Поняття культурно історичної епохи

Поняття культурно історичної епохи.

.

План:

1. Античний період.

2. Середньовіччя.

3. Відродження.

4. Просвітництво.

5. Сучасна культура.

6. Використана література.

Найдавніші цивілізації землі зародилися в Центральній Азії. Їхній культурний розвиток дав поштовх для розвитку світових цивілізацій.

Античний період.

Однією з давніх культур є культура Дворіччя (Месопотамії). Саме тут зароджується писемність — як вирішальний чинник культури, яка дає змогу зберігати інформацію. Вийшовши із Дворіччя вона через передню Азію ввійшла в Європу і поширилась там.

На розвиток і становлення культури важливий вплив мав період античності (VI — V ст. до н.е. — II ст. н.е.). Греки створили досконалу, для свого часу, систему освіти, що сформувала людину як особистість з чітко визначеними ціннісними орієнтаціями. У них перевагу надавали гуманізму, зверненя уваги на внутрішній світ людини. Ідеали людини стають провідними у культурному процесі. В період античності виділяють такі типи періодів розвитку культури:

1. Гомерівська Греція (IX — XI ст. до н.е.).

2. Архаїчна Греція (VII — VI ст. до н.е.).

3. Класична Греція (V — кінець IV ст. до н.е.).

4. Еллінізм (кінець IV — I ст. до н.е.).

Гомерівська та Архаїчна Греція ставили провідною метою гуманітарну практику виховання: дитина вчилась читати, писати, опановувати літературу обов «язково було вивчення музики та фізична культура.

В період античності (так званий афінський період) великий вплив мають Платон і Аристотель. Платон з його поглядами на життя, що вся що існує в природі змінюється. Все що є матеріальним воно тим чи іншим чином підлягає руйнації, тільки ідеї вічні як душа. Через розум пізнає світ.

Аристотель — засновник 20 наук (логіка, фізика, біологія, гуманітарні науки).

В класичний період (480 — 320р. до н.е.) найбільшого розвитку досягли жанри комедії і драматургії. Твори Фукідіта «Історія Пилопонеської Війни», Сократ — родоначальник діалектики.

В період еллінізму (320 — 220р. до н.е.). В період імперій (Єгипту, Сирії, Нової Азії, Македонії) відбувається поширення грецької культури, занепад філософської думки і зростає практичність наукових знань.

Середньовіччя.

Епоха середньовіччя поділяється на:

1. Темні віки (IVVIII ст.).

2. Раннє середньовіччя (VIIIXII ст.).

3. Пізнє середньовіччя (XIIIXV ст.).

Цей період характеризується великим впливом церкви на все життя людини, боротьбою держави з церквою.

1.Темні віки — це IV ст., переселення народів, розпад Західної Римської Імперії, криза в економіці та політиці. Занепад культури та освіти, безграмотність.

2. В кінці VIII ст. це період так званого каролінгського відродження пов «язаного з ім «ям Карла Великого який провів реформу письма.

3. В XII ст. набувають розвитку міста, таким чином вони стають культурними центрами. Хоча і є під сильним впливом церкви яка критикує античність. Популярними стають різні вчення серед них і схоластика, яка виникає ще в ранньому середньовіччі - це середньовічна християнська філософія, яка говорить проте що шлях до розуміння Бога є у роздумах.

Містицизм зародився у XII ст. Основним представником був Бернард Клеверський. Сенс людського життя є пізнання Бога, нерозум веде до Бога, а любов.

Якщо говорити про середні віки не можна не згадати Тома Аквінського (1225 — 1274) — вихованець Бернардинського монастиря, монах домінікан, магістр теології який говорив, що розум людині дається Богом, а віра іде з розуміння того, що дав тобі Бог. Віру можна досягти через розум. Його теологія стає священною наукою.

Формування середньовічної картини світу під впливом і тиском теології. Світ є реальним Богом задуманим, головна риса картини світу його завершеність:

1. Віра в авторитет та символи.

2. Святе Письмо та праці отців церкви були авторитетом.

3. Все нове вважається гріхом.

4. Віра в дива.

5. Фанатична віра в Бога.

6. Служіння Богу — єдина мета.

У цей період широкого поширення набуває:

1. Освіта. Зароджуються латинські міська та сільська література.

2. Лицарська поезія.

3. Поезія трубадурів.

4. Готичний стиль в архітектурі.

5. Університетська освіта.

