Початки людської цивілізації на терені України

Початки людської цивілізації на терені України.

Територія України заселена людьми із найдавніших часів. Учені вважають, що понад мільйон років тому найдавніші люди (архантропи) прийшли на південь Європи. Близько 800 тис. років тому смердоті із «явилися в Закарпатті (стоянка Королеві), понад 300 тис. років — у Подністров «ї (Лука-Врублівецька), а інших регіонах України. Процес розселення, освоєння людиною нових земель тривав на всіх етапах кам «яного віку, який археологи поділяють на давній кам «яний вік (палеоліт), середній кам «яний вік (мезоліт) й новий кам «яний вік (неоліт).

Найтривалішим етапом був палеоліт (від появи людини до 10—11 тисяч років тому). Первісні в цей годину користувалися примітивними знаряддями роботи, котрі виготовляли із дерева й каменю (загострені палиці, скребла, гостроконечники тощо). Вони займалися збиральництвом й полюванням. У пошуках їжі часто переходили із місця на місце, їхнього колективи не були сталими. Цей період в історії людського суспільства багато дослідників характеризує як годину первісного людського стада. На думку вчених, лише завдяки колективному співіснуванню людина змогла вижити в непростих кліматичних умовах. Знайдені матеріали свідчать, що первісні люди знали вогонь, уміли споруджувати житла, використовуючи кістки та шкіри тварин.

Крім згаданих, на територї України найвідомішими стоянками епохи палеоліту були Коба, Холодний Грот, Заскельне (в Кріму); Кодак й Орел (в Надпоріжжі); Деркул (на Сіверському Дінці); Антонівка (в Донбасі); УмІнка (под Одесою), Радомишль й Ракта (на Волині).

Близько 35—40 тис. років тому на зміну неандертальському приходити кроманьйонський тил, що дістав назву людини розумної. З його появою дородову громаду замінює родова організація суспільства. Кожен рід включав кровноспоріднених членів колективу. Спорідненість у роді визначалася за материнською лінією. Жінка виступала в ролі берегині сімейного вогнища. Усе це зумовило виникнення матріархату.

У пізньому палеоліті уже існує релігія, були обряди погребение. Поряд із релігією виникає палеолітичне мистецтво (ритуальні малюнки, рІзб «ярство).

Близько 10—11 тис. років тому палеоліт змінився мезолітом (IX—VI тис. до зв. е.). У цей годину із «є великі знаряддя для обробки дерева — кам «яні сокири й тесли (макроліти), а також мікроліти (пластини завтовшки 1 мм). Їх використовували для вкладишєвих знарядь (наконечники списів, стріл, гарпунів, ножів).

У період мезоліту було б винайдено цибулю й стріли; мисливство було б провідною галуззю господарства, людина розпочала приручати тварин. Розвивається рибальство із використанням чов-нІв, сіток, гарпунів.

У мезоліті формується племінна організація, із «є відмінності в способі життя різних груп людей.

Родоплемінний лад, що склався в мезолітичну епоху, розвивається упродовж нового кам «яного віку — неоліту (кінець VI—III тис. до зв. е.). Саме в неолітичній епосі, на основі особливостей кераміки та крем «яних виробів, виготовлення які збагатилося новими засобами (розпилювання, шліфування, свердління), на територї України вчені виділяють буго-дністровську, сурську, днІпро-донецьку, лінійно-стрічкову та млино-гребінцеву культури кераміки.

Дослідження пам «яток неолітичної епохи в Україні дали підстави для висновку, що саме за годину людина переходити від споживацького господарства до відтворюючого (землеробства й скотарства).

Корінним зламом в Історії людства було б освоєння металів. Першим металом, який використала людина, був мідь. Алі ще довго мідь співіснувала із кам «яними виробами, тому цю епоху називають мідно-кам «янннм віком — енеолітом.

У період неоліту та енеоліту територію України заселяли дві основні групи племен: землероби, які освоїли Правобережжя, й скотарі, котрі гаялися в степових й лісостепових зонах Півдня й Південний одразу ж, тобто відбувався перший великий суспільний поділ праці.

Змінюється соціальна структура суспільства: має місце майнове розшарування, посилюється інститут батьківського права в роді. З цієї доби відомі Перші заможні погребение. У епоху енеоліту із «являється обряд курганних поховань, що набув особливого поширення в степовій частині Європи.

Велике значення для вивчення енеоліту в Україні має трипільська культура, котра був відкрита наприкінці XIX ст. поблизу з. Трипілля на Київщині. Сфера Й поширення в IV— III тис. до зв. е. — Лісостепове Правобережжя й Подністров «я, Волинь й Степове Причорномор «я. Основними галузями господарства трипільців були землеробство й скотарство. Знаряддя роботи виготовляли переважно із каменю, рогу, кісток.

