Фінансовий механізм

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Фiнансовий механiзм — це сукупнiсть конкретних форм і методiв забезпечення розподiльчих і перерозподiльчих вiдносин, утворення доходiв, фондiв грошових коштiв. Склад фінансового механізму показань на малюнку 3.

Яким ж чином й із допомогою які форм й методів здійснюється розподіл й перерозподіл виробленого в суспільстві національного продукту й національного доходу?

Перш на, вказані процеси знаходять відображення у фінансовому плануванні — діяльності по складанню планів формування, розподілу й використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб «єктів господарювання, їхнього про «єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому. У фінансових планах вказуються основні пропорції розподілу створеної вартості через задоволення власних виробничих потреб, спрямування частини коштів на сплату податків й обов «язкових зборів, стимулювання працюючих, інвестування тимчасово вільних коштів та ін.

У фінансовому плануванні важливим є застосування принципів наукового обгрунтування показників плану й забезпечення їхнього стабільності, використання прогресивних норм й нормативів, математичних методів та електронно-обчислювальних машин.

При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні, як діяльності, заговорили українською у «язаній з необхідністю втручання в розподільчі процеси із метою ліквідації диспропорцій, подоланню «вузьких місць », своєчасному перерозподілу коштів, забезпеченню досягнення запланованих результатів.

як при складанні фінансових планів, то й при їхнього виконанні, а, по закінченні певних періодів проводитися фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу й перерозподілу валового національного продукту й національного прибутку за відповідними фондами грошових коштів та їхнього використанням за цільовим призначенням. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного й поступового розвитку економіки країни.

Здійснення системи розподільчих й перерозподільчих відносин відбувається з використанням методів фінансового забезпечення суб «єктів господарської діяльності, основними із них є:

— бюджетне фінансування як надання коштів із бюджету на безповоротних засадах;

— кредитування — це надання коштів за принципами поворотності, платності, строковості й забезпеченості;

— самофінансування передбачає відшкодування видатків суб «єктів господарювання по основній діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

— оренда (лізінг) — це передача майна у користування за певну плату й на певний строк;

— інвестування — процес вкладання грошей в тих чи інші про «єкти із розрахунком на збільшення їхні вартості, а також отримання додаткового доходу.

— фінансове регулювання діяльності відбувається, в першу чергу й головним чином, через оподаткування як вилучення.

частини доходів підприємств й організацій, а також населення й спрямування цих коштів в бюджети та державні цільові фонди для задоволення державних потреб. У умовах ринкової економіки використання адміністративних методів впливу надто обмежене, й тому головний акцент у регулюванні економіки робиться на оподаткуванні.

Конкретними формами здійснення процесів розподілу й перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до які відносяться податки, обов «язкові збори, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів в бюджетних установах, орендна плата, відсоток за кредит, дотації, субсидії, субвенції, заохочувальні фонди, штрафи, пеня, премії та ін. Особливістю фінансових важелів є ті, що смердоті засновуються на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, організацій, населення.

Звичайно, що серед всіх фінансових важелів особливе місце займають податки й збори із допомогою які держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність й стимулює її, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадження й споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсів тощо. Система оподаткування в Україні знаходиться в процесі реформування, завданнями якого є: послаблення податкового тягаря на виробників, надання пільг інвесторам й експортерам готової продукції, забезпечення стабільності й простоти у справлянні податків, уникнення подвійного оподаткування, посилення відповідальності за сплату податків.

Одним із напрямів впливу держави на темпи суспільного відтворення є встановлення норм амортизаційних відрахувань, визначення методів нарахування амортизації, застосування прискореної амортизації із метою сприяння розвитку науково-технічного прогресу. При цьому особливого значення набуває наукове обгрунтування розмірів норм амортизації бо, як їхні значне збільшення, то й зменшення має негативні наслідки.

Для зацікавлення суб «єктів господарювання в досягненні певних результатів використовуються фінансові стимули. До.

них належати заохочувальні фонди, котрі утворюються із прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (до того числі дотації підприємствам, діяльність які має важливе значення для економіки), фінансування підготовки й перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги (пільги по податках та можливість проведення прискореної амортизації).

Заохочувальні фонди із прибутку підприємств створюють необхідні стимули для досягнення кращих результатів господарювання, бо саме ці фонди є головним джерелом коштів для матеріального стимулювання працюючих, задоволення соціальних потреб та виробничого розвитку. Визначення пріоритетності тихий чи інших напрямків використання чистого прибутку є виключно внутрішньою справою самих підприємств.

Спеціальні фінансові пільги також сприяють створенню сприятливих умів для окремих господарських суб «єктів й застосовуються переважно у вигляді повного чи часткового звільнення від податків, застосування деференційованих ставок оподаткування, виключення певних торб із оподатковуваних доходів, надання права на проведення прискореної амортизації. Одночасно ринковий механізм передбачає створення для всіх підприємницьких структур рівних умів для діяльності, й тому перелік пільг в оподаткуванні не винен бути значним.

До фінансових стимулів належить й фінансування за рахунок державних коштів розвитку галузей народного господарства, їхнього структурної перебудови, підготовки й підвищення кваліфікації робочої сили, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів. Алі в сучасних умовах хронічного дефіциту централізованих фінансових ресурсів обсяг коштів, що направляються на задоволення вказаних потреб, обмежений.

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб «єктів господарювання у виконанні взятих вол «язань (договірних.

умів, сплати податків й зборів тощо). У умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штраф й пеня.

Штраф — це мiра матерiального впливу на винних у порушеннi законодавства, угод чи дiючих правил. Накладаються, як правило, в твердiй грошовiй сумi.

Пеня — застосовується при несвоєчасному виконаннi грошових вол «язань і нараховується протягом дня прострочення. Розмiр пенi встановлюється у відсотках вiд суми простроченого платежу.

Для нормального функціонування фінансового механізму, а його складі фінансових методів й важелів, необхідне відповідне їхнього нормативно-правове забезпечення, яку представлене, в першу чергу, Конституцією України, великою кількістю законів, а також підзаконних нормативно-правових актів.

Закони приймаються найвищим законодавчим органом — Верховною Радою України, є обов «язковими до виконання, мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Велике значення в регламентації фінансових відносин мають такі закони: «Про власність », «Про систему оподаткування », «Про бюджетну систему України », «Про підприємництво », «Про підприємства в Україні «та інші.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі діючих законів й у їхні виконанні. До таких документів належати Укази Президента України, Декрети, Постанови Кабінету міністрів, інструкції, накази міністерств, міжнародні домов, укладені й ратифіковані Верховною Радою України тощо.

У сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, котрі вирішуються при цьому це:

— створення передумов для розвитку ринку;

— забезпечення раціональних пропорцій розподілу й перерозподілу валового національного продукту й національного доходу;

— вихід з фінансової кризи й забезпечення необходимых темпів економічного зростання;

— науково-обгрунтоване фінансове планування й прогнозування обсягів централізованих й децентралізованих фінансових ресурсів, їхні розподілу й використання;

— підвищення результативності фінансового контролю;

— вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів й санкцій;