Змінення середньовічних міст, поступове переростання ремесла в мануфактуру, накопичення багатства у міської знаті, вимога появи вільної робочої сили — створили передумови формування нової культурної епохи, яка дістала назву Відродження (XIII — XVII).

Відродження.

Ця епоха започаткована фундаментальними відкриттями в природничих науках, гуманізму в суспільних відносинах. Це був період не простого відродження чогось вже досягнутого античним світом, а період своєрідного способу життя, мислення, світобачення.

Виділяють 2 регіони Відродження:

v Італія.

v Англія і Франція.

Італійське Відродження поділяється на:

1. Проторенесанс (XIII — поч. XIVст.).

2. Раннє Відродження (кінець XIV — XVст.).

3. Високе Відродження (кінець XV — поч. ХVIст.).

4. Пізнє Відродження (кінець XVI — поч. XVIIст.).

Відродження спрямовання культури до оновлення античної спадщини, заперечення середньовічних поглядів, зародження гуманістичних ідей, падіння авторитету церкви.

Вперше термін гуманізм вжив Леонардо Бруні - особистість повинна всесторонньо розвиватись. Батьком гуманізму вважають Петрарку, людину яка вважала, що людина не повинна відмовлятись від земних радостей. Він критикував за її аскетизм і прагнення від відмов від всього що, приносить радість і задоволення людині. В період Відродження багато ідей про державу та форми правління подає Ніколо Мак «явеллі. Головна мета життя людини — це служіння на користь державі. Томас Мор, Е. Ротердамський, Леонардо да Вінчі - вони висувають зовсім нові ідеї, незвичні для усього періоду.

Просвітництво.

Доба Просвітництва виникає в XVIIIст. Це період розуму. Ідеї про демократичні свободи. Свій початок Просвітництво бере ще в XVIIст. Спроба пояснити явища природи і життя. Велику роль відводять освіті. На перше місце ставиться механіка. Критикується існуючий державний лад.

Вольтер критикує церкву. Бог служить людині, а не людина Богу. Людина — найбільша цінність. Вольтер виступає проти війни. Рушійною силою прогресу є людський розум. Завдяки ідеям формуються закони, а закони формують відносини між людьми. Ідеал правління освітченний монарх.

Монтеск «є теж критикує церкву. Розум — є головним законом. В державах де панує гарячий клімат люди більш схильні до рабства і тиранії, ніж в холодних країнах, де загартовується воля і прагнення до життя.

Загалом це період звернення поглядів до людини розумної, освітченної та впевненої в собі, зменшується вплив церкви, розвивається наука.

XVIII — початок XIXст. — епоха романтизму, вплив Великої французької революції і заперечення ідей Просвітництва. Головна рушійна сила народ. Представниками романтизму були: Руссо, Дідро, Байрон, Герде.

Перша половина XIXст. — це криза традиційних систем цінностей. Пошук універсальних моделей світу під впливом нових ідей.

Друга половина XIX — початокXXст. — це період наукових відкриттів, промислових революцій. Перехід від відсталого суспільства до розвинутого. Впровадження парових машині винайдення радіо та телефонна. Впроваджується рівність перед законом і виборче право. В1869р. Менделєєв.

Відкрив періодичний закон.

Дарвін висунув теорію загальної еволюції. Г. Спенсер продовжив розвивати теорію еволюції. Все рухається перед суспільством як живий біологічний організм.

Сучасна культура.

В XX — XXIст. розвивається модерн та пост модернізм.

Модерн — це сукупність умов життя створених в епоху еволюції 60р.XXст. Початок виникнення сучасної науки. Формується індустріалізація суспільства. Модернізм вбачає в собі такі шляхи розвитку суспільства:

1. Капіталістичний.

2. Державний соціалізм (Китай, Куба).

3. Оптимізм.

4. Високий статус науки.

5. Всі нерозвинуті країни повинні йти шляхом США.

В другій половині XXст. відбуваються зміни у розвитку індустріального суспільства спричинені науковою революцією та зростанням ролі науки та інформації.

Постмодернізм виник в 50р.ХХст. в США як художнє явище. В 60р. поширився у Франції. Загалом в цей період культури відіграє провідне місце. З «являється багато напрямків, наприклад: поп і рок культури. Вони пропагують нові ідеї. Виступають проти порядків — це бунт і заперечення старої моралі.

Використана література.

Культурологія: Навч. посібник / В. Бокань — К.:МАУП, 2000 — 136с.

_.