поштовх розширенню землеробства, підвищенню його товарності. У господарство заможних бурятів з’являється машинна сільськогосподарська техніка. Бурятія стала однією з виробників товарного зерна.

За винятком ковальського і ювелірного справи буряти було невідомо розвиненого ремісничого виробництва. Їхні господарські і побутові потреби практично цілком задовольняло домашнє ремесло, котрій сировиною служили деревина і продукція скотарства: шкіра, шерсть, шкіри, кінський волосся та інших. Буряти зберегли пережитки культу «заліза »: залізні вироби вважалися оберегом. Нерідко ковалі одночасно були й шаманами. До них ставилися з пошаною і забобонним страхом. Професія коваля була спадкової. Бурятские ковалі і ювеліри відрізнялися високий рівень кваліфікації, та його вироби широко розходилися по Сибіру та Азії.

Традиции скотарського господарства і кочового побуту, попри зростання ролі землеробства, залишили у культурі бурятів значний слід.

Древней формою бурятської традиційного житла була типова кочевническая юрта, основу становили легко транспортовані ґратчасті стінки. Усередині традиційного бурятської житла, як й інших скотарських народів, існувало певне звичаєм розміщення майна України та посуду. За осередком навпаки входу перебувало домашнє святилища, де з бурят-ламаистов стояли зображення будд — бурханы і чаші з жертовної їжею, а й у бурят-шаманистов перебував ящик з людськими фігурками і шкурками тварин, які вшановувались як втілення духів — онгоны.

Мужская і жіноча одяг бурятів щодо мало розрізнялася. Нижня одяг складалася з сорочки штанів, верхня являла собою довгий вільний халат із ароматом праворуч, який подпоясывался широким матер’яним поясом чи ремінним поясом. Заміжні жінки поверх халатів носили жилет-безрукавку — уджэ, мала розріз попереду, що також робилася на підкладці. Улюбленими прикрасами жінок були скроневі підвіски, сережки, ожерелья, медальоны.

В їжі бурятів велике місце займали страви, виготовлені з молока та молочних продуктів. Про Запас заготовлялось як кисле молоко, а й сушена спресована творожистая маса — хурут, яка заміняла тваринникам хліб. Подібно монголам, буряти пили цегельний чай, куди наливали молоко і клали сіль і сало. По офіційними даними, в дореволюційний період західні буряти в основному сповідували православ’я, східні були прихильниками ламаїзму, однієї форму буддистського віровчення. Ламаїзм, утвердився біля Бурятії в ХVШ в., справді пустив там глибоке коріння. Православ’я ж, навпаки, не зуміло витіснити древні шаманистские вірування і поверховий характер.

В 80−90-ті рр. в Бурятії помітне пожвавлення національної самосвідомості, розгортається рух за відродження культури й мови. Здійснюються заходи державно-правового забезпечення збереження і розвитку бурятської культури і мови. Прийнята Конституція Республіки Бурятія, засновані державний прапор і гімн; бурятський мову поруч із російською проголошений державною мовою.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.