Київське Полісся

Київське Полісся

Північна половина правобережної частини області—Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина, південною межою котрої є північна половина Іванківського району. По будові Сучасної поверхні можна визначити, що вон належить до відкладень льодового комплексу середньочетвертинного періоду, а також до верхньочетвертинних алювіальних та сучасних алювіальних та озерно—алювіальних утворень .

Міжрічні простори цого району являють вирівняні, алювіально-водольодовикові, алювіальні та понижені, слабохвилясті моренно-водольодовикові слаборозчленовані рівнини, яким властив високий рівень грунтових вод .

Значні площі зайняті річками Вже та Прип’ять. Долини цих річок характеризуються відносно великою шириною 5−12 км. Схили долин виположені та терасовані .

Значну роль сучасному рельєфі міжрічкових просторів та низьких терасових рівней належить еоловим утворенням, а також широко розвинутим в річкових долинах та на понижених міжріччах сучасним органогенним утворенням .

Північна половина представлена моренною рівниною, поверхня якої розчленована неглибокими долинами річок, що мають часто заболочені зрозумій (4,8%). Перші надпойменні тераси, що були складені товщею верхньочетвертинного алювію, зустрічаються лише на окремих ділянках. На незакріплених ділянках терасових рівней розвинуті еолові форми .

Нижньо-Тетеревська акумулятивна низьменна рівнина займає значні площі правого берега нижньої течії річки Тетерів. Південна її границя орієнтовно у лінії від гирла річки Білки через Бородянку, Димер до гирла річки Ірпень. На відміну від попереднього району, тут набагато понад розвинуті водно-льодовикові відкладення, на значних плщах розповсюджені алювіальні відкаладення; морена розмита та зустрічається нечасто .

Територія представлена вирівненими слоборозчленованими рівнинами (правий берег річки Тетерів), зниженими, пласкими, слаборозчленованими рівнинами (міжрічча річок Тетерів та Здвиж) та підвищеними, холмисто-хвилястими рівнинами (міжрічча річки Здвиж та річки Ірпень).

Міжріччам властива слабка дренажність та високий рівень грунтових вод. Долина р. Тетерів характеризується лівобічною асиметрією .

Моренно-зандрові рівнини широко розповсюджені в межах Бородянського, Вишгородського, Іванківського районів. Поверхня цих рівнин відрізняється слабкою хвилястістю, місцями ускладненою еоловоми формами рель'єфу, що чергуються із відносно пониженими та заболоченими обширами междуріч .

Значні плщі заняті річковими долинами Тетерева, Здвижа, Ірпеня та їхнього притоків. Долини річок при глибині врізу до 30−35 м характеризуються відносно великою шириною 5−12 км. Схили долин викладені та терасовані. Поверхня широких акумулятивних терас ускладнена еоловимі формами рель'єфу, що часто чергуються із болотними масивами .

У Бородянки та Димера розповсюджені лессові «острови», в межах які значно розвинуті невластиві полісським районам яружні форми .

У геоморфологічній будові річкових долин відокремлюється заплава та два добре розвинутих рівнянадпойменних терас. Поверхні широких заплав ускладнена еоловими формами (гряди та пісчяні вали), багаточисленними старицями та потоками. Потужність сучасних алювіальних відкладів (пісків) місцями досягають 20−25 м. Перші надпойменні акумулятивні тераси в нижніх частинах течії річок верхньочетвертинними пісками та суглинками, що досягають потужності 15−20 м. Другі надпойменні тераси характеризуються обмеженним розвитком. Тільки в долині р. Тетерев друга надпойменна тераса (висотою 12−15 м) місцями досягає ширини 2−3 км. Складені ці терасові рівні товщею алювію потужністю до 18 м.