Трипільські племена займалися керамічним виробництвом господарського І побутового посуд, різного за формою, з спіральним орнаментом. Особливого розвитку набула пластика. Трипільці виліплювали із глини жіночі статуетки, фігури тварин, моделі жител. Свої будинки — однечи двоповерхові — споруджували із глини на дерев «яному каркасі. Вони малі прямокутну форму розміром від 20 до 50 кв. м. Забудова поселень здійснювалась по палі. На поселенні Майданецьке на Черкащині площею 300—400 га будинки стояли десятьма концентричними колами, розділеними вулицями; зафіксовано залишки близько 2 тис. жител. Такі сам поселення-гіганти, що їхні умовно називають «протомістами», виявлено поблизу сіл Доброводи й Талянка (Черкащина).

Розвиток суспільних відносин й знарядь роботи в період енеоліту сприяв створенню передумов для вступу людства в епоху бронзи. У межах Східної Європи її датують II—1 тис. до зв. е. На півдні України вон змінюється скіфською добою раннього залізного віку. Бронзові знаряддя швидко витіснили мідні. Протягом ЇЇ тис. до зв. е. на нинішніх українських землях існувало понад 10 археологічних культур, серед які катакомбна, зрубна та сама культура багатоваликової кераміки. У епоху бронзи відбувався подальший розвиток продуктивних сил й виробничих відносин, внаслідок чого сус-пільство поступово переходило від первіснообщинного ладу до станово-класового. Подальшого розвитку набували ремесла: бронзоливарне, гончарне, ткацьке, обробки каменю, різьб «ярське, плетіння. Так відбувався другий суспільний поділ роботи — відокремлення ремесла від землеробства. Поглиблюється процес суспільного розшарування, що призводило до сутичок між різними племенами.

У ці часи зростає роль батьківського права в роду, що зумовлює встановлення патріархальних відносин. Шлюб ставши патріархальним, споруджують малі приміщення, придатні для проживання однієї сім «ї, із «являється моногамне форма шлюбу.

У І тис. до зв. е. на територї України із «є Перші залізні знаряддя роботи. Перехід до залізного віку означав створення передумов для розкладу родоплемінного ладу, хоча не всюди одразу виникло класове суспільство.

75. Конституція України — основний закон держави. Обставини прийняття та значення Конституції України.

Конституція — політичний, нормативно-правовий акт держави (0сновний Закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації й діяльності державних органів, права та обов «язки ґромадан. Конституція могутній засіб політичного управління суспільством, юридична база всього законодавства держави, основа наукових розробок у сфері права, найважливіше джерело права•.

Конституції України як Основного Закону держави властиві особливості правового статусу: вон має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави. Їй притаманна підвищена стабільність. Існує підвищена відповідальність за порушення її норм.

Конституційний процес в Україні, як процес підготовки нової Конституції України, розпочався із прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 июля 1990 р.), У ній передбачалось вироблення нової Конституції. Було утворено комісію із вироблення нового Основного закону (Конституційна комісія) й відповідну Робочу групу. Вона підгоіувала концепцію Конституції, котра був схвалена Верховною Радою,.

Після проголошення незалежності певний годину мала чинність Конституція УСРР у тій частині, Яка не суперечила законам України, прийнятим после 24 серпня 1991 р• Це було б зумовлено обставинами перехідного періоду• Проголошення незалежності й референдум 1 грудня 1991 р. дещо активізували конституційний процес. У 1992 р. було б підготовлено офіційний проект, який в одного ж року було б винесено на всенародне обговорення-Доопрацьований проект Конститції було б подано 1992;го р•, а другий якщо в жовтві 1993 р. до Верховної Заради. 3 різних причин, як про «єктивних то й суб «єктивних, усі ці проекти то й відмовлялися Основним законом України. Так закінчився перший етап сучасного конституційного процесу в Україні.

Позачергові вибори народних депутатів й Президента України (1994 р•) дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопаду 1994 р. конституційну комісію було б переформовано, її очолили Л. Кучма й 0.Мороз.

Життя вимагало невідкладного розв «язання багатьох складних проблем державотворення. У результаті виникла ідея «Малої Конституції України », котра знайшла своє втілення у проекті закону «Про державну уладові й місцеве самоврядування в Україні «. Алі Верховна Рада України відхилила його. У зв «язку із цим виникла певна колізія між Президентом України, виконавчою й законодавчою владами.

3 метою розв «язания конфлікту 8 червня 1995 р. було б прийнято Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади й місцевого самоврядування в Україні на період в Україну » .

11 березня 1996 р• Конституційна комісія схвалила проект• Конституції й передала його на розгляд Верховної Заради. 24 апреля ВРУ прийняла поданий проект• в основі. 5 травня 1996р. було б створено Тимчасову спе-ціальну комісію ВРУ із доопрацювання проеку Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій й груп. У червні комісія завершила свою роботу й внесла доопрацьований варіант до ВРУ. Розпочалась робота по обговоренню. Алі політичні суперечки заважали плідній роботі. До 26 червня ВРУ не прийняла жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимими затягування конституційного процесу, 26 червня Президент України підписав Указ, який призначав на вересень 1996 р• Всеукраїнський референдум із питань затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи із найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було б відновлено пленарне засідання, яку тривало всю ніч. 28 червня нову Конституцію було б прийнято.