Соціальний захист особистості

Соціальний захист особистості

Панування права вимірюється ступенем розвиненості й гарантованості свобод особини, юридичним характером її взаємозв «язків з суспільством й Державою. Основним гарантом свобод особини є держава, але й бо держава поняття абстрактне, то вон знаходить своє вираження в чиновницькому апараті. Відповідно, фактично свободи особини захищає бюрократичний чиновницький апарат, що зовсім в цьому. Користуючись правом захисту свободи людини, апарат може привласнити собі більшу свободу, ніж йому належить по Конституції. Для стримування апетитів чиновників й для более ефективного захисту прав людини необхідно залучати суди, що повинні складатися із представників самого народу. Тоді якщо виключатися сама можливість домовитися між різними гілками бюрократичного апарата. Тільки суд, заснований на представництві в ньому народних виборних, може захистити громадян від чиновницької сваволі й зберегти їхні права й свободи.

особистість, крім цого, винна бути соціально захищена, й перше місце в соціальному захисті особистості винне належати державі. Саме держава винна забезпечувати особистості пенсійний утримання по старості чи по інвалідності, декларація про працю й на відпочинок, на безкоштовне медичне обслуговування і освіту. При цьому не заперечується, що усє ті ж саме можуть здійснювати й комерційні чи інші структури. Тобто фірма може за свій рахунок надати своїм службовцям можливість відвідувати поліклініку чи виплачувати пенсію по інвалідності.