Бенін

Бенин

Республика Бенин

Площадь: 112,6 тис. км2.

Численность населення: 5,6 млн. людина (1997).

Государственный мову: французский.

Столица: Порто-Ново (200 тис. жителів, 1997).

Государственный свято: незалежності (1 серпня, з 1960 г.).

Денежная одиниця: африканський франк.

Член ООН з 1960 р., ОАЄ і др.

Бывшая французька колонія Дагомея в 1975 р. отримав назву Народна Республіка Бенін (під назвою могутнього колись африканського держави). Держава лежить у Західної Африці, березі Гвінейської затоки. На заході межує з Про те, на північному заході — з Буркіна-Фасо, північ від — з Нігером, Сході — з Нігерією. На півдні омивається водами Атлантичного океана.

Большинство населення — хліборобські народи. Більше 50% мешкають Півдні в центрі — фон, аджа та інші родинні їм народи. На сході живуть йоруба (12% населення), на північному заході і сході — сомба, гурма, бариба (20%), на півночі, біля кордону з Нігером, — сон-гаи, джерма, буса, хауса. У північних і центральних районах живуть скотарі фульбе: у регіоні їх не вважають найбільш майстерними пастухами, і хлібороби віддають їм свій худобу на випас. На узбережжя Крісто й у містах численні мулати (нащадки від змішаних шлюбів креолів і французів з африканками). Уродженці Беніну відомі своїм мистецтвом бронзового лиття, різьби з дерева, ткацтвом і плетеними виробами. У колоніальний період Дагомею (Бенін) називали «Латинським кварталом» Західної Африки: вже тоді рівень освіченості населення тут було вище, ніж у сусідніх колоніях. У 1997 р. частка грамотних серед дорослих становила 35%, до шкіл навчалося 66 — 69% дітей від 6 до 12 років. У дивовижній країні працює національний університет. Бенинские письменники, юристи, політологи, економісти широковідомі в Африке.

В столиці Порто-Ново перебувають парламент, багато державних установи. Окраса міста — етнографічний музей, де зібрані багатющі колекції по історії народів країни, зразки їх творчості. Катону (близько 600 тис. жителів) — політичний, економічний і культурне центр, морської порт. Тут працює резиденція глави держави полягає, працюють уряд, найважливіші державні служби, посольства, банки, національний університет, радіо, телебачення, промислові предприятия.

Абомей — давня столиця держави Дагомея. Тут зберігся двірський комплекс XVIII — ХІХ ст. з парадно прикрашеними залами, святилищами і гробницями. Тепер це Національний історичний музей, де помітні унікальні зразки національного бронзового лиття, прикрашені різьбленням з дерева трони правителів, старовинні кольорові панно з тканини з аплікаціями, які зображують священних тварин — хранителів государів Дагомеи. Такі панно зустрічаються лише у Беніні. Прибережний місто Віда зберігає залишки фортів XVII в. Тут перебувають Музей работоргівлі і Храм священних пітонів (символ життя в народу фон).

Число туристів, що у Бенін, стає дедалі більше. Доходи лише від туризму займають друге місці після надходжень від цього сельхозяйственной продукции.

На приморській низовини клімат — екваторіальний; у центрі й північ від — субэкваториальный і тропічний. На узбережжі — вологі тропічні лісу, кокосова і олійна пальми. У центрі й північ від — лесосаванны (акації, баобаби і дерева карите) і трав’янисті савани (трава — до 3 м заввишки).

В середньовіччі біля Беніну існувало кілька держав, найбільшим була Дагомея. У XVII — XVIII ст. вона почала найважливішим центром работоргівлі в Західної Африці (звідси назва Невільничий Берег). З 1904 р. Дагомея — колонія Франції. У 1960 р. було проголошено незалежна Республіка Дагомея. У 1972 р. після п’яти державних переворотів до тієї влади прийшла група офіцерів на чолі з М. Кереку. У 1975 р. Дагомея отримав назву Народна Республіка Бенін. У 1990 р. Загальнонаціональна конференція висловилася за лібералізацію економіки та суспільно-політичного життя, було дозволено многопартийность.

Бенин — республіка. За конституцією 1990 р. главу держави й уряду — президент. Законодавчу влада веде Національні сходи. У дивовижній країні діють понад 100 політичних партій та объединений.

Придерживаются місцевих традиційних вірувань і культів 60% бенинцев. У південних районах поширене християнство (переважно католицтво) — більш 20% населення. У північних районах переважає іслам, вплив що його останні десятиліття усиливается.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.