Макарівська морено-зандрова рівнина охоплює південну частину Київського полісся. Абсолютні відмітки досягають 180 м та понад, глибина розчленування поверхні сягає 40 м. Корінні породи представлені, головним чином, відкладами палеогену, поверхня які в багатьох місцях виявляє сліди глибоких ерозивних розмивів. На більшій частині територї райони покривними відкладами слугують водно-льодовикові піски, що залягають в морені. Їх потужність в середньому дорівнює 6−8 м, потужність обрію морени досягає 7−10 м. На ряді ділянок, піски, що складають поверхню заміщюються пилуватими суглінками озерного походження, а також слоїстими лессовидними суглінками потужністю 6−8 м: лессовидні суглінки складають так звані лессові «острови» (Вишгород та ін.), в межах які помітно змінюється характер рель'єфу, виявляюща ознака — розчленованість невеличкими ярами, рівнинами, промоїнами. У західній частині району (Макаровський район) опосередковано на поверхню виходить морена. Такі поверхні (котрі, як правило, не мають покриву водно-льодовикових пісків) утворюють Макаровську моренну западину. Поверхня рівнини на баготьох ділянках ускладнена пісковими грядами, пагорбами, заболоченними зниженнями, на ній зустрічаються моренні холми, вали .

Глибина врізу 30−40, рідко 50 м. У будові долин приймає доля, окрім зрозумій, два рівня надпойменних терас. Контури долин у більшості випадків нечіткі, коренні схили виложені, смердоті широкі. Долини річок відрізняються наявністю широких, часто заболочених днищ та характеризується значним розвитком торфяників. Найбільш крупною долиною є долина р.Ірпень. Її заплава досягає ширини 2−3 км, відносна висота в середньому 0,3−0,4 метри. Поверхня зрозумій місцями заторфована чи ускладнена пісковими грівами та валами .

Перша надпойменна тераса виражена морфологічно более чітко в лівобережній частині долини, де відносна висота її складає 7−8 м. Поверхня тераси часто вщхолмлена за рахунок розвитку піскових валів, гряд, дюноподібних утворень, що чергуються із заболоченими ділянкам. На ділянках, де в будові алювію тераси значну удільну ваги займають суглинкові породи, поверхня останньої прорізана неглибокими ярами, що відкриваються в зрозумію р.Ірпень. Потужність пісчано-суглиністого алювію, що складають терасу 15−17 м.

Друга надпойменна тераса в долині р.Ірпінь морфологічно виражена слабко. При відносній висоті 15−20 м вон досягає ширини 2,5−3 м. На багатьох ділянках тераса із поверхні складена пісковими відкладами, що підпадають еоловій переробці. З еоловою переробкою пов’язана хвилястість тераси із розвинутими в її межах дюнними всхолмленнями, що чергуються із улоговинами видування. Потужність пісково-суглиністого алювію цієї тераси 25 м. У місцях залягання лессовидних суглинків отримують розвиток ерозійні процеси, та пов’язані із ними яружні форми .

Цікавим геоморфологічним підрайоном в межах Макаровської моренно-зандрової рівнини є Вишгородська ділянка, що приєднується до правого корінного схилу долини р. Дніпро. Тут із поверхні рівнина складена товщею лессів та лессовидних суглинків, на відміну від просторів що її оточують, що характеризуються більшею розчленованістю та ерозійними формами .

Тут вище місцевого базісу ерозії залягають товщі бурих та пестрих глин, а також мергелів київської світи, палеогену, що є однією із причин розвитку зсувних процесів. У корінному схилі долини р. Дніпро на північ від Вишгороду зсуви розташовані удвічі ярусу. Розміри зсувних тіл коливаються в межах 40−50 м. У ярах, що розчленяють схил долини Дніпра виникають опвзні-потоки, в нижній частині корінного схилу прослідковуються оповзні-обвали .

На відкритих схилових поверхнях, пестрі та бурі глини вивітрюються виникають оповзні-опливини. У їхні розвитку помітну роль грають абразійні процеси на берегах Київського водосховища. У ст. Петровци абразійні процеси сприяють оживленню Сучасної оповзневої діяльності. Активізація оповзней тут також пов’язана із виклінуванням водоносного обрію берегової світи палеогену в верхній частині корінного схилу долини Дніпра .

Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини, в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини. Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130−270 м, поступово зменьшуючись до півночі та у напрямі північ-схід .

У межах регіону, що ми розглядаємо Придніпровська підвищенна рівнина являє собою платоподібне підняття (Київське плато), із широким розвитком лісів та лесовидних порід на міжрічних теренах, що розчленована густою яружно-балковою мережею (Кагарлик, Барахти, Велика Ольшанка та ін.).

З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правлбережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів .