Мета та заподіяння позашкільної освіти та виховання

Мета та заподіяння позашкільної освіти та виховання

Позашкільна освіта та виховання — процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення й послідовно переходити з однієї стадії в друку від створення умів сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їхні співробітництва у творчому процесі та самостійної творчости, котра й формує потребу особистості у подальшому сприйнятті світу.

Особливість позашкільного навчально-виховного процесу полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися й самореалізуватися у складній багатограній соціокультурній ситуації.

Позашкільна освіта та виховання здійснюється в заставах, котрі покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному житті, у відкритій системі соціалізації, й розглядається як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім'ї до співпрацю у вихованні й розвитку дітей й підлітків. Вона передбачає самостійний вибір й використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм й методів навчально-виховного процесу: визначення форм й методик навчання й виховання, тематики наукових досліджень, навчально-виховних курсів та спецкурсів й послідовність їхнього опанування із урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості.

Система позашкільної та виховання базується на історично обумовлених традиціях виховання особистості, створених представниками різних національних спільнот України: суспільних та родинних цінностях: ідеях, поглядах, переконаннях, ідеалах й реалізується позашкільними закладами освіти, іншими закладами освіти у позаурочний годину, дитячими, молодіжними організаціями, творчими дитячими та молодіжними об'єднаннями та місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях й установах.

Головна метапозашкільної освіти та виховання-стоворення умів для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання годину, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм організація позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їхнього освітніх потреб шляхом залучених до науково-експериментальними, дослідницької, технічно-конструктивної, художньої, декоративно-прикладної, еколого-прикладничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчості.

Організація позашкільної діяльності дітей та учнівської молоді є одним із результатів підвищення якості та інтенсивності вміщення завдань суспільства в галузі освіти.

Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

?Формування суспільно-громадського досвіду особистості;

?Розвиток, стимулювання та реалізація її духовного й творчого потенціалу;

?Створення системи пошуку, розвитку й підтримки юних талантів й обдаровань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

?Залучення до особистісно значущих соціокультурних цінностей, потреба у які не забезпечується системою базової освіти;

?Задоволення її потреб у професійному самовизначенні;

?Забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організації їхні дозвілля;

?Розвиток психо-фізичних ресурсів зміцнення здоров’я підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

?Виховання валових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури.

Поряд з завданнями існують принципи позашкільної освіти та виховання. Головними із них є:

Гуманізація, що визначає пріоритети завдань творчої самореалізації особистості, її виховання, створення умів для вияву обдарованості й талантів дітей, формування гуманної особистості, людяності, доброзичливої, милосердної.

Єдність загальнолюдських й національних цінностей, що забезпечує у змісті навчально-виховного процесу органічний зв’язок й духовну єдність української національної культури із культурою народів світу; розвиток культури всіх національних меншин, що проживають на територї України; сприяє усвідомленню пріоритетності загально-людських цінностей над груповими, плановими та класовими; визначає позашкільну освіту та виховання як важливий засіб національного розвитку і гармонізації національних й міжнаціональних відносин в Україні.

Демократизація, що передбачає автономію (самостійність) позашкільних закладів освіти різних типів та форм власності, інших центрів позашкільної освіти та виховання у вирішенні основних питань змісту їхнього діяльності, розвитку різноманітних форм співробітництва та партнерства всіх учасників педагогічної діяльності.

Науковість й системність, що полягає в забезпеченню оптимальних умів для розширення й послаблення засобами освіти вагомих для кожної особистості, що навчається, об'єктивних законів, обгрунтованих зрозуміти й способів практичних дій в їхнього майбутній трудовій діяльності, а також забезпечення інтегруючої функції процесів навчання й виховання в умовах досягнення основної мети позашкільної освіти та виховання.

Безперервність, наступність та інтеграція, що забезпечує єдність всіх ланок освіти України, об'єднання зусиль позашкільних із іншими закладами освіти та різними організаціями; цілісність й наступність позашкільної освіти та виховання, спрямованої на поглиблення та конкретизацію освітнього процесу; набуття освіти упродовж всього трудового життя, за умови коли нові заняття, уміння та навички базуються на раніше засвоєних та придатних.

Багатоукладність та варіативність, що передбачає можливість широкого вибору змісту, форми й засобів освіти та виховання у вільний від навчання годину, альтернативність у задоволенні духовних записів особистості, її пізнавальних та інтелектуальних можливостей та інтересів, запровадження поліваріантності навчальних програм, поглиблення й розширення їхнього практичної сприятливості, референції та індивідуалізований навчально-виховного процесу: розвиток мережі державних та недержавних позашкільних закладів.

Добровільність та доступність, що передбачає право вибору та доступність у забезпеченню потреб абсолютності у творчій самореалізації, духовному самовдосконаленні здобуті додаткових знань, умінь та навичок, підготовки до активної професійної та громадської діяльності.

Самостійність й активність особистості, що полягає у забезпеченню такої психолого-педагогічної атмосфери, котра сприяє виявленню, а також розвитку й реалізації учнями пізнавальної самостійності, творчої активності прояву обдарованості й таланту в навчально-виховній діяльності та у позанавчальний час.

Гармонізація родинної й су-цільної освіти та виховання, Яка передбачає створення сприятливих умів для забезпечення добровільного партнерства й корисної співпрацю того, хто вчиться, його батьківщина, а також держави, як рівноправних суб'єктів навчально-виховного процесу в позашкільних закладів й незалежності позашкільної освіти та виховання від політичних, громадянських й релігійних організацій.

Практична спрямованість позашкільної освіти та виховання, що передбачає набуття учнями певних умінь й навичок, орієнтацію на трудову діяльність у ринкових умовах, їхнього розширення та розвиток, а також впровадження в життя за умів інтеграції із наукою й виробництвом.

У сукупності і взаємодій ці принципи орієнтують позашкільну освіту та виховання на забезпечення соціалізації й соціальної адаптації, єдності і взаємозв'язку із іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії, інтеграції та диференціації освітньо-виховного впливу на особистість; сприяють успішному входженню її в суспільне життя, фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку.