Охорона фауні

ОХОРОНА ФАУНИ

Вирішення проблеми покращання екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу — фауни. Біомаса тварин становить лише 2% усього живого на нашій планеті, але й через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність й високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика.

Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин — у п «ять разів менше). Найбільш численною групою є безхребетні. Цікаво, що один га грунтів лісу середніх широт живе до 2,5 млн особин дощового черв «Яка, до.

6 млн комах, 1 млн молюсків (загальна їхні біомаса — близько 1 т). На нашій планеті на кожну людину одних лише комарів й мух припадає не менше.

200 млн. У тайзі є райони, де на кожному гектарі живе до 5 кг комарів.

Відомі гігантські зграї сарани в Африці, котрі налічують мільярди особин. Біомаса диких копитних й гризунів у саванах й степах може досягати 250—400 кг на 1 га, раніше їхнього було б ще більше.

Найважливішу роль у біосфері відіграє найчисленніший й найрізноманітніший клас тварин — комахи. Вони виконують функції опилення, є поживою для птахів, звірів, амфібій, рептилій, беруть доля в формуванні грунтів, розкладанні тваринних решток й екскрементів, впливають складу повітря, вод й грунтів. Наприклад, терміти под годину переробки клітковини виділяють у атмосферу 165 млн т метану на рік (майже половину всього, що надходить у біосферу), 55 млрд т СО2.

Безхребетні становлять до 95—99% біомаси тварин на землі; їхні значення в біосфері величезне, особливо в кругообігу речовин й трансформації енергії.

З давніх-давен тварини були для таких людей не лише основним продуктом харчування, із їхні шкіри виготовляли одяг, із кісток — знаряддя роботи, «будівельні матеріали», а також технічну, лікарську сировину, прикраси. За рахунок тварин (морських) утворювалися в минулому і формуються нині величезні товщі вапняків, крейди, діатомітів, кремнистих відкладів, фосфоритів та інших осадочних порід на дні океанів й морів. А коралові рифи (Великий Бар «єрний риф поблизу Австралії) за своїми розмірами перевищують Велику китайську стіну.

Величезною є роль тварин в утворенні і житті грунтів (в першу чергу — червів), житті рослин.

Тварини активно формують мікрорельєф (кротовини), рельєф, ландшафти (наприклад, «бобровий», «термітний» й «кораловий» ландшафти).

Руйнування людиною місць проживання тварин (біотопів), як І рослин, стає надто небезпечним. Сьогодні под загрозою знищення знаходиться уже близько 600 видів птахів й 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах.

А останні тисячі років на землі зникло понад 100 видів звірів, 140 видів птахів. У всіх куточках землі на всіх континентах нині загострюється проблема знищення місць існування тварин. Найактуальнішою вон є для вологих тропічних лісів, але й уже відомо багато районів в інших зонах, котрі за станом тваринного світу можна назвати районами екологічного лиха. Це Калмицькі степу, де ареал сайгаків — рідкісних й цінних тварин, сучасників маму-та, скоротився за останні ЗО років у шість разів. Нині смердоті тисячами гинуть у каналах зрошення, на колючих дротах огорож, трубах нафтопроводів, що тягнуться на сотні кілометрів.

Скорочуються ареали слонів й носорогів у Індії та Африці. Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні забруднення та пожежі, але й і бурхлива активність браконьєрів (за останні рокта ціна на слонові бивні зросла до 10 разів, на ріг носорога — в 21 раз), котрі за рік вбивають від 65 до 75 тис. слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).

Є великі реґіони Світового океану, де останнім годиною через деградацію середовища і хижацький вилов риби майже повністю зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно знаходяться под загрозою вимирання.

Незважаючи тих, що в колишньому СРСР із 1920 по 1980 р. було б прийнято багато законів про охорону природи, і зокрема тварин, смердоті як відомо, практично не діяли, ніхто їхні не дотримувався, що мало фатальні наслідки. Тому останні десятиріччя под тиском передових науковців та громадськості питанням охорони тварин й рослин почали приділяти понад уваги.

Дуже важливу роль у охороні диких тварин могли б відіграти мисливські господарства, якби сотні тисяч їхнього членів-мисливців суворо дотримувалися правил. Адже ці господарства мають добро продумані, екологічно обгрунтовані статути, правила мисливства на різних звірів й вилову риби. Мисливство і рибальство на науковій основі мають не лише велике економічне, але й і екологічне значення. З одного боці, смердоті дають щорічно сотні тисяч тонн м «яса, багато шкіри, хутра, а із іншого — допомагають регулювати кількість тієї чи іншої дичини в регіоні, створюючи оптимальні умови для її існування. Алі, на шкода, в усьому світі ще процвітає браконьєрство.

Таке ж становище характерне і для України. Через велику щільність населення туп на XVI ст. були винищені кулани, в XVIII—XIX ст.— сайгаки, тур, тарпани, степові орлі, дрофи, олені. Дуже рідкими стали лебеді, летючі миші, корсаки, соколи, деякі види раків й риб.

У 1981 р. в Україні було б прийнято Закон «Про охорону і використання тваринного світу», який передбачає збереження середовища проживання тварин, умів розмноження і шляхів міграції под годину виконання різних робіт. Над питанням охорони тварин нині активно працюють фахівці в кількох науково-дослідних установах НАН України, галузевих інститутах, вузах. Почалися роботи із інтродукції, акліматизації і розведення дичини. У Україну були завезені зубр, лань, муфлон, кеклик, деякі види риб й птахів, переселені зайці, косулі, олені (в райони, де дичини не було б), взяті под охорону мурашники, бджоли-запилювачі.

З метою контролю за рідкісними і вимираючими видами тварин, як вже згадувалося, в нас, як й в усьому світі, видається Червона книга. Над першою Червоною книгою в колишньому СРСР група вчених-фахівців працювала понад 15 років. У 1984 р. вийшло одному видання цієї книжки, уже значно змінене, бо деякі види тварин відновили свою чисельність (рожева чайка, тундровий лебідь, кавказький тетерев тощо), а інші, котрим раніше ніщо не загрожувало, наблизилися до межі вимирання — чорноморська афаліна, сірий дельфін, чорний ведмідь, даурський їжак, сахалінська кабарга, карликовий тушканчик тощо, всього — понад ЗО видів ссавців, 14 — рептилій, 17—птахів. Уперше до книги були внесені риби — осетер, лососеві, карпові (всього дів «ять видів), молюски, ракоподібні, хробаки, комахи, гриби і навіть лишайники. Всіх тварин в Червоній книзі залежно від їхнього кількості і ступеня загрози вимирання поділено на п «ять категорій — до першої віднесено тих, яким загрожує вимирання дуже серйозно і найближчим годиною, до п «ятої — тих, що відновлені.

У Міжнародну Червону книжку, включено 292 види і підвиди ссавців, 341 — птах, 36 — земноводних, 119 видів плазунів.

Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала майже пропорційно збільшенню кількості людей й максимальних значень досягла за останні сто років. Усього за історію людства вимерло понад 150 видів й підвидів птахів й 110 видів ссавців, зокрема тур, тарпан, морська корова, солітер, безкрила гагарка, голуб-мандрівник.

У СНР й в Україні сьогодні более серйозно підходять до охорони тваринного світу, вживаючи жорстких заходів до браконьєрів й тихий, хто шкодіти природі. Прийнято нові закони про охорону природи. Проблема збереження фауни турбує не лише вчених-природничників, екологів, але й і більшість керівників підприємств, господарств, міністерств, вона береться под контроль народом й урядом. Єдиною, але й дуже істотною перепоною на шляху вирішення цієї проблеми є шлюб коштів, тяжкий економічний стан нашої молодої держави.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше, виховання природоохронної свідомості люди із дитинства до похилого віку всіма можливими сучасними засобами; по-друге—найсуворіша боротьба із браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах й річках; по третє — допомога звірям: підгодівля їхнього у скрутні періоди, охорона від епідемій й антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контролю над кількістю хижаків. Крім того, необхідні ретельне дослідження рідкісних й зникаючих видів, причин їхнього вимирання, розробка наукових основ для покращання ситуації, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу.

Велике значення має також рекультивація зруйнованих людиною ландшафтів, відновлених грунтів, пасовиськ, луків, лісів, водойм згідно із науково обгрунтованими далекоглядними планами, активний розвиток заповідної справи.